Маркери розвитку порушень гомеостазу та стратифікація прогнозу ступеня ризику ускладнень при мікросатурнізмі (стр. 5 )

Рис. 3. Концентрація VCAM-1, sICAM-1 у крові працівників основної та контрольної груп (p<0,05)

Концентрація гомоцистеїну у крові працівників І, ІІ та ІІІ груп перевищувала контроль у 1,79; 1,68 та 1,2 рази (p<0,05). Відповідно до даних , 2009; , 2004; M. Verhoef, 1996 наявність гіпергомоцистеїнемії виступає незалежним фактором ризику розвитку серцево-судинної патології.

Необхідно відмітити, що встановлене зростання вмісту молекул судинної адгезії в крові VCAM-1, може виступати маркером активності судинного запалення та розвитку атеросклерозу, що підтверджено нами при дослідженні брахіоцефальних судин (, 2013; , 2004; , 2003; , 2001). Проведений кореляційний аналіз дозволив встановити наявність позитивних (прямих) кореляційних зв’язків між концентрацією свинцю та вмістом VCAM-1 (r=0,64), sICAM-1 (r=0,53), ендотеліном-1 (r=0,51) у периферійної крові працівників, що доводить вплив свинцю на формування ендотеліальної дисфункції при професійній експозиції свинцем. Водночас, поєднання зазначених вище змін молекул адгезії з надмірним вмістом гомоцистеїну та вазоконстрикторним фактором – ендотелін-1, виступають підґрунтям для формування кардіо-васкулярної патології.

У формуванні та розвитку патології кровоносних судин, як відомо (, 2010; , 2001; Г. В. Світлик, 2012), провідного значення набуває судинна імунозапальна реакція (рис. 4).

Рис. 4. Концентрації цитокінів у периферичної крові працівників основної та контрольної груп (p<0,05)

Нами визначено, що в залежності від вмісту свинцю у крові відбувається формування імунозапальної реакції, яка супроводжується дисбалансом у системі кооперації факторів міжклітинної взаємодії, зокрема, цитокінів. У зв’язку з цим, для кожної групи характерні власні цитокінові профілі.

У працівників І групи відзначено зниження ФНП-α (на 14,04%), ІЛ-1 (на 13,4%), ІЛ-2 (21,09%), при збільшенні ІЛ-6 (59,01%), ІЛ-8 (45,9%), ІЛ-10 (12,95%) у периферичної крові обстежених працівників (p<0,05). Натомість концентрація ІЛ-4 знижувалася несуттєво (9,8%).

У працівників ІІ групи характерним є поступове виснаження синтезу прозапальних цитокінів зі зниженням концентрації ФНП-α (на 10,3%), ІЛ-2 (21,17%) та перемикання синтезу на цитокіни, концентрація яких у крові збільшується: ІЛ-6 (на 25,3%), ІЛ-8 (на 45,95%), ІЛ-10 (на 5,56%).

Зміни показників цитокінового профілю у працівників ІІІ групи характеризувалися збільшенням концентрації ФНП-α (на 39,2%), ІЛ-1 (на 50,7%), ІЛ-2 (на 28,6%), ІЛ-4 (на 17,4%).

Виконаний кореляційний аналіз дозволив встановити наявність як позитивних (прямих), так і негативних (зворотних) зв’язків між вмістом свинцю та концентрацією цитокінів. Достовірна позитивна кореляція між вмістом свинцю та ІЛ-8 (r= 0,54), негативна кореляція між вмістом
ФНП-a (r=- 0,53), ІЛ-1(r= - 0,67), ІЛ-2 (r= - 0,59) периферичній крові може бути доказом гостроти судинної імунозапальної реакції при дії свинцю, на рівні досліджуваних концентрацій.

Таким чином, наслідком токсичного впливу ксенобіотика є формування ендотеліальної дисфункції з дисбалансом пресорних (ендотелін-1) та депресорних (оксид азоту та його метаболіти) факторів, становленням клітинної інфільтрації з топічною міграцією клітин у вогнище судинного ураження, з формуванням запального компонента (sICAM-1, VCAM-1, інтерлейкінів 1, 2, 4, 6, 8, 10 та ФНП-α).

Окисно-антиоксидантна система при експозиції свинцем. Лабораторними ознаками змін стану окисно-антиоксидантної системи та активування процесів перекисного окиснення ліпідів було збільшення вмісту дієнових кон’югатів у працівників І, ІІ та ІІІ груп у 2,75, 3,5 та
1,46 рази та ТВК-АП у працівників І та ІІ груп у 1,44, 1,21 рази відповідно (p<0,05). В той же час, у працівників ІІІ групи концентрація ТБК-АП несуттєво (у 1,1 рази) перевищувала значення групи контролю. Цитохімічна активність ферментів антиоксидантного захисту характеризувалась дисоціацією їх вмісту у вигляді зниження супероксид­дисмутази у працівників І та ІІ групи у 1,47 та 1,38 рази при збільшенні вмісту церулоплазміну у крові у 1,73 та 1,85 рази (p<0,05). Встановлено, що зміни окисно-антиоксидантної рівноваги у працівників ІІІ групи характеризуються лабораторними ознаками підвищення вмісту дієнових кон’югатів та ТВК-АП без залучення ферментів антиоксидантного захисту (СОД та церулоплазміну).

Характеристика та оцінка змін показників ендотоксемії у працівників, експонованих свинцем. Вивчення механізмів формування токсемії у електромонтерів кабельних мереж дозволило виявити залежність між вмістом свинцю у крові та механізмами продукції токсинів, їх розподіленням у кров’яному руслі, міцністю зв’язку токсинів з токсиннесучими фракціями, станом антитоксичних адаптаційних систем плазми крові (табл. 6).

Як видно з даних табл. 6, у працівників, обстежених нами, у розвитку токсемії провідну роль відіграють токсини плазми крові, що водночас викликають пошкодження біологічної мішені (цитолітична активність) та беруть участь у розвитку аутоімунних реакцій (аутоімунна активність). Беручи до уваги дані, наведені у табл. 6, можна стверджувати, що механізми формування токсемії залежать від вмісту свинцю у крові працівників. Виявлено, що превалюючі механізми продукції токсинів, які мали пряму (цитолітичну) пошкоджуючу дію, у працівників І групи були інфекційного (у 38,14% осіб) та метаболічного (у 37,67%) походження; у працівників ІІ та ІІІ груп – резорбтивну природу (у 92,72% та 95,23% осіб відповідно).

Превалюючі механізми продукції токсинів, що мали опосередковану (аутоімунну) активність, у працівників І та ІІІ груп були інфекційний (у 35,06% та 35,56% осіб відповідно) та резорбтивний (у 37,89 % та 40,34 % осіб відповідно); у працівників ІІ групи – інфекційний (44,76% осіб). При цьому лабораторна маніфестація токсемії, що обумовлена токсин-індукованою цитолітичною активністю, відповідала тяжкому її ступеню та становила для працівників І групи – 42,55%, ІІ групи – 42,67%, ІІІ групи – 40,84%.

Результати проведених досліджень параметрів токсемії, обумов­лених прямою (цитолітичною) пошкоджуючою активністю, виявили, що у працівників І групи токсини накопичувалися у 43,28% на альбуміновій та у 46,04% на глобуліновій токсиннесучих фракціях, мали розміри від 10 до 200 нм та були неміцно асоційовані з токсиннесучими фракціями крові. Реалізація токсемії у працівників ІІ групи здійснювалася за рахунок накопичення токсинів з прямою пошкоджуючою (цитолітичною) активністю на альбумінах у 45,23%, у працівників ІІІ групи – на глобулінах у 45,26%. Як показали наші дослідження, у працівників ІІ та ІІІ груп переважали токсини, що були міцно асоційовані з токсин­несучими фракціями крові та мали розмір, що перевищував 200 нм.

Таблиця 6

Параметри токсемії, обумовлені прямою (цитолітичною)
та опосередкованою (аутоімунною) токсин-індукованою активністю при експозиції свинцем

Параметри	Групи працівників
І група	ІІ група	ІІІ група
Пошкоджуюча дія:	Механізм продукції токсинів (p<0,05)
– опосередкована	І-Р	І	І-Р
– пряма	І-М	Р	Р
Параметри токсемії, обумовлені цитолітичною токсин-індукованою активністю (ТІЦА)
Токсичність плазми крові (у цілому), %	42,55±1,24	42,67±0,54#	40,84±0,73
Основне місце накопичення токсинів у кров’яному руслі	Альбуміни Глобуліни	Альбуміни	Глобуліни
Розміри молекул токсинів, з найбільш високою цитолітичною активністю	10-200 нм	>200 нм	>200 нм
Зв’язок токсинів, що мають цитолітичну токсин-індуковану активність
Характер зв’язку:	неміцний	міцний	міцний
Параметри токсемії, обумовлені аутоімунною (опосередкованою) токсин-індукованою активністю (ТІАА)
Токсичність плазми крові %	43,07±1,41*	30,07±0,56#	49,93±0,64†
Основне місце накопичення токсинів у кров’яному руслі	Альбуміни Глобуліни Вільна циркуляція	Альбуміни	Вільна циркуляція
Розміри молекул токсинів, з найбільш високою ТІАА	>200 нм	10-200 нм	10-200 нм
Зв’язок токсинів, що мають токсин-індуковану цитолітичну пошкоджуючу дію
Характер зв’язку:	неміцний	неміцний	неміцний

Примітки:

1. Статистично значимі відмінності між групами (p<0,05): * – І-ІІ; # – ІІ-ІІІ; † – І - ІІІ, º – між обстеженими групами та групою контролю.

2. І – інфекційний механізм; М – метаболічний механізм;
Р – резорбтивний механізм.

Параметри токсемії, обумовлені опосередкованою (аутоімунною) активністю, характеризувалися наявністю у працівників І групи токсинів, накопичених у 45,96% на альбуміновій, у 45,75% – на глобуліновій токсиннесучих фракціях та у 46,04% – у вільноциркулюючому стані. Токсини мали розміри понад 200 нм. Реалізація токсемії у працівників ІІ групи здійснюється за рахунок накопичення токсинів на альбумінах у 44,47%, у працівників ІІІ групи – у вільноциркулюючій фракції 62,79%. В той же час, у працівників ІІ та ІІІ груп переважали токсини, що мали розмір 10-200 нм.

При формуванні токсемії, зумовленої опосередкованою (аутоімунною) активністю, в усіх групах працівників переважали токсини, що були неміцно асоційовані з токсиннесучими фракціями крові.