Про туризм (стр. 4 )

Стаття 16. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки
Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих
органів місцевого самоврядування в галузі туризму

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень:

здійснюють виконавчі та організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним і районним радам;

вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму;

сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню сучасної туристичної інфраструктури;

розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристичних ресурсів;

видають дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно територіальних одиниць, представляють центральному органу виконавчої влади в галузі туризму необхідні відомості про розвиток туризму в адміністративно-територіальних одиницях;

здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри;

сприяють дитячому та молодіжному туризму;

беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консультативну допомогу щодо організації їх діяльності;

залучають підприємства, установи і організації, розташовані на підпорядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах;

подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму
пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвитку туризму до відповідних програм;

вносять у встановленому порядку до центрального органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної ліцензії;

здійснюють іншу діяльність у галузі туризму відповідно до законодавства.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Київська міська державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснюють ліцензування туроператорської й турагентської діяльності, акредитацію екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів).

3. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень:

розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;

вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

залучають на договірних засадах підприємства, установи і організації, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем розвитку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місцевого значення;

сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;

залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;

сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.

Стаття 17. Ліцензування туристичної діяльності

1. В Україні діє єдиний порядок ліцензування туристичної діяльності, акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладів).

2. Єдиний порядок ліцензування передбачає:

ліцензійні вимоги, правила видачі, призупинення дії та анулювання ліцензії;

необхідну документацію для оформлення ліцензії;

єдиний бланк свідоцтва ліцензії;

єдину базу (реєстр) даних про видачу, призупинення дії або анулювання ліцензії на туристичну діяльність;

розмір мит, зборів, вартості експертизи документації;

щоквартальну публікацію єдиного каталогу суб`єктів туристичної діяльності, які отримали ліцензії.

3. З метою створення рівних можливостей суб`єктам туристичної
діяльності на ринку туристичних послуг та забезпечення захисту прав і законних інтересів громадян, захисту навколишнього природного середовища, підвищення рівня туристичного обслуговування здійснюється ліцензування туроператорської та турагентської діяльності.

Суб`єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію на
туроператорську діяльність, має виключне право на надання послуг з оформлення документів для виїзду за межі України. Туроператор може здійснювати також і турагентську діяльність без отримання відповідної ліцензії.

Загальний розмір частки туроператора в статутних фондах інших туроператорів України не може перевищувати 20 відсотків їх статутних фондів.

Суб'єкт господарювання не має права у своїй назві використовувати слово "туроператор" без отримання ним ліцензії на здійснення туроператорської діяльності.

Не видається ліцензія на туроператорську діяльність суб'єкту підприємницької діяльності із назвою, тотожною назві іншого суб'єкта підприємницької діяльності, якому ліцензія видана раніше і інформація про нього внесена до відповідного реєстру.

4. Надати Київській міській державній адміністрації та Раді міністрів Автономної Республіки Крим право здійснення ліцензування туроператорської та турагентської діяльності, а також акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів).

5. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму може делегувати право видачі ліцензій іншим місцевим органам державної виконавчої влади в галузі туризму.

6. Центральний орган виконавчої влади у галузі туризму щорічно та не рідше одного разу на квартал публікує в спеціалізованих ЗМІ та через туристично-інформаційні центри відомості державного реєстру, що стосуються ліцензованих видів діяльності та послуг у галузі туризму (діючих, призупинених і анульованих ліцензій), а також акредитації екскурсоводів (гідів, гідів-перекладачів).

7. Україна взаємно визнає інститут ліцензування та акредитації екскурсоводів, встановлений у державі дестинації прийому (відправлення) туристів. Якщо в дестинації інститут ліцензування даного виду діяльності у галузі туризму та туристичної індустрії встановлено, то будь-який договір на надання послуг у галузі ліцензованих видів діяльності повинен містити відомості про такі ліцензії (акредитації) та копію свідоцтва (ліцензії, акредитації).

8. Порушення ліцензійних умов діяльності у галузі туризму тягне за собою притягнення винних осіб (виконавців і споживачів таких послуг) до цивільної, адміністративної або кримінальної відповідальності в установленому законодавством України порядку.

Стаття 18. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація

та категоризація у галузі туристичної діяльності

1. Стандартизації у галузі туристичної діяльності спрямована на:

захист інтересів споживачів і держави з питань безпеки туризму, життя і здоров'я громадян, охорони майна та довкілля;

класифікацію туристичних ресурсів України, забезпечення їх охорони, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

підвищення якості товарів, робіт, послуг відповідно до потреб споживачів;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

взаємозамінність та сумісність товарів, робіт, послуг, їх уніфікацію;

створення нормативної бази систем класифікації та категоризації туристичних ресурсів.

2. З метою підвищення рівня туристичного обслуговування, сприяння споживачам у свідомому виборі туристичних послуг, забезпечення рівних можливостей суб'єктам туристичної діяльності на ринку туристичних послуг, забезпечення захисту прав і законних інтересів, життя, здоров'я та майна громадян, підвищення рівня екологічної безпеки об’єкти туристичної інфраструктури класифікуються за видами (типами) та присвоюються категорії відповідно до рівня обслуговування.

Встановлення об'єктам туристичної інфраструктури (готелям, іншим об'єктам, призначеним для надання послуг з розміщення, закладам харчування, курортним закладам тощо) відповідної категорії є обов’язковим та здійснюється за заявою його власника.

Види категорій об'єктів туристичної інфраструктури, порядок їх встановлення та зміни, а також порядок доведення до споживачів інформації про вид об'єкта туристичної інфраструктури та про його категорію визначаються Кабінетом Міністрів України.

3. Підтвердження відповідності товарів, робіт, послуг у галузі туристичної діяльності здійснюється з метою:

запобігання реалізації товарів, робіт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей, майна і довкілля;

сприяння споживачам у свідомому виборі товарів, робіт, послуг;

забезпечення дотримання обов'язкових норм, правил, вимог щодо охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки;

гармонізації стандартів, норм і правил з міжнародними стандартами, рекомендаціями, нормами і правилами, що стосуються вимог до об'єктів відвідування і туристичних послуг, взаємодії туроператорів, використання обмежених туристичних ресурсів, якості і видів туристичних послуг.

4. Стандартизація, підтвердження відповідності, класифікація та категоризація у галузі туристичної діяльності здійснюються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Стаття 19. Концепції та програми розвитку туризму

1. Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збереження та відновлення, раціонального використання, забезпечення дотримання конституційних прав громадян на свободу пересування, відпочинок і організацію дозвілля та інших прав, патріотичного виховання, забезпечення безпеки туризму, в тому числі в умовах надзвичайних природних і техногенних катастроф, наявності терористичної загрози, вирішення питань наукового геоінформаційного та інформаційно-комунікаційного забезпечення, органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень формуються концепції розвитку туризму та на їх основі розробляються, затверджуються й реалізуються державні цільові, регіональні, місцеві та інші програми розвитку туризму. Програми розвитку туризму можуть носити короткостроковий (до 3 років), середньостроковий (3-5 років) і довгостроковий характер (10-15 років).

2. Програми розвитку туризму спрямовуються на підтримку загальнодержавних національних і міжрегіональних (міжнародних, транскордонних) туристичних маршрутів, які охоплюють найбільш привабливі туристичні центри і туристичні ресурси, що сприяють активній генерації внутрішніх і в'їзних туристичних потоків, а також передбачають вирішення питань наукового та інформаційного забезпечення.

3. При складанні програми повинні бути зазначені: підстава та економічне обґрунтування її розробки, чітка ціль, завдання, шляхи й система програмних заходів з їх досягнення, терміни реалізації, ресурсне забезпечення, механізм реалізації та очікувані соціально-економічні результати, методи і порядок контролю досягнення цих результатів .

При затвердженні програм розвитку туризму визначаються джерела бюджетного та іншого фінансування, порядок і методи контролю за використанням бюджетних коштів і досягненням результатів.

4. Порядок формування загальнодержавних, регіональних і місцевих програм розвитку туризму, порядок їх фінансування та реалізації, контролю за виконанням і досягненням поставлених цілей визначається законодавством України.

Стаття 20. Фінансування програм розвитку соціального туризму

1. Держава, адміністративно-територіальні утворення, органи самоврядування передбачають у програмах розвитку туризму відповідного рівня завдання і заходи з розвитку соціального туризму та виділення в бюджетах відповідних рівнів бюджетних асигнувань (субсидій, субвенцій) для компенсації витрат суб'єктів туристичної діяльності (туроператорів, турагентів, перевізників, засобів розміщення), що встановлюють пільги і переваги соціальним туристам з оплати вартості своїх послуг. Порядок і умови виділення бюджетних асигнувань на соціальний туризм та категорії громадян, що беруть участь у соціальних програмах, визначаються відповідно до законодавства держави.

2. Державне та комунальне майно для використання його виключно в цілях туризму може передаватися в оренду або безоплатне користування громадським організаціям, а також суб'єктам малого підприємництва з метою розвитку та підтримки самодіяльного й соціального туризму на територіях адміністративно-територіальних одиниць, у тому числі для підтримки в належному стані інфраструктури туристичних та екскурсійних маршрутів, засобів розміщення, а також об'єктів туристичного показу.

3. Держава здійснює конкретні заходи та реалізує програми з підтримки й розвитку в'їзного туризму для співвітчизників і їх нащадків, які постійно проживають закордоном, у тому числі:

ностальгічного туризму та навчально-освітніх турів у місця історичного проживання, організації навчальних програм з вивчення національної мови та культури;

організації оздоровчого відпочинку та лікування дітей-співвітчизників у дестинації держави, організації медичної реабілітації ветеранів Великої Вітчизняної війни та праці в медичних закладах лікувального й санаторного типу, на базі оздоровчих і лікувальних установ дестинації, організації та проведення моніторингу становища співвітчизників за кордоном;

а також визначає порядок і джерела фінансування таких програм.

4. Перелік та категорії осіб, які потребують соціального захисту й підтримки при здійсненні туризму (соціальні туристи), а також напрями та види туризму, витрати й джерела фінансування соціального туризму визначаються законодавчими актами України, рішеннями місцевих рад.

5. Суб’єкти підприємницької діяльності мають право віднесення на собівартість продукції засобів, що витрачаються на покриття витрат своїх працівників і членів їх сімей в частині оплати санаторно-курортного лікування, у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

РОЗДІЛ ІІІ

ГРОМАДСЬКІ ОБ'ЄДНАННЯ У ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 21. Об'єднання суб'єктів туристичної діяльності та неприбуткові організації у галузі туризму

1. З метою реалізації та захисту своїх прав і законних інтересів у галузі туризму суб'єкти туристичної діяльності можуть створювати неприбуткові туристичні організації в порядку, визначеному Законом України "Про громадські об'єднання" та цим законом.

2. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, - юридичні особи та громадяни, які надають туристичні послуги, залежно від мети можуть утворювати об'єднання підприємств, що є юридичними особами чи без створення юридичних осіб, або вступати в такі об'єднання в порядку, визначеному Господарським кодексом України та іншими законами.

3. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства з метою реалізації та захисту прав і законних інтересів можуть об'єднуватися в громадські організації туристичної спрямованості.

Стаття 22. Саморегулівна організація в галузі туризму

1. Саморегулівна організація в галузі туризму діє на підставі статуту, затвердженого на установчому з’їзді і набуває прав юридичної особи після її державної реєстрації в порядку, визначеному законодавством України.

2. Саморегулівна організація у галузі туризму є юридичною особою, яка діє на засадах самоврядування і діяльність якої не має на меті отримання прибутку.

3. Громадська організація, що претендує на визначення її статусу саморегулівної організації у галузі туризму, повинна відповідати таким критеріям:

бути всеукраїнською громадською організацією;

її кількісний склад має налічувати не менше 20 відсотків від загальної кількості юридичних і фізичних осіб-підприємців, що провадять туристичну діяльність в Україні та мають, якщо це передбачено законом, відповідну ліцензію, а також представляють не менше половини її областей;

діяльність саморегулівної організації поширюється на територію всієї України, при наявності у неї регіональних осередків у більшості областей;

мати у своєму складі високопрофесійних фахівців, що будуть здійснювати контроль за діяльністю своїх членів, у галузі туристичних відносин.

4. Порядок визнання статусу саморегулівної організації у галузі туризму здійснюється Кабінетом Міністрів України.

5. Саморегулівна організація у галузі туризму здійснює такі повноваження з громадського регулювання туризму:

визначення правил і стандартів підприємницької та професійної діяльності, обов’язкових для виконання всіма членами таких організацій, а також передбачення механізму відшкодування збитків, завданих туристам внаслідок надання членами саморегулівної організації послуг неналежної якості;

контроль за виконанням положень нормативно-правових актів, державних стандартів, норм і правил в галузі туризму;

участь у розробці проектів законодавчих, інших нормативно-правових актів з питань туризму, а також проектів підзаконних актів у галузі туризму, в тому числі з питань визначення вимог щодо провадження туристичної діяльності суб’єктами господарювання та внесення їх на узгодження Кабінету Міністрів України;

захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов’язаних із туристичною діяльністю, відповідно до законодавства;

участь у професійній підготовці та підвищенні професійного рівня членів саморегулівної організації за процедурою, встановленою самою організацією;

участь в роботі ліцензійних комісій на правах членства (не більше трьох представників);

сприяти припиненню дії чи позбавленню ліцензії або іншого дозвільного документу на право провадження діяльності в галузі туризму;

впровадження рекомендацій та гарантій виконання зобов’язань членами саморегулівної організації, а також суб’єктів туристичної діяльності та опубліковувати їх результати в засобах масової інформації;

сприяти розвитку інформаційних технологій у галузі туризму, широкому інформуванню суспільства про її особливості та сталий розвиток;

розширення та зміцнення міжнародного співробітництва в галузі туризму, сприяння виходу вітчизняних суб'єктів туристичної діяльності на світовий ринок туристичних послуг; організації інформаційної, рекламної та виставкової діяльності з питань туризму;

встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами умов провадження туристичної діяльності в Україні, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, інших нормативних актів у галузі туризму.

6. У встановленому Кабінетом Міністрів України порядку саморегулівній організації в галузі туризму можуть делегуватися й інші повноваження.

7. Такі повноваження делегуються саморегулівній організації за наявності її заяви, а в разі надання – рішення підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню згідно із законодавством.

Стаття 23. Громадська рада з туризму

1. При центральному органі виконавчої влади у галузі туризму діє Громадська рада з туризму - постійно діючий колегіальний виборний консультативно-дорадчий орган, утворений для забезпечення участі громадян у формуванні та реалізації державної політики у галузі туризму

Положення про Громадську раду з питань туризму та її персональний склад затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі туризму.