Теорія і методи аналізу регіональних гідрохімічних систем (стр. 22 )

Основні гідрографічні характеристики найбільших річок області наведені в таблиці додатку А, гідрохімічні характеристики – у додатку Б.

Тетерів - головна річка області, бере початок на відрогах Волино-Подільської височини. Площа басейну 15300 км2, рівень падіння 0,5 м на км. Ліси займають 15% басейну, болота 4,4%. Другою за значенням і за розмірами річкою Житомирщини, що несе свої води з півдня на північ, є Случ. В межах Житомирщини до Случа впадають річки Смолка, Тня і Церем.

З річок північної частини найбільші Уборть, Уж, Словечна і Жалонь, що несуть свої води до Прип`яті.

Великі площі в області займають болота, які поділяються на низинні і верхові. Ці болота утворюються в результаті періодичного затоплення низинних боліт місцевості річковими водами, характеризуються незначною глибиною, підвищеним вмістом мінеральних сполук. Верхові, мохові болота, утворюються після того, як трав’яні болота перестають систематично заливатись річковими водами, починає змінюватися рослинність, з’являється сфагновий мох, зменшується мінеральне живлення. У лісостеповій частині області переважають низинні болота

Ґрунти в межах Житомирське Полісся за їх механічним складом та фізико-хімічними властивостями досить різноманітні. Найбільш поширені дерново-підзолисті ґрунти (60% ґрунтового покриву), материнськими породами для яких служать піщані і супіщані водно-льодовикові і алювіальні відклади.

На алювіальних відкладах з піщаним механічним складом, розташованих по річкових долинах, переважають піщані ґрунти. Далі від річкових долин ці ґрунти змінюються супіщаними, в деяких місцях - суглинковими.

Дерново-підзолисті, як правило безструктурні, бідні на органічні речовини (вміст гумусу не перевищує 1,2 - 1,9 %), погано затримують вологу, мають підвищену кислотність і тому характеризуються невисокою природною родючістю. Для їх збагачення вносять органічні добрива у вигляді гною, торфогноєвих і гноєземляних компостів, посіву люпину, використовуючи його як добрива. Для нейтралізації кислотності дерново-підзолистих ґрунтів і закріплення органічних речовин потрібне вапнування і внесення мінеральних добрив.

Лучно-болотні і торфо-болотні ґрунти та низинні торфородовища поширені в заплавах рік. Всі ґрунти даного типу перезволожені. Природна родючість їх незначна. Для поліпшення родючості ці ґрунти потребують водоповітряного режиму шляхом осушення.

4.2.Загальна характеристика основних господарських факторів формування гідрохімічної системи

Основними господарськими чинниками, які впливають на формування гідрохімічної системи природних вод Житомирського Полісся є викиди забруднюючих речовин в атмосферу, скидання стічних вод, використання добрив, засобів захисту рослин у сільському господарстві, хімічних меліорантів (вапнування), меліорація перезволожених земель, зміна структури використання земель на водозбірних територіях, селітебне та транспортне навантаження.

Стаціонарними джерелами забруднення в 1998 р. викинуто 26277 т шкідливих речовин, в тому числі 25,2% в м. Житомир. Серед інших міст за обсягом викидів виділяються Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський (відповідно 1668, 1652 і 1012т).

На 1 кв. км території припадає у середньому 0,8т викидів. Величина цього показника змінюється із 2,9 т на 1 кв. км у Житомирському до незначного забруднення у Народицькому районах (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Викиди забруднюючих речовин в розрахунку на

1 кв. км території та одного мешканця

На 1 кв. км території, т На 1 мешканця, кг

1996

1990

1985

1996

1990

1985

По області

0,8

2,8

2,7

15,7

55,7

50,8

Андрушівський

0,9

4,8

3,1

21,7

114,3

66,1

Баранівський

0,8

2,0

2,2

16,7

40,7

42,7

Бердичівський1

1,5

4,7

5,6

10,6

32,9

40,4

Брусилівський

0,1

-

-

2,6

-

-

Вол.-Волинський

1,5

4,2

3,2

31,0

88,7

66,8

Дзержинський

0,4

1,8

1,0

11,8

48,4

24,9

Ємільчинський

0,1

0,2

0,2

3,7

7,9

9,2

Житомирський1

2,9

9,5

9,5

9,4

31,2

32,6

Коростенський1

2,0

10,3

8,1

33,8

157,8

116,0

Коростишівський

1,3

7,8

9,5

26,5

158,6

142,7

Лугинський

0,9

1,7

2,2

38,5

66,4

76,7

Любарський

0,1

0,2

0,5

2,3

4,7

10,9

Малинський

1,3

4,9

5,4

23,0

125,9

134,8

Народицький

0

0,2

0,3

3,2

9,0

14,5

Новоград-Волинський1

0,6

2,7

2,3

11,3

51,9

44,0

1 Дані наведені з урахуванням відповідних міст

В середньому на 1 жителя викиди становлять 15,7 кг (1996 р.), в тому числі 38,5 кг у Лугинському і 2,3 кг Любарському районах.

Один з найбільших забруднювачів атмосферного повітря є автомобільний транспорт. Його викиди перевищують 80% від загального обсягу викидів по області (в Україні - 60%). Серед галузей промисловості найбільше забруднюють повітря підприємства харчової, машинобудівної та промисловості будівельних матеріалів.

Викиди оксидів азоту - NО2 (сумарний викид оксидів азоту NО та діоксидів азоту NО2, виражених у вигляді NО2) в атмосферне повітря за період 1994-1998 рр. знизились на 49%. Середньорічна концентрація діоксидів азоту в атмосферному повітрі збільшилась на 38%.

Внаслідок забруднення природних вод різними хімічними речовинами, в першу чергу кислотоутворюючими сполуками сірки та азоту, може значно підвищитись їх кислотність, що може призвести до порушення рівноваги гідрохімічної системи.

Характер водоспоживання та водовідведення є також одним із головних чинників формування сучасного гідрохімічного режиму та якості поверхневих вод, адже забір води з річки – це свого роду зменшення її витрат води, тобто зменшення об’єму води, яка приймає участь у розчиненні солей, що надходять у річку зі стічними водами.

Спеціальні дослідження показали, що вплив стічних вод уже буде відчутним до хімічного складу води річки, коли, наприклад, при витраті менше 200 л/с буде скинуто 1,0 л/с стічних вод, або що є рівноцінним, при витраті води річки менше 400 м3/добу буде скидатись 2,0 м3/добу стічних вод і т. д. При цьому за рівних інших умов найбільш суттєві зміни відбуваються між зв’язками іонів Cl, SO42-, Na++K+ і витратами води за рахунок значних концентрацій цих іонів у стічних водах, тобто вплив стічних вод на хімічний склад води річки буде спостерігатись при співвідношенні витрат води річки і стічних вод меншому 200:1 [275, 276].

Співставлення витрати води річки (Q) з об’ємом стічних вод (q) і об’ємом води, що забирається (q’), а потім разом з об’ємом стічної води і води, яка забирається (q+q’), показує, що найменшими значеннями характеризується Q/q+q’, тобто забір води із річки являє собою свого роду “добавку” до стічних вод (табл. 4.3).

Таблиця 4.3

Співвідношення витрат води річки (Q), об’єму стічної води (q), води, що відбирається з річки (q’), (за , 1991)

Річка-пункт

Q/q

Q’/q’

Q/q+q’

Уборть-с. Перга

284

300

146

Уж – м. Коростень

95

19

16

Тетерів–м. Житомир

29

11

8

Уж – смт. Поліське

106

180

67

У заборі води з усіх джерел по Житомирській області також спостерігається зменшення з роками. Якщо в 1986 р. з усіх джерел було забрано 339,7 млн. м3, то в 1996 р. цей показник знизився до 178,2 млн. м3, що на 52,5% менше, ніж у 1986 р. Забір води з поверхневих джерел також зменшився від 236,5 млн. м3 в 1986 р. до 196,0 млн. м3 в 1990 р. і до 90,3 млн. м3 в 1996 р. (табл. 4.4).

Загальна тенденція зменшення спостерігається як щодо забору води з усіх джерел області, так і щодо поверхневих джерел в цих найбільших містах області (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський) і всіх адміністративних районів.

Таблиця 4.4

Забір води в Житомирській області, млн. м3 [276]

Забрано з усіх джерел

У тому числі

З поверхневих джерел

З підземних джерел

1986

1990

1996

1986

1990

1996

1986

1990

1996

м. Житомир

54,4

55,8

46,0

53,2

55,0

45,7

1,2

0,8

0,3

м. Бердичів

16,6

15,9

10,0

8,7

8,4

3,3

7,9

7,5

6,7

м. Коростень

9,8

9,8

8,3

8,7

8,8

7,7

1,1

1,0

0,6

м. Новоград-Волинський

7,5

7,3

5,2

7,07

7,0

4,9

0,43

0,30

0,30

По всіх районах

251,4

211,8

108,7

158,83

116,8

28,7

92,57

95,0

80,0

Всього по області

339,7

300,6

178,2

236,5

196,0

90,3

103,2

104,6

87,9

Слід зазначити, що зменшення забору води в Житомирській області спостерігалося і після 1996 р. Так, за даними Державного управління екології та природних ресурсів у Житомирській області, забір води з поверхневих джерел в басейні Дніпра становив у 1997 р., 1998 р. і 1999 р. відповідно 84,53 млн. м3, 75,95 млн. м3 та 75,85 млн. м3.

Основна причина зменшення об’єму забору води, як і зменшення скидання стічних та забруднених речовин – спад виробництва.

Поряд з викидами шкідливих речовин в атмосферу в результаті господарської діяльності людини відбувається скидання стічних вод і разом з ними забруднюючих речовин у річки, озера та інші водні об’єкти.

Стічна вода, за “Водним кодексом України” (1995) – це вода, що утворилась у процесі господарсько-побутової та виробничої діяльності (крім шахтної, кар’єрної та дренажної води), а також відведена із забудованої території, на якій така вода утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів [277].

У таблиці 4.5 наведена характеристика стічних вод різного ступеня очищення та забруднення, які скидались у Житомирській області в 1986 р., 1990 р. і 1996 р. Дані, наведені по містах Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський та по всіх адміністративних районах і в цілому по області, свідчать про те, що в межах області спостерігається тенденція зменшення скидання нормативно очищених і нормативно чистих вод, у той час як у скиданні забруднених і недостатньо очищених вод спостерігається тенденція збільшення. Так, у цілому по області в 1986 р. було скинуто нормативно очищених вод 39,5 млн. м3, а в 1996 р. – уже 29,4 млн. м3. Нормативно чистих вод було скинуто відповідно 65,0 млн. м3 і 20,6 млн. м3. У той же час було скинуто забруднених і недостатньо очищених вод в 1986 р. 31,1 млн. м3, в 1990 р. 62,9 млн. м3 і в 1996 р. менше, ніж в 1990 р., проте більше, ніж в 1986 р., а саме: 38,5 млн. м3.