Зміст (стр. 14 )

- набирати статистику щодо інтенсивності використання радіоканалів ліцензованими РЕЗ;

- набирати статистику про рівні електромагнітних випромінювань у вільних каналах (смугах частот).

Результати контролю можуть бути використані для перевірки прийнятих правил розподілу та присвоєння радіочастот, визначення можливості повторного використання виділених смуг частот, а також для виявлення несанкціонованих радіовипромінювань.

У даному режимі нормуються наступні характеристики обладнання:

- швидкість перегляду (сканування) радіоканалів;

- крок сканування при безперервному перегляді певної смуги частот;

- похибка вимірювання рівня радіовипромінювань в каналі;

- динамічний діапазон вимірюваних рівнів.

Крім цього, вирішення задачі контролю за використанням РЧР накладає певні вимоги до програмного забезпечення обладнання засобів радіочастотного контролю, а саме, забезпечення можливості:

- використання інформації щодо ліцензованих передавачів, яка міститься в базі даних;

- накопичення інформації за результатами вимірювань параметрів випромінювань у радіоканалах;

- статистичної обробки результатів вимірювань для отримання додаткової інформації про спектральну густину випромінювань у каналі (смузі частот) та характеристики їх розподілів.

Режим контролю і вимірювання параметрів радіовипромінювань

Контроль параметрів радіовипромінювань нерозривно пов'язаний із процесом їх вимірювань, оскільки зробити висновки щодо результатів контролю можна лише після порівняння виміряних значень параметрів із плановими або нормованими.

Підконтрольні параметри можна поділити на дві групи:

1) загальні параметри, які характеризують використання РЕЗ;

2) спеціальні параметри, які визначають якість передачі. До загальних параметрів відносяться:

- несівна (або центральна частота) радіовипромінювання;

- ширина займаної смуги частот радіовипромінювання;

- рівень прийнятого сигналу (напруженість поля).

До спеціальних параметрів відносяться швидкість передачі інформації, наприклад, для телеграфних сигналів, та параметри модуляції:

- глибина модуляції (для AM сигналів);

- девіація частоти (для ЧМ сигналів);

- девіація фази (для ФМ сигналів);

- рознесення частот (для частотної телеграфії).

Результати вимірювань за обома групами параметрів можуть використовуватися також при ідентифікації сигналів ДРВ.

Методики проведення вимірювань параметрів радіовипромінювань та їх результати повинні відповідати наступним Рекомендаціям МСЕ та рекомендаціям, викладеним у звітах Міжнародного консультативного комітету по радіо MCE (MKKP):

- МСЕ-Р SM.377-3 та звіту МККР 272-5 у частині вимірювань частоти;

- МСЕ-Р SM.378-6 та звіту МККР 273-7 у частині вимірювань напруженості поля та густини потоку потужності;

- МСЕ-Р SM.443-2 у частині вимірювань ширини смуги частот;

- звіту МККР 277-3 у частині вимірювань параметрів модуляції.

Режим ідентифікації сигналів джерел радіовипромінювань(ДРВ)

Ідентифікація сигналів ДРВ є однією з найбільш складних задач радіочастотного контролю внаслідок:

-  нечастого випромінювання позивних сигналів;

-  використання скорочених або незареєстрованих позивних сигналів;

-  труднощів обробки радіосигналів, при передачі яких використовуються складні методи кодування, модуляції та ущільнення інформації.

Метою задачі ідентифікації сигналів ДРВ є встановлення відповідності того, що в контрольованій смузі частот працює саме той передавач, який там повинен працювати, і що параметри його випромінювань відповідають тим, що йому були назначені.

Результатом вирішення задачі є виявлення неліцензійних передавачів та РЕЗ, що порушують Регламент радіозв'язку.

Передавач експлуатується відповідним чином, якщо виконуються наступні умови:

1) ідентифікаційний сигнал відповідає сигналу, що назначений передавачу саме цього каналу;

2) загальні параметри інформаційних сигналів відповідають вказаним у ліцензії на передавач;

3) клас сигналу відповідає вказаному в ліцензії;

4) параметри модуляції відповідають приписаним передавачу даного радіоканалу;

5) пеленг на радіопередавач відповідає пеленгу того передавача, якому виділений канал, що контролюється (для стаціонарних РЕЗ);

6) місцезнаходження передавача відповідає вказаному в ліцензії.

Специфічними операціями, які повинне виконувати обладнання засобів радіочастотного контролю в даному режимі роботи, є:

- виявлення, аналіз та ідентифікація сигналів;

- встановлення класу випромінювання й аналіз (декодування) інформаційних сигналів;

- пеленгування і визначення місцезнаходження ДРВ.

З метою фіксації передавачів, які потрібно ідентифікувати, РКП повинен мати електронне обладнання для:

- прийому сигналів з декількома видами модуляції: AM, безперервного випромінювання, односмугової модуляції, частотної маніпуляції та ЧМ;

- запису та вимірювання параметрів радіосигналів у відповідності з Рекомендаціями, викладеними у звіті МККР 978-1 (у частині ідентифікації ДРВ) та у звіті МККР 372-6 (у частині визначення місцезнаходження ДРВ).

Для визначення місцезнаходження невідомих ДРВ бажано мати мережу не менше, ніж із трьох ПП або РКП, що обладнані направленими антенами для визначення напрямку на ДРВ.

Режим пошуку та ідентифікації джерел радіозавад

Виявлення джерел радіозавад та усунення причин їх виникнення є однією з основних задач радіочастотного контролю. Серйозну проблему являють завади, що виникають на нелінійних елементах у трактах формування сигналу в передавачі, в каналі поширення та в тракті РПП. До таких завад відносять комбінаційні, інтермодуляційні, а також завади, що викликають перехресну модуляцію й блокування в приймальному пристрої.

Для того щоб знати, яким чином можна усунути радіозаваду, необхідно визначити:

-  частоту сигналу РВП, який бере участь в утворенні завади;

-  механізм її утворення;

-  місцезнаходження самого джерела радіозавади.

При вирішенні проблем радіозавад, що створюються санкціонованими РЕЗ, корисними є вимірювання, що пов'язані з контролем використання РЧР. При їх проведенні можуть бути виявлені несанкціоновані радіопередавачі, які створюють завади, або більш складні радіовипромінювання, що виникають у результаті роботи декількох передавачів, ненавмисні побічні випромінювання тощо. Хоча для вирішення проблем деяких типів завад можуть знадобитися різноманітні комбінації вимірювань РЧС і подальшого технічного аналізу, саме вимірювання спектра часто грає ключову роль у цьому процесі. Для визначення сигналів розпізнавання передавачів, які створюють завади, доцільно також проводити слуховий контроль.

Якщо джерелами радіозавад являються несанкціоновані передавачі, то у зв'язку з цим часто існує тісний зв'язок між здатністю вирішувати проблеми завад і здатністю виявляти та розпізнавати несанкціоновані передавачі. Основною проблемою, пов'язаною з виявленням несанкціонованих передавачів, є те, що досить часто важко відрізнити їх сигнали від сигналів санкціонованих передавачів, особливо в перевантажених смугах частот, де несанкціоновані передавачі використовують ті ж частоти, що і санкціоновані. Виявлення сигналів несанкціонованих передавачів на частотах, на яких, за скаргами користувачів санкціонованих РЕЗ, є завади або на яких згідно даних щодо присвоєння частот користувачі із санкціонованими присвоєннями частот відсутні, може здійснюватися також із допомогою слухового контролю.

Мета задачі пошуку та ідентифікації джерел радіозавад - забезпечення нормальної роботи ліцензованих РЕЗ та перевірка правильності прийнятих правил розподілу і присвоєння частот. Вирішення цієї задачі дозволить відповісти на питання, чи завада є результатом порушення Регламенту радіозв'язку по використанню РЧР, чи результатом невірної процедури призначення частоти певному РЕЗ.

Радіопеленгація та слуховий контроль, які проводяться на стаціонарних та мобільних станціях радіоконтролю, є основними засобами для розпізнавання та визначення місцезнаходження джерел радіозавад після їх виявлення, хоча методи рішення цих задач трудомісткі і не завжди дозволяють досягти бажаних результатів.

Для ефективної ідентифікації можливих джерел радіозавад необхідне виконання наступних умов:

- всі ДРВ, що беруть участь в утворенні завад, повинні працювати;

- всі ДРВ, що беруть участь в утворенні завад, повинні створювати високий рівень сигналу на приймальній антені;

- модуляція всіх передавачів повинна бути чутою одночасно. Тому головною задачею при вирішенні проблем радіозавад є знаходження частоти ДРВ, що створює завади.

Для того щоб знайти джерело радіозавад, необхідно:

1) виявити заваду в РПП, як правило, в присутності корисного сигналу;

2) визначити її походження, тобто впевнитися, що радіозавада поступає через антену з оточуючого простору, а не виникає безпосередньо в РПП, наприклад, як результат інтермодуляції;

3) визначити основну частоту випромінювання радіозавади;

4) визначити клас випромінювання радіозавади та місцезнаходження її джерела.

Ця процедура пошуку дозволяє встановити радіозавади, що створюються як передавачами, що мають ліцензію на роботу, так і неліцензійними РВП.

Для рішення даної задачі можуть використовуватися методи, які застосовуються при вирішенні задачі ідентифікації сигналів ДРВ. Трудність пошуку та ідентифікації джерел радіозавад полягає в тому, що вони проводяться в присутності корисного сигналу.

Зараз з'являється обладнання радіочастотного контролю, оснащене спеціальними пристроями обробки та аналізу прийнятих сигналів, які дозволяють виявляти присутність завади на фоні корисного сигналу та ідентифікувати її. Одним із досить ефективних методів ідентифікації радіозавад є кореляційний, розроблений у "Проблемній лабораторії по радіоконтролю й ЕМС" Санкт-Петербурзького Державного університету телекомунікацій ім. Бонч-Бруєвича та реалізований у радіоконтрольному обладнанні "ИРГА" .

Під час пошуку джерела радіозавади РПП 1, який використовують для аналізу, настроюють на уражену завадою частоту f1, а пошуковий РПП 2 автоматично перестроюється на частоти станцій, які можуть бути потенційними джерелами радіозавад. Ці частоти попередньо розраховуються за допомогою математичної моделі на основі інформації з бази даних РЕЗ. Якщо база даних РЕЗ або інформація про джерело завади в ній відсутні, то РПП 2 здійснює покрокове перестроювання частоти в смузі частот, що аналізується. Корелятор реєструє статистичну залежність між сукупним сигналом (сумішшю корисного сигналу й завади на виході демодулятора 1) U1(t) і опорним сигналом U2(t) з виходу демодулятора 2. Наявність статистичної залежності між сигналами U1(t) і U2(t) дає підставу припустити, що частота f2 бере участь в утворенні радіозавади, і перейти до етапу вияснення механізму її утворення. На відміну від функціональної залежності кореляція виникає тоді, коли залежність однієї з ознак від іншої ускладнюється наявністю випадкових чинників.