Конспект лекцій з дисципліни «Стратегія підприємства» (стр. 37 )

Управління витратами і диференціацію необхідно розглядати як рівноцінні стратегії, а їх переваги бажано поєднувати в економічній практиці, що обумовлює вдосконалення продукту і зниження виробничих витрат. Однак «змішана стратегія», яка складається із збільшення прибутку від реалізації продукту та зменшення виробничих витрат, довела свою ефективність на вітчизняному і зарубіжних ринках.

Українським підприємцям, менеджерам слід зважати на такий фактор, як конкуренція в часі. Скорочення потреби в часі для певної діяльності передбачає підвищення продуктивності і, відповідно, зниження витрат. Опанування часу охоплює аспекти швидкості, моменту часу та величини фондів.

При постійному зростанні швидкості ринкових змін уміння володіти часом є особливо актуальним. Швидкість, з якою підприємства пристосовуються до змін, мо­дифікують свою діяльність, є значущим стратегічним конкурентним фактором, завдяки якому можна досягти переваг за багатьма стратегічно важливими показниками.

Розширенню сфери і збільшенню кількості конкурентних переваг сприяє використання інтегрованого менеджменту, який реалізується на багатьох рівнях, між елементами якого існують і різноманітні вертикальні зв'язки.

2. Перспективи використання стратегічного управління на підприємствах України

Важливою умовою успішного здійснення економічних реформ в Україні є вдосконалення управління виробничо-господарською діяльністю підприємств, впровадження сучасних досягнень менеджменту, в т. ч. і стратегічного управління. Першими почали використовувати елементи стратегічної культури підприємства, які поставили перед собою мету вийти на зарубіжні ринки. Однак не завжди їх старання забезпечували позитивні результати, адже здебільшого вони некритично копіювали концепції західної корпоративної культури. Причинами невдач були неправильний вибір технічних прийомів, необґрунтована зосередженість на одному з них, хоч їх комбінація є набагато ефективнішою; орієнтація менеджерів лише на власне бачення.

Передумовами стратегічного успіху будь-якого підприємства є всебічний аналіз зовнішніх і внутрішніх умов їх функціонування, творче стратегічне мислення керівників, менеджерів і персоналу, своєчасне вироблення й ухвалення стратегічних рішень, здатність розробляти і впроваджувати стратегію довготермінового саморозвитку.

Кожен керівник повинен дотримуватись у своїй діяльності вироблених стандартів, затверджених планів, відповідно до цих вимог оцінювати роботу підпорядкованих менеджерів. Стандартами ефективної діяльності найчастіше є загальний обсяг продажів та обсяг продажів конкретного товару; кількість нових споживачів; частота звертання клієнтів; максимальна кількість скарг клієнтів; середня вартість обслуговування одного клієнта. Важливо, щоб ці стандарти були реалістичними, узгоджувалися із стратегічним планом підприємства.

Ґрунтовний стратегічний план має починатись з об'єктивного аналізу слабких і сильних сторін, рішень і дій, покликаних усунути фактори, що заважають довготерміновій прибутковості підприємства.

Метою економічної стратегії держави з перехідною економікою на першому етапі є побудова розвиненої стійкої ринкової економіки, ринкових механізмів, здатних замінити державне адміністрування. Відповідно вибудовується ієрархія завдань і пріоритетів економічної стратегії, елементами якої є стабілізація грошової, фінансової, бюджетної систем, економічна лібералізація, приватизація, реструктуризація, розвиток ринкових інститутів тощо. Ці завдання мають бути узгоджені між собою і в часі. Не менш важливий вибір адекватних заходів вирішення завдань, пошук місця держави в новій економічній структурі, встановлення порогових меж її втручання.

Із становленням в Україні відносно сформованої ринкової системи суб'єкти господарювання почали адекватно реагувати на сигнали ринку, розробляти ефективні економічні стратегії. За таких умов політика держави стає все більш спрямованою на досягнення соціально-економічної стабільності, добробуту суспільства, компромісу між інтересами економічних суб'єктів і пріоритетами, завданнями, напрямами економічної стратегії держави.

Ефективність зусиль держави у реалізації економічної політики знижують:

а) неадекватність методологічної бази. Наприклад, під час розроблення і реалізації стратегій економічної стабілізації в Україні не було враховано досвіду регулювання нестабільних економічних систем;

б) недотримання балансу економічних стратегій і тактики. За надто вузького трактування завдань державної стратегії відбувається змішування стратегії і тактики, що може забезпечити тимчасовий локальний стабілізаційний ефект (мінімізація темпів інфляції, дефіциту бюджету, стабільність валютного курсу), однак не гарантує стратегічної стабільності, стійкого економічного зростання. Суперечності між стратегією і тактикою в економічній політиці України спричинили значний розрив між зорієнтованими на прискорене зростання інноваціями і побудовою соціально орієнтованої економіки тощо.

Переважна більшість підприємств України має нестійкі конкурентні позиції і залежно від внутрішніх і зовнішніх чинників може обирати оптимальні стратегічні підходи (наступу, оборони, «збору врожаю», лікві­дації тощо).

Наступальна стратегія потребує фінансових ресурсів для диверсифікації продукції або реструктуризації бізнесу за рахунок реалізації стратегії зниження витрат. Цей стратегічний напрям вимагає надійного аналітичного обґрунтування, грамотного менеджменту для реінвестування коштів, реорганізації діяльності.

Стратегія оборони може основуватися на поточних стратегіях розвитку і захисту досягнень, ослаблення загроз. Традиційним орієнтиром для стратегій оборони є збереження ринкового сегмента, частки продажів на ринку, прибутків тощо.

Стратегія «збору врожаю» може бути використана підприємствами, які втрачають позиції на певному сегменті ринку або готуються вийти з нього. Застосовують її і новачки на ринковому сегменті, яких він привабив можливістю «зняти вершки».

Стратегія ліквідації покликана забезпечувати подолання бар'єрів виходу з ринку і мінімізації витрат. Можливі також варіанти перепродажу бізнесу, злиття з іншою фірмою. Перед необхідністю аналізу вибору таких стратегій не раз опинялися в останні роки підприємства України.

Стратегія спеціалізації фокусує увагу на продукті, послузі. Такий стратегічний підхід використовують невеликі підприємства. Наприклад, меблеві фабрики спеціалізуються за типами, призначенням меблів (дитяча, офісна, кухон­на тощо).

Стратегія фокусування на якості націлює на унікальну якість, на неабиякі споживчі характеристики з подальшою спрямованістю на ексклюзивні вироби, послуги, на формування «своєї» клієнтури.

Стратегія зниження витрат більш придатна для підприємства з потужною виробничою базою і великими обсягами реалізації продукції. Для малих підприємств доцільно створювати спільні організаційні форми, кооперувати свої спеціалізовані виробництва.

Багато малих і середніх підприємств функціонує в фраментарних галузях — галузях, у яких відсутні явні лідери із переважаючими ринковими частками, визнанням у споживачів. Такими є сфери дозвілля і відпочинку, ресторанного і готельного бізнесу, книговидавництво, житлово-комунальний комплекс тощо. Підприємства у фрагментарних галузях, ринкових сегментах можуть використовувати різноманітні стратегії, орієнтуючись на відносно слабку конкуренцію, низькі бар'єри входу і виходу з ринку. Більшість їх стратегічних цілей зводиться до зміцнення позицій у ринковій ніші, досягнення зростання ключових показників. Однак з часом фрагментовані ринкові сегменти консолідуються, в них виникають потужні суб'єкти й ознаки монополізму. Тому кожне підприємство повинне усвідомлювати об'єктивні процеси ринкової економіки, за якої стабільність забезпечується стратегічним баченням майбутнього.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ОСНОВНА

1.  Василенко ічне управління підприємством: навчальний посібник. / , Т. І. Ткаченко – Вид. 2-ге, виправл. і доп. За ред.. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 400 с.

2.  Герасимчук ічне управління підприємством. Графічне моделювання: навч. посібн. / – К.: КНЕУ, 2000. - 360 с.

3.  Клівець ія підприємства: навч. посібн. / П. Г. Клівець – К.: Академвидав, 2007. – 320 с.

4.  І. Стратегія підприємства: навч. посібник. / О. І Ковтун – 2-ге вид., стереотип. – Львів: «Новий світ – 2000», 2006. – 388 с.

5.  Куденко ічний маркетинг: навч. посібник / . – Київський національний економічний ун-т. – 1998. — 151с.

6.  Назаренко ія підприємства: навч. посіб. / – Х.: Вид-во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. – 144 с.

7.  Наливайко ія стратегії підприємства. / Сучасний стан та напрямки розвитку: Монографія. – К.:КНЕУ, 2001. – 227 с.

8.  Нємцов ічний менеджмент. / В. Д Нємцов, Л. Є Довгань - К.: КПІ – 2001. - 557 с.

9.  Оберемчук ія підприємства: Короткий курс лекцій. / В. Ф Оберемчук – К.: МАУП, 2000. – 128 с.

10.  Саєнко ія підприємства: Підручник. / М. Г. Саєнко – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.

11.  Сумець ія підприємства. Теорія, ситуації, приклади: Навчальний посібник. / – К.: ВД «Професіонал», 2005. – 320 с.

12.  Є. Стратегічне управління: Підручник / З. Є. Шершньова – Київський національний економічний ун - т. — 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2004. — 700 с.

ДОДАТКОВА

1.  Азоев преимущества фирмы. / , М.: «НОВОСТИ», 2000. - 256 с.

2.  Анисимов стратега: Стратегическое управление в схемах. Выпуск 7 / Сост. – . – М., 2009. – 202 с. – (Энциклопедия начинающего стратега).

3.  Новая корпоративная стратегия / Эдвард Дж. Макдоннелл (при содействии) С. Жильцов (пер. с англ.). — С. Пб. : Питер, 1999. — 416с.

4.  Стратегическое управление / Пер. с англ. – Экономика, 1989. – 519 с.

5.  Виханский управление: Учебник. / – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Гардарики, 2002. – 296 с.

6.  Воронкова управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Монография. / – Луганск: Издательство Восточноукраинского национального университета, 2000. – 315 с.

7.  Гольдштейн менеджмент: Учебное пособие / , Изд. 2-е, доп. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. - 94 с.

8.  Горемыкин стратегия предприятия: Учебное пособие. / . – Изд 3 – испр. и доп. – М.: Издательство «Альфа-Пресс», 2007. – 544 с.

9.  Грант стратегический анализ. / – СПб.: Питер, 2008. – 560 л.

10.  Гурков и структура корпорации: Учеб. пособие / – Национальный совет по корпоративному управлению ; Академия народного хозяйства при Правительстве РФ ; Государственный ун-т управления. — М. : Дело, 2006. — 320с.

11.  Дойль Питер. Менеджмент: стратегия и тактика: Пер. с англ.. — СПб. : Питер, 1999. — 560с.

12.  Друкер Задачи менеджмента в ХХІ веке: Уч. пос. / Пер. с англ. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2000. – 272 с.

13.  Зуб менеджмент: Теория и практика: Учеб­ное пособие для вузов. / – M.: Аспект Пресс, 2002. — 415 с.

14.  Калінеску Т. В Стратегічний потенціал підприємства: формування та розвиток: монографія / Т. В Калінеску, Ю. А Романовська, – Східноукраїнський національний ун-т ім. Володимира Даля. — Луганськ, 2007. — 272c.

15.  Организация, ориентированная на стратегію / Р. Каплан, Д. Нортон / Пер. с англ. – М.: -Бизнес», 2004. – 416 с.

16.  Деловая стратегия. / Б. Карлофф – М.: Экономика, 1991. – 239 с.

17.  Клейнер в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / , , / РАН. — М. : Экономика, 1997. — 288с.

18.  Мескон Альберт Майкл, Хедоури Франклин Основы менеджмента: Пер. с англ. / Академия народного хозяйства при Правительстве РФ / (пер.). — М. : Дело, 2000. — 704с.

19.  Стратегический процесс / Г. Минцберг, Дж. Б. Куинн, С. Гошал / Пер. с англ. под ред. . – СПб: Питер, 2001. – 688 с.

20.  Школы стратегий / Г. Минцберг, Б. Альстрэнд, Дж. Лэмпел / Пер. с англ. Под ред. . – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 336 с. – с. 26-287.

21.  Портер ія конкуренції / / Пер. З англ. А. Олійник, Р. Сільський. – К.: Основи, 1998. – 390 с.

22.  Стратегии бизнеса: Аналитический справочник Под общей редакцией академика РАЕН, д. э.н. Москва, «КОНСЭКО», 1998. http://www. aup. ru/books/m71/

23.  Томпсон-мл. Стрикленд III А. Дж Искусство разработки и реализации стратегии. Учебник для вузов. М. , 1998. – 576 с.

24.  Н Предприятие и его структура: диагностика, управление, оздоровление:. Учебное пособие для вузов. / – М.: «Издательство ПРИОР», 2002. – 240с.

25.  Фатхутдинов менеджмент: Учебник. / – 7-е изд. М. : Дело, 2005. – 448 с.