Менеджмент (стр. 15 )

"У процесуальних теоріях розглядають, як люди здійснюють вибір між альтернативами поведінки" і "як кожна особа визначає для себе найкращий спосіб задоволення потреби". За допомогою процесуальних теорій мотиьації керівництво визначає, як слід впливати на поведінку людини з метою ретельного виконання нею службових обов'язків.

Розрізняють три основні процесуальні теорії мотивації: теорія очікування, теорія справедливості та об'єднана модель мотивації Портера — Лоулера.

У теорії очікування (сподівання), що ґрунтується на дослідженнях В. Врума, стверджується, що наявність активної потреби не є єдиною необхідною умовою мотивації людини для досягнення певного результату. Людина має також сподіватися на те, що обраний нею тип поведінки справді призведе до задоволення потреби або набуття бажаного.

Очікування розглядається як оцінювання певною особистістю ймовірності здійснення певної події. Під час аналізу мотивації до праці теорія очікування зосереджується на трьох взаємозалежностях:

1) витрати праці — результати;

2) результати — винагороди;

3) валентність (сила переваги, що надає людина тому чи іншому результатові, тобто стимули чи ступінь задоволення винагородою).

Очікування стосовно витрат праці —результатів (ВП — Р)

— це співвідношення між витраченими зусиллями й отриманими результатами.

Сподівання щодо результатів — винагород (Р — В) — очікування певних винагород або заохочень у відповідь на досягнутий рівень результатів.

Третім чинником, що визначає мотивацію в теорії очікування, є валентність, або цінність, винагороди чи заохочення. Валентність — це передбачений ступінь відносного задоволення або незадоволення, що виникає внаслідок отримання певної винагороди. Оскільки в різних людей потреби та бажання щодо винагород істотно відрізняються, конкретна винагорода, що пропонується у відповідь на досягнуті результати, може і не мати для них жодної цінності. Якщо валентність низька, то цінність отриманої винагороди для виконавця не досить велика і мотивація трудової діяльності слабка.

Якщо значення будь-якого з цих трьох критично важливих для визначення мотивації чинників буде малим, то і мотивація буде слабкою і результати праці низькими. Співвідношення цих факторів визначається за такою формулою (малюнок).

Сподівання		Сподівання		Сподівання
на те, що		на те, що		на цінності,
витрачені		результати		= Мотивація   = Мотивація   = Мотивація   винагороди
зусилля	*	спричинять	*
спричиня-		очікувані
ють бажані		винагороди
результати
ВЗ —Р		Р —в		Валентність

Оскільки потреби людей відрізняються, то конкретну винагороду вони оцінюють по-різному. Відповідно керівництво організації має порівняти винагороду, що пропонується, з потребами співробітників та привести їх у відповідність.

Теорія справедливості пропонує інше пояснення того, як люди розподіляють і спрямовують свої зусилля для досягнення певної мети. Згідно з цією теорією люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу. Якщо порівняння свідчить про дисбаланс і несправедливість виникає психологічна напруга. У результаті складаються ситуація за якої необхідно стимулювати конкретного співробітника, зняття напруги із метою відновлення справедливості ліквідувати дисбаланс.

Основний висновок теорії полягає в тому, що люди намагаються зменшити інтенсивність праці, доки не отримають справедливої винагороди. Однак сприйняття й оцінювання справедливості має суб'єктивний, відносний характер.

Л. Портер і Е. Лоулер розробили комплексну процесуальну теорію мотивації, що передбачала поєднання елементів теорій очікування та справедливості. Модель побудована на основі взаємодії п'яти змінних: витрачених зусиль, сприйняття, отриманих результатів, винагород, відносної міри задоволення.

5.4. Навчальний тренінг

5.4.1. Афоризми

Виберіть афоризм, в якому найповніше розкрито сутність теми.

"Хто думає, що втамує свої бажання, задовільнивши їх, той схожий на божевільного, який намагається гасити пожежу соломою".

Персидське прислів'я

"Гроші судять! Гроші — критерій будь-якого таланту і будь-якої бездарності; лакмусовий папірець усіх явищ".

Л. Соболів

"Ніколи не проб'ється нагору той, хто не робить того, що йому кажуть, і той, хто робить не більше того, що йому кажуть".

Е. Карнегі

"Усе, що несправедливо, ображає нас, якщо не приносить безпосередньої вигоди".

Л. де Вовенарг

"Чим наполегливіше я працюю, тим стаю щасливішим".

Дж. Тербер

"Є тільки один спосіб примусити кого-небудь щось зробити. Лише один. Потрібно змусити людину захотіти зробити це. Запам'ятайте, інших способів немає".

Д. Карнегі

"Для того щоб генерал міг підтримувати свою репутацію, він має щедро платити і зразково карати, адже якщо він не платить солдатам вчасно, то не може карати їх відповідним чином, коли вони того заслуговують".

Н. Макіавеллі

"Відкладене покарання ми завжди можемо виконати, але вже виконане ніяк не можна забрати назад".

Сенека

"Якщо винних немає, їх призначують".

О. Лебедь

"Якщо нам є чим себе дорікати, ми завжди знайдемо винних".

X. Ягодзиньский

"Якщо догана не допомогає, спробуйте оголосити подяку".

І. Гамазкова

"Суб'єктивізм — звичайна справа у процесі вишукування об'єктивних причин".

Л. Кумор

"Найглибшою властивістю людей є жагуче прагнення бути оціненим по заслузі".

У. Джеймс

"Три повчання дорівнюють образі".

О. Фюстенберг

"Я завжди радий навчатися, але мені не завжди до душі, коли мене повчають".

В. Черчілль

"Похвала, як вино, розкріпачує наші сили, але не п'янить".

П. Буаст

"Хвалити людину варто в письмовому вигляді, а гостро критикувати потрібно по телефону".

Ч. Вічем

"Немала частина успіху — бажання його досягти".

Сенека

"Хто хоче, той і може".

М. Ф. Квінтілліон

"Краще, щоб гравці були одружені та в боргах. Тоді в них з'являється мотивація".

Е. Банкс

5.4.2. Тест

Виберіть правильний варіант відповіді.

1.Мотивація — це:

a.  процес спонукання, стимулювання себе чи інших до цілеспрямованої поведінки або виконання певних дій, спрямованих на досягнення власної мети або мети організації;

b.  готовність людей докласти максимальних зусиль, щоб досягти організаційних цілей, що зумовлено здатністю цих зусиль задовольняти певну індивідуальну потребу;

c.  відповіді 1) і 2) правильні;

d.  відповіді 1), 2) і 3) неправильні.

2.У чому полягає сутність поняття "потреба":

a.  усе те, що пропонує працівникові організація за виконання службових обов'язків;

b.  усвідомлене відчуття нестачі, необхідність у чомусь, яке має визначений напрям або шлях до вирішення;

c.  усе те, що людина вважає цінним, чого вона прагне досягти і чим би хотіла володіти;

d.  фізіологічне чи психологічне відчуття нестачі в чомусь або комусь, переконання в тому, що чогось чи когось бракує?

3.Згідно із законом результату:

a.  людина прагне повторити ту поведінку, що спричинила задоволення потреби й асоціюється з досягненням результату, і навпаки;

b.  повна компенсація за витрачені зусилля, має відображати реальний внесок працівника в кінцеві результати діяльності організації;

c.  робітник повинен мати бажання виконувати роботу, вміти її виконувати і мати для цього відповідні матеріали й обладнання;

d.  коли людина усвідомлює потребу, це зумовлює стан ці-леспрямованої поведінки, орієнтованої на досягнення конкретного результату.

4.Який вигляд має модель мотивації поведінки через потреби:

a.  потреби — спонукання (мотиви) — дія — мета — можливий результат — потреби;

b.  потреби — мета — спонукання (мотиви) — можливий результат — дія — потреби;

c.  потреби — спонукання (мотиви) — можливий результат — мета — дія — потреби;

d.  потреби — можливий результат — спонукання (мотиви) — мета — дія — потреби?

5.До вчених, які розвинули змістові теорії мотивації, належать:

a.  Маслоу, Лоулер, Врум;

b.  Герцберг, Портер, Алдерфер;

c.  Маслоу, Мак-Клелланд, Врум;

d.  Герцберг, Алдерфер, Мак-Клелланд.

6.Найвідоміша модифікація теорії потреб А. Маслоу — це:

a.  теорія трьох потреб Д. Мак-Клелланда;

b.  теорія очікування В. Врума;

c.  теорія ЖВЗ К. Алдерфера;

d.  двофакторна теорія Ф. Герцберга.

7.Теорія справедливості стверджує, що:

a.  зростання рівнів потреб не відбувається по вертикалі вгору, можливо задоволення кожної окремої потреби незалежно від інших;

b.  люди суб'єктивно визначають відношення отриманої винагороди до витрачених зусиль і зіставляють його з винагородою інших людей, які виконували аналогічну роботу;

c.  потреби вищих рівнів не мотивують людину взагалі або мотивують частково доти, доки не задовольняться потреби нижчих рівнів;