Теорія і методи аналізу регіональних гідрохімічних систем (стр. 32 )

Домінуючим фактором, який сприяв вирізненню цієї частини водозбірної території р. Тетерів є скидання стічних вод.

Джерелом стічних вод є безпосередньо м. Житомир, комунальні господарства та виробництва якого споживають переважну частину річкової води, а потім і відводять до неї свої стічні води. Зокрема, забруднюючі речовини надходять зі стічними водами Житомирського УВКГ, Романівського склозаводу, СП “Звірогосподарство” та комбінату “Рекорд”. Вони збагачені іонами амонію та фосфору, підвищений вміст яких у водоймі призводить до її евтрофікації.

Частка названого фактора у сумарному внеску усіх факторів складає 84%. У порівнянні з ним інші фактори практично не впливають на параметри ГХС. Зростання концентрацій амонійного азоту та фосфатів впродовж течії р. Тетерів в межах поширення Житомирської локальної мезо-ГХС (ІІ-6) внаслідок скиду стічних вод було показано на рис.4.2. В межах цієї системи спостерігається різка зміна й багатьох інших її параметрів.

Протяжність виділеної ділянки басейну обумовлена поширенням зони максимального забруднення р. Тетерів від м. Житомира вниз по її течії. Проведені нами розрахунки показали, що в місці скидання стічних вод з комунальних очисних споруд спостерігаються високі рівні перевищення ГДК забруднюючих речовин. Так, величини перевищення ГДК становлять: для БСК20 - 5,7, завислих речовин – 7,3, ХСК – 2,1, - 3,8, - 2,2, Fe –7 разів.

Розрахункова довжина забрудненої ділянки річки за показником змінюється від 10,8 (влітку) до 31,5 км (взимку), а за показником БСК20 – 32,5 (влітку) і 94,8 км (взимку). Враховуючи ці параметри зони поширення забруднень можна з впевненістю сказати, що в природних умовах в більшості випадків суттєве забруднення річкової води стічними водами м. Житомира буде прослідковуватись щонайменше до м. Коростишева. Саме через це до даної ГХС була віднесена частина водозбору із замикаючим створом на р. Тетерів вище м. Коростишева.

Полісько-Убортсько-Тетерівська локальна гідрохімічна мезосистема ІІ порядку. Область її поширення – це водозбори Уборті, Ужа, Ірші в межах Житомирського Полісся. Внаслідок деякої відмінності природних умов та різних рівнів антропогенного навантаження на водні об’єкти, тут виділяється ще 6 локальних гідрохімічних мезосистем I порядку (рис.4.34): Убортська, Верхнє-Ужська, Нижнє-Ужська, Іршанська, Тетерівсько-Коростишівська, Тетерівсько-Радомишльська.

Убортська ГХС поширена в межах водозбору р. Уборть. Територія її рівнинна, заболочена, широко розповсюджені лісові масиви.

У ґрунтовому покриві переважають піщані, дерново-слабопідзолисті ґрунти, що чергуються з болотними ґрунтами. Усі вони мають низьку природну родючість і через це в даному районі широко застосовують органічні та мінеральні добрива, проводиться вапнування ґрунтів. Внаслідок цих заходів утворюються антропогенні потоки хімічних речовин у гідрохімічній системі. Прискорюють процеси надходження забруднюючих речовин у воду меліоративні заходи. Дренажні канали полегшують взаємообмін ґрунтових та поверхневих вод, збирають і транспортують продукти розкладу добрив та пестицидів до річкової мережі. Саме тому домінуючим фактором формування Убортської ГХС є вплив меліоративних заходів (66%).

Водозбір р. Уж характеризують 2 локальні гідрохімічні мезосистеми I порядку (рис.4.34). Перша з них Верхнє-Ужська (IІІ-1) Характеризує водозбір р. Уж із замикаючим створом у м. Коростень – до місця скиду комунально побутових стічних вод.

Територія району характеризується неглибоким заляганням та виходом на поверхню корінних порід – коростенських гранітів. Широко розповсюджені льодовикові відклади у вигляді супіщаної та суглинкової морени. Розвинуті супіщані дерново-середньоопідзолені ґрунти.

Переважає денудаційно-горбистий тип місцевості, що сприяє протіканню ерозійно-дефляційних процесів, які можна назвати переважаючим фактором формування даної локальної системи (39%). Цей же фактор сприяє дифузному надходженню речовин з поверхні водозбору. Внесок дифузних джерел у формування параметрів даної ГХС складає 23%.

Нижнє-Ужська локальна гідрохімічна мезосистема I порядку охоплює нижню частину басейну р. Уж від місця скиду стічних вод м. Коростеня. Вона є антропогенно порушеною гідрохімічною системою і характеризує власне комплекс процесів самоочищення річки від забруднюючих речовин та надходження речовин з різноманітних природних та антропогенних джерел в межах всього водозбору. Швидкість протікання цих процесів і визначає протяжність руслової гідрохімічної системи. Протяжність системи, що виражається в перевищенні фонових концентрацій біогенних та органічних речовин, досягає влітку 14,9 км, а взимку – 43,1 км. Таким чином, обумовлюється поширення даної ГХС практично за межі Житомирського Полісся, приблизно до смт Поліське.

Іршанська локальна гідрохімічна мезосистема І порядку охоплює водозбір р. Ірші із замикаючим створом нижче м. Малина.

Важливе значення у формуванні даної ГХС відіграє моренно-горбистий рельєф та обумовлені ним ерозійно – дефляційні процеси. Значна ступінь розораності водозбору та поширення ерозійних процесів сприяють надходженню забруднюючих речовин у руслову мережу з поверхнево-схиловими водами. Усі інші фактори, включаючи вплив скидних комунально побутових вод м. Малина, відіграють другорядну роль.

В межах Поліської Убортсько-Тетерівської локальної мезо-ГХС ІІ порядку виділяються ще дві невеликі за площею поширення локальні ГХС І порядку: Тетерівсько-Коростишівська та Тетерівсько-Радомишльська. За процесно-функціональною структурою вони дуже схожі. Їх формування визначається, головним чином, впливом дифузних джерел надходження забруднюючих речовин та розвитком ерозійно-дефляційних процесів на водозборі а також значним впливом скидних комунально побутових вод м. Коростишева та м. Радомишля.

Єдина відмінність між ними – значний вплив на формування Тетерівсько-Коростишівської ГХС меліоративних заходів.

У північній частині досліджуваної території сформувалася Словечансько-Овруцька локальна гідрохімічна мезосистема IІ порядку, якій підпорядковані дві локальні гідрохімічні мезосистеми І порядку: Верхнєноринсько-Словечанська (ІV-17) та Овруцько-Норинська (ІV-18). Обидві вони схожі за умовами формування, а різняться лише за ступенем антропогенного навантаження.

Перша з них має область поширення, головним чином, в межах Словечансько-Овручської височини, південний схил якої складений потужними лесовидними суглинками. Ця частина території розорана і еродована.

Овруцько-Норинська локальна гідрохімічна мезосистема I порядку формується в межах водозбору р. Норин нижче м. Овруча. Домінуючим фактором формування цієї ГХС та причиною її вирізнення є різке збільшення антропогенного навантаження на руслову гідрохімічну систему через скидання стічних комунально-побутових стічних вод м. Овруча. Внесок цього фактора у формування системи складає 35%.

У середній течії р. Норин її водозбір характеризується долинно-зандровим типом місцевості. Поширені низинні та перехідні болота. Проведення осушувальних меліорацій у річковій заплаві суттєво вплинуло на природний стан ГХС.

Методами системного аналізу було також визначено, що вплив меліоративних заходів є одним із домінуючих факторів формування ГХС ІV-17 та ІV-18 і обумовлює 32% дисперсії параметрів цих систем.

Виконане та описане вище районування регіональної гідрохімічної макросистеми поверхневих вод Житомирського Полісся має не тільки теоретичне а і значне практичне значення. Його результати можуть бути використані безпосередньо для вдосконалення мережі гідрохімічного моніторингу поверхневих вод, для уточнення основних причин погіршення якості води у регіоні та проведення водоохоронних заходів.

4.6. Рекомендації щодо покращення стану якості води

та підвищення ефективності

гідроекологічного моніторингу поверхневих вод

4.6.1. Вибір репрезентативних показників

для їх подальшого включення в систему гідроекологічного моніторингу

Оптимізація систем моніторингу поверхневих вод з метою підвищення їх екологічної та економічної ефективності вимагає ретельного періодичного перегляду переліку контрольованих параметрів якості води в залежності від зміни природно-екологічної ситуації та рівня і видів господарської діяльності в басейнах річок. Завданням таких уточнень переліків показників є виявлення репрезентативних показників стану якості води, тобто показників, які найбільш повно і постійно характеризують контрольований водний об’єкт.

Репрезентативність показників якості води як індикаторів забруднення залежить безпосередньо від того, як часто вони виявляються у річковій воді у гранично допустимих для водокористування концентраціях (ГДК), чи перевищують ці концентрації.

Присутність будь-яких показників якості води у концентраціях, що не перевищують встановлені ГДК для того, чи іншого виду водокористування не може вважатися ознакою їх репрезентативності як показників забруднення.

За повторюваністю забруднення може бути нестійким, спостерігатися в окремих пробах, тобто бути одиничним; може не являтися домінуючим, але в той же час очевидно мати стійкий характер, і, нарешті, забруднення може бути домінуючим, тобто являтися характерним [283]. Якісним вираженням виділених характеристик забруднення води присуджуються кількісні оцінки в балах (табл.4.16).

Таблиця 4.16

Класифікація води водних об`єктів за ознаками повторюваності

випадків забрудненості

Повторюваність, %

Характеристика забруднення води

водних об`єктів за ознакою повторюваності

(0; 10)

одинична

(10; 30)

нестійка

(30; 50)

стійка

(50; 100)

характерна

Стійкість речовини в водному середовищі характеризує небезпеку, яку може становити дана речовина для нього. Чим триваліша присутність даної речовини у воді, тим вища ймовірність її впливу на контрольні об`єкти.

Другою ознакою репрезентативності показників якості води як індикаторів забруднення є рівень забруднення, в якості міри якого використовується широко розповсюджений в гідрохімічній практиці показник кратності перевищення ГДК

(4.5)

де Кі - кратність перевищення ГДК по і-тому інградієнту;

Сі - концентрація і-того інгредієнта у воді водного об`єкта, мг/дм3;

Сгдк - гранично допустима концентрація і-того інгредієнта, мг/дм3.

За кратністю перевищень присвоюються кількісні оцінки градацій в балах (табл.4.17).