Зміст (стр. 11 )

Оскільки проблема ефективного використання РЧС носить міжнародний характер і є турботою всього міжнародного співтовариства, то ще в 1903 р. Міжнародним союзом електрозв'язку (МСЕ) був прийнятий перший Регламент радіозв'язку, який містив правила проведення зв'язку та міжнародну Таблицю розподілу смуг частот для існуючої на той час всього однієї морської рухомої служби. Цей Регламент уточнювався в 1906, 1912 і 1920 роках, а в 1927 р. був прийнятий новий Регламент радіозв'язку, згідно якого були введені нові радіослужби: радіомовлення, повітряна рухома та фіксована, до якої відносилися РЕЗ, які забезпечували передачу повідомлень між двома фіксованими пунктами на земній поверхні. В Таблиці розподілу смуг частот верхня границя використовуваної смуги частот була розширена з 10 кГц до 60 МГц, а в 1937 р. вона була встановлена на рівні 200 МГц.

В роки другої світової війни широке застосування отримала техніка надвисоких частот, тому до 1945 р. були освоєні діапазони частот до 10 і навіть 30 ГГц. В цей час роботи міжнародного регулювання у сфері використання РЧС тимчасово були призупинені, та вже в 1947 р. на всесвітній радіоконференції, яку проводив МСЕ, була прийнята нова Таблиця розподілу смуг частот, що регламентувала використання смуг частот різними службами до 10,5 ГГц.

Новий етап розвитку РЕЗ почався в 1957 р. після запуску в СРСР першого штучного супутника Землі. Появилися супутникові служби: радіомовлення, фіксована, космічних досліджень тощо. Тому на всесвітній радіоконференції в 1959 р. виділяються смуги частот для супутникових служб. Таблиця розподілу смуг частот розширюється до 40 ГГц, а на всесвітніх радіоконференціях у 1971 і 1979 роках приймаються рішення про розширення Таблиці розподілу смуг частот спочатку до 275, а потім до 400 ГГц.

Нині в Таблиці розподілу смуг частот значиться близько 40 різних служб радіозв'язку, конкретні визначення яких наведені в Регламенті радіозв'язку. Згідно Регламенту радіозв'язку під терміном "служба радіозв'язку" (в технічній літературі також використовується скорочений термін "радіослужба") мається на увазі служба, яка здійснює передавання, випромінювання та/чи приймання радіохвиль для певних цілей електрозв'язку. В останні роки для ряду радіослужб усе частіше виділяються їх окремі застосування. Так, наприклад, в межах сухопутної рухомої служби розрізняються такі призначення, як стільниковий, пейджинговий, транкінговий радіозв'язок тощо.

У відповідності з Регламентом радіозв'язку при розгляді питань використання РЧС вживають наступні спеціальні терміни:

-  розподіл (смуги частот), коли мова йде про радіослужби;

-  виділення (радіочастоти або радіочастотного каналу), коли частота або частотний канал надаються зонам або країнам;

-  присвоєння (радіочастоти або радіочастотного каналу), коли дозвіл на використання частоти або радіочастотного каналу отримує конкретний РЕЗ.

РЧС у межах діапазонів, які нині використовуються, повністю розподілений. При цьому враховані особливості поширення радіохвиль, які обумовлені як частотним діапазоном, так і географічним розміщенням РЕЗ.

У відповідності з Регламентом радіозв'язку земна куля поділена на три райони:

- до 1-го району віднесені Європа, Африка, Монголія, частина Азії (Аравійський півострів, Туреччина, частина Ірану) та держави, що входили до складу СРСР;

- 2-й район включає до себе Північну та Південну Америку й Гренландію;

- до 3-го району входять Австралія, Океанія та частина Азії за винятком держав, які входять до 1-го району.

В кожному з цих районів установлений свій розподіл частот і такі смуги частот називаються розподіленими на всесвітній основі. Хоча по багатьох позиціях розподіл частот у різних районах збігається, існують і розбіжності. Тому відповідні смуги частот називаються розподіленими на регіональній основі. Особливості розподілу смуг частот в окремих країнах або групах країн наведені в Примітках до міжнародної Таблиці розподілу смуг частот, які є її невід'ємною частиною.

Міжнародна Таблиця розподілу смуг частот визначає схему використання радіочастот лише в частині радіослужб. Деталі цієї схеми стосовно розподілу та умов використання частот власними радіослужбами, особливості їх застосування кожна держава уточняє самостійно і розробляє свою національну Таблицю розподілу смуг частот.

Оскільки певний розподіл смуг частот для кожної країни та їх значне завантаження накладає суттєві обмеження у використанні РЧС, то доцільно також вести мову про радіочастотний ресурс (РЧР) країни - ту частину РЧС, яка придатна для передавання та/чи приймання електромагнітної енергії, і від використання якої залежить розвиток радіозв'язку, нових інформаційних та радіотехнологій у країні, її обороноздатність та успішне вирішення питань інтеграції у світове співтовариство.

Нині використання РЧР ведеться в умовах триваючого інтенсивного росту завантажень діапазонів частот, який можна пояснити наступними основними причинами:

-  введення нових систем рухомого радіозв'язку з часовим та просторовим розподілом частот між користувачами;

-  збільшення кількості стаціонарних та мобільних радіостанцій і передавачів із фіксованим розподілом частот;

-  навмисне чи ненавмисне використання неліцензійних РЕЗ та радіовипромінювальних пристроїв (РВП);

-  відхилення параметрів радіостанцій від заданих;

-  зростання кількості радіозавад промислового походження.

Усі ці причини призвели до того, що у великих промислових центрах зовсім ще недавно практично вільний ефір виявився перенасиченим, процес збільшення його завантаження продовжується, а РЧР обмежується, тому з метою більш ефективного використання РЧР, починаючи з 1997 р., у світі відбувається поступовий перехід від аналогового до цифрового звукового мовлення, а з 1998 р. - від аналогового до цифрового телевізійного мовлення. При цьому передбачається, починаючи з 2008 р., планомірне виведення з експлуатації ЧМ - передавачів та передавачів аналогового мовлення й розширення сфери дії цифрового звукового та телевізійного мовлення.

Зрозуміло, що безпрецедентно високі темпи розвитку та глобалізація радіозв'язку рано, чи пізно призведуть до суттєвої нестачі наявного РЧР, тому ефективне та раціональне його використання можливе лише при проведенні всіма країнами світу погодженої технічної політики і вимагає добре налагод­женої системи регулювання в сфері використання РЧР у межах кожної держави.

Регулювання у сфері використання РЧР - це сукупність узгоджених юридичних, адміністративних, наукових і технічних процедур, необхідних для забезпечення ефективної роботи обладнання й служб радіозв'язку без створення недопустимих радіозавад.

Юридичні аспекти регулювання у сфері використання РЧР полягають у формуванні законодавчих (нормативних) засад, що регламентують використання РЧР і діяльність органів управління та регулювання.

Адміністративні - у створенні процедур, що регулюють взаємовідносини користувачів РЧР і органів управління та регулювання в процесі використання РЕЗ.

Наукові - у розробці методології виділення смуг (номіналів) радіочастот, стандартів на параметри електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ та РВП.

Технічні - у здійсненні єдиної технічної політики: створення єдиних методик та програм для аналізу ЕМС РЕЗ та РВП, стандартизації параметрів РЕЗ і РВП, сертифікації засобів зв'язку та обладнання радіочастотного контролю.

Мета регулювання - максимально підвищити ефективність використання РЧР і звести рівень радіозавад до мінімально можливого.

Регулювання у сфері використання РЧР базується на законодавчо-нормативних актах і міжнародних угодах, які забезпечують розвиток засобів зв'язку у відповідності з державними пріоритетами і гарантують, що робота обладнання різних служб радіозв'язку не буде супроводжуватися недопустимими радіозавадами між обладнанням як у межах однієї радіослужби, так і між різними радіослужбами.

Регулювання у сфері використання РЧР включає:

-  визначення довгострокової політики й планування використання РЧР шляхом вдосконалення існуючих та розвитку й впровадження нових засобів зв'язку;

-  частотно-територіальне планування, координацію та присвоєння радіочастот засобам і мережам зв'язку, що вводяться в експлуатацію;

-  ліцензування та сертифікацію РЕЗ;

-  облік використання РЧС;

-  розробку технічних стандартів і нормативних документів;

-  підтримку технічних засобів радіоконтролю;

-  інспекцію засобів зв'язку на місцях їх експлуатації;

-  контроль за використанням спектра.

Одним із суттєвих важелів, що впливають на ефективність використання РЧР і забезпечують надходження коштів для вдосконалення системи регулювання у сфері використання РЧР та системи радіочастотного контролю, є економічні заходи, мета яких - стимулювати споживачів РЧР до більш раціонального використання спектра та хоча б частково компенсувати затрати на регулювання у сфері використання РЧР.

Основні економічні заходи включають:

-  плату користувачів РЧР за забезпечення каналів, вільних від радіозавад, та гарантію якісного зв'язку;

-  плату за підбір та присвоєння радіочастоти й надання ліцензії (дозволу) на її використання;

-  плату за сертифікацію засобів зв'язку по ЕМС;

-  штрафні санкції за порушення правил ведення радіозв'язку та недотримання параметрів РЕЗ.

Системи регулювання у сфері використання РЧР різних країн мають певні відмінності, зумовлені особливостями внутрішньодержавного характеру. Наприклад, у США питання використання спектрального ресурсу в урядових та неурядових цілях вирішуються окремо двома самостійними органами; Федеральною комісією зв'язку (РСС) і Національною адміністрацією зв'язку та інформації (МТЇА). У Німеччині вищим органом, який регулює використання РЧР, є Комітет по управлінню радіозв'язком та поштою. У Великобританії органом, відповідальним за регулювання у сфері використання спектра в цивільному секторі, є Агентство радіозв'язку, а Міністерство оборони Великобританії розглядає питання, пов'язані з використанням спектра РЕЗ військового застосування. У Франції визначення політики використання РЧР і розподілу радіочастот є прерогативою Національного агентства по радіочастотах. У Російській Федерації регулюванням у сфері використання РЧР займаються служба державного нагляду за зв'язком, радіочастотні органи Міністерства оборони Росії та Федеральне агентство урядового зв'язку при Президентові Росії, крім того, вирішенням задач, пов'язаних із використанням спектрального ресурсу та вдосконалення нормативної бази, займаються також Державна комісія по радіочастотах та Головний радіочастотний центр при Міністерстві Російської Федерації по зв'язку та інформатизації.