18 березня 2008 року, вівторок, № 43 (стр. 10 )

— Що загрожує тим, хто покуштує таку страву?

— Це може закінчитися інтоксикацією — тяжким харчовим отруєнням, із високою температурою, з розладом шлунка, блювотою і т. п. Тому жодні причини не можуть виправдати появу стафілокока в сосисках — його там категорично не повинно бути! — переконаний професор В. Корзун.

Чого не повинно бути в ковбасі та сосисках, ми приблизно знаємо або здогадуємося. Але, боюся, мало хто знає, що мають право включати до складу любимих у народі ковбасних виробів у великих і малих цехах.

Почнемо з того, що вітчизняні виробники, яких постійно закликають підтримувати, дуже люблять нас, споживачів, як би це делікатніше сказати — дезінформувати. Затіваючи свого часу випуск варених ковбас, багато бізнесменів використали назву «Лікарська», анітрохи не переймаючись тим, аби форма відповідала змістові. Розрахунок був простий — народ клюне на добре відому, популярну й місцями смачну назву. Історики стверджують, що «свідоцтво про народження» лікарська ковбаса отримала у квітні 1936 року. Її рецептуру ретельно розробляли, доки не знайшли оптимальний, із погляду дієтології, варіант. Для справжньої «Лікарської» змішували свинину (не менше 70%) і яловичину вищого ґатунку, додавали яйця курячі, молоко сухе, вітаміни та мікроелементи. Навіщо так старалися у країні постійних дефіцитів? Керувалися благородною метою — цей продукт мав допомогти відновити здоров’я пролетарів, які віддали свої сили революції. Ковбасу насамперед відправляли у лікарні та санаторії — звідси і її назва. Природно, ковбаса сподобалася, і вона справді мала чудові дієтичні й поживні властивості. Однак та «Лікарська», яку ми пам’ятаємо, вже трохи відрізнялася від довоєнної — за розрахунками, її кілограм коштував виробникам десять карбованців, а продавалася вона по 2 карбованці 20 копійок. Навіть коли державна підтримка послабла, ковбаса змінилася, та все-таки м’ясну основу зберегла.

Спадкоємиця тієї, пролетарської «Лікарської» мало чим скидається на свою «прабабусю». Законодавство України заборонило використовувати її назву в чистому вигляді, але дозволило її варіювати, чим відразу скористалися. Законодавство заборонило виготовляти ковбасні вироби як заманеться, але дозволило відступити від держстандартів і користуватися різноманітними ТУ, що стало повсюдною практикою.

Щоб зрозуміти, на чиєму боці сила — виробника чи споживача, — не треба далеко ходити. У законі України «Про безпеку і якість харчових продуктів» (1998) є чітке визначення того, що є м’ясо, з якого, за ідеєю, і повинні робити сосиски й ковбасу: «м’ясо — всі частини тварини». Інакше кажучи, все, що міститься між рогами і хвостом, — годиться в ковбасу. Законопроект, який був прийнятий у першому читанні два роки тому, стверджує, що «м’ясні продукти — це продукти, в яких м’ясна сировина становить не менше 50%». Нині активно лобіюється доповнення до зазначеної статті, яке знизить цей показник до... 20%.

— Право на існування має будь-яка продукція, якщо вона відповідає вимогам ДСТУ або ТУ, але при цьому виробник повинен надати покупцям достовірну інформацію про склад продукту, — вважає Клавдія Максименко, яка обстоює права споживачів у рамках проекту ЄС і ПРООН «Співтовариство споживачів і громадські об’єднання». — Якщо ковбаса виготовлена з крохмалю, сої та інших добавок, її слід і називати відповідно, наприклад соєвий батон, і продавати за відповідною ціною. Тоді покупець нарешті отримає можливість вибирати між рослинними компонентами та м’ясними і знатиме, що він дає своїм дітям на сніданок — м’ясопродукт чи підфарбовану емульсію з харчовими добавками.

В Англії, яка багато років послідовно відстоює права споживачів, існує державна структура, що називається Департамент чесної торгівлі. Його фахівці стежать за тим, аби повною мірою дотримувалися права і тих, хто виробляє, і тих, хто споживає. Цього не так і складно домогтися — доступна докладна інформація про товари дозволяє уникати конфлікту інтересів і проблем на споживчому ринку. У нас неважко знайти дані Держкомстату, щоб довідатися, що максимальна кількість позицій припадає саме на групу варених виробів — сосиски, сардельки, шпикачки та ковбаси варені становлять 35—50% обсягу ринку ковбасних виробів. Але дуже непросто відшукати інформацію про те, скільки ж і якого м’яса йде на виробництво всієї цієї продукції. За даними фахівців Інституту екогігієни і токсикології імені Л. Медведя, м’ясо в рецептурі сосисок у середньому займає 22%. Але де, на якій упаковці ви можете це прочитати?! Щоб змінити ситуацію, потрібно відстоювати свої права — вимагати правдиву інформацію, повертати неякісну продукцію, — радить експерт.

Вимагати, звісно, ми ще не вміємо. У виробників це виходить набагато краще — вони знають, що й навіщо вимагають від законодавців. Тому в новому законопроекті міститься стаття, яка визначає таке поняття як м’ясна сировина: «М’ясна сировина — м’ясо, піддане сортовому чи спеціальному відокремленню від кісток, субпродукти, шкурка свиняча, жири та інші продукти забою тварин». Якщо взяти до уваги, що в сосисках, у кращому разі, 22% м’ясної сировини, то чим заповнюється решта 78%? За даними експертів Інституту токсикології, багато виробників, не чекаючи прийняття нового закону, освоїли виробництво емульсії, яка й стала основою варених ковбас та сосисок, — що й відбито у відповідній таблиці. До речі, «емульсія — це перемелені та уварені до стану світло-сірої кашки шкура, кістки, субпродукти, відходи м’ясовиробництва».

Звісно, жоден Держстандарт України не допускає наявності такого наповнювача в ковбасі чи сосисках вищого ґатунку. Але виходить як в анекдоті — у словнику немає, а в житті є. І, на жаль, потрапляє до нас на стіл. Одна з причин — позиція невтручання з боку держави, повсюдне поширення зручних для виробників ТУ.

— Продовольча безпека має постійно бути в центрі уваги дер­жави, — переконана М. Гулич. — Держава повинна домогтися, аби продукти масового споживання вироблялися за державними стандартами України, тим паче що їх розроблено вдосталь. А ТУ можна використовувати тільки в тому разі, якщо виготовлений продукт матиме значно вищу якість, ніж передбачено державним стандартом. Час зрозуміти, що безпека продуктів харчування має превалювати над рештою інтересів, — вважає професор.

Ольга СКРИПНИК, Дзеркало тижня

здоровий спосіб життя

Правильне дихання омолоджує весь організм

Здається, що немає нічого легшого і природнішого для людини, як дихати. Проте ми насправді недооцінюємо важливість цього процесу. Виявляється, від того як ми дихаємо, залежить не лише наше здоров`я, а й фізичний стан та інтелектуальний розвиток. Особливо втішає те, що людина може навчитися керувати процесом дихання, а значить омолодити і зміцнити свій організм, розпрощатися з багатьма проблемами, подовжити тривалість життя.

Принципи правильного дихання

Яке ж дихання є правильним? Індійські мудреці дали йому таке визначення: дихання, під час якого видих у 3-4 рази довший за вдих (якщо вдих триває 2-3 секунд, то видих - 6-8 чи 9-12 секунд). Що ж до частоти дихання, то вважають, що воно має бути не частим. Тому йоги поступово скорочують частоту дихання, доводячи до 6-3 вдихів-видихів за хвилину, тоді як у переважної більшості людей частота дихання в середньому у дорослих становить 12-15 вдихів і стільки ж видихів за хвилину, у підлітків - 16-20.

Ще одна беззаперечна істина - дихати треба носом. Бо лише цей орган призначений для дихання, а рот - для вживання їжі.

У разі нормального носового дихання повітря, проходячи через носові ходи, зігрівається і очищується від пилу. Крім того, у разі носового дихання повітря, подразнюючи рецептори слизової оболонки носових ходів, рефлекторно сприяє розширенню капілярів головного мозку і таким чином поліпшує його функції та посилює глибину дихання. Люди давно помітили, що якщо дитина дихає тільки ротом, приміром, за наявності аденоїдів, то вона відстає в розумовому розвитку порівняно з іншими дітьми.

Порушення носового дихання, зумовлене аденоїдами, поліпами носа чи запальними процесами в придаткових пазухах носа (синусах) спричинює ослаблення вищої нервової діяльності не тільки у дітей, але й у дорослих.

Треба зазначити, що у дорослих чоловіків і жінок є деякі відмінності в типах дихання. У чоловіків переважно діафрагмальний (нижньогрудний чи черевний) тип дихання, а у жінок - реберний (верхньогрудний). У молодих людей - змішаний тип дихання. Ці відмінності є природними і нормальними.

Профілактика хвороб та омолодження організму за допомогою дихання

Для цього дихальні процедури ліпше всього слід виконувати під час ранкової зарядки, тобто відразу після сну. Її мета - очищення організму від шлаків, що накопичуються в клітинах протягом ночі, поліпшення кровообігу, підвищення тонусу організму.

Отже, ранкову зарядку слід починати з дихальної гімнастики. Вона полягає у глибокому диханні з переміщенням діафрагми на 3-4 см. Хоча в акті дихання беруть участь реберні м`язи, але діафрагма вважається головним дихальним м`язом. Вона розділяє грудну і черевну порожнини, має куполоподібну форму, діє як поршень насоса. Діафрагма стискає, масажує печінку, селезінку, кишечник та інші органи черевної порожнини. Внаслідок цього діафрагма ліквідує застій, полегшує вихід жовчі в тонку кишку, поліпшує кровообіг органів черевної порожнини, а значить, і їхні функції. Стискаючи всі кровоносні і лімфатичні судини, діафрагма випорожнює венозну систему і виштовхує кров і лімфу вгору в грудну клітку. Отже, діафрагма діє, як друге венозне серце.

Техніка виконання ранкової дихальної гімнастики

1. Після пробудження ляжте на спину.

2. Руки підніміть угору, одночасно виконуючи максимальний глибокий вдих грудною кліткою і діафрагмою, опускаючи останню вниз і випинаючи живіт якомога вперед.

3. Затримайте дихання на 3-5 секунд, щоб під тиском діафрагми на органи черевної порожнини почали витискуватися шлаки з клітин, міжклітинних просторів та інших місць, де вони накопичилися за ніч.

4. Голову підніміть, тіло випрямте і сядьте, далі нахиліться і торкніться руками стоп ніг, одночасно роблячи видих протягом 8-10 секунд.