Проблеми тлумачення норм права (стр. 23 )

Предметом казуального офіційного тлумачення Консти­туційного Суду України можуть бути правові норми, що передбачені в Конституції України, законах та інших ак­тах Верховної Ради України, актах Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актах Верховної Ради Автономної Республіки Крим, міжнародних договорах Ук­раїни. Предметом нормативного офіційного тлумачення Конституційного Суду України є виключно норми права, що містяться в Конституції України та законах України. Тлумачення дійсного змісту норм права, яке надає Кон­ституційний Суд, оформлюється у вигляді висновків та рішень Конституційного Суду України.

124

Президент України. Згідно зі ст. 102 чинної Конституції України Президент України є главою держави. Ми вважає­мо, що він має право надавати казуальне офіційне роз'яснення правових норм, передбачених у Конституції України, зако­нах України, указах та розпорядженнях Президента Украї­ни, актах Кабінету Міністрів України, правових актах Вер­ховної Ради та Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, міжнародних договорах. Такі повноваження випливають із п. 16, 29 та ЗО ст. 106 Конституції України від 28 червня 1996 р. Президент України має право надавати нормативне офіційне тлумачення. Але предметом цього тлумачення є правові норми, що містяться в актах, ухвалених самим Пре­зидентом України. Таке роз'яснення слід віднести до автен­тичного тлумачення норм права. Повноваження такого тлумачення було закріплено в п. 7 — 2 ст. 114 — 5 Консти­туції УРСР від 20 квітня 1978 р. та п. 6 ст. 24 Конституційно­го Договору від 8 червня 1995 р. В Конституції України від 28 червня 1996 р. такі повноваження не містяться, проте вони походять із логічного умовиводу, що саме суб'єкт, який видав відповідну норму права, адекватніше розуміє власну волю, виражену в нормі права, щоб роз'яснити її дійсний зміст іншим суб'єктам.

Тлумачення дійсного змісту норм права, яке надає Пре­зидент, може оформлюватись у вигляді указів або розпо­ряджень Президента України.

Органи виконавчої влади України. До системи органів виконавчої влади України належать Кабінет Міністрів України, міністерства, державні комітети, центральні орга­ни виконавчої влади із спеціальним статусом, місцеві дер­жавні адміністрації тощо. Вищим органом у системі органів виконавчої влади за ст. 113 Конституції України від 28 червня 1996 р. є Кабінет Міністрів України, якому підпорядковані всі інші центральні та місцеві органи ви­конавчої влади країни. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади мають право на офіційне казу­альне тлумачення дійсного змісту норм права. Такі повно­важення походять зі змісту п. 1, 9 ст. 116 та п. 1, 2 ст. 119

125

Конституції України від 28 червня 1996 р. Конституцією УРСР від 20 квітня 1978 р. та Конституцією України від 28 червня 1996 р. прямо не було передбачено повноважень Кабінету Міністрів України або іншого органу виконавчої влади на офіційне нормативне тлумачення норм права. Водночас згідно з п. 10 ст. 116 та п. 7 ст. 119 Конституції України від 28 червня 1996 р. перелік повноважень Кабі­нету Міністрів України та місцевих органів виконавчої влади не є вичерпним і може доповнюватися Конститу­цією, законами України та актами Президента України. Отже, Кабінет Міністрів України або інший орган виконав­чої влади можуть надавати офіційні нормативні роз'яснення норм права, що містяться в законах або актах Президента України за умови, що ним будуть делеговані відповідні повноваження безпосередньо в цих законах України або актах Президента України. Виділимо три види законів України, якими передбачено повноваження органів вико­навчої влади на надання роз'яснення дійсного змісту норм права:

□ закони, що врегульовують завдання, функції, діяльність, права і обов'язки самих органів виконавчої влади Ук­раїни (наприклад, в абз. 6 от. 2 Закону України "Про дер­жавну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. зазначено, що роз'яснення законодавства з питань опо­даткування серед платників податків належить до зав­дань органів податкової служби);

□ закони, що регулюють суспільні відносини певного виду або підвиду. Так, у ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 р. вказано, що роз'яснення порядку застосування цього Закону відбуватиметься в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;

□ закони, що врегульовують певний вид або підвид сус­пільних відносин і включають норми, які регулюють зав­дання та функції органів виконавчої влади. Наприклад,

126

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30 жовтня 1996 р. у п. 23 ст. 7 відносить до головних завдань Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку надання роз'яснень порядку застосування чинного законодавства про цінні папери.

Закони України, що містять повноваження органам ви­конавчої влади на надання офіційного роз'яснення норм права, розрізняються за обсягом цих повноважень:

□ закони України, що надають повноваження на офіцій­не тлумачення лише тих норм права, які передбачені самим законом. Наприклад, Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпор­ту" від 22 грудня 1998 p. y ст. 37 надає комісії повнова­ження на надання роз'яснень норм права лише цього закону;

□ закони України, що уповноважують на офіційне тлу­мачення цілого виду чи підвиду суспільних відносин. Наприклад, у Законі України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 р. ст. 2 делегують­ся повноваження органам державної податкової служ­би на надання роз'яснень законодавства, яке врегульовує відносини оподаткування.

Часто їни делегує повноваження орга­нам виконавчої влади на офіційне роз'яснення норм пра­ва не в законах, а в своїх постановах про введення в дію того чи того закону України. Наприклад, у п. З Постанови Верховної Ради України від L 7 грудня 1993 р. Головному управлінню пожежної охорони МВС України делеговані права роз'яснювати вимоги Закону України "Про пожеж­ну безпеку", що є обов'язковими для всіх громадян, установ і організацій. Така практика є неправомірною, бо супере­чить п. 10 ст. 116 Конституції України від 28 червня 1996 p., який однозначно встановлює, що Кабінет Міністрів Украї-

127

ни виконує інші функції, визначені Конституцією, законами України та актами Президента України.

Існує й практика делегування Кабінетом Міністрів Ук­раїни повноважень органам виконавчої влади на надання роз'яснення дійсного змісту норм права. Так, у п. "ж" ст. З постанови Кабінету Міністрів України "Питання Держав­ної інспекції України по контролю за цінами" від 9 грудня 1991 р. інспекції надані повноваження щодо роз'яснення порядку застосування законодавчих актів із питань конт­ролю за цінами. В аб. 5 ст. 12 Постанови Кабінету Міністрів України "Про створення державної інспекції праці Міністер­ства праці" від 2 серпня 1996 р. державній інспекції праці делеговані повноваження проводити роботу з роз'яснення та пропаганди законодавства про працю. Термін "законо­давство" включає в себе всю сукупність правових актів, у тому числі й закони України, які в наведених випадках регулюють певні роди чи види відносин. Ми вважаємо не­правомірною практику, коли Кабінет Міністрів України делегує підлеглим органам виконавчої влади обсяг повно­важень, якого не має сам.

Доцільно відзначити, що часто в правових актах органів виконавчої влади України разом із положеннями, що ма­ють роз'яснення дійсного змісту норм права, натрапляємо на юридичні положення, що конкретизують правові нор­ми. В правовій науці немає єдиного погляду на доцільність та ефективність видання таких змішаних правових актів. Так, пише: "Водночас слід визнати доціль­ним існування в практиці змішаних, різнорідних актів. Вони виражають тісний зв'язок і взаємозв'язок різних правових явищ. Існування таких актів необхідно й тому, що в низці випадків доцільно об'єднувати в одному акті всі положен­ня (нові правила, роз'яснення, конкретизацію тощо), які торкаються одного предмета..."285. Інші автори, наприклад , стверджують, що "... постановка в одну шерегу нормативних і правороз'яснювальних актів здатна призвести до легалізації практики "підправлення недоліків

128

законодавства" шляхом видання роз'яснюючих норматив­них положень, до виправдання такого порядку, коли під виглядом актів тлумачення можуть видаватися нові пра­вові норми, які змінюють зміст норм, що тлумачаться"286. Ми підтримуємо останню думку. Не розглядаючи право­мірності здійснення органами виконавчої влади юридич­ної конкретизації правових норм, вважаємо, що практика видання змішаних правових актів створює передумови для виправдання можливих порушень законності в діяльності цих органів. Узагалі змішання нормотворчих та нормозас-тосовуючих функцій є неприпустимим, навіть коли посила­ються на те, що це зумовлено потребами життя, як, наприк­лад, вважає 287.

Кабінет Міністрів України видає постанови або розпо­рядження, як правило, залежно від загального чи індивіду­ального характеру призначення цих актів. Інші центральні та місцеві органи виконавчої влади України в більшості випадків видають накази.

Судові органи України. Відповідно до ст. 124 Консти­туції України від 28 червня 1996 р. правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Крім Конституційного Суду України, судочинство здійснюють суди загальної юрисдикції, до яких, відповідно до ст. 125 чинної Конституції, входять Верховний суд України, Вищі спеціалізовані суди України, апеляційні та місцеві суди.

Повноваження судових органів України щодо тлума­чення норм права випливають із п. 1 абз. З ст. 129 чин­ної Конституції України, де визначено, що однією з го­ловних засад судочинства є законність. Законність, за визначенням A. C. Шабурова, полягає в пануванні права і закону в суспільному бутті, неухильному здійсненні при­писів правових норм усіма учасниками суспільних відно­син, послідовній боротьбі з правопорушеннями та свавіл­лям у діяльності посадових осіб, у забезпеченні порядку та організованості в суспільстві288. Для цього судовим орга­нам України необхідно правильно й однаково розуміти