Зміст (стр. 10 )

У кожній бригаді повинна бути аптечка з на­бором необхідних медикаментів. При наближенні грози всі роботи на лінії припиняють, а людей ви­водять.

Вирубують просіку або розчищають трасу для повітряних ліній за усним розпорядженням. Як­що при цьому можливе доторкання чи падіння дерев на проводи діючої лінії, роботи треба вико­нувати за нарядом, а виконавець робіт повинен мати кваліфікаційну групу з електробезпеки не нижче IV.

При спилюванні дерево спочатку надрубують на чверть товщини стовбура з боку, наміченого для падіння. Пропилюють його з боку, протилежного надрубу на верхньому рівні його щоки. Про­пил не повинен доходити до краю надрубу у здо­рових дерев на 2-3 см, а у сухих та гнилих — на 4-5 см. Забороняється вилазити на відруба­ні і підпиляні дерева, стояти з боку падіння дере­ва і з протилежного боку.

Для запобігання падінню дерев на проводи ліній застосовують відтяжки у бік, протилежний розміщенню проводів. їх встановлюють і закріп­люють за дерево, якір чи інший стійкий предмет до початку рубання дерев. Відстань між окремими групами працівників повинна бути не менше 50 м.

Забороняється рубати дерева при сильному вітрі, тумані, ожеледі та з настанням темноти.

Перед риттям ям під опори повітряних ліній у місцях, де можуть проходити підземні електрич­ні кабелі, газопроводи та інші інженерні спору­ди, необхідно повідомити відповідні організації і одержати від них дозвіл та вказівки, про точне їх місцезнаходження. Ями в цих місцях риють обе­режно, а починаючи з глибини 0,4 м, тільки ло­патою.

Перед початком земляних робіт майстер про­водить інструктаж на робочому місці і роз'яснює безпечні методи роботи, порядок розкопування підземних комунікацій і роботи з буровими ма­шинами.

При роботі механізмів забороняєшся перебу­вати поблизу бура, який обертається, а також у зоні роботи стріли екскаватора.

Ґрунт, що викидають з ями, розміщують на відстані не менше 0,5 м від її краю. Забороняєть­ся відвалювати пласти ґрунту підкопування. Вириті ями не можна залишати без нагляду, їх надійно огороджують.

Перед початком робіт по складанню і встанов­ленню опор проводять інструктаж на робочому місці, роз’яснюють характер і безпечні прийоми виконання робіт, умовні команди та сигнали, порядок встановлення опор в ями, місцезнахо­дження людей при виконанні різних операцій, а також розміщення машин і механізмів. До по­чатку робіт перевіряють справність вантажопід­йомних механізмів, їх гальмівних пристроїв, тро­сів та інших пристроїв.

Піднімають і встановлюють опори в основно­му за допомогою кранів, стовпоставів, тракторів та лебідок, і лише одностоякові дерев’яні опори дозволяється піднімати та встановлювати вручну.

Із зони робіт виводять осіб, які не беруть уча­сті в підніманні опори. При підніманні опори за­бороняється стояти і проходити під нею, а також виконувати будь-які роботи в котловані.

Стропування опор здійснюють члени бригади, які пройшли спеціальне навчання і мають посвідчення стропальника.

Залазити на опори можна тільки після оста­точного їх закріплення в ґрунті. Не можна зали­шати опори у незасипаних ямах.

Проводи розмотують з барабанів, надійно вста­новлених на спеціальних пристроях (розмотувальних візках або козлах), обладнаних гальмами. Барабани приводять в рух трактором, автомобі­лем або вручну. Вручну проводи розмотують у ви­падку, коли рельєф траси не дозволяє використа­ти машини або при малих площах поперечного перерізу.

При розмотуванні, підніманні і натягуванні проводів всі працівники повинні надіти рукавиці, а при розмотуванні вручну застосовувати, крім того, брезентові плечики.

Якщо кабелі розмотують за допомогою трак­тора чи автомобіля, то швидкість їх руху повин­на бути не більше 10 км/год. Перед виходом з ба­рабана останніх 6—12 витків кабелю для попе­редження нанесення травми його кінцем потріб­но прикріпити розмотаний кабель до ближньої опори, а витки, що залишилися на барабані, роз­мотувати вручну.

Розмотують і перекидають проводи через гли­бокі яри та ущелини за допомогою допоміжного троса. Спочатку через перешкоду перекидають капроновий шпагат, потім перетягують Прикріп­лений до нього допоміжний трос, а за ним провід. Довжина допоміжного троса і шпагату дорівнює подвійній ширині перешкоди плюс 15—20 м.

Розмотуючи кабелі впоперек доріг до під­німання їх на достатню висоту, потрібно на до­розі поставити працівників з прапорцями або ліх­тарями на відстані 100 м з обох боків для попере­дження проїжджаючих.

На опорах можуть працювати особи, які мають достатній досвід і придатні за станом здоров’я для робіт на висоті, також монтажник повинен мати посвідчення-допуск до висотних робіт.

Перед підніманням на опору необхідно пере­вірити міцність її основи і закріплення, міцність та придатність до роботи запобіжних поясів, кіг­тів й інструменту.

Для піднімання на дерев’яну опору викорис­товують монтерські кігті, а на залізобетонну — спеціальні лази. На залізобетонні опори прямо­кутного перерізу підніматись і спускатись на кіг­тях дозволяється тільки з одного боку. При переході на протилежний бік опори необхідно спуститись вниз, а потім піднятись з іншого боку. Працюючи на опорі, треба прикріпитись до неї запобіжним поясом і стояти на двох кігтях з приблизно однаковим навантаженням.

Монтажник повинен тримати монтерський ін­струмент, розміщений у спеціальних кишенях мон­терського пояса. Забороняється під час роботи знаходитись під опорою, а також скидати пред­мети з висоти. При підніманні предметів на опору користуються мотузкою та блоком, встановленим на її вершині.

Кабелі натягують за допомогою трактора, автомобіля чи лебідки. Перед натягуванням ре­тельно оглядають. Виявлені дефекти, що можуть стати причиною розриву, усувають до початку натягування.

При підійманні і натягуванні кабелів забо­роняється стояти і проходити під кабелями, під­ходити і стояти з внутрішнього боку кута при звільненні зачепленого кабелю, що утворив кут, підніматися на опору з боку вильоту траверси, а також з боку внутрішнього кута.

Бригада, яка виконує роботи на повітряних лініях з телескопічної вишки, повинна складати­ся не менше як з 3 осіб: одна працює в корзині, друга — спостерігає внизу і третій — водій-маши­ніст. Спостерігаючий подає команди машиністу про піднімання і опускання корзини, слідкує, щоб сторонні не підходили близько до телескопічної вишки. Корзина не повинна Доторкатись до про­водів або металевих чи залізобетонних опор.

Для надання першої медичної допомоги по­терпілим від ураження антисептиками на місці робіт повинна бути аптечка. При сильному ура­женні шкіри потерпілого кладуть в затінку, до уражених місць прикладають примочки розчину борної кислоти. Якщо є прикмети отруєння, по­терпілого необхідно терміново відправити в лі­карне.

Монтаж кабельних ліній. Поза приміщення­ми кабелі прокладають у землі (траншеях) або тунелях, а в середині приміщень — в каналах, прокладених у підлозі, вздовж стін або на спеці­альних опорах, кронштейнах.

Глибина прокладання кабельних ліній у зем­лі становить 0,7 м., а при пе­ретині вулиць і площ — 1 м. Для захисту кабеля від механічних пошкоджень зверху по всій дов­жині прокладання укладають цеглу в один шар впоперек траси. Кабелі повинні мати броню і джу­тове просочене асфальтом обплетення.

Між кабелем і трубопроводами необхідно ви­тримувати певну відстань, як правило, не менше 0,5 м„ а при менших відстанях, але не менше 0,25 м., протягом всього зближення кабель проклада­ють у трубах.

Кабелі без броні прокладають у виробничих приміщеннях відкрито на висоті не менше 2 м. Як­що він розміщений на меншій висоті, його захи­щають кутовою сталлю, трубами тощо. Броню, оболонки і корпуси з’єднувальних муфт кабелів заземлюють

Копати траншеї для прокладання кабелів біля траси діючих кабелів можна тільки з дозво­лу організації, що експлуатує їх. Починаючи з глибини 0,4 м. Землерийні машини застосовують не ближче як на 1 м у бік від траси.

Для навантажування і розвантажування ба­рабанів з кабелем використовують спеціальні пристрої. Скидати їх з автомашини кате­горично забороняється.

Котушки з кабелем до початку монтажу огля­дають, витягують або загинають цвяхи. Якщо котушку з кабелем необхідно перекотити від міс­ця розвантажування до місця встановлення його на домкратах, то зовнішній кінець кабелю закріп­люють. Кількість працівників під час розмотування кабеля вручну повинна бути такою, щоб на кож­ного з них припадало не більше 35 кг кабеля.

Монтаж електропроводок і освітлювальних установок. Ці роботи виконують у два етапи: під­готовчо-заготівельні і безпосередньо монтажні. Підготовчі включають ознайомлення з проектом, місцем проведення робіт, перевірку наявності не­обхідного обладнання, тримання інструменту, матеріалів та пристроїв, підготовку робочого місця. Всі монтажні роботи виконують при вимкненій напрузі.

Електропроводка повинна відповідати своєму призначенню, умовам експлуатації навколиш­ньому середовищу, напрузі мережі, а площа по­перечного перерізу проводів — допустимій силі струму за умовами нагрівання та механічної міц­ності.

Електропроводки та освітлювальні установки на висоті понад 1,5 м потрібно монтувати з риш­тувань, підмостків з огорожею або з приставних драбин чи драбин-стрем’янок. Забороняється користуватися драбинами, збитими цвяхами, у яких неврізані щаблі і не стягнуті болтами тятиви, без гострих металевих шипів (на м’яких підлогах) і гумових наконечників (на твердих), і також пра­цювати з двох верхніх приступок. Необхідно конт­ролювати справність приставних драбин і стрем’янок, оглядаючи їх один раз в місяць і випробову­ючи вантажем масою 120 кг один раз в рік.

Не можна працювати з драбин біля або над працюючими машинами і верстатами, поблизу струмоведучих частин, які перебувають під на­пругою, а також із застосуванням ручних елект­ричних машин чи пневматичних інструментів.

Пробиваючи отвори у стінах та перекриттях, треба застосовувати, захисні окуляри та бавовняні рукавиці. Якщо правила техніки безпеки ви­магають застосування діелектричних рукавиць, то їх обов’язково надівають.

5.2 Електробезпека. Розрахунок заземлення ЦКВ і ретранслятора

Захисне заземлення є одним з найбільш по­ширених заходів захисту у мережах з ізольова­ною нейтраллю напругою до 1000 В і у мережах понад 1000 В незалежно від режиму роботи ней­тралі джерела живлення. Воно знайшло широке застосування завдяки надійності і простоті влаштування та обслуговування порівняно з ін­шими засобами захисту. Це умисне електричне з’єднання металевих неструмоведучих частин з землею, які можуть виявитися під напругою вна­слідок замикання на корпус. Принцип дії зазем­лення полягає у тому, що це з’єднання має наба­гато менший опір порівняно з опором тіла людини, що дозволяє зменшити силу струму, що проходить через тіло людини, до допустимої величини.