Програмні екзаменаційні питання з мікроекономіки (стр. 7 )

35.  Фірма, види фірм за формами власності.

Визначення поняття “фірма”; мотивація поведінки фірми; умови функціонування фірми; види фірм за формами власності.

Фірма – економічний суб’єкт, який здійснює виробничу діяльність, має господарську самостійність в прийнятті рішень щодо того, що і як виробляти, кому, за якими умовами продавати; фірма поєднує ресурси для виробництва певних благ з метою максимізації прибутку.

Мотивація діяльності фірми – це процес стимулювання працівників фірми до діяльності, що спрямована на досягнення індивідуальних та загальних цілей фірми.

Необхідною умовою функціонування фірми є наявність конкурентного середовища.

Реальними суб'єктами ринкових відносин підприємства незалежно від їхніх масштабів, форм організації, структури власності та сфери діяльності можуть бути за таких умов:
Якщо вони є економічно самостійними товаровиробниками. Це дає їм можливість на свій розсуд використовувати належне їм майно, визначати програму дій, обирати постачальників і споживачів, розпоряджатися доходами, що залишаються після сплати податків. Стимулом їхньої діяльності є прибуток, який створюється під час кругообороту капіталу. Підприємство несе економічну відповідальність за результати господарської діяльності — як поточними доходами, так і капіталом. Створення таких умов й означає перехід країни до ринкової економіки. Це складний процесу, що потребує багато часу. Потрібно також, щоб відбулися трансформаційні процеси у формах власності, структурі та організації виробництва.

За формами власності їх можна класифікувати таким чином: 1. Фірма з одним власником – це фірма, яка належить одній особі, яка управляє нею, отримує весь прибуток і відповідає по всім зобов’язанням. 2. Партнерства або господарські товариства – це об’єднання двох або більше людей, що ведуть справу як співвласники на основі угоди, яка не суперечить закону. 3. Корпорація – акціонерна компанія, яка є правовим суб’єктом, створеним для здійснення комерційної або виробничої діяльності і має капітал, поділений на акції, яким володіють її члени.

36.  Прибуток фірми: бухгалтерський та економічний підходи.

Загальне визначення витрат фірми; внутрішні та зовнішні, економічні та

бухгалтерські витрати; нормальний прибуток; економічний та бухгалтерський прибутки; значення економічного прибутку в розвитку фірми.

Витрати виробництва – це грошові витрати, які необхідно здійснити для виробництва певної кількості товару. Економічні витрати – це ті виплати, які фірма зобов’язана зробити, або ті доходи, які фірма зобов’язана забезпечити постачальникам ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від інших фірм. Зовнішні витрати – це альтернативні витрати, які приймають форму явних (грошових) платежів постачальникам ресурсів. Фірма повинна оплатити сировину, паливо, комунальні послуги, заробітну плату, обладнання, устаткування, орендну плату, тощо. Внутрішні витрати – це альтернативні витрати використання ресурсів, які належать власникам фірми. Бухгалтерські витрати - це платежі за ресурси зовнішнім постачальникам ресурсів, іншими словами, це зовнішні витрати.

Бухгалтерський прибуток дорівнює різниці між сукупним доходом фірми і зовнішніми витратами. Економічний прибуток – це різниця між сукупним доходом фірми і сумою зовнішніх і внутрішніх витрат. Нормальний прибуток розглядається як винагорода підприємця за виконання їм підприємницької функції або як мінімальний доход, необхідний для утримання фірми в межах даного виду діяльності.

37.  Витрати виробництва у короткостроковому періоді.

Визначення короткострокового періоду в функціонуванні фірми; види витрат; графіки MC, AТC, AFC, AVC та їх аналіз.

Короткостроковий період - це період часу занадто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але достатньо тривалий для застосування ступеня інтенсивності використання фіксованих потужностей.

До постійних належать витрати, які фірма несе певний час, величина яких не може бути змінена швидко і які не залежать від обсягу виробництва.

Змінні витрати – це витрати, які можуть бути збільшені або зменшені з метою відповідної зміни обсягу виробництва в порівняно короткий термін часу. Загальні витрати на вироблену кількість товару, це всі витрати на даний момент часу, необхідні для виробництва певної кількості товару. Загальні витрати дорівнюють сумі постійних і змінних витрат: TC = FC + VC. Загальні середні витрати - це витрати на одиницю продукту. Їх можна підрахувати, розділивши загальні витрати на кількість випущеного продукту: ATC = TC / Q. Загальні середні витрати (ATC) можна також підрахувати як суму середніх постійних AFC) та середніх змінних витрат (AVC): ATC = AFC + AVC. Зі зростанням обсягу виробництва середні постійні витрати (AFC) зменшуються. При зростанні обсягу виробництва середні змінні витрати зменшуються, досягають мінімальної величини при певному обсязі виробництва, а при подальшому зростанні обсягу виробництва починають зростати. Граничними витратами називаються додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї одиниці продукту: MC=∆TC/∆Q. Крива середніх постійних, середніх змінних, середніх загальних та граничних витрат

 

MC

38.  Витрати виробництва у довгостроковому періоді.

Визначення довгострокового періоду в функціонуванні фірми; особливості довгострокових витрат у порівнянні з короткостроковими; крива довгострокових середніх витрат та її графічне зображення; концепція мінімально ефективного розміру фірми.

39.  Ефект масштабу та його види.

Визначення довгострокового періоду в функціонуванні фірми; позитивний ефект від масштабу виробництва; негативний ефект від масштабу виробництва; крива довгострокових середніх витрат та її графічне зображення.

Довготривалий період - це період часу досить тривалий, щоб змінити якості всіх зайнятих, включаючи і виробничі, потужностей.

Дію позитивного ефекту від масштабу Альфред Маршалл пояснював економією кваліфікованої праці, економією машин і економією сировини. По-перше, коли розширяються розміри фірми, з’являється можливість підвищити спеціалізацію праці і покращити її організацію. Збільшення праці і капіталу створюють умови для кращої організації, за рахунок чого підвищується ефективність використання праці і капіталу. Великі фірми мають змогу наймати найбільш кваліфікованих робітників і найкращим чином організовувати їх працю. На те, що спеціалізація праці підвищує продуктивність праці, вказував ще Адам Сміт. Зростання продуктивності праці зменшує витрати на одиницю прибутку, а це при даній ринковій ціні збільшує прибуток. По-друге, розширення масштабів фірми забезпечує більш ефективну організацію управління. По-третє, великі фірми можуть економити на розмірах виробничих споруд і виробничого обладнання. Для розширення обсягів виробництва шляхом створення більших потужностей, великій фірмі не обов’язково будувати нову споруду, вона може провести реконструкцію обладнання в тій споруді, яку вона вже має. Нарешті, підкреслює Маршалл, велике підприємство купує все йому необхідне у великих кількостях, а значить – дешевше; воно продає великі партії товару, а тому заощаджує на витратах обігу.

Головним недоліком стає зростання бюрократизму в управлінні: по мірі розширення фірми збільшується чисельність управлінського персоналу, ускладнюється ієрархічна структура фірми, багато часу витрачається на узгодження рішень між керівниками різного рівня. З’являється можливість перекладати відповідальність за наслідки рішення на інших осіб. Рішення запізнюються, фірма повільно реагує на зміни ринкової кон’юнктури, а це призводить до зменшення прибутку, а нерідко – і до збитків.

АТС1
	АТС6
АТС5

 

0 2000 3000 4000 5000 6000 7000

Кількість продукції

40.  Рівновага фірми – досконалого конкуренту в короткостроковому періоді.

Поняття короткого періоду в функціонуванні фірми; два підходи до визначення обсягу виробництва з метою максимізації прибутку; умови рівноваги фірми.

41.  Умови прибутковості та збитковості фірм – досконалих конкурентів у короткому періоді.

Поняття короткого періоду в функціонуванні фірми; графік, що характеризує співвідношення ринкової ціни та умов прибутковості, беззбитковості й збитковості фірм; загранична, гранична та догранична фірми; пропозиція фірми в короткостроковому періоді.

Короткостроковий період - це період часу занадто короткий, щоб підприємство змогло змінити свої виробничі потужності, але достатньо тривалий для застосування ступеня інтенсивності використання фіксованих потужностей.