Робоча програма з біологічної хімії (стр. 11 )

52.  Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів елонгації: аміцетину, хлорамфеніколу, еритроміцину, циклогексиміду, пуроміцину, тетрациклінів.

53.  Обґрунтуйте механізм дії антибіотиків – інгібіторів термінації: анізоміцину, хлорамфеніколу, еритроміцину, лінкоцину, стрептоміцину.

54.  Поясніть механізм дії інтерферонів.

55.  Поясніть механізм дії дифтерійного токсину.

56.  Поясніть молекулярні механізми мутацій. Які найбільш поширені мутагени Ви знаєте?

57.  Поясніть, як методи генної інженерії можуть бути використані в біології та медицині.

58.  Осадження інсуліну сульфосаліциловою кислотою. Яка хімічна природа інсуліну? Чи є реакція специфічною?

59.  Біуретова реакція з гормонами білкової та пептичної природи. Які гормони білкової та пептичної природи Ви знаєте?

60.  Яким методом можна виявити метаболіти гормонів стероїдної природи? Які гормони відносяться до цієї групи? Поясніть принцип методу.

61.  Виявлення адреналіну хлоридом заліза (III). Поясніть принцип методу. Яка хімічна природа адреналіну? Напишіть його формулу.

62.  Виявлення йодовмісних гормонів. Поясніть принцип методу. Які гормони відносяться до цієї групи.

63.  Визначення забезпеченості організму вітаміном В1 за вмістом піровиноградної кислоти в плазмі крові. Поясніть принцип методу.

64.  Виявлення вітаміну В2. Поясніть принцип методу.

65.  Виявлення вітаміну С реакцією з метиленовим синім. Поясніть принцип методу.

66.  Виявлення вітаміну А реакцією Друммонда. Поясніть принцип методу.

67.  Виявлення вітаміну D аніліновою пробою. Поясніть принцип методу.

68.  Виявлення вітаміну Е реакцією з азотною кислотою. Поясніть принцип методу.

69.  Виявлення вітаміну К реакцією з лужним розчином цистеїну. Поясніть принцип методу.

70.  Визначення кислотності шлункового вмісту: загальної кислот­­­ності, вільної та зв'язаної соляної кислоти. Поясніть принцип методу.

71.  Виявлення в шлунковому вмісті молочної кислоти. Поясніть принцип методу. При яких патологічних станах в шлунку виявляється молочна кислота?

72.  Виявлення в шлунковому вмісті "кров'яних пігментів" (бензи­­­диновою пробою). Поясніть принцип методу. Яка чутливість цього методу?

73.  Виявлення фібриногену в плазмі крові. Поясніть принцип методу.

74.  Визначення гемінової групи гемоглобіну. Поясніть принцип методу.

75.  Визначення глюкози крові глюкозооксидазним методом (Городецького). Написати рівняння реакцій, що лежать в основі цього методу. Який нормальний вміст глюкози в крові людини?

76.  Визначення вмісту білірубіну та його фракцій в сироватці крові колориметричним діазометодом. Поясніть принцип методу.

77.  Визначення глюкози в крові методом Хагедорна-Йєнсена. Пояснити принцип.

78.  Виявлення холестерину в крові методом Сальковського. Поясніть принцип методу.

79.  Визначення креатиніну в сироватці крові кольоровою реакцією Яффе. Поясніть принцип методу.

80.  Визначити активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази крові. Принцип методу. Значення визначення цих ферментів для медицини.

81.  Визначити реакцію сечі. Проаналізувати результат.

82.  Виявлення ферментної активності сечі на прикладі ферменту амілази – метод Вольгемута. Клінічне застосування цього методу.

83.  Виявлення білка в сечі при її кип’ятінні, реакціями з сульфосаліциловою та азотною кислотами. Клінічне застосування цих методів.

84.  Виявлення глюкози в сечі реакцією Фелінга. Поясніть принцип методу.

85.  Виявлення уробіліну в сечі (реакція Богомолова). Поясніть принцип методу.

86.  Виявлення жовчних пігментів в сечі (реакція Гмеліна). Поясніть принцип методу.

87.  Виявлення крові в сечі (бензидинова проба).

88.  Визначення аланін-р-гідроксилазної активності мікросом печінки. Поясніть принцип методу.

89.  Пояснити значення утворення індикану. Де локалізований цей процес?

90.  Пояснити спосіб оцінювання детоксикаційної функції печінки за утворенням гіпурової кислоти.

91.  Порівняти вміст фосфатидів в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.

92.  Порівняти вміст холестерину в м’язовій та нервовій тканинах. Пояснити отримані результати експериментів.

9. Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Рекомендується застосувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.

Максимальна оцінка, що присвоюється студентам при засвоєнні тем за поточну навчальну діяльність – «відмінно», за результатами іспиту – «відмінно».

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми за поточну діяльність студента виставляють оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою.

Іспит: іспит здійснюється по завершенню вивчення всіх тем. До іспиту допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні тем отримали всі оцінки. Форма проведення іспиту має буди стандартизованою і включати контроль теоретичної і практичної підготовки. Конкретні форми контролю з біохімії визначаються у робочій навчальній програмі.

Крiтерiї оцiнок теоретичних знань студентів з дисциплiни « Біологічна хімія»

Оцiнка «ВIДМIННО» виставляється студенту, який володiє глибокими та систематичними

знаннями по клінічній бiохiмiі у вiдповiдностi з навчальною програмою, засвоїв основну, додаткову лiтературу та лекцiйний курс. Студент, що претендує на вiдмiнну оцiнку мусить розумiти загальнобiологiчне та медичне значення клінічної бiохiмiі, іі зв'язок з iншими медичними дисциплінами. Він уміє пов’язати матеріал даної теми з вивченими раніше розділами, знає хід та послідовність самостійної навчально-дослідницької роботи для виконання практичного завдання, виявляє елементи творчого мислення. Студент

обов'язково повинен знати принципи бiохiмiчних дослiджень, передбачених практикумом, вмiти аналiзувати біохімічні компоненти бiологiчних рiдин згiдно перелiку «практичних навичок», знати основні бiохiмiчні константи органiзму людини

Оцiнку «ДОБРЕ» заслуговує студент, що повнiстю володiє програмним матерiалом, засвоїв

основну навчальну лiтературу, лекцiйний курс та практичнi заняття, може самостiйно виконати мiнiмум практичних навичок. Розумiє принципи обмiну речовин в органiзмi людини i його порушення в умовах патологiі, знає основнi бiохiмiчнi константи, вмiє самостійно виконувати біохімічний практикум

Оцiнку «ЗАДОВIЛЬНО» заслуговує студент, який знає лише основи програмного матерiалу в об'ємi, достатньому для подальшого навчання у медичному вузi та для виконання роботи по професiі лiкаря. Студент зазнає труднощів при виконанні практичної роботи і не в повному обсязі оволодіває необхідними практичними навичками. Пiд час модульного контролю допускає помилки, якi виправляє за допомогою викладача. Знає основнi бiохiмiчнi константи.

Оцiнка «НЕЗАДОВIЛЬНО»виставляється студенту, що має суттєвi прогалини у знаннях программного матерiалу, допускає принциповi помилки при поясненнi закономiрностей

обмiну речовин у людини, не володiє потрiбними практичними навичками. Оцiнка «незадовiльно» виставляється студентам, якi не придатнi продовжити навчання у медичному вузi та виконувати свої професiйнi обов'язки без додаткового засвоєння бiохiмiі.

Оцінка з біохімії виставляється лише студентам, яким зараховані всі теми з дисципліни.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів має перевірятися статистичними методами (коефіцієнт кореляції між поточною успішністю та результатами іспиту).

10. Перелік навчально-методичної літератури:

Основної:

Вороніна Л. М., , Мадієвська Н. М. та ін.. Біологічна хімія: Підручник.-Х:Основа, Видавництво НФАУ, 2000.-678 с. , Терсенов для врача. - Екатерин­­­бург: Урал. рабочий, 1994. - 384 с. І. Біологічна хімія. - Київ-Тернопіль: Укрмед - книга, 2000. - 508 с. І. Біоорганічна хімія. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. - 464 с. І., , І. Біохімія людини. Підручник.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2002.-744 с. , , и др. Биохимия. К.: Выща шк. Изд-во при КГУ, 1988. - 432 с. Николаев химия. - М.: Мед. информац. агентство, 1998. - 496 с. В, , и др. Биологичес­­­кая химия: Практикум. - К.: Вища шк., 1985. - 212 с. , Бауков химия. – М.: Медицина, 1985. – 480с. Руководство к лабораторным занятиям по биоорганической химии. / Под ред. . – М.: Медицина, 1985. – 256 с. , Зіменковський Б. С., Грищенко І. С. Органічна хімія: у 3 кн. – Харків: Основа, 1997. – Кн. 1. – 145 с.; Кн. 2. – 480 с.; Кн. 3. – 256 с.

Додаткової:

Балаболкин ія. - М.: Универсум паблишинг, 1998. – 582 с. Боєчко Л. Ф., Боєчко і біохімічні поняття, визначе­­­ння та терміни: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1993. - 528 с. Болдырев в биохимию мембран: Учеб. пособие. М.: Высш. шк., 1986. - 112 с. Основы биохимии: В 3 т.- М.: Мир, 1985. ­­­ - 1056 с. Мак- Обмен веществ у человека. - М.: Мир, 1980. ­­­ - 368 с. Биохимия человека: В 2 т. - М.: Мир, 1993. - т.1 - 381 с.; т.2 - 414 с. Основы биохимии патологических процессов. - М.: Ме­­дицина, 1985. - 432с. Дж. Биоэнергетика. Введение в хемио-осмотичскую тео­­­рию. – М.: Мир, 1985. - 190 с. Регуляция метаболизма. - М.: Мир, 1977. - 407 с. Овчинников химия. - М.: Просвещение, 1987. - 815 с. Биохимия чужеродных соединений. - М.: Медицина, 1973. - 288 с. Розен эндокринологии. - М.: Высш. шк., 1984. ­­­- 336 с. Скулачев биологических мембран. – М.: Наука, 1989. – 564с. Молекулярная генетика. - М.: Мир, 1981. – 646 с. Ферменты: четвертичная структура и надмолекулярные комплексы. - М.: Мир, 1986. - 374 с. Нейрохимия: основы и принципы.- М.: Мир, 1990. - 384 с. Halkerston I. D.K. Biochemistry: 2nd edition. The National medical series for independent study. - 1988. - 522 р. Stryer L. Biochemistry. - W. H.Freeman and Company. New York. - 1995. - 1064 p.