Перспективи еволюції людства з точки зору поглядів мислителів-космістів В. І. Вернадського, К. Е. Ціолковського, ї та сучасних тенденцій у розвитку людини (стр. 7 )

… За жизнь мы успеваем многое, но явно не существенное. Когда смотришь на небо, то остаёшься один на один со своими мыслями, к которым не привык в обычной жизни. Сейчас мой смысл в том, чтобы чувствовать, учиться и знать, что если я и совершаю ошибки, то мне помогут их исправить. У меня существует страх, страх, что я не узнаю, в чём смысл жизни. Важно хорошие моменты как можно сильнее замедлить в воображении, а плохие пропускать и не «зацикливаться» на них, но, в то же время, извлекать из них пользу. Смысл не в том, чтобы ждать, когда закончится гроза, а в том, чтобы научиться от души радоваться дождю ( Инна Н.). Я счастлива от того, что живу и замечаю красоту окружающего мира ().

… Без ответа на этот вопрос можно не прожить, а просуществовать. Если человек не будет задумываться над этим вопросом, он будет обезьяной. Нужно мыслить и делать что-то правильно, чтобы преобразовывать действительность, тогда мы будем на правильном пути к духовному росту. Человек будет искать ответ на этот вопрос и обязательно поймёт, что такое счастье. Я не знаю, в чём смысл, но чем раньше я буду его задавать, тем быстрее его найду (Влад Н.).

…. Нужно быть умной доброй и той, которая заслуживает быть человеком и женщиной (Екатерина Ч).

… Для меня это очень простой вопрос, я о нём давно задумывалась. Жить, а не существовать, испытывать радость, печаль, любовь, благодарность. И ещё смысл в том, чтобы помогать другим с моральной точки зрения. Ещё я стараюсь усовершенствовать себя. Я чувствую внутри себя прекрасный мир, где уютно, в нём красота и добро. Этот мир помогает мне пережить неприятности. Часто люди, сталкиваясь с неприятностями, меняются и не всегда в лучшую сторону. Смыслом моей дальнейшей жизни будет научиться избегать этого. Смысл у всех разный, но суть его одна – становиться лучше (Анастасия К).

Наведемо цікаві приклади з творів учителів. Вислови приводяться теж російською, мовою оригіналу:

…В «нужности» другим. Если в тебе испытывают необходимость, если ты нужен кому-то, то значит, жизнь твоя не лишена смысла.

…Основная цель прихода человека в этот мир – восхождение по собственной лестнице духовного развития.…Благодарить судьбу за то, что было и чего не было.

…Смысл – удивляться и восхищаться всем живым на Земле. Смысл жизни – оставить добрый след в сердцах и душах людей.

Аналізуючи ці данні можно зробити висновок про те, що питання сенсу життя цікавлять всіх старшокласників та учителів, але у різній мірі. Духовні придбання життя важливі для 76% учнів, а матеріальні – 24%, для вчителів ці відсотки складають: 67% та 33% відповідно. Мрії дітей про майбутнє мають більш духовний напрямок, ніж мрії дорослих, крім того роздуми деяких дітей глибші та більш різноманітні. Це може свідчити про те, що наше припущення що до наявності дітей нової свідомості серед молоді має дійсні підстави.

Крім того серед відповідей учителів були відповіді, що заперечують необхідність міркування над важливими питаннями сенсу життя. К превеликому жалю, деякі вчителі не вважають за потрібне його шукати. Це абсолютно невірно. Тому, у дітей є чому вчитися. Кожне нове покоління, краще попереднього. І у тих дорослих, що не мають духовного сенсу життя, ще є можливість змінитися. Тепер ми прийшли до того часу, коли не тільки вчитель має допомагати учневі знайти свій шлях, а й дитина може йому допомогти. Але для цього потрібно, щоб кожний дорослий відкривав своє серце дитині і тоді вони разом знайдуть гармонію в спілкуванні.

РОЗДІЛ 4

О. П. БЛАВАТСЬКА, В. І. ВЕРНАДСЬКИЙ, К. Е. ЦИОЛКОВСЬКИЙ ПРО МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА ТА ВІДПОВІДНІСТЬ ЇХ ІДЕЙ СУЧАСНОСТІ

Олена Петрівна Блаватська в 2 томі «Таємної Доктрини», присвяченому Антропогенезу, відзначає неминучість появи на Землі нової людської Раси. Вона «тихо почне своє існування і, дійсно, так тихо, що протягом багатьох тисячоліть її піонери - своєрідні діти, які будуть перетворюватись в своєрідних чоловіків і жінок - будуть розглядатися, як аномалії, як ненормальні дивностi, фізично і розумово. Потім по мірі їх розмноження, їх кількість буде збільшуватися з кожним століттям, вони, в один прекрасний день, опиняться в більшості. Тоді теперішній тип людини буде розглядатися як винятковий виродок; до тих пір, поки вони, у свою чергу, не вимруть в цивілізованих країнах, переживаючи лише малими групами на островах, - нинішніх снігових вершинах - де вони будуть жити, вироджуватися і, нарешті, вимруть... За Циклами Матерії будуть слідувати Цикли Духовності і цілком розвиненого розуму. За аналогією закону в історії раси, більшість майбутнього людства буде складено з чудових Адептів» [10, т.2. кн. 3, стор. 556 – 558].

Можливо, саме зараз, на наших очах, в світ приходять незвичайні діти, своєрідні передвісники великого переходу, яких можна назвати піонерами еволюції. Незвичайні діти, діти нового свідомості, Діти Світла - це не плід фантазії окремих вчених, а певна закономірність розвитку природи, яка спрямована на еволюцію людства. За словами Костянтина Едуардовича Циолковського, «людина настроюється природою в певному тоні, це, безумовно, мажорний тон, вимогливий тон, а не прохання про помилування. Так заявляє про себе нова космічна ера, до якої ми підходимо, повільно підходимо, але вірно».

Володимир Іванович Вернадський майбутнє людства пов'язував з перемогою наукової людської думки. Її досягнення дозволять здійснити «безпосередній синтез їжі, без посередництва організованих істот», тобто зроблять людство автотрофним. «Наслідки такого явища в механізмі біосфери були б величезні. Це означало б, що єдине ціле - життя - знову розділилася б, з'явилося б третє, незалежне його відгалуження. За цим фактом на земній корі з'явилася б у перший раз в геологічній історії земної кулі автотрофна тварина. Нам зараз важко, мабуть, неможливо уявити собі геологічні наслідки цієї події; але вочевидь, що це було б прискоренням довгої палеонтологічної еволюції, було б не дією вільної волі людини, а проявом природного процесу. Людський розум цим шляхом не лише створив би нове велике соціальне досягнення, але ввів би в механізм біосфери нове велике геологічне явище» [3. стор. 306].

В. І. Вернадський розглядає еволюцію людства як закономірний природний процес. Як натураліст він упевнений, що свобода волі і розум не можуть призвести людство до краху і змінити закони природи.

Автотрофність людства «торкнеться нас ще ближче. Чи буде воно благотворне або принесе нові страждання людству? Ми цього не знаємо. Але перебіг подій, майбутнє, може бути визначено значною мірою нашою волею і нашим розумом. Потрібно вже зараз готуватися до розуміння наслідків цього відкриття, неминучість якого обов’язково настане. Лише окремі мислителі передчувають наближення нової ери. Вони по-різному уявляють її наслідки... Натураліст може дивитися на це відкриття інакше, з мудрим спокоєм. Він бачить у завершенні його синтетичний вираз великого природного процесу, що триває мільйони років і не має на всьому протязі ознаки розкладу. Це творчий процес, а не анархічний. Врешті - решт, майбутнє людини завжди здебільше створюється ним же самим. Створення нової автотрофної істоти дасть йому досі відсутні можливості використання його вікових духовних прагнень; воно реально відкриє перед ним шляхи кращого життя" [3. стор. 306 -307].

В. І. Вернадський пов'язує майбутні наукові відкриття в області досягнення автотрофності з можливістю для людства реалізовувати свої давні духовні прагнення, так як «турбота про хліб щоденний» перестане бути його основною турботою.

Цікаві думки Костянтина Едуардовича Ціолковського про майбутнє людства. Їх приводить у роботі «Аероіони і життя: Бесіди з Циолковським».

«Еволюція є рух вперед. Людство як єдиний об'єкт еволюції теж змінюється і, нарешті, через мільярди років перетворюється в єдиний вид деякої енергії (променистої), значить, ми прийшли до висновку, що матерія за посередництвом людини не тільки сходить на вищий рівень свого розвитку, але і починає мало-помалу пізнавати себе!» [12, стор. 489].

«Через багато мільярди років ця ера Космосу знову перетвориться в корпускулярну, але більш високого рівня, щоб почати все спочатку: виникнуть Сонця, туманності, сузір'я, планети, але за більш досконалого закону, і знову в Космос прийде нова, ще більш досконала людина, людина іншого «крою» ... щоб перейти через всі високі ери і через довгі мільярди років згаснути знову, перетворившись у сверхлучевий або сверхтелепатичний стан, але теж більш високого рівня. Пройдуть мільярди років, і знову з променів виникне матерія вищого класу, і з'явиться, нарешті, сверхнова людина, яка буде розумом настільки вище нас, наскільки ми вище відсталої матерії. Він вже не буде запитувати: «Навіщо?» Він це буде знати і, виходячи зі свого знання, буде будувати собі Космос за тим зразком, який визнає більш досконалим... Така буде зміна великих космічних ер і велике зростання розуму! І так триватиме доти, поки цей розум не дізнається все. … Тоді існування він буде вважати за непотрібне та перейде в телепатичний стан високого порядку, в якому буде все знати і нічого не бажати, тобто той стан свідомості, що розум людини вважає належить богам. Космос перетвориться у велику досконалість» [12, cтор. 491 -492].

Всі ці цікаві думки мислителів-космістів є профетичне передбачення майбутнього існування людства. В них відображені не тільки висновки окремих людей, а й прояв об’єктивних еволюційних тенденцій, які ці великі люди змогли осягнути та узагальнити. Сьогодення людства, при біглому погляді, здається не має підстав для оптимістичного майбутнього. Але це тільки здається, коли аналіз стосуеться поверхневих подій, або ґрунтується на сьогоденні без осягання цілого, що має назву: «еволюція людства у масштабах Всесвіту». За думкою Д. Андреєва, автора «Рози Миру»: «Переживаемый нами отрезок по отношению к целому сравним с десятисекундной остановкой на полустанке в ночной степи пересекающего гигантский материк пассажирского поезда. И пока мы не приучили себя к созерцанию исторических и космических панорам во всём их величии, пока не привыкнем к таким пропорциям, масштабам и закономерностям, до тех пор наши суждения будут мало чем отличаться от суждения насекомого или животного, умеющего подходить к явлениям жизни только под углом зрения личных инересов или интересов крошечного коллектива» [13, стор.204].