Тема 4 «Злочин і його види» (стр. 3 )

Визначення злочину за Кримінальним кодексом УРСР 1927 р. мало суттєві прогалини: будь-яке порушення соціалістичного правопорядку повинно було розглядатись як суспільно небезпечне діяння, як злочин. Однак, як це видно зі змісту додатку до тієї ж ст 6 КК УРСР 1927 р., тільки суспільне небезпечні порушення соціалістичного правопорядку слід було визнавати злочинами.

Визначення злочину в Кримінальному кодексі УРСР 1927 р. містило ще одну прогалину: в ній не згадувалося про те, що злочин є суспільно небезпечним діянням, яке посягає на особу, на соціалістичну власність та систему господарства, хоча під посяганням на соціалістичний правопорядок закон розумів саме ці важливі об'єкти кримінально-правової охорони.

Злочином, за чинним до прийняття Основ кримінальним законодавством на загальних підставах також визнавалося діяння, передбачене кримінальним законом. З цього виходила й судова практика, хоча допускалися винятки при застосуванні кримінального закону за аналогією.

У статтях кримінальних кодексів союзних республік 1926-1928 рр. (наприклад, ст. 16 КК УРСР) зміст ч. 3 ст. 3 Основних начал відтворювався або буквально, або з незначними змінами.

Більш грунтовно поняття злочину було викладено в Основах кримінального законодавства СРСР і союзних республік 1958 р. У статті 7 Основ, як і в ст. 7 КК УРСР 1960 р., злочином визнавалося передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяльність), яке посягає на суспільний лад СРСР, його політичну і економічну системи, соціалістичну власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а також інше посягання на соціалістичний правопорядок, суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом.

Таке формально-ідеологізоване поняття злочину було і в кодексах усіх країн соціалістичної системи. Наприклад, ст. 10 Кримінального кодексу Китайської Народної Республіки 1979 р. встановлювала: “Все деяния, наносящие вред государственному суверенитету и территориальной целостности, системе диктатури пролетариата, подрывающие социалистическую революцию и социалистическое строительство, общественный порядок, посягающие на общенародную либо коллективную собственность трудящихся масс, законную частную собственность граждан, их личные, демократические й другие права, а также другие наносящие вред обществу деяния, за которые в Кодексе предусмотрено уголовное наказание, являются преступлениями”.

Зі здобуттям Україною незалежності розпочалася робота по створенню власного Кримінального кодексу. У проектах нового Кримінального кодексу України поняття злочину в більшості випадків визначалося як суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), заборонене кримінальним законом. У прийнятому 5 квітня 2001 року Кримінальному кодексі України у статті 11 дається таке визначення поняття злочину: “Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне, винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину”.

Взагалі, законодавче визначення поняття злочину має важливе наукове і практичне значення для усвідомлення громадянами держави того, що є злочином, для попередження злочинності та правильного застосування кримінального закону, практики посилення боротьби із злочинністю.

Законодавче визначення поняття злочину, його змісту та ознак, є досить стабільним, у ньому відбиваються соціаль­но-економічні, правові, ідеологічні погляди та суспільна правосвідомість щодо форм і методів боротьби із соціально небезпечними посяганнями на основні цінності суспільства, які потребують кримінально-правового захисту.

Визначення поняття злочину в кримінальному законо­давстві різних країн неоднакове, оскільки воно зумовлене певною правовою системою, часом прийняття криміналь­ного закону, панівною політичною та правовою ідеологією щодо засобів і методів боротьби зі злочинністю тощо. В окремих країнах законодавче визначення поняття злочину взагалі відсутнє, в інших воно, здебільшого, зводиться до визначення поняття злочину як діяння, забороненого під загрозою покарання, передбаченого кримінальним законом, чи діяння, яке порушує кримінально-правову норму. В деяких країнах, крім вказівки на формальну ознаку злочи­ну – його передбаченість кримінальним законом (зло­чин – це те, що передбачене кримінальним законом або тягне застосування передбачених ним заходів кримінально-правового реагування), вказуються в його законодавчому визначенні й ознаки, які характеризують його соціальну сутність – властивість заподіювати шкоду об'єктам, взя­тим під охорону держави.

Так, у Кримінальному кодексі Франції, прийнятому в 1992 р., визначення поняття злочину взагалі не дається, в ст. 111-2 говориться про те, що закон дає визначення злочинів і проступків та встановлює покарання, які засто­совуються до осіб, які їх вчинили. При цьому злочинні діяння КК Франції поділяє на злочини і проступки. Кри­мінальний кодекс ФРН 1871 р. у редакції від 2 січня 1975 р. у § 12 гл. 2 першого розділу ("Пояснення термі­нів") визначає: "(1) Злочинами є протиправні діяння, за які передбачено позбавлення волі на строк не менше одного року або більш суворе покарання; (2) Проступками є протиправні діяння, за які передбачено позбавлення волі на більш короткий строк чи покарання у вигляді штрафу". У США існує як федеральне кримінальне законодавство, так і законодавство окремих штатів. У федеральному кримінальному законодавстві визначення поняття "злочин­ний акт" не дається, а в кримінальних кодексах окремих штатів такі визначення є. Так, у п. 1 § 10.00 КК штату Нью-Йорк посягання визначається як поведінка, за яку покарання тюремним ув'язненням на строк чи штрафом передбачене будь-якою нормою цього штату чи взагалі будь-якою нормою права, місцевим правом або ордонансом органу політичної влади даного штату, або будь-яким на­казом, правилом чи інструкцією, які прийняті будь-якою урядовою установою у відповідності до наданих їй для цього повноважень. У § 15-109 КК штату Айдахо злочином або публічним кримінальним правопорушенням визна­чається дія, вчинена всупереч будь-якій нормі права, яка забороняє чи зобов'язує її вчинити, і за яку призначається одна з наступних санкцій: 1) смертна кара; 2) позбавлення волі; 3) штраф; 4) відсторонення від посади; 5) позбавлен­ня права займати в даному штаті посаду, що користується повагою, довірою чи приносить прибуток. У наведених визначеннях вказується на дві ознаки злочину: протиправність та караність. У Кримінальному кодексі Китай­ської Народної Республіки дається розгорнуте матеріально-формальне визначення поняття злочину: "Всі діяння, що посягають на державний суверенітет і територіальну ціліс­ність, заподіюють шкоду системі диктатури пролетаріату, порушують соціалістичну революцію і соціалістичне будів­ництво, громадський порядок, посягають на всенародну власність громадян, їх особу, демократичні й інші права, а також інші суспільно небезпечні дії, за які в Кодексі пе­редбачене кримінальне покарання, є злочинами". У Кримі­нальному кодексі Японії 1907 р. визначення поняття зло­чину відсутнє, воно дається в теорії кримінального права. Нема визначення поняття злочину і в законодавстві Англії, де діє система прецедентного права. Таке визначення дається практикою та доктриною. Так, у коментованому зводі англійського законодавства Хелсбері визначається: "Здебільшого під злочином розуміється зло, що впливає на безпеку чи процвітання суспільства взагалі, тому суспіль­ство зацікавлене його бороти. Часто це моральне зло, тобто поведінка, шкідлива для загального морального духу суспільства”.

1. Поняття і ознаки злочину в кримінальному праві України

"Злочин" – ключове поняття кримінального права, що відображає соціальну суть законодавства, його основні інститути, а також кримі­нальну політику держави в боротьбі зі злочинністю.

Вперше в історії російського кримінального права термін "злочин" і визначення поняття злочину були введені в зако­нодавство, в його теорію та практику Указом Петра І від 17 березня 1714 р., Це був "Указ о фискалах, о их должности и действии". У пункті 1 Указу використовується термін "преступление", а в пункті 2 – сформульовано, на наш погляд, його поняття: "Всякие взятки и кражу казны и прочее, что ко вреду государственному интересу, быть может, какова б оное имяни ни было". Невдовзі (26 квітня 1715 р.) виходить один із важливих і оригінальних документи епохи Петра І – Артикул військовий, який відіграв важливу роль у розвитку криміналь­ного і кримінально-процесуального законодавства, У ньому термін "злочин" ("преступление") використовується вже в багатьох артикулах (13, 19, 35, ін.), а в артикулах 6, 35, 85, 117 застосовуються похідні від нього терміни "зло­чинець" ("преступник") і "злочинник" ("преступитель").

Вперше визначення поняття злочину в радянському кримінальному праві було сформульовано в „Руководящих началах по уголовному праву РСФСР" 1919 р. Виходячи зі змі­сту ст. 6 "Руководящих начал", злочином за радянським пра­вом визнавалися дія або бездіяльність, небезпечні для системи суспільних відносин, які відповідають інтересам трудящих мас, "организовавшихся в господствующий класе в переходый от капитализма к коммунизму период диктатури пролетариата".

Визначення поняття злочину також давалося в ст. 6 першого радянського Кримінального кодексу РРФСР 1922 р. у такій редакції: "Преступлением называетея всякое общественно опасное действие или бездействие, угрожающее основам советского строя и правопорядку, установленному робоче-крестьянской властью на переходный к коммунистическому строю период времени". Спочатку проект Кримінального ко­дексу РРФСР не знав такого визначення поняття злочину. Во­но було внесено під час обговорення проекту на IV Всеросій­ському з'їзді діячів радянської юстиції в січні 1922 р.

Визначення злочину, яке міститься в "Руководящих на­чалах", було розвинуто і конкретизовано в Кримінальному ко­дексі УРСР 1922 р.

Основні начала кримінального законодавства СРСР і со­юзних республік 1924 р. не містили визначення злочину, але у вступній статті вказувалися найголовніші елементи цього по­няття. Злочином вважалося суспільно небезпечне діяння, яке підривало владу трудящих чи порушувало встановлений нею правопорядок.