Зміст (стр. 4 )

Наступний етап дослідження об’єкту для проектування мережі – нанесення на карту даного сервісу поміток розміщення існуючих радіоабонентів.

Умовними позначенням тут будуть кольори: зелені – абоненти із статусом «активні», сині – абоненти із статусом «тимчасово відключені» і червоні – абоненти, які потребують технічного відновлення.

 

Для розрахунку потреби у підключенні оптичними засобами зв’язку слід орієнтуватись на такі умови: перепідключення існуючих радіоабонентів – 100% і підключення перспективних – 90% із тих домогосподарств, що видно на карті. Тобто орієнтування на їх підключення слід робити із врахуванням запасів на мережевих комунікаціях, які будуть застосовуватись при реалізації даної мережі.

2.2 Опис та обґрунтування вибору маршрутів магістральних кабелів для технології GPON та FTTH.

Вибір маршрутів магістральних кабелів повинен будуватися із врахуванням таких аспектів:

-  проектування місць розміщення абонентських боксів;

-  розміщення вулиць відносно ЦКВ;

-  об’єктивна оцінка можливості інсталяції кабелів (забезпечення габаритності на автошляхах, дотримання техніки безпеки та охорони праці при виконанні монтажних робіт та інші фактори, які можуть унеможливити інсталяцію);

-  питання політичного характеру;

-  наявність дозвільної документації від власника опор на інсталяцію кабелів;

-  оптимізація маршрутів відносно довжин кабелів.

2.3 Розробка схеми фізичного розташування кабелів, муфт та абонентських боксів.

Для локальної мережі потрібно вибрати фізичну топологію, яка буде визначати структуру взаємозв’язків активного комутаційного вузла (вузлів) і клієнтських хостів.

Щодо визначення розміщення центрального комутаційного вузла у даному населеному пункті слід керуватись принципом пошуку центральної географічної точки серед існуючих та потенційних клієнтських точок із можливістю виходу на сумісних підвісах по існуючих електроопорах у декількох напрямках.

 

Від комутаційного вузла повинні розходитись волокна від більшого рангу до меншого. Обрахунок кількості волокон у кабелі слід починати з кінців до ЦКВ. Наступний етап проектування карти мережі – нанесення муфт і абонентських боксів або у випадку реалізацієї проекту за технологією G-PON – каплерів. Червоний колір – муфти, синій колір шестигранника – абонентський бокс.

 

Для забезпечення роботи мережі необхідно буде встановити шість з’єднувальних муфт.

Абонентські бокси можуть бути як окремо так і поряд із муфтами. У проекті населеного пункту Шишківці було дано раціональну пропозицію щодо використання спільно із муфтою абонентського боксу для полегшення технічного супроводу даного об’єкту.

 

Отже, позначаючи абонентські бокси синім кольором створюємо на карті розміщення абонентських боксів.

 

Від абонентських боксів безпосередньо до хоста інсталюється абонентський одно - або дво-жильний оптично-волоконний кабель.

Вигляд даної схеми магістральних кабелів із існуючими радіоабонентами буде мати наступний вигляд:

 

Із них передбачене і підключення усіх інших абонентів, які у майбутньому виявлять бажання підключитись. Ранги (волоконність) магістральних кабелів використовуватимуться від 4 до 96.

2.4 Порівняльний аналіз для обладнання ВОЛЗ.

При побудові мережі використовується активне та пасивне комунікаційне обладнання. Види обладнання і кабелів суттєво відрізняються в обох технологіях. Нижче наведено перелік необхідного мережевого обладнання з вказанням його характеристик та розподілом відносно технологій.

Таблиця 2.1 – обладнання ЦКВ при технології FTTH

№ п/п	Найменування обладнання	Особливості обладнання	Кількість шт.
1	Switch	D-link 24 ports	9
2	SFP	Pakker	200
3	ODF-панель	96ports	2
4	ODF-панель	24ports	1
5	Блок резервного живлення	«Бастион»	1
6	Кондиціонер	Delfa ‘9	1
7	Муфти	Колбові	6
8	Абонентські бокси	Force	16

Таблиця 2.2 – обладнання ЦКВ при технології G-PON

№ п/п	Найменування обладнання	Особливості обладнання	Кількість шт.
1	OLT	48G	5
2	ONU	10/100Base-Tx	200
3	Блок резервного живлення	«Бастион»	1
4	Кондиціонер	Delfa ‘9	1
5	Муфти	Колбові	6
6	Каплери	80/20	16

2.5 Особливості монтажу мережі.

Прокладання оптичного кабелю на опорах починається з інсталяції на них автономних траверс з розрахунком відстані від кабелів та електрокабелів. Вони призначені для установки на стовпи і застосовується для закріплення натяжних і підтримуючих кріплень (рисунок 2.1.1). Наступним етапом є прокладання двожильного оптичного кабелю від клієнтського хоста до абонентського боксу. Підвіс здійснюється двома монтажниками на вже закріплених траверсах. Установка магістральних кабелів проводиться від ЦКВ і частими протягується до місць взарювання.

Рисунок 2.1.1

Монтаж оптичних кабелів на електроопорах 10кВт і вище можливий виключно за умови повної їх діелектричності. На опорах із струмом до 0,4 кВт можливий сумісний підвіс і з несучим стальним тросом і, також, мідної витої пари. Вимоги щодо відстані від електрокабелів витої пари або оптичного кабелю із несучим тросом становить 1,2 м, повністю діелектричної оптики – 0,4м.  Оптичні кабелі, що використовуються для підвісу і котрі мають у своєму складі металеві елементи, повинні витримувати випробувальну напругу 8 кВ (згідно стандарту ІЕС 60794-1-2), мати опір ізоляції зовнішньої оболонки не менше чим 2000 МОм/км (згідно стандарту ІЕС 60794-1-1), витримувати постійну напругу 20 кВ або змінну напругу 10 кВ з частотою 50 Гц впродовж
5с, а також витримувати імпульсний струм силою 105 кА тривалістю 60 мкс.

При прокладці оптичного кабелю, кабель підвішується на опорах ЛЕП нижче фазових проводів. Важливою характеристикою конструкції таких кабелів є допустиме механічне навантаження (вітрове навантаження, навантаження внаслідок обледеніння, навантаження від власної ваги). Внаслідок виникнення індукції від підвішених вище паралельних фазових проводів використання кабелів з металевими елементами в конструкції не рекомендується. 
Для зменшення навантаження від власної ваги (внаслідок наявності великих прольотів між опорами ЛЕП) використовують встановлення додаткових опор. 

2.6 Тестування та налагодження мережі

2.6.1 Передумови впровадження автоматизованих систем адміністрування волоконно-оптичних кабелів.

Згідно зі статистикою обсяг переданої в світі інформації та надаваних послуг зв'язку збільшується за експоненціальним законом, при цьому реальний попит постійно перевищує прогнозований. Очевидно, що сформована ситуація ефективно стимулює дослідження і розробки з удосконалення систем зв'язку та телекомунікацій, приводячи до появи нових технологій, спрямованих на можливість передачі великих обсягів різноманітної інформації з більш високою якістю. Однією з таких технологій, найбільш перспективних в аспекті забезпечення високої пропускної спроможності, є передача інформації у вигляді оптичних сигналів по оптичному волокну.

Постійне зростання потреби в широкій смузі пропускання каналів зв'язку привів до значного зростання обсягів прокладки волоконно-оптичних кабелів по всьому світу. Інтенсивний розвиток волоконно-оптичних ліній зв'язку, висока конкуренція операторів зв'язку і висока вартість переданих по лініях зв'язку інформаційних ресурсів висувають на провідні позиції завдання централізованого контролю за мережевим волоконно-оптичним кабельним господарством з метою його документування, своєчасного виявлення і якнайшвидшого усунення пошкоджень, що виникають у волоконно-оптичних лініях зв'язку. Це обумовлено тим, що послідовність простоїв ліній зв'язку скорочують доходи операторів, погіршують їх репутацію, зменшують приплив інвестицій, знижують параметр якості обслуговування. У зв'язку з цим останнім часом оператори зв'язку починають інвестувати чималі кошти в розвиток інфраструктури своїх волоконно-оптичних мереж з акцентом на впровадження і вдосконалення систем управління і автоматичного моніторингу стану ліній і каналів зв'язку.