Зміст (стр. 7 )

Існує достатньо велика кількість методів відбору стратегічних альтернатив на рівні компанії в цілому чи на рівні окремого бізнес-проекту. Частина з них є формалізованими, але більшою мірою прийняття рішення відбувається на основі творчого аналізу. Поєднання відносно суб’єктивного методу творчого аналізу з формалізованим підходом, який передбачає використання загальноприйнятих економічних показників, забезпечить створення практичного методу, доступного широким колам користувачів.

Схематично процес аналізу і відбору стратегічних альтернатив включає такі кроки: зведення всіх переваг та недоліків в таблицю; визначення вагомості кожної слабкої чи сильної сторони внутрішнього середовища інтегрованої організації; експертна оцінка ступеню впливу на організацію та розрахунок підсумку загального впливу. Ті самі кроки необхідно зробити для безінтеграційної альтернативи. В більш формалізованому вигляді схема відбору стратегічних альтернатив передбачає виконання наступних умов. Якщо альтернативи чітко виділені і не мають спільних ознак, то оцінку цих альтернатив можна здійснити за такою схемою:

1-й етап. Визначення стратегічного завдання, яке має вирішити організація, та формулювання можливих альтернатив для його розв’язання. Альтернатива і (і = 1, n) характеризується множиною ознак Аі. Генерація альтернатив має здійснюватися відповідно до такої умови:

Ak ∩ Ak+i = Æ, "k, i Î [1, n) È i+k ≤ n (3.2)

2-й етап. Виділення окремих елементів стратегічного завдання у формі бар’єрів, які треба подолати, чи обмежень, яких необхідно дотримуватися, та оцінка їх вагомості для вирішення основного стратегічного завдання: для кожного елемента j (j = 1,m) встановлюється ваговий коефіцієнт aj таким чином, щоб Saj = 100.

Виокремлення елементів здійснюється стосовно характеристик внутрішнього середовища організації за кожної альтернативи та стосовно очікуваних змін зовнішнього середовища.

3-й етап. Групування елементів стратегічного завдання за ознакою економічної формалізації. Для складових стратегічного завдання, що можуть бути формалізовані, підбираються методи кількісної оцінки у вартісних, натуральних чи відносних одиницях та визначається максимально досяжне значення Zj. Для елементів, що не можуть бути виміряні у вартісних чи інших одиницях (наприклад, якісні ознаки), встановлюються екстремальні (порогові) значення в балах на основі експертної оцінки. В якості Zj для таких елементів можна взяти краще досяжне значення за однією з альтернатив.

4-й етап. Поелементна оцінка альтернатив шляхом вимірювання розриву між фактичним значенням елементу Sj та ідеальним значенням Zj і визначення відносного нормованого відхилення: (Zj – Sj)/ Zj для кожного j.

5-й етап. Загальна оцінка зваженого відхилення альтернатив від «ідеалу»:

(3.3)

Значення Diffi альтернативи і показує, на скільки відсотків ця альтернатива «не дотягує» до «ідеалу» і може слугувати критерієм для вибору між альтернативами.

Отже, на першому етапі визначимо, що стратегічною проблемою, яку має вирішити вертикальна прогресивна інтеграція виступає забезпечення якісної доставки морозива споживачам ближніх і віддалених регіонів з найменшими витратами. Альтернативними шляхами вирішення проблеми є:

-  Створення власної торгової фірми чи інтеграція з існуючою торговою фірмою.

-  Реалізація продукції незалежним дистрибуторам.

Склад елементів, які доцільно брати до уваги при аналізі стратегічних альтернатив щодо вертикальної прогресивної інтеграції, визначаємо з урахуванням переваг однієї з альтернатив, які одночасно стають недоліками іншої альтернативи згідно умови (3.2).

Альтернатива 1 – «інтеграція» має такі переваги:

1)  запобігається використання дистрибутором фірмового торгового обладнання, отриманого на пільгових для нього умовах, для реалізації продукції інших торгових марок;

2)  формалізація відносин з посередником у випадку застосування спеціальних засобів (обладнання) дистрибуції дозволяє економити невиробничі витрати, надає можливість контролю за рівнем витрат на утримання обладнання та правилами його експлуатації, що дозволить контролювати роздрібну ціну і таким чином оптимізувати частку ринку;

3)  знижується ризик розірвання контракту, що налаштовує учасників на довгострокові сумлінні взаємини;

4)  контроль якості продукції в процесі дистрибуції забезпечує збереження іміджу фірми;

5)  контроль за розміщенням продукції у торговельних точках забезпечує «необхідний» вибір споживача;

6)  чітка структура управління дистрибуцією дозволяє знизити економічну несумлінність, уникнути суперечок про розподіл обов’язків і прав у випадку змін умов зовнішнього середовища та спокуси шукати односторонні переваги за рахунок партнера [47, с. 292].

Недоліки альтернативи «інтеграція», які одночасно визначають переваги альтернативи «вільного (ринкового) розподілу»:

7)  неможливо оптимізувати масштаб діяльності ділера, який інтегрується лише з одним виробником. При умові укладання домовленостей з представниками різних торгових марок, дистрибутор має можливість зменшити рівень витрат на одиницю реалізованої продукції. Неоптимальний рівень завантаження дистрибуційних потужностей спонукає дистрибутора, що інтегрувався з однією торговою маркою, вимагати відшкодування відносно вищих витрат за рахунок або споживачів, що призводить до зростання кінцевої ціни, або фірми-виробника, що призводить до зменшення її прибутків;

8)  необхідно утримувати канал розподілу в періоди сезонного спаду обсягів реалізації;

9)  складний процес комунікацій у ієрархічній структурі може призвести до помилок передачі інформації та уповільнює адаптацію асортименту продукції (сорт продукції, вага одиниці продукції, тип упаковки тощо) до змінних запитів споживача, крім того зменшуються стимули для підприємництва, знижується ініціативність у розв’язання складних завдань.

10)  Вырезано.

11)  Для приобретения полной версии работы перейдите по ссылке.

Створення постійно діючої системи моніторингу якості морозива та компонентів для його виготовлення дасть можливість державі і підприємствам-виробникам ефективніше боротися з недобросовісною конкуренцією на ринку морозива. Результатом може стати поступове витіснення з ринку суб’єктів, які виробляють морозиво з порушенням рецептури або вводять в оману споживачів неправдивою інформацією на упаковці. Водночас, це зміцнить ринкові позиції фірм, які працюють легально, дотримуються технологій, поважають інтереси покупців тощо.

3.3. Перспективні інновації на ринку морозива

Як показав проведений аналіз, сучасний стан ринку морозива в Україні характеризується посиленням рівня конкурентної боротьби, в результаті чого відбувається зменшення кількості виробників та відповідне зростання ринкової частки кожного з них. Ситуація для українських виробників морозива у найближчі роки цілком ймовірно ускладниться внаслідок вступу України до Світової організації торгівлі. Членство в даній організації вимагатиме від України зменшення ставок ввізного мита на морозива та полегшення доступу на український ринок закордонних виробників.

Враховуючи зазначені чинники, умовою виживання для вітчизняних виробників морозива стає вирішення наступних проблем:

1)  забезпечення відповідної якості своєї продукції згідно вимог національних та міжнародних стандартів, причому має бути вирішення проблеми якості не лише кінцевої продукції, але й сировини, передусім якості молока;

2)  диверсифікація виробничої та комерційної діяльності з метою ефективнішого використання виробничих потужностей та інших основних фондів, передусім морозильного обладнання;

3)  постійне впровадження інновацій.

У даній частині дисертаційного дослідження детальніше зупинимося на перспективних інноваціях для підприємств-виробників морозива, які дозволять вже в найближчі роки зберегти та підвищити конкурентоспроможність зазначених господарських суб’єктів. На нашу думку, на сучасному етапі найбільш перспективними видами інновацій для українських виробників морозива є продуктові, асортиментні та маркетингові.

Під продуктовими інноваціями ми розумітимемо впровадження у виробництво нових видів продукції (крім морозива), які дозволять ефективніше використовувати наявні потужності виробництва і заморожування. Впровадження таких інновацій фактично є напрямком диверсифікації для підприємств-виробників морозива. На практиці, окремі виробники морозива вже сьогодні впроваджують вказані інновації, визначаючи для себе найбільш перспективні з них. Переважно це заморожені продукти, такі як вареники, пельмені, інші напівфабрикати, заморожені овочі, фрукти, гриби, овочеві і фруктові суміші тощо.

Асортиментні інновації передбачатимуть освоєння виробництва нових видів морозива, багато з яких можуть суттєво відрізнятися від існуючої в нашій країні уяви про морозиво як продукт. Коротко розглянемо можливі види таких асортиментних інновацій.

Перспективним напрямком діяльності на ринку морозива є освоєння виробництва морозива лікувально-профілактичного напрямку, морозива з підвищеним вмістом кальцію, вітамінізованого морозива тощо, які можна віднести до категорії функціональних продуктів.

Функціональні продукти – натуральні продукти природного походження або спеціально розроблені продукти із визначеними властивостями, здатні нормалізувати обмінні процеси, регулювати конкретні фізіологічні функції, біохімічні реакції і психосоціальну поведінку людини. Функціональні продукти поєднують в собі властивості збагачених продуктів і біологічно активних добавок до їжі, будучи продуктами харчування.

Функціональні продукти харчування володіють рядом спільних властивостей, серед яких доцільно виділити такі:

-  раціональність – діючі компоненти продукту є найбільш ефективними, збереженими і дієвими саме у цьому продукті;

-  фізіологічність – продукт складений, виходячи із знання біологічного субстрату і медичних знань патогенезу захворювань людини;