Фондова лекція № 6 (стр. 3 )

В цьому напрямку важливим заходом є спільний наказ МОЗ і МВС України № 000/877 від 19 грудня 2000 р. “Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади”, яким затверджена “Інструкція про заходи на організацію взаємодії закладів охорони здоров'я та органів внутрішніх справ щодо запобігання небезпечним діям з боку психічнохворих”.

3. Правове положення і організаційні основи судово-психіатричної експертизи (СПЕ).

Організація та проведення судово-психіатричної експертизи в нашій країні ґрунтується на відповідних положеннях Законів України “Про судову експертизу” та “Про психіатричну допомогу” (2000р.), основ судочинства, нормах Кримінального, Цивільного, Кримінально-процесуального та Цивільно-процесуального кодексів і детально регламентовані інструкцією про проведення СПЕ, затвердженою наказом МОЗ України № 397 від 8 жовтня 2001 року.

Судово-психіатрична експертиза перебуває у підпорядкуванні органів охорони здоров'я. Її проведення покладене на психоневрологічні установи – психіатричні лікарні, психоневрологічні інститути та диспансери, де створюються (наказом керівника установи або територіального органу охорони здоров’я) спеціальні судово-психіатричні комісії або відділення судово-психіатричної експертизи. СПЕ проводиться, як правило, комісійно в складі трьох осіб (лікарів-психіатрів): голова і два члени комісії, один з яких є доповідачем. У виняткових випадках допускається проведення експертизи двома або одним психіатром при об’єктивній неможливості забезпечити повний склад комісії.

Методичне і наукове керівництво судово-психіатричною експертизою здійснюється Міністерством охорони здоров'я через Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ, якому надається право контролю за якістю проведення експертиз.

Судово-психіатричним експертом може бути тільки лікар-психіатр, який має відповідну підготовку в галузі судової психіатрії, атестований по спеціальності “Судова психіатрична експертиза”. Перевага надається фахівцям, які внесені до Реєстру судових експертів. В якості судово-психіатричних експертів залучаються лікарі, які мають клінічний психіатричний досвід і працюють в лікувальних психіатричних установах (психіатричних лікарнях і клініках, диспансерах, спеціальних психоневрологічних інститутах.)

Ступінь кваліфікації експерта-психіатра визначається його науковими знаннями, станом роботи по спеціальності, практичним експертним досвідом. Він повинен також знати основи кримінального і цивільного права.

Правовою основою діяльності експертів-психіатрів є відповідні статті Кримінального, Кримінально-процесуального, Цивільного, Цивільно-процесуального кодексів, положень Основ законодавства про охорону здоров'я, законів України “Про судову експертизу” та “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. Останній визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою, виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов’язки органів виконавчої влади і місцевого самоврядування з організації психіатричної допомоги та правового і соціального захисту осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов’язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги.

Судово-психіатрична експертиза проводиться за постановою слідчого, прокурора, органу дізнання, за ухвалою суду чи ухвалою (постановою), винесеною одноосібно суддею в справі окремого обвинувачення або в порядку досудової підготовки цивільної справи (ст. 196 КПК України).

У постанові зазначається місце і час її складання, посада і прізвище особи, що виносить постанову, справа, в якій проводиться слідство, стаття відповідного кодексу, на підставі якої прийнято рішення і його обґрунтування, підстави для проведення експертизи, прізвище експерта або назва постанови, експертам якої доручається експертиза, питання, на які експерт повинен дати висновок, об’єкти, які мають бути досліджені, а також перелічені матеріали, які пред’являються експертові для дослідження.

Предметом експертизи є визначення психічного стану осіб, яким її призначено, у конкретні проміжки часу і відносно певних обставин, що мають юридичне значення і цікавлять слідство та суд.

Експертиза призначається і проводиться за наявності відповідних юридичних та фактичних підстав.

Юридичними підставами для призначення експертизи є відповідні статті КПК України, що передбачають даний вид експертизи.

Фактичними підставами для призначення експертизи є конкретні документовані дані про психічний стан особи, що викликають сумніви у його психічній повноцінності або осудності.

Найчастіше судово-психіатрична експертиза призначається у зв’язку з сумнівами щодо психічної повноцінності обвинуваченого, підозрюваного (ст. 76 КПК), свідка, потерпілого, цивільного позивача і відповідача, а також особи, стосовно якої вирішується питання про її цивільну недієздатність. Сумніви щодо стану психічного здоров'я можуть викликати лише обґрунтовані припущення про наявність у особи психічного розладу, який здатен вплинути на юридичну значущу поведінку.

Формальними підставами для призначення судово-психіатричної експертизи є:

1) хвороблива, незвичайна, недоречна, поведінка обвинуваченого в слідчого або на суді, коли він неспроможний правильно осмислити питання, перестає відповідати на запитання або відповідає невпопад, бурхливо реагує на окремі зауваження або запитання і т. ін.;

2) наявність у справі документів, що свідчать про психічні порушення в минулому, перебування на лікуванні у психіатричній лікарні або на обліку в психоневрологічному диспансері або кабінеті;

3) відсутність достатніх, психологічно зрозумілих підстав і мотивів злочину – при так званих “безмотивних злочинах”;

4) неправильна, безглузда або дивна поведінка правопорушника під час вчинення злочину чи під час затримання;

5) особлива жорстокість і тяжкість злочину, якщо виникає сумнів у психічному здоров’ї особи, яка його скоїла;

6) наявність даних про перенесені в минулому захворювання головного мозку (енцефаліти, менінгоенцефаліти) чи травми черепу (струс, стиснення, забій головного мозку);

7) наявність даних про інвалідність або звільнення від строкової військової служби через психічне захворювання;

8) безглузді показання обвинуваченого, свідка та потерпілого, що мають характер обмов і само обмов;

9) затримка психічного розвитку і навчання в допоміжній школі;

10) підозра в симуляції і дисимуляції психічної хвороби;

11) дані про велику частоту психічних захворювань у близьких родичів.

За результатами вивчення зібраних матеріалів слідчий чи суд повинні самостійно прийняти рішення про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи про необхідність призначення судово-психіатричної експертизи.

Своєчасність виявлення і направлення на експертизу осіб, щодо психічної повноцінності яких виникають сумніви, свідчить про належну підготовку юристів і є запорукою справедливого правосуддя, а також має суттєве значення для профілактики суспільно небезпечних дій осіб з психічними відхиленнями.

У разі призначення судово-психіатричної експертизи слідчий або суд зобов’язані представити комісії матеріали справи, які повинні містити дані не тільки про обставини злочину, але й про особистість підекспертного, його поведінку, напрям думок, характерологічні особливості (жадібність, безвільність, жорстокість, мстивість, запальність і т. ін.). Чим повніше вони будуть представлені в матеріалах справи, тим достовірнішими будуть висновки судово-психіатричної експертизи.

Важливо встановити, як поводився підекспертний у момент вчинення злочину, до і після нього. Які думки висловлював, який у нього був зовнішній вигляд і т. ін.

Для проведення експертизи надзвичайно важливо мати характеристику підекспертного на всіх етапах його життя: у ранньому дитинстві, шкільні роки, період самостійної роботи. Рекомендується з’ясувати, чи не було відставання у фізичному і розумовому розвитку, коли він почав ходити, говорити; чи не було в нього будь-яких судомних нападів, травм голови, чи не переносив він важких інфекційних захворювань; як навчався в школі, чи не відставав у навчанні, яка була його поведінка при проходженні військової служби, у побуті, сім'ї і на роботі; чи не спостерігалося дивацтв, якщо спостерігалися, то в чому вони проявлялися; чи часто він змінював професію, місце роботи; чи не зловживав алкоголем.

Треба з’ясувати, чи не хворів він раніше на будь-яке психічне захворювання, чи не перебував під наглядом психіатра в диспансері або на стаціонарному лікуванні. В таких випадках необхідно установити, коли почалося захворювання, в чому воно проявлялось, в якому лікувальному закладі перебував підекспертний, тривалість перебування, діагноз, яке лікуванні проводилося і як воно протікало. Для цього повинні бути подані оригінали історій хвороб, амбулаторних карт, медичних обстежень про звільнення від військової служби, довідка МСЕК про інвалідність, медичні довідки про травми голови; копії попередніх судово-психіатричних висновків; історія хвороби, якщо перебував на примусовому лікуванні; при розладах мислення – записи, щоденники, листи, скарги, що стосуються душевного самопочуття, переживань і т. ін. За наявності короткочасного психічного розладу в період вчинення протиправних дій – протоколи допитів свідків і осіб, які бачили обвинуваченого до і після скоєного, з урахуванням поведінки, особливостей висловлень, послідовності вчинків і реагування на дії оточуючих.

Від ретельності підготовки матеріалів для проведення експертизи залежить її повнота і всебічність, надійність експертного висновку. Цілий ряд дій має право проводити лише орган, що призначив експертизу, і заборонено перекладати їх проведення на експертів. Це передусім стосується збирання матеріалів, що підлягають дослідженню. Всі важливі ля судження про психічний стан обвинуваченого дані слідчий повинен зібрати не тільки шляхом допиту обвинуваченого, але і його родичів, близьких, знайомих та інших осіб.

Слід пам’ятати, що призначення судово-психіатричної експертизи відразу ж після затримання підозрюваного або на ранніх етапах досудового слідства, коли ще не зібрані необхідні матеріли, може призвести до неправильних, помилкових висновків. Судово-психіатричну експертизу варто призначати після того, коли факти, що стосуються злочину, стають достовірними, а у відношенні підекспертного зібрані дані, що достатньо характеризують його особистість.