«Стратегії розвитку підприємства у конкурентному середовищі» (стр. 4 )

Підприємство ПрАТ „Чернігіврибгосп” займається вирощуванням товарної риби; рибопосадкового матеріалу; інкубацією; селекційною роботою; зарибненням водоймищ; відновленням стада аборигенних видів риб (даного регіону), надає послуги транспортування живої риби; організовує платний вилов риби у своїх водоймищах.

Чернігівське рибне господарство має сучасний потужний інкубаційний цех, де риба вирощується від малька до дорослих риб, у тому числі і однолітка, в басейнах і сажалках до товарних розмірів, а також в ставках 1-го і 2-го порядків. На території Чернігівського риборозплідника є селекційно-племінна ділянка площею 50 га. На ній ведуться роботи з вирощування таких видів риб: коропу дзеркального і лускатого, молодняка рослиноїдних риб, а саме товстолобика білого і строкатого, зарибу білого амура, а також сома канального і європейського [2].

Для вирощування товарної риби використовується дворічний обіг середнього навішування товарної риби 1кг і вище. У ставках 1-го порядку вирощується рибопосадковий матеріал як чистих ліній, так і гібридних форм з навішуванням від 40 гр. (як в моно-, так і полікультурі).

Фахівці підприємства ПрАТ «Чернігіврибгосп» вирощують (інкубують): коропові, рослиноїдні, сомів канального, сомів європейського, щук, лінів, осетрових. Підприємство може вирощувати рибу під замовлення, надаючи при цьому всі необхідні гарантії.

Чернігівський риборозплідник використовує унікальні інтенсивні способи вирощування риби із застосуванням сучасних технологій і устаткування. Фахівці рибгоспу мають великий досвід вирощування риби як на 2-х, так і на

3-х річному обороті, досвід з формування і використання ставків з високою продуктивністю.

Перебуваючи на ринку рибної продукції в Україні, ПрАТ ”Чернігіврибгосп”, характеризується як підприємство, яке виготовляє конкурентоспроможну продукцію, що підтверджується відповідністю вимогам стандарту. Опитування споживачів підтверджує повне задоволення їх потреб. Економічна діяльність підприємства є рентабельною.

Підприємство ПрАТ "Чернігіврибгосп" є одним з багатьох підприємств України, від діяльності якого залежить нормальне функціонування багатьох великих промислових підприємств, постачальником яких воно являється. До них відносяться ПрАТ „Чернігівриба”, ТОВ „Ашан Україна Гіпермаркет”, ТОВ „МЕТРО кеш енд керрі Україна”, ПП „Караван”, ТОВ „Фоззі-ФУД” (Сільпо), ЕКОМАРКЕТ.

Література:

1. Обзор рыбной отрасли Украины [Електронний ресурс]: за даними консалтингової групи „Fish Industry” 2011 р.- Режим доступу: http://www. /marketing-researches/190-obzor-rybnoj-otrasli-ukrainy. html

2. ПрАТ „Чернігіврибгосп” [Електронний ресурс]: режим доступу: http:// cherfish.com.ua/

Іванюта Т. М.

ст. викладач

Національний університет харчових технологій

ВИЗНАЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ, ЩО СПРИЯТИМУТЬ СТВОРЕННЮ ТА ЕФЕКТИВНОМУ ФУНКЦІОНУВАННЮ СИСТЕМИ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Створення системи економічної безпеки (СЕБ) на підприємствах харчової промисловості покликане підвищити конкурентоспроможність та покращити роботу підприємства в цілому, шляхом забезпечення уникнення негативних наслідків дестабілізуючих факторів, виявлення та зменшення впливу різноманітних ризиків, максимального використання всіх наявних та потенційних можливостей.

Ми вважаємо, ключовими моментами успішної діяльності системи економічної безпеки на підприємствах України є:

- чітке визначення ступеня централізації формування системи економічної безпеки (відповідно до можливостей та потреб підприємства);

- визначення конкретних цілей і завдань забезпечення безпеки на конкретному підприємстві;

- формування системи безпеки згідно визначеного ступеня централізації, фінансових можливостей та особливостей підприємства;

- чітке визначення етапів, процесів, процедур та засобів реалізації безпеки;

- забезпечення системи економічної безпеки кваліфікованим персоналом;

- чітко розроблені методики аналізу, прогнозування, вироблення рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень;

- якісне інформаційне забезпечення;

- організація потужного ефективного мотиваційного механізму;

- визначення оптимального балансу цілей та ресурсів;

- достатнє фінансування процесу забезпечення безпеки.

Особливу увагу при створенні системи економічної безпеки на вітчизняних підприємствах необхідно приділити таким питанням, як:

- усвідомлення всім колективом підприємства необхідності створення та функціонування системи економічної безпеки;

- сприйняття працівниками створення системи економічної безпеки як «помічника», а не додаткового «контролера»;

- чіткий розподіл відповідальності, обов’язків, формування системи допуску-доступу до комерційної таємниці підприємства;

- додаткове навчання, стажування (курси, тренінги, підвищення кваліфікації тощо);

- розроблення інструкцій, положень, пам’яток;

- організація зустрічей, консультацій;

- підбір персоналу та керівних осіб;

- визначення джерел фінансування;

- визначення необхідних інформаційних каналів та потоків;

- розроблення форм звітності, частоти звітності, змісту інформації;

- постійний пошук нових джерел інформації, консультантів, засобів, методів тощо.

Проблеми, що можуть виникнути в процесі впровадження та функціонування системи економічної безпеки на підприємствах та можливі шляхи їх вирішення наступні:

- неприйняття колективом підприємства ідеї створення системи безпеки –широка роз’яснювальна робота, окреслення чітких взаємозв’язків між результатами роботи підприємства та добробутом кожного окремого працівника;

- нечітке розуміння результатів впровадження системи економічної безпеки – складання прогнозу очікуваних результатів, обґрунтування витрат, розрахунок економічного ефекту від впровадження системи, окреслення чітких взаємозв’язків між результатами впровадження системи економічної безпеки, діяльністю підприємства, роботою конкретного працівника та його добробутом;

- недовіра та зневажливе ставлення до роботи системи безпеки –наведення реальних прикладів роботи іноземних компаній, проведення семінарів, обговорень, система додаткового стимулювання персоналу, що приймає участь в роботі системи економічної безпеки;

- проблеми з підбором персоналу для СЕБ – визначення чітких завдань, обов’язків та відповідальності, і на основі цього підбір працівників з можливим навчанням, залучення спеціалістів ззовні, призначення на керівні посади ідейних (лояльних) людей;

- нестача фінансування на формування та функціонування СЕБ – перегляд та додаткове обґрунтування всіх витрат, пошук резервів зниження витрат, пошук додаткових джерел фінансування, реорганізація служби безпеки, перехід до децентралізованої системи безпеки;

- витікання інформації – система допуску та доступу, розроблення вказівок, інструкцій, пам’яток щодо роботи з комерційною таємницею, та забезпечення ними всіх працівників відповідно до характеру їх роботи, встановлення суворої відповідальності, підписання зобов’язань про нерозголошення інформації, широка роз’яснювальна робота;

- ненадання або невчасне надання інформації – встановлення відповідальності з визначенням санкцій, чітке визначення частоти звітності підрозділів та змісту інформації що надається, система додаткового стимулювання, формування чітких інформаційних каналів та визначення інформаційних потоків;

- конфліктні ситуації щодо вибору методів і засобів збирання інформації, визначення шляхів і засобів реагування на зміни в роботі підприємства та зовнішнього середовища, доцільності фінансування заходів та його обсяги, розподілу функцій, тощо – створення потужної системи інформаційного забезпечення з чітко регламентованими функціями, розмежування обов’язків, відповідальності та повноважень у письмово задекларованій формі, створення переліку методів і засобів реагування на події, які можна передбачити, або, які неодноразово повторюються, обґрунтування ймовірності настання тієї чи іншої події та необхідних витрат на її врахування, а також ефекту та його вірогідності від здійснених заходів.

ДонНУЕТ імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

Після набуття Україною незалежності національні підприємства різних форм власності зіткнулися з проблемою забезпечення своєї економічної безпеки. На сучасному етапі реформування системи управління державою та реалізації корінних економічних реформ правильна побудова системи економічної безпеки підприємства, визначення ефективних механізмів протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам стає головними завданнями, які обумовлюють економічну та фінансову стійкість підприємства.

Метою статті є дослідження сутності економічної безпеки підприємства, актуалізація переліку завдань і методів її забезпечення, визначення основних типових недоліків системи забезпечення економічної безпеки.

Проблемам забезпечення економічної безпеки підприємства присвяченічисленні роботи вітчизняних і зарубіжних науковців:КозаченкоА. В., ПономареваВ. П., ЛяшенкоА. Н., КлебановаТ. С., , та інших.

Поняття економічної безпеки підприємства - складна категорія, що характеризує здатність створеної на підприємстві системи протистояти дестабілізуючій дії внутрішніх і зовнішніх чинників з метою забезпечення ефективного використання його ресурсів, наявних ринкових можливостей (конкурентоспроможності), а також виконання інших статутних завдань у поточному періоді та на перспективу [1].

Для запобігання загрозам економічній безпеці підприємства необхіднопостійно враховувати весь спектр численних чинників, від яких залежитьфункціонування підприємства.

На економічну безпеку підприємства впливають такі чинники[2]:

1. Адаптивність стратегічного потенціалу підприємства, що визначається не тільки внутрішніми, а й зовнішніми впливами. Насамперед, такийвплив виникає через попит на продукцію підприємства, мінливість якого зумовлена комплексом причин економічного, політичного, демографічного та соціально-культурного характеру. На адаптивність стратегічного потенціалу підприємства впливає також кон'юнктура, що складається на ринках матеріальнихресурсів, фінансових ринках, ринках робочої сили, інформації, послуг тощо.

2. Залежність підприємства від інтенсивності кооперованих його зв'язків із постачальниками різного роду ресурсів. Йдеться про залежність підприємства від стабільності постачань необхідних ресурсів як з погляду якостіресурсів, що поставляються, так і повноти та своєчасності цих постачань.

3. Охорона комерційної таємниці підприємства, з одного боку, і нагромадження інформації про можливе втручання інших економічних агентів удіяльності підприємства – з іншого.

Поширення конфіденційної інформації за межі підприємства можезавдати йому істотної шкоди. Одночасно з охороною комерційної таємниціпідприємство повинно організувати збір, нагромадження і обробку інформації про діяльність реальних і потенційних конкурентів, що можуть вплинутина його наявний статус.

4. Рівень можливого ризику прийнятих рішень. Економічна безпекапідприємства практично визначається здатністю керівництва вміло ризикувати під час прийняття стратегічно важливих рішень. Необхідно постійно порівнювати можливі виграші й витрати. Як свідчить практика, імовірність роботи без ризику надзвичайно мала. Крім того, необхідно пам'ятати і про можливі наслідки реалізованих рішень у майбутньому для підприємства.

Ці чинники можуть нанести шкоду економіці підприємства в чотирьох випадках[1]:

1. Система економічної безпеки підприємства побудована таким чином, що не може передбачати загрозу до її виникнення.

2. Загроза виникла, але службові особи, відповідальні за економічну безпеку підприємства, неспроможні її побачити.

3. Загрозу виявлено, але менеджмент підприємства неспроможний попередити її негативні наслідки.

4. Керівництво підприємства намагається вирішити проблему, але його дії не призводять до позитивного результату.

Особливостями виробничих підприємств України є їхня висока енергоємність, значна залежність від сировинної бази й транспортної складової, монополізація сировинних ринків та енергопостачальних потужностей декількома власниками, обмеженість потреб внутрішніх ринків і висока конкуренція на зовнішніх ринках внаслідок захисту іноземними урядами своїх національних виробників.

З урахуванням особливостей стану сучасної економіки України одним із головних завдань забезпечення економічної безпеки суб'єкта економічної діяльності є досягнення економічного суверенітету підприємства, мінімізації його залежності від зовнішніх і внутрішніх факторів.

Практичне досягнення такої мети можливо лише в разі побудови ефективної багаторівневої системи економічної безпеки підприємства, її адаптації до систем регіональної та державної безпеки, правильного визначення загроз і своєчасного вжиття заходів з метою попередження або мінімізації негативних наслідків на економічний результат.

До основних завдань системи економічної безпеки підприємства можна віднести наступні: оцінка економічної ситуації у світі, державі, регіоні, на підприємстві; складання прогнозів розвитку економічної ситуації на макро - та мікрорівнях; визначення можливих загроз (проблем) різних рівнів, які можуть вплинути на діяльність підприємства; прийняття рішень щодо недопущення (мінімізації) впливу виявлених загроз; моніторинг та оцінка ефективності реалізації прийнятих рішень; внесення коректив у систему протидії загрозам.

Методика побудови системи економічної безпеки підприємства охоплює такі етапи [3]:

− вивчення специфіки бізнесу підприємства, сегмента, який воно займає на ринку, штатного розпису, а також знайомство з персоналом;

− аналіз зовнішніх і внутрішніх загроз економічній безпеці підприємства та вивчення інформації про кризові ситуації, їхні причини і шляхи врегулювання;

− аудит наявних засобів із забезпечення безпеки й аналіз їх відповідності виявленим загрозам;

− моделювання нової системи економічної безпеки підприємства: розробленняплану усунення виявлених під час аудиту недоліків; підготовка пропозицій щодо удосконалення системи економічної безпеки;

− затвердження керівництвом моделі нової системи та бюджету на її утримання;

− формування нової системи економічної безпеки;

− оцінка ефективності сформованої системи, а також її удосконалення.

Забезпечення економічної безпеки підприємства, звичайно, повинно спиратись на існуючі закони, мати правову базу. Однак законодавча база забезпечення безпеки розроблена недостатньо, а більшість нормативних актів змінюються дуже швидко[4]. Шляхами вирішення проблем, пов’язаних з економічною безпекою вітчизняних підприємств є: прийняття чіткої законодавчої бази, активна участь у міжнародних виставках, семінарах, залучення міжнародного досвіду провідних країн, підвищення кваліфікації працівників, забезпечення системи захисту конфіденційної інформації, диверсифікація постачальників, покупців.

Отже, в сучасних умовах ринкових відносинє необхідним створення надійної економічної безпеки підприємства на кожному підприємстві. Досягнення необхідного рівня економічної безпеки підприємства можливо за рахунок попередження загроз негативного впливу та досягнення основних функціональних цілей економічної безпеки підприємства.

Література:

1. , Нагаєвський Д. І. Економічна безпека підприємства: сутність, завдання та методи забезпечення. – URL: http://eir. pstu. edu/handle//730

2. Васильців та джерела загроз економічній безпеці підприємства / Васильків Т. Г., Пасічник М. Б // Науковий вісник НЛТУ України. – 2008. Вип.. 18.10. – с. 128–135.

3. Міщенко і аспекти економічної безпеки підприємств у ринковій економіці // Маркетинг і менеджмент інновацій. – 2011. – № 2. – С.190-195.

4. Т. М. Іванюта, А. О. Заїчковський — К.: Центр учбовоїлітератури. 20с.

Брежнєва-Єрмоленко О. В.

к. е.н., доцент

Кашинський І.С.

Дніпродзержинський державний технічний університет

ЗАСТОСУВАННЯ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

В АВТОМОБІЛЬНІЙ ГАЛУЗІ

Сьогодні, коли ми маємо дуже велику кількість підприємств, що виробляють безліч продукції, яку людина вживає і користується ними щодня, важко щось винайти, чи скористатися чимось, щоб розпочати власну підприємницьку діяльність. Тому й виникають потреби у молодих підприємців до створення чогось нового. Автомобільна галузь – непоганий спосіб створити нове підприємство на території нашої країни. Хоча автомобіль – це вже давно не нове, але в нашій країні з автомобілебудуванням справи йдуть не зовсім добре.

Чому саме автомобіль? Важко уявити порожні вулиці без автомобілів, які швидко і зручно перевозять нас із пункту «А» в пункт «Б». Важко уявити країну, дороги якої замість автомобілів наповнені лише чистим повітрям. Приємно, що чистим, але не даремно ми десь століття з лишнім назад, пожертвували частиною того чистого повітря, розпочавши еру великих, гучних, шикарних легкових і вантажних авто, що своїм виглядом будь-кого зводять з розуму, з двигуном внутрішнього згоряння (далі ДВЗ). Вони принесли комфорт у повсякденне життя людини.

Нині для автомобільної галузі набуває актуальності систематизація проблем та пошук шляхів виходу з економічної кризи. Ключова мета – це адаптація галузі до обмежень, що накладаються суспільством, і пов’язана з цим необхідність дотримання усіх технічних та технологічних стандартів. Однак тиск екологічних вимог – не просто данина справедливості, саме в цій галузі бізнес-консультанти радять шукати широкі горизонти для розвитку. Експерти стверджують, що нові джерела прибутку й конкурентоспроможних переваг отримають тільки ті компанії, чиї підходи до бізнесу потягнуть за собою виробництво безпечних, зручних, простих за конструкцією автомобілів.

Яким же повинен бути автомобіль? Сучасність вимагає від автомобільної промисловості набагато більше, аніж виробництво звичайного транспорту. Автомобільні конструкції багаті на різні компроміси. Автомобільні інженери повинні враховувати значні припуски в процесі виготовлення вузлів, технологічні можливості, потрібне октанове число палива, утворення нагару, зношування, відсутність необхідного й регулярного обслуговування, й, у той же час, по можливості, досягати невисокої ціни вузла. Звичайно, можна було б довго розмовляти про комфортний салон, про якість фарби кузова, про активну й пасивну безпеки автомобіля. Але якщо не буде, чим привести в рух, наприклад, шикарний червоний кузов авто зі шкіряним салоном і найновішою, інноваційною системою безпеки, - хіба буде сенс в такому автомобілі? Вузли і агрегати, які складають шасі автомобіля разом із головним приводним двигуном, як ми вважаємо, - найважливіше. Варто також зазначити, що недостатньо сьогодні чотирьох коліс, як-небудь зчеплених з землею - з однієї сторони, а з іншої – яким-небудь примітивним приводним механізмом. Таким прорахованим і випробуваним механізмом був і залишається ДВЗ із механічною або автоматичною трансмісією.

Враховуючи те, що паливо, яке забезпечує роботу ДВЗ, виробляється з нафти, поклади якої не є, нажаль, невичерпними, у майбутньому ми можемо зіткнутися з деякими проблемами транспорту. Також важливо згадати, що коефіцієнт корисної дії бензинового двигуна – не більше 30%, дизельного – не більше 50%, тобто з 10 літрів палива лише 3 літри або 5, відповідно, переходять у корисну дію. Залишок палива, згоряючи, переходить у теплову енергію. А якщо врахувати й трансмісію, КПД якої також не може бути 100%, хоча може наближатися до цього значення, то на колесах ми маємо ще менший момент, ніж розраховували. Також важливо звернути увагу на обслуговування цього двигуна. Кожні декілька тисяч кілометрів звертатися в автосервіс, ремонтувати й обслуговувати двигун, і так протягом всього терміну використання автомобіля.

Вже довгий час вчені й інженери шукають альтернативні види палива, для кожного з яких існує свій власний двигун. Європейські виробники довгий час займають лідируючі позиції щодо паливної економічності, створюючи моделі, що здатні працювати на альтернативному паливі: біоетанол та стислий природний газ. Існує чіткий бізнесовий стан для подальших удосконалень, оскільки основні витрати транспортних компаній становить паливо. Паливна економічність є основним ключем до поліпшення стану навколишнього середовища. Сьогодні усі виробники вантажівок працюють над гібридними технологіями, які можуть скоротити споживання палива на 15-20%. Подальша ефективність таких впроваджень призводить до скорочення викидів та підвищення ефективності бізнесу загалом.

Проблеми екологічної безпеки життєвого середовища поступово стають основною турботою технічної цивілізації, тому до найперспективнішого варіанту екологічно безпечного двигуна, на нашу думку, слід віднести електричні двигуни. Великий ККД, комфорт, що зумовлений відсутністю будь-якого шуму чи гулу, характеристика роботи електродвигуна далеко спереду тих самих характеристик ДВЗ. Але варто вказати, що нічого ідеального не існує і в будь-якому випадку з’являться певні вади механізмів - великі і важкі електричні акумулятори, ємності яких вистачить не більше, ніж на чверть пробігу, в порівнянні з повним баком серійного легкового автомобіля.

При використанні електродвигунів для автомобіля водій буде платити лише за двигун. Ніяких допоміжних механізмів – нема чому зламатися. Не потрібно замінювати мастила, слідкувати за компресією. Ніяких зайвих проблем у керуванні. Лише необхідно сконструювати і налагодити все так, щоб у майбутньому не виникало зайвої нагоди лізти під капот. А у випадку з електродвигуном це можливо.

У довгостроковій перспективі володіння новими прогресивними технологіями буде фундаментальним для автобудівників, і протягом наступних декількох років нашій країні просто необхідно буде вирішувати проблему з транспортом. В першу чергу, це буде розвиток виробництва електромобілів, так як іншої енергії, яку швидко і зручно можна отримувати майже з нічого, ще не знайдено. Залишається лише почати розвиватись у цьому напрямку і це стане вигідним навіть для тих, хто вважає, що це не вигідно.