Лікувальна фізкультура і сучасні напрямки медичної реабілітації (стр. 7 )

Самостійний напрямок у реалізації заходів відновного лікування займає амбулаторно-поліклінічна мережа, можливості якої поки ще використовуються вкрай недостатньо. Тим часом, ця мережа має у своєму розпорядженні могутню лікувальну фізіотерапевтичну базу, а в ряді випадків і бальнеологічну. До речі, оптимізація можливостей цієї мережі у відновному лікуванні не вимагає додаткових капіталовкладень. У ряді міст на базах поліклінік організовуються центри, відділення реабілітації.

Одним із шляхів реалізації резервів в амбулаторно-поліклінічній мережі є денні стаціонари. Накопичено істотний досвід роботи денних стаціонарів для хворих різного профілю дорослих і дітей. Денні стаціонари можуть забезпечити кваліфіковану лікувальну і реабілітаційну допомогу дітям і підліткам групи ризику, що по загальному стану і перебігу захворювання не вимагають цілодобового медичного спостереження. Ці установи успішно використовуються в багатьох містах, у тому числі в дитячих поліклініках Миколаєва, Тернополя, Полтави й ін., де проходять курс реабілітації хворі з захворюваннями опорно-рухової системи, нервової, серцево-судинної й ін. Функціонують денні стаціонари для малозабезпечених, у яких хворі забезпечуються лікуванням, харчуванням і постільною білизною.

Важливим етапом у розвитку медичної реабілітації останнього років є підвищення вимог до якості фізичних лікувальних засобів, що було реалізовано введенням правил регламентації на природні і пре формовані лікувальні ресурси в санаторно-курортній, позакурортній практиці і медичній реабілітації. З цією метою розроблені і введені в дію державний і галузевий стандарти: ДСТУ 878-93 “Води мінеральні питні. Технічні умови ГОСТУ 42-10-02-96”, “Води мінеральні лікувальні. Технічні умови”. Розроблені: макет ДСТУ “Грязі лікувальні. Технічні умови”, проект ДСТУ “Води штучно-мінералізовані. Технічні умови”.

Наступним кроком у цьому напрямку з'явилося затвердження Державним науково-експертним центром лікарських засобів Мінздраву України медичних рекомендацій з неклінічного іспиту мінеральних вод з метою вивчення їхньої специфічної активності і безпеки.

Уведення нових сучасних вимог на рівні міжнародної стандартизації дозволить використовувати в лікувальній практиці фізичні природні і пре формовані засоби високої якості, чому будуть сприяти неклінічні і клінічні дослідження.

Таким чином, установлено, що при раціональному, диференційованому, патогенетична обґрунтованому застосуванні фізичні лікувальні засоби дають виразний лікувально-профілактичний ефект.

В Україні діє розвита мережа установ медичної реабілітації, що функціонують у різних відомствах. Однак єдиної концепції і державної програми по медичній реабілітації хворих і інвалідів немає. Для ефективного функціонування мережі установ відновного лікування в різних відомствах необхідно створення позавідомчого центра координації і методичного керівництва. Необхідність подальшого удосконалювання структури відновного лікування тим більше важливе, що в Україні відзначається розвиток ряду негативних тенденцій: захворюваність дорослого населення зросла за останні 5 років на 4,4%, дитячого населення і підлітків - на 19,2% ; постійне населення України зменшилося на 2,7%, а питома вага дитячого населення зменшився ще на 1,3%. Відзначається тенденція омолодження інвалідизації. Так, інваліди у віці до 39 років складають 40% від їхнього загального числа.

Для подальшого розвитку відновного лікування необхідно визначення потреби різних категорій хворих і інвалідів в заходах медичної реабілітації з вивчення захворюваності і обліком демографічних, екологічних, соціально-економічних особливостей регіонів.

Важливе місце повинно бути відведене реабілітації інвалідів, особливо працездатного віку, питанням раціонального використання медичних і соціальних заходів, визначення пайової участі установ соціального страхування.

Невід'ємною задачею є проведення фундаментальних досліджень по вивченню механізмів дії фізичних лікувальних засобів.

Реалізація поставлених задач дозволить покращити якість життя усіх вікових груп населення України.

Література

1. , Клапчук організацію служби медичної реабілітації: лікувальна фізкультура чи фізична реабілітація? //Медичні проблеми фізичної культури і спорту: досвід, сучасні напрямки і перспективи.-Дніпропетровськ: Медакадемія, 1999,с. 9-10.

2. , Клапчук медицина та лікувальна фізкультура: дефініції, навчальна дисципліна, лікарський фах, спеціальність працівників // Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини. Одеса: Чорномор'я, 1999.- С. 12-15.

3. , Шапкова физическая культура. Учебное пособие.- М.: Советский спорт, 2000.- 240 с.

4. , Колесник к организации системы медицинский реабилитации в различных странах // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія, 2000.-№2. – С. 25-47.

5. , , Бабов и перспективы развития медицинской реабилитации в Украине в современных социально-экономических условиях // Медична реабілітація, курортологія, фізіотерапія, 2000.-№1.- С.3-4.

6. Медицинская реабилитация в артрологии / , , . , , - Донецк: , 2000.- 377 с.

7. Медицинская реабилитация в терапии: Руководство для студентов и врачей / , , и др.; под ред. и .- Донецьк ОАО « УкрНТЭК», 2001.- 1076 с.

8. Мухін В. М., , Магльована фізичної реабілітації.- Львів, 1999.- 119 с.

9. Мухін В. М. Фізична реабілітація.- Київ: Олімпійська література, 2000.- 423 с.

10. Руководство по кинезитерапии / Под ред. Л. Бонева, П. Слынчева и Ст. Банкова.- София: Медицина и физкультура, 1978.-357 с.

11. Руководство по реабылытацыъ больных с двигательными нарушениями /Под ред. , .- Т. І.- Москва: АОЗТ “Антидор”, 1998. – С. 11-21.

12. , , и др. Об организации службы медицинской реабилитации // Вопросы курортологии, физиотерапии и лечебной физкультуры, 1998.- №1.- С.44-47.

13. Шапкова адаптивной физической культуры: Методич. рекомендации по физкультурно-оздоровительным и развивающим занятиям детей с отклонениями в интеллектуальном развитии / Под ред. проф. .- М.: Советский спорт, 2001. – 152 с.

14. , Основы реабилитации. – М.: Медицина, 1973.- 112 с.