Зміст (стр. 6 )

Рис. 2.1 Динаміка обсягів виробництва і споживання морозива в Україні*

* Складено автором за даними Державного комітету статистики України

Як видно з рис. 2.1, обсяги виробництва і внутрішнього споживання морозива зростають і скорочуються одночасно. Розрахунок коефіцієнту кореляції між показниками обсягів виробництва та внутрішнього споживання показав наявність між ними тісного зв’язку, близького до лінійного (R = 0,993). Можна зробити висновок, що на їх динаміку впливають одні й ті самі чинники, зокрема, погодні умови. Пікові прирости обсягів виробництва і споживання припадали на 2002, 2005 та 2007 роки, які характеризувалися дуже спекотними літніми періодами (рис. 2.2).

Варто відзначити, що за досліджуваний період обсяги виробництва жодного разу не були меншими за обсяги внутрішнього споживання. Перевищення виробництва над споживанням визначає експортний потенціал галузі. Даний висновок підтверджується тим, що при достатньо стабільних обсягах імпорту, зв’язок між обсягами експорту та розміром перевищення виробництва над внутрішнім споживанням характеризується дуже високим рівнем кореляції (R = 0,988).

Рис. 2.2. Індекси обсягів виробництва і споживання морозива в Україні

(у порівняні з попереднім роком)*

* Складено автором за даними Державного комітету статистики України

Незважаючи на поступове зростання обсягів експорту морозива з України, потрібно констатувати, що виробництво морозива в Україні орієнтоване переважно на внутрішній ринок. Слабка пов’язаність внутрішнього та зовнішнього ринку ілюструється також діаграмою на рис. 2.2. Темпи зростання обсягів операцій на внутрішньому і на зовнішньому ринках є незалежними і навіть змінюються в різних напрямках. Зокрема, відносно незначний приріст виробництва та споживання у 2004 р. супроводжувався суттєвим приростом експорту та імпорту, насамперед завдяки «прориву» однієї з українських компаній («Ласунка») на ринок Росії. У 2004 р. обсяг експорту морозива на російський ринок був у 18,5 разів більший, ніж у 2003 р. Натомість суттєве збільшення обсягів виробництва та внутрішнього споживання у 2005 р. відбувалося при відносному уповільненні зростання обсягів зовнішньої торгівлі, хоча в абсолютному вимірі обсяги експорту продовжували зростати. Натомість 2006 р. характеризувався скороченням як темпів розвитку зовнішньої торгівлі, так і абсолютним зменшенням експорту, знову ж таки, завдяки погіршенню ситуації на російському ринку.

Вырезано.

Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Макроекономічні:

1)  динаміка рівня цін і процентної ставки (і);

2)  рівень оподаткування господарської діяльності (tr);

3)  амортизаційна політика і застосовувана норма амортизації (n).

Мікроекономічні:

1)  закупівельні ціни на молоко (P);

2)  середній рівень якості купленого молока (qr);

3)  розрахункова вартість створення та утримання одного стійломісця (I, E);

Зовнішньоекономічні:

1)  темп розширення експорту (texp);

2)  рівень експортних цін на морозиво (pexp).

Всі вищенаведені чинники мають бути включені у розрахунок показника внутрішньої норми доходності (ВНД) інвестиційного проекту зі створення об’єкта сировинної бази молокопереробного підприємства:

ВНД = R: (3.1)

Dt – доходи періоду t, що складаються з виручки від реалізації виробленого молока (оцінюється на основі альтернативної ринкової вартості сирого молока), а також враховують амортизаційні нарахування: Dt = qr·Pt·Qt + At,

де qr – коефіцієнт якості виробленого молока, Pt – ринкова ціна 1 кг сирого молока, Qt – обсяг молока, вироблений за період t, At – обсяг амортизаційних нарахувань з вартості основних засобів.

At = k·I·n, де k – кількість стійломісць, I – інвестиційні витрати на створення одного стійломісця, n – норма амортизації за один період у вигляді десяткового дробу. Таким чином, доходи періоду t з урахуванням інфляції можуть бути визначені таким чином: Dt = qr·Pt·Qt·it + k·I·n

Vt – витрати періоду t складаються з інвестиційних витрат на створення стійломісць та експлуатаційних витрат, на утримання стійломісць: Vt = k·It + k·Et, де Et експлуатаційні витрати на одне стійломісце в період t. Останні визначаються виходячи з базового рівня експлуатаційних витрат та кумулятивного індексу інфляції: Et = E0·it. Звідси: Vt = k(It + E0·it).

tr – характеристика рівня оподаткування доходу підприємства.

Отримане в результаті розв’язання рівняння (3.1) значення внутрішньої норми доходності R порівнюється з існуючою процентною ставкою r. У випадку перевищення R над r робимо висновок про доцільність запропонованого проведенні заходів вертикальної регресивної інтеграції. Експериментальні розрахунки, вхідні дані і результати яких наведені в додатку А, показують внутрішню норму доходності проекту регресивної вертикальної інтеграції на рівні 7,6 % при терміні окупності в 10 років.

Побудова імітаційної моделі передбачає привласнення вказаним чинникам деяких значень з ймовірного інтервалу і розрахунок (імітація) значення ВНД. Результати імітації ВНД з відповідними значеннями чинників зводяться у таблицю, на основі якої встановлюються коефіцієнти еластичності значень ВНД за значеннями відповідних чинників. Ці коефіцієнти дозволяють охарактеризувати переваги та недоліки стратегії вертикальної регресивної інтеграції при зміні будь-якого з чинників макро-, мікро - та зовнішньоекономічного середовища. Результати імітаційних розрахунків наведені в додатку Б. Найбільш чутливим показник внутрішньої норми доходності виявився по відношенню до цін на молоко, рівня його якості та надоїв. Коливання відповідних чинників на 1 % викликає зміни показника ВНД на 5,75%. Таку реакцію ВНД варто визнати еластичною, а вказані чинники становлять джерело найбільшого ризику у випадку їх негативної динаміки. Дещо меншу чутливість демонструє показник ВНД по відношенню до величини інвестиційних та експлуатаційних витрат. Зокрема, при зміні величини інвестиційних витрат (витрати на створення одного стійломісця) на
1 % величина ВНД змінюється у зворотному напрямку на 3,1 %. Зменшення або збільшення експлуатаційних витрат (витрати на утримання 1 стійломісця) на
1 % призводять до збільшення або зменшення ВНД на 2,65 %. Коефіцієнт еластичності ВНД по відношенню до показника рівня оподаткування становить -1,05, тобто, при зростанні рівня оподаткування на 1 %, величина ВНД скорочується трохи більше як на 1 %.

Наведені розрахунки підтверджують попередній висновок, про відносну неефективність впровадження регресивної вертикальної інтеграції молокопереробним підприємством, принаймні, якщо воно не може залучити кошти на тривалий термін під ставку меншу за 7,6 % річних. Навіть при збігові оптимістичних очікувань (зростання рівня якості до абсолютного показника, збільшення надоїв тощо), внутрішня норма доходності такого проекту може збільшитися лише до рівня 10%, що дозволяє покрити темп очікуваної інфляції.

У ситуації, що склалася, ймовірним варіантом розвитку подій на ринку морозива є інтеграція українських молокопереробних підприємств з транснаціональними корпораціями, які працюють у сфері виробництва продуктів харчування, з метою отримання доступу до дешевих кредитних ресурсів світового фінансового ринку. Подібна стратегія може передбачати навіть поглинання українських підприємств, втрату ними власної торгової марки, перегляд традиційних технологій виробництва, переорієнтацію на закордонні ринки збуту і перегляд асортиментів і рецептур відповідно до смаків і традиції споживання, що панують на цих ринках.

Альтернативним і також достатньо ймовірним сценарієм розвитку підприємств-виробників морозива є стратегічна орієнтація на закордонні ринки. Оскільки, разом з налагодженням власного виробництва високоякісної молочної сировини, найбільша перешкода на шляху до закордонних ринків буде подолана, стане можливою сертифікація продукту українського виробництва згідно стандартів європейського ринку. В середньому підприємство-виробник реалізує 1,6%-1,7% виробленого морозива на закордонному ринку, що становить близько 250 т на рік в розрахунку на одного крупного виробника. Для порівняння, ціна подібної продукції на європейському ринку є в 1,5-2,5 рази вищою за вітчизняну (в залежності від виду продукту). З урахуванням додаткових витрат ведення бізнесу на закордонних ринках, з кожної тони морозива, проданої на експорт, підприємство отримує чистий грошовий потік 260-270 грн. Збільшення обсягів реалізації морозива на закордонні ринки у 2 рази, порівняно з існуючими, дозволить сформувати щорічний чистий грошовий потік в розмірі 130-135 тис. грн. Отже, виходячи з умов імітаційної моделі, збереження і нарощування вказаного грошового потоку відповідно до динаміки цін протягом 10 років, забезпечить зростання внутрішньої норми доходності проекту вертикальної регресивної інтеграції до 10 % річних.

Прогресивна вертикальна інтеграція традиційно виникає при високій вартості посередницьких послуг та складному процесі пошуку посередників [67, с. 228]. У випадку з морозивом стимули до інтеграції виникають знову у сфері якості, тільки тепер – якості готової продукції. Транспортування, зберігання і реалізація продукту вимагає спеціальних умов, дотримання яких є доволі енерговитратним, крім того, потребує спеціального обладнання. Підприємства виробники морозива надають дилерам фірмові холодильники-ятки, в яких може реалізовуватися морозиво, на пільгових умовах, за символічну орендну плату.

Доцільність прогресивної інтеграції обумовлюється можливістю уникнути ризику втрати іміджу серед споживачів через неякісну (зіпсовану) продукцію у роздрібній мережі. Але, з іншого боку, подібна інтеграція тягне за собою і певні складності, що особливо виразно проявляється на ринку з сезонними коливаннями попиту. Рішення має прийматися на основі аналізу стратегічних альтернатив: «інтеграція» чи «безінтеграційна співпраця з дистрибуторами». Кожна з альтернатив має свої переваги та недоліки.