Зміст (стр. 3 )

, (1.2)

де hі – частка організації на ринку, виражена десятковим дробом;

n – кількість виробників;

і – індекс виробника [67, с. 165].

Певною альтернативою індексу Херфіндаля є індекс концентрації Хіршмана [168, с. 53]. Він визначається для скінченої кількості фірм, інформація про які достеменно відома:

, (1.3)

де Н – індекс концентрації галузі;

х – обсяг ринкового продажу;

х­­і – обсяг ринкового продажу і-го виробника.

Крім цього, для визначення стабільності розподілу часток ринку між виробниками, можна скористатися коефіцієнтом диференціації структур, що змінюється в часі:

, (1.4)

де St — індекс диференціації структури ринку за період t;

hi0 — частка і-го товаровиробника на ринку на початок періоду;

hi1 — частка і-го товаровиробника на ринку на кінець періоду.

Значення індексу St розміщують у межах від 0 до 1. Значення 0 свідчить про стабільність розподілу ринку між виробниками.

Розраховані значення коефіцієнтів можна вважати об’єктивними характеристиками структуризації ринку, але за умови відсутності нормативних значень цих коефіцієнтів для конкретного ринку такі розрахунки не є достатніми аргументами в характеристиці конкурентного середовища. Поряд з математичними викладками, абсолютно необхідним є змістовне тлумачення поведінки компаній, яке обумовлюється типом продукції, наявністю бар’єрів, що перешкоджають появі нових конкурентів, зростанням ринку, схильністю до новацій, впливом ефекту масштабу, наявністю безповоротних витрат, випадковими причинами [47, с. 215].

Для визначення впливу ефекту масштабу виробництва як чинника концентрації ринку необхідно встановити, при якому обсязі випуску витрати виробництва умовної одиниці морозива досягають свого мінімуму і встановити, яку частку національного споживання може забезпечити виробник, що досяг мінімального рівня витрат виробництва.

Існує декілька причин виникнення економії (втрат) на масштабі, зумовленої ефектом масштабу, ефектом масового виробництва. Факторами виникнення економії на масштабі є: спеціалізація праці і управлінського персоналу, технічний прогрес, виробництво побічної продукції і неподільність виробництва.

Спеціалізація праці сприяє підвищенню її продуктивності, отже, і зниженню витрат на одиницю продукції. Спеціалізація управлінського персоналу дозволяє на великому підприємстві використовувати багатьох спеціалістів за прямим призначенням і підвищити якість управління, що сприяє підвищенню ефективності виробництва і зниженню витрат на одиницю продукції.

Перевагами технічного прогресу здатні скористатися переважно великі підприємства: їх значні фінансові можливості для закупки технологічно ефективного виробничого устаткування, можливість використовувати його на повну потужність дозволяють одержати більшу віддачу, зростання продуктивності перевищує зростання витрат.

Виробництво побічної продукції з відходів основного виробництва вимагає додаткових витрат. Але велике підприємство, скориставшись ефектом утилізації відходів, може знизити рівень витрат на одиницю продукції в цілому.

Неподільність виробництва сприяє зниженню середніх витрат за рахунок тих затрат, які зі зміною масштабу виробництва можуть зростати незначно (утримання адміністрації, видатки на опалення, телефонні розмови, бухгалтерські документи тощо).

Втрати на масштабі пов'язані з труднощами управління. Це основний чинник, вплив якого проявляється зі зростанням розмірів фірми, коли управління стає багаторівневим, апарат – численним, а вище керівниц­тво виявляється відірваним від безпосереднього виробничого процесу; вини­кає проблема обміну інформацією, координації рішень, бюрократичної тяга­нини; зростає імовірність, що рішення, прийняті різними ланками управлін­ня, виявляться суперечливими. Ефективність рішень зменшується, а середні витрати виробництва зростають.

Швидке поширення і розквіт гігантських корпорацій в усьому світі ставить під деякий сумнів концепцію втрат на масштабі. Пом'якшує цей ефект запровадження комп'ютерних інформаційних і комунікаційних систем, завдяки чому витрати на одиницю продукції можуть знизитись, або, принаймні, стати постійними. На основі вивчення ефекту масштабу можливо встановити оптимальні розміри підприємства, за якого фірма може мінімізувати свої довгострокові середні витрати.

Як випливає з проведеного аналізу, позитивний і негативний ефекти масштабу є найважливішими чинниками, які визначають структуру кожної галузі і рівень розвитку конкуренції в ній. Буде галузь конкурентною чи монополізованою – це значною мірою залежить від динаміки довгострокових середніх витрат.

Однак слід зауважити, що в реальній економіці структура галузі залежить не тільки від характерних умов формування рівня витрат, а й від державної політики, ємності ринку, компетентності управління і багатьох інших факторів. Тому на практиці розміри підприємств часто перевищують теоретично обґрунтовані [82, с. 173].

Крім цього, варто проаналізувати витрати маркетингу та встановити обсяг реалізації, який дозволяє мінімізувати витрати збуту на умовну одиницю морозива. Щоправда, в такому аналізі неможливо забезпечити абсолютної об’єктивності стосовно всіх виробників, оскільки потрібна інформація не є доступною широкому загалу.

При розробці маркетингових заходів підприємству необхідно враховувати тип ринку, на якому здійснюється продаж його продукції. Зазначений тип ринку залежить від характеру галузі, в якій діє виробник, яку частку ринку він займає, чи є в нього конкуренти і як швидко вони можуть з’явитися. Виходячи із зазначених умов, в економічній теорії виділяють 4 основні моделі ринкових структур: чиста монополія, олігополія, монополістична конкуренція і досконала конкуренція.

Чиста монополія – це ситуація, коли на ринку діє лише один виробник, який випускає унікальний продукт, що не має близьких замінників. Цей виробник фактично контролює ціну. Конкурентів немає через складні (або навіть неможливі) умови вступу до галузі.

Олігополія має місце тоді, коли на ринку діє декілька виробників. Вони можуть випускати як стандартизований продукт, так і різні товари, що задовольняють однакові потреби. Рішення про випуск та ціну взаємозалежні. На такому ринку поширена нецінова конкуренція. Існують досить значні перешкоди для вступу у галузь.

Монополістична конкуренція характеризується великою кількістю підприємств, що випускають диференційований продукт, використовують нецінову конкуренцію, мають можливість безперешкодного входу та виходу з галузі і здійснюють незначний вплив на ціни.

Досконала конкуренція має місце тоді, коли є велика кількість підприємств, що випускають аналогічну продукцію. Ці підприємства діють незалежно, реалізуючи свій продукт на високоорганізованих ринках (біржах). Виробники пропонують ринку однорідну продукцію. Крім ціни, у споживача немає переваг між зразками такої продукції, що виробляються різними виробниками. Відсутня база для нецінової конкуренції, через відсутність різниці в якості продукції, в рекламі та збуті. Через наявність великої кількості фірм, жодна з них не має істотного впливу на ринок та на ціну. Окрема фірма приймає ринкову ціну і отримує таку ціну за кожну одиницю виробленої продукції, незалежно від обсягу виробництва. Підвищення однією фірмою ціни на продукцію призводить до скорочення обсягу попиту, а заниження ціни – до зниження прибутку фірми. Немає технологічних, фінансових, правових та інших перешкод для вступу до галузі інших підприємств.

Згідно зазначених ознак, ринок морозива можна віднести до ринку олігополії чи монополістичної конкуренції. Це означає, що збільшити свою присутність на ринку підприємство-виробник може, передусім, за рахунок інтенсифікації маркетингових заходів, випуску диференційованого продукту, освоєння нових ринків збуту тощо.

Для характеристики конкуренції на ринку молокопродуктів
Л. Джемелинська використовує показники інтенсивності конкуренції, які визначаються трьома чинниками. По-перше, інтенсивністю конкуренції за динамікою ринку (Ut), що характеризує можливість зростання фірми без зіткнення з інтересами конкурентів; інтенсивністю конкуренції за рентабельністю ринку (Ur), що характеризує співвідношення попиту і пропозиції на ринку; інтенсивністю конкуренції за розподілом ринкових часток (Ud), що характеризують силу впливу з боку конкурентів, які мають рівну ринкову частку і аналогічну стратегію.

По-друге, динамікою розвитку ринку (Тm), яка характеризує річні темпи зростання ринку. По-третє, обсягом рику (Vm) [43, с. 117].

Значення темпів розвитку ринку, що знаходяться в певних межах, свідчать про перебування ринку на стадії прискореного зростання (Тm>1,4), на стадії позиційного зростання (Тm>1), на стадії стагнації (Тm>0,7) чи кризи (Тm<0,7). Інтенсивність конкуренції за динамікою ринку (Ut) визначається за формулою Ut = (1,4 – Тm) / 0,7. Таким чином, якщо ринок перебуває на стадії прискореного зростання, то інтенсивність конкуренції Ut дорівнює нулю. Якщо обсяг ринку скорочується темпами близько 30 % на рік, то інтенсивність конкуренції набуває максимального значення (Ut = 1).

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Схема дослідження сфери ціноутворення на ринку певного товару може бути такою:

1.1  аналіз динаміки рівня ринкової ціни на досліджуваний товар за певну кількість років (місяців);

1.2  визначення цінових сегментів із зазначенням діапазону цін у кожному із сегментів;

1.3  структура витрат на виробництво одиниці продукції (в процентах від загальної величини виробничих витрат);

1.4  дослідження динаміки цін на основні види виробничих ресурсів;

1.5  перелік витрат на реалізацію продукцію, які можуть суттєво впливати на формування ціни;