Доповідь про стан навколишнього природного середовища Закарпатської області (стр. 34 )

6.3.1. Якість ґрунтів сільськогосподарського призначення

Особливості землекористування в Закарпатській області зумовлюються сукупністю передумов та чинників, серед яких ключовими є: територіальна та вертикальна зональність, географічне розташування, різноманітність клімату і погодних умов, широкий рекреаційно-туристичний потенціал регіону.

За характером ґрунтового покриву територія Закарпатської області належить до найбільш складних районів України. Ця складність виявляється у великій строкатості ґрунтового покриву, зумовленій фізико-географічним положенням області, вертикальною зональністю, гідрологічними умовами, геоморфологічною та геологічною будовою. Ґрунти мають значні відмінності в гірській та рівнинній частині.

У низинній зоні переважають дерново-підзолисті, дерново-підзолені глеєві, дерново-глеєві, лугові ґрунти. Для них характерним є наявність щільного водонепроникного горизонту (на глибині 40-50 см), який затримує вологу у верхніх шарах. Це призводить до несприятливого водно-повітряного режиму, особливо для оглеєних ґрунтів. Вони легко заболочуються, а коли підсихають, то на їх поверхні утворюється кірка, яку потрібно рихлити. Гумусний шар цих ґрунтів має пилову структуру, а вміст гумусу незначний і коливається від 2 до 5%.

Заплави річок у низинній зоні вкриті заливними луками та зайняті дерново-алювіальними або алювіально-рінчаковими ґрунтами.

В передгірній зоні переважно-бурі підзолисті ґрунти, подекуди – бурі гірсько-лісові опідзолені. Перші поширені на пологих вершинах і схилах пагорбів. Окрім вапнування ці ґрунти (через кислотність) потребують протиерозійного захисту, оскільки вода погано проникає через них, викликає оголення і змивання.

У гірській зоні поширені бурі гірсько-лісові ґрунти з неглибоким або середньо-глибоким заляганням щільних порід. Верхній пояс, з висотами м покритий гірськими луками або високогірним рідколіссям.

Площі земель у розрізі природно-кліматичних висотних зон: низинна зона – 17%, передгір’я та гори – 83%. На сільгоспугіддя припадає 37% від усієї площі області. Як бачимо розвиток інтенсивного землеробства у гірській зоні є недоцільним уже з огляду на обмеженість необхідних для цього угідь. Сприятливі умови дають можливість вирощувати тут на найбільш придатних землях тільки картоплю, овес, боби, капусту, багатолітні трави, тобто дуже обмежену кількість культур. Тому пріоритетний розвиток має тваринництво.

Найбільш продуктивні землі в низинній частині області. Тут вирощують високі врожаї кукурудзи, озимої пшениці, картоплі, ячменю, тютюну, зернобобових, кормові культури, а також добре розвинуто садівництво, виноградарство, раннє овочівництво. До того ж буроземно-опідзолені та бурі лісові ґрунти в цій підзоні добрі для виноградарства.

У використанні земель Закарпатської області нагромадилося достатньо проблем. Орні землі області потребують для підвищення родючості внесення підвищених норм добрив (фосфорних, калійних, азотних), вапнування, часткового осушення, а також протиерозійного захисту на значній частині площ.

Результати багаторічних досліджень учених наукових установ Української академії аграрних наук щодо формування сівозмін у різних природно-кліматичних зонах України в сучасних умовах ведення землеробства викладені у Методичних рекомендаціях щодо оптимального співвідношення сільськогосподарських культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України, затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української Академії Наук від 18.07.2008 № 000/71.

На сьогоднішній день моніторинг ґрунтів в регіоні проводиться в декількох напрямах: великомасштабні обстеження в межах відповідних територій рад та населених пунктів за принципами оновлення картографічних матеріалів, в тому числі цифрових, в масштабі 1 : 10000, детальних ґрунтових обстежень (ДП ”Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”), агрохімічна паспортизація сільськогосподарських угідь (ДП “Закарпатський обласний державний проектно-технологічний центр охорони родючості ґрунтів та якості продукції”), іонно-фотонна спектроскопія ґрунтів (Ужгородський НУ, ДП ”Закарпатський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”).

6.3.2. Забруднення ґрунтів

Однією причиною забруднення та деградації ґрунтів є ведення сільського господарства. Неправильне використання добрив, хімічного захисту від шкідників і хвороб, антропогенного впливу призводить до забруднення ґрунту. У районах інтенсивного сільськогосподарського виробництва ґрунти мають підвищений вміст отрутохімікатів (пестицидів), а вздовж автомобільних магістралей – свинцю та важких металів.

Проблема боротьби з забрудненням ґрунтів набула глобального характеру, актуальна вона і для всієї України. За структурою земельного фонду 36% території нашої області зайнято землями сільськогосподарського призначення.

Ґрунти виконують активну фільтруючу роль у очищенні природних і стічних вод. Ґрунтово-рослинний покрив області є одним з факторів регулювання водного балансу суходолу, оскільки він поглинає, утримує й перерозподіляє велику кількість атмосферної вологи. Це - універсальний біологічний фільтр і нейтралізатор багатьох видів антропічних забруднень.

Постає необхідність організації і проведення ґрунтового моніторингу, тобто постійних спостережень, оцінки і прогнозування екологічного стану ґрунтів. Речовини-забруднювачі вносяться до ґрунтів з органічними мінеральними добривами і при зрошуванні – забрудненою водою.

Джерелом забруднення ґрунтів у Закарпатській області є золотодобувне підприємство ТОВ “Закарпатполіметали”. У процесі діяльності підприємство створило хвости збагачення руд у значній кількості, які являють собою напіврідку масу і є фактично техногенним родовищем. Внаслідок атмосферних опадів за відсутності системи відкритої дощової каналізації та локальних очисних споруд дані відвали стали джерелом забруднення ґрунту та поверхневих вод.

За даними хімічних досліджень Державної екологічної інспекції у ході проведення контролю за підземними, поверхневими водами та ґрунтами у зоні розміщення ТОВ “Закарпатполіметали”, зокрема за результатами аналізів поверхневих вод (фільтрат рудних порід) виявлено перевищення граничнодопустимого (ГДК) вмісту свинцю у 20 разів, міді - 120 разів, цинку – 28разів.

6.3.3. Деградація ґрунтів

Головною проблемою погіршення стану земельних ресурсів області залишається деградація ґрунтів, в першу чергу розвиток ерозійних процесів, фізична деградація ґрунтів, яка проявляється у переущільненні верхніх шарів ґрунту. Ерозія, як фактор деградації ґрунтового покриву та екологічної небезпеки оцінюється насамперед інтенсивністю змиву та об’ємами переміщення ґрунтового субстрату.

За даними Головного управління Держкомзему у Закарпатській області площа деградованих та малопродуктивних земель, що потребують консервації складає 82470 га.

До погіршення стану ґрунтів приводить несанкціоноване розміщення відходів і сміття, випадки аварійного забруднення земель нафтопродуктами та скидом стічних вод на рельєф місцевості.

Аналіз якісного стану сільськогосподарських угідь Закарпаття свідчить, що в регіоні посилюються процеси деградації ґрунтів внаслідок ерозії, підвищення кислотності та збіднення ґрунтів, хімічного забруднення тощо. Деградація ґрунтів супроводжується складними природними, в тому числі геоморфологічними явищами, як паводки, селеві потоки, зсуви.

Великої шкоди земельним ресурсам завдають ерозійні процеси, особливо в гірських та передгірських районах, де спостерігається інтенсивна деградація земель на схилах шляхом розвитку ерозійних процесів. Внаслідок їх дії щорічно в області з розораних на схилах земель змивається до 23,3 т/га ґрунту. В період інтенсивних дощів значну шкоду наносять селі. За останні роки в області виявлено 270 селенебезпечних водотоків загальною площею 1803 кв. км. Закарпатською ГРЕ станом на 01.01.12р. виявлено і внесено в АБД – ЕГП 3274 зсувів загальною площею 384,56 кв. км, 510 ділянок бічної ерозії водотоків загальною довжиною 156,71 п. км, 19 карстових лійок загальною площею 0,17 кв. км.

За даними науковців активізація зсувних процесів, селів та бокової ерозії річок обумовлена циклом підвищеної водності, який охопив не лише Закарпатську область та Україну, але і має ознаки глобального розповсюдження.

6.4. Оптимізація використання та охорона земель

Основними завданнями землекористування Закарпаття є відтворення родючості ґрунтів і досягнення їх бездефіцитного балансу, удосконалення структури сільгоспугідь та оптимізація структури посівних площ, здійснення консервації деградованих та техногенно забруднених земель, впровадження екологічно-орієнтованих методів сільського господарства, забезпечення протипаводкового захисту сільськогосподарських угідь. Основними пріоритетними напрямами екологізації сільськогосподарського землекористування в області є: збалансоване використання земельних та інших природних ресурсів, запровадження екологічно-безпечної практики та методів ощадливого господарювання, сталий розвиток сільського господарства, резервування земель для природоохоронних та рекреаційних цілей тощо.

В сучасних умовах господарювання велике значення набуває питання охорони земель. Правове регулювання у сфері охорони земель здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону земель», інших нормативно-правових актів, які приймаються відповідно до них.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по збереженню родючості ґрунтів» від 04.06.2009 , який набуває чинності з 1 січня 2012 року, внесені зміни до Земельного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, до законів України «Про охорону земель», «Про землеустрій». Відповідно до змін зазначеного законодавства земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва повинні використовуватися згідно розроблених і затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи по охороні земель.

Питання комплексної охорони земель покладено на спеціально-уповноважені контролюючі державні органи.

7. НАДРА

7.1 Мінерально-сировинна база

За даними “Геоінформ України“ на території Закарпатської області налічується 271 родовище з 26 видів різноманітних корисних копалин, з яких 2 види горючі, 2 – металічні, 4 – гірничохімічні, 4 – гірничорудні, 11 – будівельні корисні копалини 3 – підземні води. Розробляються 116 родовищ з яких 3 – горючі, 1 – гірничо-хімічне, 1 – металічне, 5– гірничо-рудні, 68 – будівельні корисні копалини, 38 – підземні води.

Мінерально-сировинна база області на 5,9% складається з корисних копалин паливно-енергетичного напрямку (газ, буре вугілля), 3,7% - металічні корисні копалини, гірничорудні - 2,6%, гірничо-хімічні – 3,3%, будівельні матеріали - 64,9%, підземні води – 20,7 відсотків. Мінерально-сировинна база області наведена в таблиці 7.1.1.

Таблиця 7.1.1.

Мінерально - сировинна база

Види корисних копалин	Загальна кількість родовищ	Родовища, що розробляються	Одиниця виміру	Видобуток сировини в 2011 р.	Балансові запаси станом на 01.01.12
2010р	2011р	2010р	2011р
Газ природній	12	12	1	2	млн. куб. м.	-	5855
Вугілля	4	4	1	1	тис. т	15,0	39129
Руди свинцю та цинку, поліметалічні	6	3	1	1	тис. т	0	37356
Руди ртуті	4	4	0	0	тис. т	0	266
Барит (руда)	1	1	0	1	тис. т	0	2937
Сировина для вапнування кислих грунтів	2	2	0	0	тис. т	0	3201
Сіль кухонна	1	1	0	0	тис. т	0	4
Сировина для мінеральних фарб	5	5	1	0	тис. т	0	6209,2
Глини бентонітові	2	2	2	1	тис. т	31,0	7386
Каолін	1	1	1	1	тис. т	13,3	4207,7
Сировина польовошпатова	1	1	0	0	тис. т	0	112,2
Цеоліти	3	3	3	3	тис. т	5,68	39
Вапняк для випалювання на вапно	3	3	2	2	тис. т	15,9	14400,9
Глина тугоплавка	3	3	2	2	тис. т	296,11	17898,96
Камінь будівельний	47	49	29	29	тис. куб. м.	526,84	13
Камінь об-лицювальний	22	21	5	5	тис. куб. м.	5,91	44057,39
Камінь пиляний	5	5	1	1	тис. куб. м.	0,04	1128,16
Сировина ке-рамзитова	1	1	0	0	тис. куб. м.	0	3288
Сировина перлітова	3	3	1	1	тис. куб. м.	16,84	50449,11
Пісок будівельний	7	8	5	5	тис. куб. м.	110,49	29771,33
Суміш піщано-гравійна	1	1	0	0	тис. куб. м.	0	3871
Сировина скляна	1	1	0	0	тис. куб. м.	0	20727
Сирована цегельно-черепична	80	81	25	23	тис. куб. м.	35,45	49
Підземні води: -теплоенергетичні -питні та технічні -мінеральні	53	56	35	38	тис. м3/добу	0,14 27,699 0,689	0,871 344,999 4,154
ВСЬОГО	268	271	115	116

7.1.1. Стан та використання мінерально-сировинної бази