Менеджмент організацій (стр. 5 )

IV етап – організаційний. Цей етап передбачає формування органів управління, які відповідають організаційно-правовій формі підприємства, і проектування системи управління підприємством.

2. Розробка установчих документів підприємства

Згідно із господарським кодексом України установчими документами субёєкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

Установчий договір – це багатостороння угода організаційного та майнового характеру, яка передбачає взаємні обов’язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників договору, і є самостійним видом договору про створення господарського товариства (акціонерного, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, повною відповідальністю і командитного).

Процедура укладання договору складається з трьох етапів:

I етап – підготовчий, на якому майбутні засновники проводять між собою попередні переговори і складають протокол про наміри створити юридичну особу.

II етап – розробка проекту установчого договору.

III етап – підписання установчого договору.

Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання всіма учасниками. Установчий договір має силу тільки з моменту реєстрації створеної на його основі юридичної особи.

Структура і зміст установчого договору:

1. Вступна частина: засновники-фізичні особи називають свої ПІБ, громадянство, адреси і паспортні дані, а юридичні особи – повне найменування, поштову адресу, розрахункові рахунки, а також прізвище та посаду особи, уповноваженої на підписання договору від імені даної організації.

2. Організаційно-правова форма: засновники визначають організаційно-правову форму створюваного обёєднання, дають йому найменування, встановлюють предмет та цілі діяльності.

3. Порядок спільної діяльності по створенню юридичної особи: визначається розподіл обов’язків по реєстрації об’єднання.

4. Порядок створення майна: визначаються умови і порядок передачі у власність юридичної особи частини майна засновників, вказується внесок до статутного фонду кожного засновника.

5. Розподіл прибутку між учасниками: визначаються основні напрямки використання прибутку об’єднання і розподіл його між засновниками.

6. Покриття збитків: вказується, яким чином засновники несуть відповідальність по обов’язках підприємства (залежить від організаційно-правової форми підприємства).

7. Права та обов’язки засновників по відносинах кожного з них між собою і до створюваної юридичної особи: серед основних прав засновників договір передбачає можливість кожного з них брати участь в управлінні підприємством, одержувати частку прибутку, одержувати будь-яку інформацію про стан справ й ін. Обов’язки учасників за договором передбачають: внесення вкладів у статутний капітал, сплата додаткових, надання необхідної і не розголошення конфіденційної інформації і т. і.

8. Управління діяльністю юридичної особи: уповноважених на керівництво справами товариства можна призначити в установчому договорі, або вибрати їх на загальних зборах засновників, протокол яких буде невід’ємною частиною договору. Інші учасники від ведення поточних справ відсторонюються.

9. Порядок та умови виходу засновників із складу об’єднання: встановлюється, що у випадку виходу із об’єднання його учасник може одержати свою частку прибутку від діяльності товариства. Йому також повертається вартість його внеску в статутний фонд і сплачується пропорційно розміру внеску вартість частини майна юридичної особи.

10. Умови та порядок приймання нових учасників у склад товариства: в договорі сторони можуть призначати собі спадкоємця або правонаступника, який без згоди інших партнерів буде мати право на вступ у товариство після виходу або смерті даного учасника.

11. Майнові санкції: у договорі встановлюються майнові санкції за порушення учасниками своїх зобов’язань.

12. Порядок врегулювання спорів: встановлюється порядок врегулювання спорів, які виникають між сторонами в процесі його виконання.

13. Порядок внесення змін: в договорі встановлюється порядок внесення змін і його розірвання, а також можливі правові наслідки, які наступають для самого товариства у кожному із таких випадків.

14. Строк дії договору: договір може визначати строк, на який створюється товариство.

15. Затвердження статуту: установчим договором затверджується статут товариства, якщо він необхідний для цього товариства.

Статут – це основний документ, на основі якого діє підприємство. Він затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств – власником майна за участю трудового колективу. У статуті визначаються: власник майна, найменування і місцезнаходження підприємства, предмет і ціль діяльності, органи управління і порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Структура Статуту підприємства:

1. Загальні положення. Предмет, цілі і задачі діяльності: в цьому розділі передбачається загальна характеристика підприємства і його місцезнаходження, відмічається, що воно є юридиною особою, може виступати від свого імені, має майнові права, несе самостійну відповідальність і т. і. Якщо передбачаються різні види діяльності, то їх необхідно повністю перерахувати, тому що діяльність, не зареєстрована у Статуті, буде визнана незаконною.

2. Майно підприємства: цей розділ передбачає, що майно підприємства становлять основні і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі. Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників, доходи від господарської діяльності, кредити банків, капітальні вклади, надходження від приватизації власності, безоплатні та благодійні внески, інші джерела не заборонені законодавством.

3. Органи управління: Підприємство самостійно визначає структуру управління, встановлює штати. Найняття (обрання, призначення) керівника підприємства є правом власника майна. Вищим органом управління колективного підприємства є загальні збори власників майна, виконавчі функції здійснює правління, яке обирається власниками майна на загальних зборах таємним голосуванням на альтернативній основі. В цьому розділі вказується порядок формування органів управління підприємством і їх повноваження.

4. Виробничо-господарська діяльність: передбачається, що основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності є прибуток (доход), порядок використання доходу визначає власник майна. Порядок розподілу і використання прибутку здійснюється радою або зборами трудового колективу. Трудові доходи працівника підприємства регулюються податками.

5. Регулювання трудових відносин та соціальних питань: передбачається, що виробничі, трудові і економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором. У Статуті можуть передбачатися питання соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства. Сторони, що уклали колективний договір, не менше двох разів на рік звітують про його виконання на зборах трудового колективу.

6. Облік, звітність та контроль: передбачається, що підприємство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичну звітність відповідно до чинного законодавства..

7. Реорганізація та ліквідація підприємств: передбачається, що ліквідація і реорганізація підприємства проводяться за рішенням власника майна, суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. Претензії кредиторів до ліквідованого підприємтва задовольняються. Претензії, не задоволені за браком майна, вважаються погашеними. У разі ліквідації підприємства вклад члена трудового колективу видається йому у грошовій формі або цінними паперами після задоволення претензій кредиторів.

3. Методологія проектування структури управління

Проектування організаційної структури підприємства – процес створення структури підприємства, яка дає можливість працювати ефективно всім структурним підрозділам підприємства для досягнення поставлених цілей.

Основна задача проектування: створення структури підприємства, яка забезпечувала б систематичне зростання кількісних та якісних показників господарської діяльності.

В процесі проектування організаційної структури обирається її тип, визначається набір структурних підрозділів, встановлюються лінійні і функціональні зв’язки і розробляються нормативні документи.

Методи проектування структури управління:

Ø Нормативно-функціональний – створення типових структур управління на основі розроблених раніше нормативів.

Ø Функціонально-технологічний – в його основі лежить раціоналізація технологічних і інформаційних моделей управління, що проробляються з урахуванням сучасних вимог, з точки зору використання комп’ютерної техніки.

Ø Системно-цільовий – дозволяє враховувати цілі, задачі підприємства, функції з точки зору системи; найчастіше використовуються у структурах, створених за проектом.

Ø Експертний – заснований на досвіді спеціалістів, що добре зняють свою справу, вони можуть внести відповідні рекомендації з формування нових структур і перетворення вже діючих.

Ø Метод аналогії – заснований на використанні зразка організаційної структури.

Етапи проектування структури управління:

1. Визначення місії, цілей, складу об’єкту управління, особливостей діяльності та взаємозв’язків.

2. Визначення задач і функцій управління.

3. Ранжування вимог до організаційної структури з метою вибору пріоритетних.

4. Розробка ієрархії структури, тобто визначається кількість можливих рівнів управління (зараз спостерігається тенденція до створення „плоских” структур).

5. Попереднє визначення загального складу функціональних ланок управління з урахуванням закріплених за ними функцій і задач; визначаються повноваження цих ланок.

6. Розподіл функціональної та адміністративної відповідальності між робітниками кожного підрозділу.

7. Визначення послідовності і тривалості робіт за кожною функцією управління, встановлення строків виконання.

8. Розподіл всіх видів ресурсів між підрозділами підприємства.

9. Документальне оформлення розробленого проекту структури управління.

Склад проекту структури управління:

1. Організаційно-логічна схема апарату управління;

2. Штатний розклад.

3. Положення про структурні підрозділи.

4. Посадові інструкції виконавців.

Організаційно-логічна схема апарату управління (блок-схема) – графічне зображення структури апарату управління, з відображенням рівнів ієрархії, підпорядкування, зв’язків між рівнями.

Штатний розклад – документ, в якому реєструється чисельність, професійний склад, оклади та фонд оплати праці кожного робітника у відповідності із структурними підрозділами. Він складається у відповідності з нормативами, затвердженими на конкретному підприємстві.

Положення про структурні підрозділи - відображає правові питання взаємодії підрозділів між собою та іншими ланками організаційної структури, визначає цілі, задачі, функції, права, повноваження і відповідальність. Включає такі розділи:

1) Загальні положення: містять назву підрозділу та якісний склад спеціалістів, визначається місце підрозділу у загальній структурі управління, вказується його безпосередня підпорядкованість.

2) Цілі та задачі.

3) Функції.

4) Права.

5) Організаційні роботи.

6) Взаємовідносини з іншими підрозділами.

7) Відповідальність.

Посадові інструкції виконавців – розробляються на основі кваліфікаційного довідника службовців, а також внутрішніх розпорядків роботи, встановлених на даному підприємстві. Містить такі розділи:

1) Загальні положення: повне найменування посади, визначається, кому ця посада підпорядковується, від кого може отримати додаткові розпорядження, кому дана посада може давати розпорядження; визначаються основні задачі, що випливають з даної посади, рівень кваліфікаційних вимог.

2) Посадові обо’язки.

3) Права.

4) Відповідальність.

5) Взаємовідносини з іншими робітниками та підрозділами.

6) Доповнення та зміни.

5. Основи реструктуризації управління

Акціонерне товариство вважається реорганізованим (за винятком випадків реорганізації у формі приєднання) з моменту державної реєстрації нових юридичних осіб.

Не пізніше 30 днів з дати прийняття рішення про реорганізацію товариство у письмовій формі сповіщає про це своїх кредиторів. Кредитор має право вимагати від товариства зупинення або дострокового виконання зобов’язань та відшкодування збитків у письмовій формі. Якщо роздільний баланс не дає можливості визначити правонаступника реорганізованого товариства, то нові юридичні особи несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями реорганізованого товариства перед його кредиторами.

Реорганізація може відбуватися у таких формах: злиття, приєднання, поділення, виділення або перетворення товариства.

Злиття товариства. Злиттям визнається виникнення нового товариства шляхом передачі йому всіх прав та обов’язків двох або декількох товариств з припиненням діяльності останніх. Товариства, які беруть участь у злитті складають договір про злиття, в якому визначається порядок та умови злиття, порядок конвертації акцій кожного товариства у акції нового товариства.

Спостережна рада товариства виносить на рішення загальних зборів акціонерів кожного товариства питання про реорганізацію у формі злиття та затвердження договору про злиття і затвердження передатного акту. Затвердження статуту і вибори спостережної ради нового товариства здійснюється на спільних загальних зборах акціонерів товариств, які беруть участь у злитті.

Приєднання товариства. Приєднанням визнається припинення діяльності одного або декількох товариств з передачею всіх їх прав і обов’язків іншому товариству. Товариство, що приєднується, і товариство, до якого здійснюється приєднання, укладають договір про приєднання, в якому визначається порядок та умови приєднання, порядок конвертації акцій товариства, що приєднується, в акції товариства, до якого здійснюється приєднання.

Спостережна рада товариства виносить на рішення загальних зборів акціонерів кожного товариства питання про реорганізацію у формі приєднання та затвердження договору про приєднання і затвердження передатного акту.

Спільні загальні збори акціонерів товариств приймають рішення про внесення змін та доповнень в статут, а при необхідності за іншими питаннями. Порядок голосування акціонерів на зборах визначається договором про приєднання. При приєднанні одного товариства до іншого останньому переходять всі права і обов’язки товариства, що приєднується, у відповідності з передатним актом.

Поділення товариства. Поділенням визнається припинення діяльності товариства з передачею всіх його прав і обов’язків новим товариствам, що створюються. Спостережна рада товариства, що реорганізується у формі поділення, виносить на рішення загальних зборів акціонерів питання про реорганізацію товариства у формі поділення, порядок і умови цієї реорганізації, про створення нових товариств і порядок конвертації акцій товариства, що реорганізується, у акції товариств, що створюються.

Загальні збори акціонерів кожного нового товариства приймають рішення за цими питаннями, а також про затвердження статуту і вибори спостережної ради і правління. При розділенні товариства всі його права і обов’язки переходять до двох або декількох нових товариств у відповідності з розподільчим балансом.

Виділення товариства. Виділенням визнається створення одного або декількох товариств з передачею їм частини прав і відповідальності товариства, що реорганізується, без припинення діяльності останнього. Спостережна рада товариства, що реорганізується у формі виділення, виносить для рішення загальним зборам акціонерів питання про порядок і умови здійснення виділення, про створення нового товариства, про можливості конвертації акцій товариства в акції товариства, що виділяється, і порядок такої конвертації, про затвердження роздільного баланса. Загальні збори акціонерів приймають рішення за цими питаннями.

При виділенні із складу товариства одного або декількох товариств, до кожного з них переходить частина прав і обов’язків реорганізованого товариства згідно з роздільним балансом.

Перетворення товариства. Перетворенням визнається перетворення акціонерного товариства у товариство з обмеженою відповідальністю або у виробничий кооператив з дотриманням вимог чинного законодавства.

Спостережна рада товариства, що перетворюється, виносить для рішення загальних зборів акціонерів питання про порядок і умови здійснення перетворення, про порядок обміну акцій товариства на вклади учасників товариства з обмеженою відповідальністю або паї членів виробничого кооперативу. Загальні збори акціонерів приймають рішення за цими питаннями.

Учасники товариства, що створюється, при перетворенні нової юридичної особи приймають на спільному засіданні рішення про затвердження його установчих документів і вибори (призначення) органів управління у відповідності з чинним законодавством.

При перетворенні товариства, до нової юридичної особи переходять всі права і обов’язки товариства, що реорганізуються, у відповідності з передатним актом.

Ліквідація товариства відбувається у випадках:

1. Після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

2. Добровільно за рішенням вищого органу управління товариством;

3. На підставі рішення суду або арбітражного суду:

- за поданням банківських органів у разі неплатоспроможності підприємства (банкрутство);

- за поданням органів, що контролюють діяльність товариство у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства;

- з інших підстав, передбачених установчими документами.

Ліквідація товариства тягне за собою припинення його діяльності без переходу прав і обов’язків у порядку правонаступництва до інших осіб. При добровільній ліквідації товариства спостережна рада товариства, що ліквідується, вносить для рішення загальним зборам акціонерів питання про ліквідацію товариства і призначення ліквідаційної комісії.

Суд і арбітражний суд самостійно призначають склад ліквідаційної комісії. З дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження по управлінню справами товариства.

У триденний строк з моменту призначення ліквідаційна комісія:

ü публікує інформацію товариства в одному з офіційних органів преси із зазначенням строку подачі заяв кредиторами своїх претензій;

ü оцінює наявне майно підприємства;

ü виявляє дебіторів і кредиторів й розраховується з ними;

ü вживає заходів щодо оплати боргів товариства третім особам, а також його учасникам;

ü складає ліквідаційний баланс та подає його вищому органу управління товариством, або органу, що призначив ліквідаційну комісію.

У разі виникнення спорів щодо виплати заборгованості товариства його грошові кошти не підлягають розподілу між учасниками до вирішення цього спору або до одержання кредиторами відповідних гарантій.

Ліквідація товариства вважається завершеною, а товариство таким, що припинило свою діяльність, з моменту внесення запису про це до державного реєстру.

Тема 6. Управління підприємствами різних організаційно-правових форм

1. Державне регулювання діяльності підприємства.

2. Види і організація управління підприємствами різних форм власності.

3. Управління об'єднанням підприємств.

1.Державне регулювання діяльності підприємства

Розглядаючи перше питання, студенти повинні звернути увагу на те, що державне регулювання діяльності підприємства – це вплив держави на діяльність суб'єкта підприємницької діяльності і ринок з метою забезпечення нормальних умов їхнього функціонування.

Необхідність державного регулювання підприємницької діяльності викликається створенням умов для економічного росту, створенням правової бази, необхідністю захисту прав споживачів, потребою наповнення державного бюджету, потребою захисту національних інтересів у міжнародних господарських зв'язках, згладжування регіональних диспропорцій, захист навколишнього середовища від негативних екологічних наслідків діяльності деяких підприємств.

Державне регулювання підприємницької діяльності здійснюється за допомогою законодавчих і нормативних документів, затверджених відповідними державними органами.

Студентам слід визначити роль Господарського Кодексу України в системі державного регулювання діяльності підприємств.

2. Види і організація управління підприємствами різних форм власності

Приватне підприємство є власністю однієї людини, незважаючи на число найнятих працівників. Усі види діяльності приватного підприємства будуються на основі діючого законодавства і контрактів із клієнтами і діловими партнерами.

Студенту слід розрізняти індивідуальне підприємство та індивідуальне приватне підприємство.

Індивідуальне підприємство — це підприємство малого бізнесу, яке засноване на особистій власності фізичної особи та виключно на її праці. Це підприємство одноосібного володіння майном і реалізується на практиці господарської діяльності у формі індивідуальної підприє­мницької діяльності без створення юридичної особи. Індивідуальний підприємець без створення юридичної особи може мати свій рахунок у банку, товарний знак, брати кредити, здійснювати різні угоди тощо.

Таке одноосібне володіння дає можливість одержувати весь дохід і нести весь ризик від бізнесу.

Індивідуальне підприємство має такі переваги:

· Невелика потреба у капіталі.

· Оперативність і швидкість зміни діяльності залежно від потреб ринку.

· Простота оформлення документів на створення підприємства і
держреєстрації.

· Самостійність і свобода дій підприємця.

· Висока ступінь зацікавленості у результатах праці.