Робоча програма лекційних занять з навчального курсу «Філософія» для аспірантів та здобувачів (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кафедра філософії

РОБОЧА ПРОГРАМА

лекційних занять з навчального курсу

«ФІЛОСОФІЯ»

для аспірантів та здобувачів

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні кафедри філософії:

протокол від 15 квітня 2008 р.

Завідувач кафедри філософії,

д-р філос. наук, проф. __________ іца

Кривий Ріг

2008

ВСТУП

Філософія має виключне значення серед складових теоретико-методологічної підготовки майбутнього висококваліфікованого і компетентного науковця та вченого. Перш за все – це її вплив на формування наукового світогляду магістрантів, аспірантів та здобувачів, котрі тільки за умов надбаного знання з філософії та наукової методології можуть здійснитись як молоді вчені з високим рівнем гуманітарного і культурно-технічного кругозору. Дана програма охоплює в основному історико-філософське введення та деякі головні проблеми теорії пізнання (онтологія та гносеологія), соціальну філософію, новітні і сучасні течії філософської думки, питання філософії культури і науки, новітню українську філософію, проблеми суспільного прогресу глобального розвитку людства. Загалом, це 18 вузлових тем різного часового обсягу, але кожна з них, виходячи з досвіду викладання, потребує не менше 3-4-х годин, тобто в стандартному вимірі - це навчальний курс у межах 54-72 годин. Семінарські заняття, виходячи із співвідношення «один до одного» (50х50 відсотків), також потребують відповідного годинного навантаження для опрацювання лекційного матеріалу, що налічує 54-72 години семінарської підготовки. Враховуючи підвищений рівень складності філософського курсу, необхідність роботи над першоджерелами, підготовку навчальних рефератів з конкретних тем і питань семінарських занять, виступи при обговоренні, на 1 годину лекцій та 1 годину семінарів потрібно 3 години для самостійної роботи. Це мінімальний «студентський критерій» і, зрозуміло, що аспіранти повинні мати значно більше годин для самостійно-практичної роботи за навчальними стандартами Болонської угоди. У цьому аспекті доцільно було б впровадити кілька змістовних модулів, наприклад, 4 навчальні модулі з 4-5 тем, до котрих було б доцільним включення окремих тем з курсів «Філософія науки» та «Методологія наукового дослідження», бо вони не викладаються для магістрантів і аспірантів, а для них це вкрай необхідно.

Відповідно до вимог програми з філософії передбачено наступні основні форми роботи з аспірантами та здобувачами: викладання лекційного курсу, семінарські заняття, групові та індивідуальні консультації, вивчення першоджерел, підготовка рефератів, поглиблена підготовка (за бажанням окремих осіб), наприклад, з методології наукового дослідження, підготовка контрольних питань для здачі кандидатського іспиту та сам іспит. Велике значення має самостійне вивчення як історичних філософських першоджерел, так і сучасних філософських розробок. Тут мова йде не про нормативне викладення філософії в підручниках і посібниках, а саме ознайомлення із сучасними публікаціями з актуальних філософських проблем, а також про вивчення і конспектування філософської класики. При підготовці до семінарських занять необхідно глибоко осмислити і продумати зв’язок між існуючими філософськими проблемами та можливостями суспільної практики для їх вирішення.

Треба звернути особливу увагу на те, що центральною проблемою філософії є формування світоглядних переконань людей, що роблять їх особистостями й активними дієвцями, розвиток наукового світогляду майбутніх вчених, становлення їх науково-методологічної культури, котра поєднана з практичними навичками та вміннями. Тому вкрай важливо не тільки засвоїти програмний курс, а й навчитися застосовувати філософські знання на практиці, в першу чергу у власній науково-дослідній діяльності. Для цього необхідно, щоб всі слухачі теоретичного курсу брали активну участь у роботі семінарів, виконанні практичних завдань, проводили власні філософсько-методологічні дослідження, наприклад, з тематики тих питань і проблем, що вони розробляють у своїх дисертаціях.

У цьому відношенні велике значення має підготовка аспірантами та здобувачами реферативних робіт, що повинні бути результатом їх самостійної творчої діяльності. Тут вони повинні демонструвати не тільки знання філософської теорії та методології, але й вміння практично застосовувати його при аналізі конкретних проблем сучасної життєдіяльності з відповідними пропозиціями їх вирішення. Тему реферативного завдання аспірант або здобувач вибирає сам із запропонованої кафедрою тематики згідно з даною програмою. Обрану тему реферату він узгоджує з викладачем, що веде семінарські або лекційні заняття. При цьому дублювання теми не допустиме. Слухач може запропонувати і власну тему, але з відповідним філософсько-методологічним змістом та логікою викладення. Загальний обсяг реферату 25-30 сторінок тексту, набраного на комп’ютері і віддрукованого в паперовому вигляді (кегель – 14, через 2 інтервали). Реферат має відповідне стандартне оформлення: титул, план, використана література. Готовий і вивірений текст реферату готується у 2-х примірниках, його автор підписує і здає до методичного кабінету кафедри на перевірку. Термін здачі рефератів – до 10 квітня звітного року. Реферат перевіряється і, за необхідності, доробляється у відповідності до зауважень перевіряючого викладача. Строк доробки в залежності від зауважень – від 3-4-х днів до одного тижня. При незадовільній оцінці реферату його розробник до іспиту не допускається. У процесі роботи над рефератом його автор може звернутися за консультацією до викладача, який веде семінарські заняття або читає лекційний курс. Особливу увагу треба звернути на структурованість плану, послідовність розділів з відповідними заголовками, пропорційність обсягів розділів, наприклад, реферат з 30 сторінок може мати 5 розділів по 6 сторінок кожний. При наведенні цитат у кінці сторінки повинні бути необхідні посилання (в підстрочнику). У вказаній назві першоджерела необхідно навести прізвища авторів, їх ініціали, місце видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Список використаної літератури повинен налічувати не менше 7-8 видань, а загалом їх кількість не обмежена. Літературні і журнальні видання повинні бути переважно сучасними, застарілі посилання допускаються тільки по відношенню до класиків. На титульній сторінці зверху вказується назва міністерства, ВНЗ (Криворізький технічний університет), назва кафедри філософії. Посередині розміщується назва реферату, нижче – прізвище та ініціали автора, внизу сторінки – рік навчання.

До кандидатського іспиту допускаються аспіранти та здобувачі, що прослухали курс лекцій з філософії, брали активну участь у семінарських заняттях, виконували самостійну роботу та отримали задовільну оцінку за реферат. Іспит здається усно, шляхом підготовки письмової відповіді на білет, відповіді на запитання, які виникають у процесі складання іспиту, практичних прикладів, демонстрування умінь застосовування філософської методології до дисертаційних положень та їх науково-світоглядного обґрунтування, вмінь філософського осмислення сучасності й оцінки сучасних подій, виходячи з практичної дії філософських законоположень.

Програму розробив доктор філософських наук, професор В. Ф. Капіца, виходячи більш ніж з 30-річного досвіду викладання лекційного курсу з філософії, проведення семінарських занять та прийому аспірантських і кандидатських іспитів. Враховано також досвід інших ВНЗ, у яких навчаються і складають іспити аспіранти та здобувачі, рекомендації МОН України щодо правил складання кандидатських іспитів у вищих навчальних закладах. Програму обговорено і затверджено на засіданні кафедри філософії (протокол №5, від 15 квітня 2008).

Теми із структурно-логічної

розробки навчальної програми

для аспірантів і здобувачів

з курсу філософії для складання

кандидатського іспиту

ТЕМА І

ФІЛОСОФІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В РОЗВИТКУ ЛЮДСТВА

Основні питання

1. Першоджерела філософії та її невід’ємні ознаки:

а) виникнення філософії як найдавнішого знання людства;

б) перші філософські питання про людину і світ;

в) визначення філософії в різних буттєвих сенсах.

2. Генезис філософії та її репрезентація в різні історичні періоди:

а) історичний розвиток предмету філософії за часів Античності, Середньовіччя, Нового Часу;

б) філософія як усезагальний спосіб духовного буття людини і суспільства;

в) сучасне визначення філософії.

3. Філософія і світогляд. Філософія і наука:

а) поняття світогляду та співвідношення філософії і світогляду;

б) світогляд і світорозуміння, історичні типи світогляду;

в) співвідношення філософії і науки, філософія як загальнометодологічна база науки;

г) основне питання філософії та його сучасне розуміння.

4. Структура та функції філософії, її духовно-практична роль у життєдіяльності суспільства:

а) цінність філософії та її окремі структурні розділи як науки;

б) основні функції філософії в суспільному розвитку;

в) інноваційна роль філософії у ХХІ столітті, основні культурно-історичні типи філософії та її сучасні модуси і культуротипи.

Першоджерела

Ø Причепій Є. М., Черній А. М., Чекаль Л. А. Філософія. – К.: Академвидав, 2006.

Ø Надольний І. Ф. Філософія. – К.: Вікар, 1999.

Ø Горлач М. І., , Філософія. – Х.: Консум, 2001.

Ø , Горлач М. І. Філософія. – Х.: Прапор, 2004.

Ø Бичко І. В. Філософія. – К.: Либідь, 2001.

Ø Білодід Ю. М. Філософія: український світоглядний акцент. – К.: Кондор, 2006.

Ø Філософія. – К.: Кондор, 2004.

Ø Філософія. – Львів: Новий світ, 2000, 2007.

Ø Філософія: інтерактивний курс лекцій. – К.: Центр учбов. літер., 2007.

Ø Философия. – Тернополь: Підручники і посібники, 2008.

Ø , Чумаков . – С.-Пб.: Питер, 2004.

Ø Світоглядно-методологічні інновації в західноєвропейській філософії. – К.: Укр. центр дух. кільтури, 2002.

Ø Після філософії: кінець чи трансформація? – К.: Четверта хвиля, 2000.

Ø 120 философов. – Симферополь: Реноме, 2002.

Ø Зеньковский русской философии. – Ленинград: Эхо, 1991.

Ø Гайденко новоевропейской философии в ее связи с наукой. – М.: Наука, 1987.

Ø Разов и теория истории. – М.: Логос, 2002.

Ø Фролов в философию. – М.: Республика, 2003.

Ø Апель философии. - М.: Логос, 2001.

Ø Осічнюк Ю. В. Філософія. – К.: Атіка, 2003.

Ø Бессонов . – М.: АСТ, 2002.

Ø , Кислюк по философии. – Х.:Фолио, 2001.

Ø Філософія. – К.: Професіонал, 2004.

Ø Філософія. – К.: Кондор, 2003.

Ø Подольська Є. А. Філософія. – К.: Центр навч. літ., 2006.

Ø , Бернацкий . – С.-Пб.: Питер, 2006.

Ø Лутай вопрос современной философии. Синергетический поход. – К.: Парапан, 2004.

Ø Черній А. М., І. Філософія. – К.: Європ. університет, 2001.

Ø Вступ до філософії. – Львів: Норма, 2001.

Ø Новейший философский словарь. – Минск: Кн. дом, 2003.

Ø Ермаков по истории философии. – С.-Пб.: Союз, 2003.

Ø Маслин. М. Русская философия. Словарь. – М.: ТЕРРА, 1993.

Ø Філософська думка в Україні. – К.: Пульсари, 2002.

Ø Философская мысль восточных славян. Библиографический словарь. – К.: Парламент. изд., 1999.

Ø Философская энциклопедия. – М.: Мысль, 2000.

Ø Кемеров философский словарь. – Минск: Панпринт, 1998.

Ø , , Хамітов М. В. Філософія. Світ людини. – К.: Либідь, 2003.

Ø Хрестоматия по истории философии. - М.: Владос, 1997.

Ø , Мареева философии (общий курс). – М. Акад. проект, 2003.

Ø Ильин . – М.: Акад. проект, 1999.

Ø Джентиле Дж. Введение в философию. – С.-Пб.: Алетейя, 2000.

Ø Ільїн В. В., Кулагін Ю. І. Філософія. – К.: Альтерпрес, 2002.

Ø Философская антропология. – М.: Христ. Россия, 2000.

Ø Мир философии. Часть 1. Исходные философские проблемы. Понятия и принципы. – М.: Политиздат, 1991.

Ø Константинов энциклопедия. – М.: Сов. энциклоп. .

Ø С. Научное мировоззрение: социально-философский аспект. ‑ М.: Политиздат, 1987.

Ø Вечные философские проблемы. - Новосибирск: Наука, 1991.

Ø , Грабовский и жизнь. ‑ М.: Знание, 1989.

Ø Жуков науки и философии: реальность или миф? // Фило­софские науки. – 1991. - №1.

Ø Зотов философии: о чем говорит плюрализм философских учений? // Вопросы философии. – 1991. - № 12. - С. 14-21.

Ø Какая философия нам нужна? - Л.: Лениздат, 1990.

Ø Как я понимаю философию. - М.: Прогресс, 1990.

Ø Мировоззренческая культура личности. - Киев: Наукова думка, 1986.

Ø Мотрошилова и развитие философских идей. ‑ М., 1991.

Ø На переломе. Философские дискуссии 20-х годов: Философия и мировоззрение. - М.: Политиздат, 1990.

Ø Пивоваров : сущность и обновление. // Философские науки. – 1992. - № 2. - С. 62-74.

Ø История западной философии. ‑ М., 1957.

Ø -П. Бытие и ничто. // Философские науки. – 1989. - № 3.

Ø Туровский и философия как формы знания. // Фило­софские науки. – 1991. - № 10.

Ø Философия в современном мире. - Л.: ЛГУ, 1989.

Ø Философия и ее место в культуре. ‑ Новосибирск: Наука, 1990.

Ø Философское сознание: драматизм обновления. ‑ М.: Политиздат, 1991.

Ø Чанышев философии. ‑ М.: Высшая школа, 1932. ‑ С. 8-56.

ТЕМА ІІ

ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ БУТТЯ ЯК ІСНУВАННЯ СВІТУ

Основні питання

1. Буття як вихідна філософська категорія:

а) буття як існування світу і єдина світова реальність, буттєвий Універсум;

б) розвиток історичних поглядів на буття та його сучасне розуміння;

в) космічне буття людства, його буттєва ноосфера і космосфера.

2. Структура світового буття:

а) розрізнення буття за родом і видом, рівні буття;

б) об’єктивне, суб’єктивне буття та співвідношення об’єктивного і суб’єктивного в бутті;

в) форми буття та специфіка людського буття;