Проблеми тлумачення норм права (стр. 27 )

146

Практичні результати тлумачення в процесі системати­зації норм права мають опосередкований характер. Вони полягають у проведенні якісної систематизації та отриманні систематизованого акта, який найповніше і найефективніше врегульовував би певні групи суспільних відносин. Цього досягають за допомогою з'ясування суб'єктами, які систе­матизують норми права, їх дійсного змісту, системних зв'язків, викриття і дослідження невизначеності, прогалин, колізій, суперечностей у регулюванні цими нормами суспіль­них відносин.

У правовому вихованні і пропаганді практичні резуль­тати тлумачення виявляються насамперед у формуванні високого якісного рівня правової свідомості та культури в окремих осіб та суспільства загалом шляхом роз'яснення головних ідей, принципів права, прав і обов'язків, необхід­ності ретельно реалізовувати правові норми тощо.

У правовому регулюванні завданням тлумачення є вик­лючно правильне, глибоке розуміння дійсного змісту норм права і його розгорнуте, обґрунтоване пояснення іншим особам. Практичні результати тлумачення в правовому регулюванні полягають у забезпеченні, в частині адекват­ного розуміння змісту норми права, такого її ефективного впливу на суспільні відносини, який найповніше відповідає волі законодавця та цілям, переслідуваним ним при ви­данні цієї норми.

Отже, практичним результатом тлумачення норм пра­ва в загальному розумінні цього слова є забезпечення охо­рони і всебічного зміцнення законності в Україні.

147

ПІСЛЯМОВА

Тлумачення є важливою частиною людської діяльності, спрямованою на пізнання людиною свого зовнішнього і внутрішнього сере­довища. Від того, наскільки правильно і глибоко вона зрозуміє сутність, головні закони й ознаки соціуму, власні здібності, особливості та місце в ньому, залежать усі наступні види її діяльності, їх зміст, якість й ефективність. Більше того, роз'яс­нення цією людиною з'ясованих нею ґрунтовних змістовних положень суспільства й місця особис­тості в ньому в багатьох випадках зумовлюють світогляд і діяльність інших осіб. У монографії ми розглянули певну частину людської діяльності щодо пізнання зовнішнього і внутрішнього сере­довища — тлумачення норм права.

Тлумачення норм права спрямоване на з'ясуван­ня за допомогою певних засобів дійсної волі зако­нодавця, вираженої в нормах права, та її роз'яснен­ня іншим особам. Поняття тлумачення включає також результати діяльності щодо з'ясування і роз'яснення змісту правових норм. Тлумачення правових норм має важливе значення в правовій дійсності будь-якого суспільства. Саме воно в ба­гатьох випадках зумовлює правильну й однакову реалізацію правових приписів, їх ефективність у суспільстві та, як наслідок, стан законності у дер­жаві.

148

За результатами проведеного комплексного досліджен­ня проблем тлумачення норм права наведемо такі вис­новки.

□ Тлумачення правових норм є ефективним і єдиним засобом правильного й глибокого пізнання дійсного змісту правових норм. У правовій дійсності тлумачення має місце у правовій діяльності та правовому регулюванні. В пра­вовій діяльності тлумачення норм права повинно викори­стовуватися в правотворенні, реалізації і систематизації права, правовому вихованні тощо. Місце тлумачення в пра­вовому регулюванні суспільних відносин полягає виключ­но в правильному, глибокому розумінні дійсного змісту норм права та його розгорненому, обґрунтованому роз'ясненні іншим суб'єктам суспільства. В юридичній науці місце тлу­мачення в правовій діяльності розглядають надто вузько, натомість його ролі в правовому регулюванні надають необґрунтовано великого значення. Такий стан, з одного боку, випускає з поля зору науки окремі явища правового життя, а з іншого — призводить до зникнення меж між правотворчою діяльністю, застосуванням, конкретизацією норм права та їх тлумаченням.

□ Тлумачення правових норм потрібно відрізняти від їх юридичної конкретизації. Сутність юридичної конкре­тизації полягає у виданні правоположення, яке не вихо­дить за межі змісту норми права, але містить у собі нові елементи регулювання суспільних відносин, не виражені у цій правовій нормі. При тлумаченні лише з'ясовуються, розкриваються, обґрунтовуються частини змісту правової норми, але нових елементів правового регулювання не вста­новлюється.

□ Пізнання дійсного змісту правових норм здійснюєть­ся за допомогою сукупностей прийомів пізнання, об'єдна­них за спільністю ознак і рис у способи тлумачення. За­лежно від об'єкта дослідження застосовують логічний, мовний, системний та історичний способи тлумачення. Для правильного і глибокого з'ясування змісту правових норм прийоми і правила цих способів слід використовувати у

149

сукупності та щільному поєднанні один з одним. Ігноруван­ня прийомів і правил будь-якого способу може призвести до помилкового розуміння норми права, протиправної її реалі­зації та порушення законності.

□ Результатом з'ясунання є висновки, до яких дійшов суб'єкт у процесі з'ясування норми права за допомогою всієї сукупності способів тлумачення, адекватних дійсному змісту норми права, які відповідають критеріям істинності й правильності результату тлумачення. Цей результат зав­жди має бути адекватнім дійсному змісту, який уклав за­конодавець у правову нэрму при її виданні. Класифікува­ти можна лише висновки про дійсний зміст норми, отримані з застосуванням усієї сукупності способів з'ясування по­рівняно з висновками, що випливають тільки з мовного тлумачення цієї норми Вони бувають адекватними, роз­ширеними та обмеженими.

□ Критерієм адекватності отриманого результату з'я­сування змісту волі законодавця, яка виражена в нормі права, є загальнолюдська практика, безпосередньо або в сукупності опосередкованих форм - юридична практика, логічна пра­вильність, досвід мовного спілкування тощо. Юридичною наукою і практикою напрацьовано цілу систему прийомів і правил тлумачення, в яких відбито особливості норм пра­ва та переломлені вимоги загальнонаукових методів пізнан­ня в розрізі їхнього застосування до з'ясування змісту правових норм. Фактично прийоми і правила тлумачен­ня також є опосередкованою формою людської практики і відповідно критерієм адекватності результатів тлума­чення.

□ Коли тлумачення здійснюють із метою розуміння змісту правової норми, з'ясування виступає його самостійною частиною. Але в разі проведення тлумачення з метою по­яснення змісту норми іншим особам, з'ясування і роз'яс­нення складають єдиний процес, спрямований на досягнен­ня цієї мети.

□ Роз'яснення норм права полягає в розгорненому, об­ґрунтованому роз'ясненні іншим особам дійсного змісту

150

правових норм, яке отримує зовнішній вираз в акті тлума­чення. Роз'яснення норм права, яке надає суб'єкт тлума­чення, поділяється на офіційне і неофіційне. Офіційне тлу­мачення норм права — це процес роз'яснення дійсного змісту норм права третім особам, який здійснюється упов­новаженим на це суб'єктом і має обов'язковий характер. Неофіційне тлумачення може здійснюватися будь-яким суб'єктом і не має юридичної сили.

□ Акт тлумачення норми права — вид правового акта, що включає загальні або індивідуальні правоположення, які, не будучи нормами права, розгорнуто й обґрунтовано роз'яснюють їх дійсний зміст, не є джерелом права, але перебувають у тісному підпорядкованому зв'язку з нор­мою права, яку він тлумачить, і мають обов'язковий ха­рактер. Юридична сила й обов'язковий характер актів тлумачення зумовлені: 1) юридичними властивостями норми права та підпорядкованим зв'язком правоположень акту тлумачення з нормою права; 2) наявністю наданих законодавцем певному суб'єкту повноважень на офіційне роз'яснення норм права і видання відповідних актів тлу­мачення.

□ Відносини тлумачення норм права і державної по­літики ґрунтуються на засадах взаємного зв'язку і взає­мовпливу:

Динамізм і рухливість державної політики за сприяння інших суспільних чинників зумовлюють динамічні тенденції в тлумаченні правових норм. Виконуючи при цьому не властиві йому функції, тлумачення є тим інструментом, за допомогою якого держава коригує, змінює регулювання суспільних відносин.

Водночас при проведенні політики держава вимагає від суб'єктів суспільних відносин правильного й однакового розуміння та реалізації виданих норм права. Тлумачення в цьому разі є засобом з'ясування і роз'яснення дійсного змісту правових норм. При цьому панує статичний підхід до тлумачення.

151

Невідповідність правової системи інтересам і потребам суспільства відбивається на її ефективності в регулюванні відносин та зворотнім зв'язком впливає на державну політику. Тут тлумачення, виконуючи не властиві йому завдання, є одним із механізмів, за допомогою яких ускладнюється реа­лізація норм права, що не відповідають потребам суспільно­го буття. Таке становище змушує державу коригувати свою політику в напрямі її наближення до потреб суспільства.

Коли державна політика є результатом компромісу різних політичних сил, це знаходить відповідне вираження в зако­нотворенні і відбивається на змісті правових норм у напрямі їх казуїстичності, двозначності, прогальності тощо. В цьому разі тлумачення використовують для з'ясування дійсного змісту норм права і його доведення до суб'єктів суспільних відносин.

□ За умови, якщо дотримання всезагальних інтересів сус­пільства є приорітетним напрямом державної політики, тлу­мачення підвищує ефективність правових норм, посилює за­конність, попереджає порушення прав і інтересів осіб, обме­жує можливість отримання пільг, задоволення корпоратив­них інтересів різними соціальними групами всупереч всезагальним інтересам і потребам суспільства. І навпаки, коли переважним напрямом державної політики є пересліду­вання потреб пануючої соціальної групи, тлумачення зде­більшого виконує не властиві йому завдання, спрямовані на досягнення інтересів цієї групи, є своєрідним зв'язком між державною політикою і дотриманням законності, засобом ускладнення реалізації й ефективності правових норм, впливу на державну політику в напрямі дотримання всезагальних інтересів суспільства.

□ Соціальні інтереси здійснюють опосередкований вплив на тлумачення норм права через державну політику і систе­му правових норм, систему цінностей, суспільних норм і сус­пільну свідомість та безпосередньо через суб'єктів тлумачення, які є носіями цих інтересів.