Робоча програма лекційних занять з навчального курсу «Філософія» для аспірантів та здобувачів (стр. 6 )

Ø , , Лукьянов объективного и субъективного. – К.: Выща школа, 1980.

Ø Айдинян понятий и принципов гносеологии. ‑ Л., 1991.

Ø Кахтияров и достоверность // Философские науки. - 1991. ‑ №2.

Ø Богуславский в философии. ‑ М.: Наука, 1990.

Ø Ворожцов природа и методическая функция научной теории. – Новосибирск: Наука, 1990.

Ø Каган деятельность. – М.: Политиздат, 1974.

Ø , Калинин науки: гносеологический анализ. – М.: Высшая школа, 1986.

Ø Эксперимент. Теория. Практика. ‑ М.: Наука, 1981.

Ø Касавин в мире традиций. ‑ М.: Наука, 1990.

Ø Табачковский структура познания и практика. – К.: Наукова думка, 1986.

Ø Лобастов что же есть истина? // Философские науки. - 1990. ‑ №6.

Ø Новиков и философия. – К.: КТУ, 1989.

Ø Новіков Б. В. Творчість як спосіб здійснення гуманізму. – К.: Парапан, 2005.

Ø Розин и философия: осмысление современной ситуации // Философские науки, 1991. ‑ № 3.

Ø Салатов познание и мир человека. ‑ М.: Политиздат, 1989.

Ø Софанов деятельность как система. ‑ Новосибирск: Наука, 1981.

Ø Цулевский объективности познания. ‑ М., 1985.

Ø Шумилин теории творчества. – М.: Высшая школа, 1989.

Ø Яковлев творческого процесса в науке. ‑ М.: Изд-во МГУ, 1989.

Ø Яцкевич оптимального выбора. ‑ Киев, 1990.

Ø Табачковский структура познания и практики. – К.: Наукова думка, 1986.

Ø Копнин как логика и теория познания. – М.: Наука, 1973.

Ø Копнин . Логика. Наука. – М.: Наука, 1973.

Ø Шинкарчук диалектики, логики и теории познания. – К.: Наукова думка, 1977.

Ø Андреев по диалектическому материализму. – М.: Наука, 1977.

ТЕМА XІ

НАУКОВЕ ПІЗНАННЯ, ЙОГО РІВНІ, МЕТОДИ І ФОРМИ

Основні питання

1. Співвідношення загальнонаукової і філософської методології пізнання:

а) філософія як усезагальна, універсальна методологія пізнання;

б) методологічні рівні наукового пізнання в їх теоретичній та емпіричній репрезентації;

в) типологія методів наукового дослідження.

2. Емпіричні, теоретичні та синтетичні методи наукового пізнання:

а) предметно-почуттєві методи емпіричного дослідження;

б) інтелектуально-творчі методи теоретичного дослідження;

в) універсально-синтетичні методи наукового дослідження;

г) науково-дослідницькі можливості методів моделювання і системно-структурного (системно-технічного) методів.

3. Форми наукового пізнання:

а) науковий факт і його нове значення в сучасному пізнанні;

б) постановка проблеми і завдань у науковому дослідженні, наукові гіпотези та роль ідей у вирішенні проблеми;

в) теоретично-дескриптивна форма наукового дослідження, нова теорія як кінцевий результат методологічної регуляції в пізнанні, відправний пункт і основа нового дослідження.

Першоджерела

Ø , Моїсеєв наукових досліджень. – К.: Професіонал, 2004.

Ø Мелков в постнеклассической науке. – К.: Парапан, 2004.

Ø Кохановский философской науки. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004.

Ø П’ятницька-Позднякова І. С. Основи наукових досліджень у вищій школі. – К.: Центр навч. літ., 2003.

Ø Максапетян и метафизика. – Ереван, 2000.

Ø Агеев . – М.: Весь мир, 2002.

Ø Основоположения арифметики. Логико-математическое исследование о понятии числа. – Томск: Водолей, 2000.

Ø Шмид. Нарратология. – М., 2003.

Ø Величковский наука. В 2-х томах. – М., 2006.

Ø О’Коннор Дж., Искусство системного мышления. – М.: Альпина-Бизнес-бук, 2006.

Ø Философия возможного: модальности в мышлении и культуре. – С.-Пб.: Алетейя, 2001.

Ø Інтелектуальна власність. – К.: Знання, 2006.

Ø Мичунов и процесс познания. – М.: МГУ, 1986.

Ø Ладенко культура специалиста. – Новосибирск: Наука, 1988.

Ø , , Познание и общение. – М.: Наука, 1988.

Ø Лебедев философия. – М., 2005.

Ø Новый рационализм. – М.: Прогресс, 1987.

Ø , Горолевич естествознание в системе науки и практики. – Минск: Наука и техника, 1990.

Ø -С. Логические основания теории знания. – С.-Пб., 2000.

Ø Структурный анализ эпистемологии. – М.: РАН ИНИОН, 1992.

Ø Пешкевич науки: традиции и новации. – М., 2001.

Ø Калошин и механизм творческой деятельности. – М.: МГУ, 1983.

Ø Мамыкин творчество: вопросы теории и методологии. – Минск: Высшая школа, 1989.

Ø , Яценко аспекты научно-технического творчества. – М.: Знание, 1987.

Ø Половинкин инженерного творчества. – М.: Машиностроение, 1988.

Ø Логика и рост научного знания. – М., 1983.

Ø Методологические аспекты системного проектирования // Вопросы философии. – 1987. ‑ №2.

Ø Структура научных революций. – М.: АСТ, 2003.

Ø Методология исследовательских программ. – М.: АСТ, 2003.

Ø Абдуллин мышление: виды и сущность. – Уфа: Башкирский ун-т, 2002.

Ø Философия возможного. Модульности в мышлении и культуре. – С.-Пб.: Алетейя, 2001.

ТЕМА XІІ

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ФІЛОСОФСЬКА ДУМКА

Основні питання

1. Формування національної філософської думки Нового і Новітнього часів:

а) українська просвітницька філософська думка XVII – середини XIX століть;

б) «філософія серця» Григорія Сковороди;

в) філософська система «реального духу» Памфіла Юркевича;

г) позитивізм київської академічної філософської школи (Г. Челпанов, В. Лесевич, М. Грот та інші) у модусі трансцендентального позитивізму та феноменологічного реалізму;

д) «філософія права» Б. Кістяковського як соціогуманітарного знання;

е) політологічні уявлення Д. Донцова та Д. Чижевського;

ж) філософсько-наукова розробка В. Вернадського про біосферу та ноосферу.

2. Український світогляд:

а) українська національна ідея Відродження праісторичної пам’яті та свідомості українського народу в якості найдавнішої культури;

б) культурно-історичні етнотериторіальні центри України та особливості національної ментальності;

в) структура та зміст сучасної національної свідомості в якості духовно-практичних уявлень українського народу.

3. Розвиток національного світогляду в процесі демократичних трансформацій українського суспільства:

а) сучасне філософське розуміння світогляду і світоглядних переконань;

б) розвиток світоглядних уявлень українського суспільства в процесі демократичних перетворень;

в) розвиток світогляду громадянської культури;

г) формування в українському суспільстві загальноєвропейських світоглядних уявлень;

д) риси європейського світогляду української молоді.

Першоджерела

Ø Сковорода . – Минск: Совр. литератор, 1999.

Ø Грушевский истории украинского народа. – К.: Либідь, 1990.

Ø , , Історія філософії України. Хрестоматія. - К.: Либідь, 1993.

Ø Ефименко украинского народа. – К.: Либідь, 1990.

Ø Юркевич произведения. – М.: Правда, 1990.

Ø Тисяча років української культури. – К.: Фенікс, 1993.

Ø Філософські твори. В 4-х томах. – С.: Смолоскип, 2005.

Ø Твори. В 2-х томах. – Львів: Кальварія, 2001.

Ø Філософія родознавства. – К.: Знання, 2008.

Ø Целік існе начало у філософській культурі Київської Русі. – К.: Парапан, 2005.

Ø І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки. – К.: Парапан, 2002.

Ø Нарис історії України. В 2-х томах. – К.: Глобус, 1992.

Ø Залізняк ія України. Курс лекцій. – К.: Либідь, 2005.

Ø Білодід Ю. М. Філософія: український світоглядний акцент. – К.: Кондор, 2006.

Ø Бойченко І. В. Філософія історії. – К.: Знання, 2000.

Ø Основной вопрос современной философии. Синергетический подход. – К.: Парапан, 2004.

Ø Вступ до філософії. – Львів: Норма, 2001.

Ø Черній А. М., І. Філософія. – К.: Європ. ун-т, 2001.

Ø Капіца В. Ф. Філософія. Онтологія. Ч. 1. – К.: Віпол. 1995.

Ø Капица философия. Духовно-ценностный аспект. – Кривой Рог: Минерал, 2000.

Ø Капіца В. Ф. Історико-філософські засади національних світоглядних уявлень. – Кривий Ріг: Мінерал, 2005.

Ø Капіца їнська національна свідомість. – Кривий Ріг: Мінерал, 2005.

Ø , Цыгуль -методологические основания культурно-информационной общественной системы. – Кривой Рог: Минерал, 2006.

Ø Капіца іокультурні трансформації інформаційного суспільства. – Кривий Ріг: Мінерал, 2007.

Ø Капіца В. Ф., Звенігородська О. П. Світоглядні трансформації українського суспільства в процесі демократичних перетворень. – Кривий Ріг: Мінерал, 2008.

Ø Юрій іокультурний світ України. – К.: Кондор, 2004.

Ø Колодій А. І. Основи демократії. – К.: Ай-Бі, 2002.

Ø Чугуєнко М. Україна, що шокує. – Харків: Клуб, 2004.

Ø Теорія нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999.

Ø Закович їнська та зарубіжна культура. – К.: Знання, 2002.

Ø Табачковський ізії антропологічного розмислу. – К.: Парапан, 2002.

Ø , Історія релігії в Україні. – К.: Знання, 1999.

Ø Табачковський ісутнісне homo. – К.: Парапан, 2005.

Ø Лісовий В. Культура-Ідеологія-Політика. ‑ К.: Вид. ім. О. Теліги, 1997.

Ø Інформаційне суспільство: когнітивний креатин постнекласичних досліджень. – К.: Парапан, 2006.

Ø І. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К.: Довіра, 1996.

Ø Філософія. Світ людини. – К.: Либідь, 2003.

Ø Хамітов Н. Історія філософії. Проблема людини. – К.: КНТ, 2006.

Ø Философский словарь. Человек и мир. – К.: КНТ, 2006.

Ø Історико-філософське дослідження постекзистенціалістського мислення. – К.: Укр. центр дух. культ., 1988.

Ø Філософія в українській культурі (методологія та історія). – К: Центр практ. філ., 2001.

Ø Історія української філософії. – К.: Наукова думка, 2001.

Ø Огороднюк І. В., Історія філософської думки в Україні. – К.: Вища школа, 1999.

Ø Федів Ю. О. Історія української філософії. – К.: Україна, 2000.

Ø Капіца В. Ф., Моргун їнська національна ідея: Відповідь на Виклик історії. – Кривий Ріг: Мінерал, 2002.

Ø Національна ідея і соціальні трансформації в Україні. – К.: Укр. центр дух. культ., 2005.

Ø Горський К. В. Історія української філософії. – К.: Либідь, 2004.

Ø Етнологія України. – К.: АртЕк, 2001.

Ø Нольга ія етносу. – К.: Тандем, 1997.

Ø Українські традиції. – Харків: Фоліо, 2006.

Ø Нарис історії культури України. – К.: АртЕк, 1999.

Ø Київська Русь. – К.: Абрис, 1996.