Перспективи еволюції людства з точки зору поглядів мислителів-космістів В. І. Вернадського, К. Е. Ціолковського, ї та сучасних тенденцій у розвитку людини (стр. 2 )

РОЗДІЛ 1

ЛЮДСТВО – ЧАСТИНА КОСМОСУ. КОСМІЗМ – ЕВОЛЮЦІЙНИЙ СВІТОГЛЯД ЛЮДСТВА

1.  1. Біологічні погляди на еволюцію людства

Еволюція - безперервний процес, і зупинок у розвитку не існує. До чого йде людство, які його еволюційні перспективи?

Все живе на Землі, у тому числі і людство, являє собою відкриту систему, здатну пристосовуватися до умов середовища і виробляти нові якісні ознаки. Набори генів всіх людей - генотипи, утворюють генофонд людства, який піддається постійним впливам навколишнього середовища. Генотип людини здатний зберігати свою цілісність, проте в ньому завжди присутні змінені мутовані гени. Мутації виникають під впливом мутагенів, особливих факторів середовища. Потужний мутагенний фактор - іонізуюче космічне випромінювання. Космос «замовляє» той чи інший вид мутацій, вони ж є матеріалом для подальшої еволюції.

Основні положення вчення про мутації були сформульовані голландським ботаніком де Фризом (1901р.) [8]. Мутації - стохастичні (випадкові) фактори еволюції. Мутіювані гени не завжди можуть виявитися зовні. Вони накопичуються в генофонді людства без істотних зовнішніх проявів до певного моменту. Коли людей, носіїв змінених генів одного виду (однієї алелі), стає багато, тоді у їхніх нащадків можуть виявитися ознаки, за які відповідає цей мутований ген. Відомо, якщо нова ознака є корисною і веде до більш високої пристосованості організмів до умов середовища, то він зберігається і передається нащадкам, якщо зменшує пристосованість і є шкідливим, то вибраковується природним відбором.

Основна стратегія еволюції - вдосконалення зовнішніх і внутрішніх форм, підвищення рівня організації та енергетики живих організмів. Це призводить до збільшення пристосованості організмів до середовища. Умови середовища та пристосування до них не виникають одночасно. Підготовка до появи тієї або іншої ознаки йде в генофонді популяції особи ще до того, як з'являться необхідні умови. Саме цим можна пояснити появу преадаптацій - ознак, які повністю будуть використовуватися тільки в майбутніх умовах і дозволяють досягти розквіту більш прогресивної групі живих організмів, яка успадкувала їх від предків.

Еволюційні процеси серед людства йдуть безперервно. Можна припустити, що генофонд людства вже містить ті ознаки, які будуть необхідні для майбутнього. В переломні моменти історії Землі, висловлюючись мовою синергетики [5,7], в точках біфуркації, в популяції людства обов'язково повинні з'являтися люди з особливими ознаками, що відрізняють їх від більшості.

Закони спадковості носять статистичний характер: те, що неможливо простежити на прикладі однієї особи, справедливо на прикладі великої популяції. Пристосування з'являються не на рівні однієї людини, а на рівні суспільства людей. Чим більше число людей змушене пристосовуватися до мінливих умов, тим швидше нові ознаки стануть нормою для всього суспільства.

Людина як біологічний вид являє собою досконалий організм, що спроможний підвищувати свої пристосувальні особливості за рахунок створення техносфери, рукотворного середовища. Людині дані свобода вибору у пізнанні добра і зла, тому все, що пов'язано з її діяльністю несе на собі відбиток певного рівня моральності. Невже мільйони років еволюції так і не приведуть до того, щоб етичними і моральними стало все суспільство людей, а не окремі його кращі представники?

Ми можемо припустити, що настане певний момент в еволюції біосфери, коли в людському суспільстві будуть народжуватися діти з якісно новими моральними придбаннями (ароморфозами) [8], які дозволять вийти всьому людству на новий рівень розвитку і освоїти нові середовища існування. Це також відповідає профетичним поглядам учених-космістів, які висловлювались у XIX-XX ст.

1.  2. Антропный принцип як відображення творчості Всесвіту

Відповідно до сучасних наукових уявлень, Земля з'явилася 5 мільярдів років тому. Перші сліди життя зафіксовані в породах, вік яких 3,5 - 4 мільярди років. З'явившись на Землі, живі системи активно перетворювали неживу (косну) природу, прискорюючи еволюцію на Землі. Вся органічна історія Землі розділена на 5 ер: Архейська (ера зародження життя), Протерозойська (ера раннього життя), Палеозойська (ера прадавнього життя), Мезозойська (ера середнього життя), Кайнозойська (ера нового життя) [8, стор.78 – 80]. Перехід від ери до ери визначається за різкою зміною в шарах земної кори видового різноманіття відмерлого органічного життя, що формує відкладення. Протягом мільярдів років змінювалися клімат, рельєф Землі і змінювалися живі організми, що населяють Землю.

У цих змінах можна простежити певні закономірності, які призвели до появи людини. Аналіз історичного розвитку органічного світу дозволяє зробити висновок про те, що людство - закономірний, а не випадковий етап еволюції. У світлі останніх астрофізичних відкриттів, стало ясно, що в основі побудови Всесвіту лежать певні принципи, які до початку еволюції на Землі вже закладали їі результат - появу людини. Творча праця природи, що почалася з моменту виникнення Всесвіту, була спрямована на появу людини. Мільярди поколінь живих організмів, їх загибель, трагедії та катастрофи - і все це для того, щоб людина розумна стала пануючим видом на Землі. Згідно сучасним поглядам, існування людства, як і життя на Землі, - результат об'єднання цілого ряду сприятливих умов. Розглянемо ці умови [2,10,15].

«Особливості Макросвіту визначаються властивостями його складових – елементарних частинок. Доведено, що в особливостях взаємодії елементарних частинок закладена можливість появи людини. Так, елементарні взаємодії мають постійну величину, числове значення якої 1/137. Завдяки саме такому її значенням утворюються атоми, молекули, і наприкінці - людина. Найменша зміна цієї величини зробило б наш Всесвіт іншим» [15, стор. 31].

Фізичні постійні (ФП) нашого світу, як підтвердили астрофізики, залишалися незмінними протягом 14 мільярдів років. До фізичних постійних відносяться:

Швидкість світла у вакуумі (визначає межу досягнення швидкостей в макросвіті), постійна Планка (визначає мінімальні значення дискретних порцій світла у мікросвіті), гравітаційна постійна (визначають силу тяжіння між частинками, що володіють масами), константи чотирьох фундаментальних взаємодій і деякі інші.

ФП забезпечують можливість існування Всесвіту, здатного до нескінченного розвитку. «Результати розрахунків показали, що достатньо змінити навіть одну константу в межах всього 10 - 15% і Всесвіт буде вироджений, в ньому не зможуть утворюватися основні стійкі структури - ядра, атоми, зірки, галактики й інші впорядковані системи» [2, стор. 184]. Крім певних параметрів фізичних констант є ще цілий ряд обставин, без збігів яких не могли б з'явитися життя і людство на нашій планеті: Значна маса Землі (близько 6 х1021т), достатня для утримання біля неї атмосфери, яка захищає Землю від космічних випромінювань. Сильне магнітне поле, яке відхиляє космічні частинки. Існування великої кількості води в трьох різних агрегатних станах, що стабілізує клімат. Оптимальна орбіта (якщо б вона була на 5 % менше або на 1% більше, життя було б неможливе). Існування винятково великого супутника - Місяця. Функції Місяця - забезпечувати припливи-відливи, які зумовили виникнення зон, необхідних для виходу життя на сушу і уповільнення обертання Землі з 4 до 24 годин на добу, причому уповільнення поверхні Землі відбувається більше, ніж уповільнення обертання металевого ядра Землі. Це призводить до появи на Землі потужного магнітного поля, що захищає разом з атмосферою живі організми від космічних випромінювань. Турбулентні процеси в ядрі, які є наслідком нестаціонарних процесів на Сонці (хромосферні спалахи, протуберанції, конденсації в короні і т. п.), призводять до того, що магнітне поле періодично змінюється, що зіграло важливу роль у змінах біоти (спільнот живих організмів на Землі) і виникнення людини [2, стор. 135 -136].

Сукупність численних випадків разом з наявністю взаємоузгоджених ФП була названа П. Девісом «тонким підстроюванням» [9, стор.185]. Випадковий збіг всіх цих умов виключається. Перераховані факти підтверджують антропный парадокс (інші назви - принцип антропности, антропологічний принцип). Суть його полягає в наступному: «Властивості Всесвіту такі, якими вони повинні бути для того, щоб забезпечити появу та існування людини» або «Існування Всесвіту, людства і кожної людини - взаємозалежні частини єдиного процессу» [2 С.136].

«На певному етапі спрямованого розвитку Всесвіту може з'явитися «спостерігач», здатний виявити «тонке підстроювання» і задуматися про причини, які вона породила. ...У спостерігача, що володіє нашою системою сприйняття світу і нашою логікою, неминуче виникнення питання: чи є випадковістю виявлена ним «тонке підстроювання» [9, стор.189]. Сучасна космологія стверджує, що «людина й суспільство є така структурна організація матерії і руху, яка обумовлена взаємодіями в масштабі всієї Метагалактики. Тому людство і соціальна форма руху є космічні явища» [9, стор. 31].

У рамках нового наукового мислення пропонується більш розумний і скромний підхід, який визнає, що «спостерігач» - це тільки певна сходенка до вирішення наступних завдань розвитку Всесвіту. Такий висновок рівносильно визнанню існування у Природи якоїсь мети» [9,стор. 185].

Аналіз історичного розвитку органічного світу також дозволяє вийти на певний рівень узагальнень, який свідчить про закономірності появи людини в ході органічної еволюції. Численні сходинки еволюції цілеспрямовано вели до появи «спостерігача», здатного розгледіти своєрідне «тонке підстроювання» не тільки на рівні фізичної матерії, але і на рівні її біологічної організації. Таким чином, людина з’являється не випадково. В ії появі зацікавлені творчі сили Всесвіту, тому перед людиною стоять дуже важливі задачі, пов’язані з необхідністю самовдосконалення та етичного розвитку для подальшого розвитку інтелекту у напрямку пізнання законів Всесвіту.

1.  3. Сучасні синергетичні погляди на еволюцію людини та їх збіг с поглядами мислителів-космістів.

У підручнику біології для 11 класу в розділі «Історичний розвиток органічного світу» немає жодної інформації про синергетику - універсальний эволюционізм. Основні положення синергетики могли б доповнити теорію еволюції органічного світу, яка є тільки окремим прикладом еволюційних процесів, що проходять в єдиній самоорганізованій системі - Всесвіті.