Програмні екзаменаційні питання з мікроекономіки (стр. 3 )

Найбільш простий показник концентрації ринку - це кількість функціонуючих на ньому фірм: чим їх менше, тим вищий рівень концентрації ринку з погляду його монополізації. Чим менше учасників ринку, тим легше їм усвідомити взаємну залежність і тим скоріше підуть вони на співробітництво.

На олігопольних ринках функціонує невелика кількість фірм, кожна з них виробляє значну частку продукту даної галузі; можливий контроль над цінами; продукт може бути як стандартизованим, так і диференційованим; нецінова конкуренція; вступити в галузь новому підприємцю дуже складно, існує ряд перешкод.

14.  Порівняльна оцінка конкурентного та чисто монопольного ринків.

Ознаки конкурентного ринку; ознаки монопольного ринку; економічні наслідки досконалої конкуренції; економічні наслідки монополізації; антимонопольна політика.

Ринки досконалої конкуренції характеризуються таким: необмежена кількість продавців та покупців; існує абсолютно вільний доступ до всіх сфер економічної діяльності, нема перешкод до вступу підприємця у будь-яку галузь; кожний господарюючий суб’єкт має вільний доступ до будь-якої інформації щодо ринку: про величину попиту і пропозиції, норми прибутку при виробництві того чи іншого товару, витратах; вільний доступ до будь-якої технології для всіх підприємців; абсолютна однорідність товарів, що виробляються, вони стандартизовані; жоден учасник ринку не може впливати на рішення інших неекономічними методами; цінова конкуренція

Ринок монополістичної конкуренції характеризуються таким: на ринку функціонує велика кількість фірм; товари диференційовані; може існувати контроль над цінами, але в порівняно вузьких межах; вступ до галузі нових підприємців не має суттєвих перешкод; нецінова конкуренція.

Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об’єднань більше можливостей розвивати сучане виробництво, фінансувати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію робітників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Негативні наслідки — монополії встановлюють надто високі ціни порівняно з цінами, що утворюються на основі суспільних граничних витрат. Такі ціни створюють додаткові прибутки монополістам і водночас обкладають споживачів своєрідною “даниною” на свою користь. Покупці змушені купувати товари за цінами вищими, ніж за умов конкурентного ринку і тому вони отримуватимуть надто мало продукту за свої гроші. Це зростання цін спостерігається головним чином на внутрішньому ринку, і складається ситуація, коли на внутрішньому ринку ціни вищі, ніж на зовнішньому. Для закріплення такого становища створюється, хоч і невеликий, проте штучний дефіцит на товари чи послуги. Отже, найбільш помітним зовнішнім проявом існування монополії є зростання цін і наявність дефіциту, стимулювання інфляційних процесів. Монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу. Монополія зумовлює застій та загнивання господарського механізму, паралізує конкуренцію, загрожує нормальному ринку.

Держава протидіє посиленню монопольної влади. Антимонопольний комітет України спрямовує свою діяльність на захист конкуренції, запроваджуючи антимонопольну політику, яка здійснюється застосуванням адміністративних та економічних важелів. До адміністративних важелів належать: регулювання конкуренції; пряма заборона злиття фірм; поділ існуючих фірм на декілька менших; введення державної власності на підприємства – природні монополії. Економічними важелями виступають: регулювання діяльності монополій; визначення території їх діяльності; регулювання цін на продукцію монополії; забезпечення необхідних суспільству обсягів виробництва; якість товарів і послуг, встановлення податку на монопольний прибуток.

15.  Потреби, їх структура, класифікація та тенденція розвитку.

Визначення потреб; класифікація потреб; тенденції змін потреб у сучасних умовах.

Потреба – це бажання людини мати певне благо, стан задоволення, який індивід прагне продовжити, або стан незадоволення, який індивід прагне покинути.

Потреби можна класифікувати на абсолютні та відносні; вищі та нижчі; першочергові та непершечергові, матеріальні та нематеріальні, індивідуальні та колективні, еластичні та жорсткі. До первинних потреб належать потреби, задоволення яких необхідне для збереження життя людини – потреба в їжі, одязі, житлі. До вторинних потреб належать всі інші потреби, в тому числі потреби, які задовольняються нормальними або вищими товарами; духовні потреби. До жорстких потреб належать потреби, які не зникають протягом тривалого часу, але кожний раз задовольняються, як тільки з’являється для цього можливість: потреба в їжі – жорстка потреба, але при наявності їжі вона відразу задовольняється. До еластичних потреб належать потреби, від задоволення яких можна на певний час утриматись: у вас є потреба у відпочинку, але треба готуватись до іспиту, тому ви відкладаєте час відпочинку.

16.  Економічні блага та їх класифікація.

Визначення блага; економічні блага та їх класифікація; загальна та гранична корисність економічного блага; процес споживання та динаміка зміни сукупної та граничної корисності.

Блага – це речі, які можуть безпосередньо, або опосередковано задовольняти потреби людей. Економічна теорія розглядає економічні блага, кількість яких завжди обмежена і які можуть бути виміряні грошовою мірою.

Блага різноманітні, мають різні властивості, тому класифікувати їх можна за різними ознаками: блага матеріальні та нематеріальні; що передаються та ті, що не передаються;

вищі та нижчі блага; субститути та комплементи; блага короткострокового та довгострокового користування; прямі та непрямі.

Загальна корисність (TU) – сукупна корисність від споживання всієї кількості благ.

TU = f (Q)

Гранична корисність (MU) – корисність останньої одиниці, чи частки блага, яку хоче і може спожити індивід; це додаткова корисність одержана від споживання додаткової одиниці блага або приріст сукупної корисності. MU =∆ TU/∆ Q

Гранична корисність блага зменшується при зростанні кількості блага, що стверджує перший закон Госсена: бажаність блага убуває по мірі збільшення його споживання. У точці повного задоволення вона дорівнює нулю. Загальна корисність при зростанні кількості блага зростає.

17.  Корисність, теорія граничної корисності.

Корисність, величина корисності; загальна, середня, гранична корисність; визначення та графічне зображення; закон спадної граничної корисності та його теоретичне обґрунтування.

Корисність – привабливість блага, ступінь задоволення потреби благом. Корисність – ступінь задоволення, яке отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ. Розрізняють загальну корисність і граничну корисність. Загальна корисність – корисність всієї кількості блага. Гранична корисність – корисність додаткової, ще однієї одиниці блага. Закон спадної граничної корисності (перший закон Госсена) – гранична корисність кожної додаткової одиниці блага, при збільшенні його кількості, зменшується. Це відбувається тому, що попередні одиниці блага певною мірою задовольняють дану потребу блага. Корисність буває ординальна та кардинальна. Ординальною корисністю називають впорядкованість наборів благ за ступенем привабливості для людини. Її можна виразити за допомогою співвідношення типу “набір Х кращий, ніж набір У”.

18.  Попит, закон попиту. Крива попиту.

Визначення індивідуального попиту; функція та крива індивідуального попиту; закон попиту і його теоретичне обґрунтування; рента споживача.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами, попит – це платоспроможна потреба.

Зворотна залежність між ціною товару і величиною попиту на нього називається законом попиту. Закон попиту можна висловити алгебраїчно: QD = f (P), де: QD – величина попиту , f - функція, P – ціна.

Закон попиту можна також виразити графічно у вигляді кривої попиту.

Крива попиту – це крива, яка показує, яку кількість блага готові придбати споживачі за різними цінами в даний момент.

Q

Споживчий надлишок являє собою максимальну ціну, яку споживач товару готовий заплатити за покупку, за вирахуванням дійсної ціни товару. Точніше споживчий надлишок є різницею між ціною, яку споживач готовий заплатити за товар, і тією, яку він дійсно платить при покупці.

19.  Попит, нецінові детермінанти попиту.

Визначення індивідуального попиту; індивідуальний і ринковий попит та їх графічне зображення; нецінові детермінанти ринкового попиту та їх вплив на зрушення кривої попиту.

Попит – це представлена на ринку потреба в товарах та послугах, забезпечена необхідними грошовими засобами, іншими словами, попит – це платоспроможна потреба.

На попит суспільства впливають економічні, соціальні, демографічні, психолого-традиційні, естетичні та природно-кліматичні чинники. До економічних чинників належать: базовий рівень розвитку виробництва, середній рівень грошових доходів населення, принципи розподілу доходів. Соціальними чинниками є: рівень розвитку масової культури, духовних цінностей, соціальна структура суспільства, освітній ценз населення, поширений спосіб життя. Демографічні чинники: місткість ринку, зумовлена кількістю населення, розміри та склад середньої сім’ї, статевий склад населення, співвідношення сільського та міського населення. До психолого-традиційних чинників належать уподобання і смаки, поведінка продавця та відносини, що склалися між ним та споживачем, місцеві традиції, вплив релігії. Естетичні чинники – відповідність моді, привабливість зовнішніх якостей товару, реклама. Нарешті, на попит впливає клімат: кількість опадів, екстремальні температури тощо. Всі ці чинники впливають на сукупний попит, але ж сукупний попит на споживчі товари складається з попиту індивідів. Чинники впливають на попит індивіда: це ціни товарів-субститутів; це зміни доходу; це очікування споживачів. На попит впливає також зміна смаків та уподобань чи то під впливом зміни моди, чи то внаслідок усвідомлення корисності чи шкідливості певного блага.