Фондова лекція № 6 (стр. 6 )

- дачу завідомо неправдивих висновків (ст. 384 КК України);

- відмову чи ухилення від виконання покладених на нього обов’язків (ст. 385 КК України);

- розголошення даних досудового слідства або дізнання (ст. 387 КК України).

Експерту забороняється:

- самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно;

- розголошувати без дозволу прокурора, слідчого, особи, яка проводить дізнання, дані досудового слідства;

- вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи, з будь-якими особами, якщо такі особи прямо чи побічно стосуються експертизи;

- зберігати кримінальні, цивільні та господарські справи, а також речові докази й документи, що є об’єктами експертизи, поза службовим приміщенням.

7. Види судово-психіатричних експертиз.

Відповідно до Інструкції про проведення судово-психіатричної експертизи розрізняють такі види судово-психіатричних експертиз: стаціонарна, амбулаторна, експертиза у кабінеті слідчого, в суді, заочна і посмертна.

1. Стаціонарна судово-психіатрична експертиза є найбільш досконалою. Проводиться вона в психіатричних закладах, де організуються стаціонарні судово-психіатричні експертні комісії, і полягає у тривалому спостереженні за підекспертним в умовах психіатричного стаціонару.

Для проведення стаціонарної експертизи підекспертні поміщаються в спеціальні судово-психіатричні відділення, а за відсутністю таких – у спеціально відведені палати загальних відділень психіатричних лікарень.

Бажано, щоб кожне направлення було попередньо погоджено з адміністрацією лікарні. Разом з особою, яка направляється на експертизу, необхідно подати постанову слідчих органів про проведення експертизи чи ухвалу суду, а у відношенні засуджених – лист адміністрації місць позбавлення волі з особовою справою.

Для осіб, які знаходяться на стаціонарній експертизі в лікарні, існують особливі правила спостереження, які забезпечують необхідну ізоляцію і запобігають їхній втечі.

На осіб, які поступили на стаціонарну експертизу, заводять історії хвороб установленого зразка з деякими додатковими розділами судово-психіатричного характеру.

Після закінчення обстеження підекспертного, узагальнення всіх даних, отриманих під час перебування підекспертного у стаціонарі, і вивчення матеріалів судової справи підекспертний представляється експертній комісії, яка і дає висновок.

До складу комісії входять: 1) голова, найчастіше лікар лікарні чи його заступник з медичної частини; 2) постійний член (члени) комісії – завідуючий судово-психіатричним відділенням чи інший (інші) лікар лікарні із числа тих, хто має спеціальну судово-психіатричну підготовку і 3) лікар-доповідач, який проводить постійний нагляд за підекспертним.

При проведенні експертизи, крім клінічних, застосовуються необхідні лабораторні методи досліджень, а за наявності медичних показань – адекватні стану особи методи лікування і дослідження, на які є дозвіл Міністерства охорони здоров’я.

Термін проведення стаціонарної експертизи не повинен перевищувати 30 днів. У випадку неможливості через неясність клінічної картини винести кінцевий висновок про психічний стан і осудність у зазначений термін, комісія готує письмове обґрунтоване клопотання про необхідність продовження терміну обстеження, яке направляється органу, що призначив експертизу. У разі коли для вирішення питання про психічний стан підекспертного необхідно компетентне судження спеціалістів, інших фахів, можуть бути створені комплексні експертні комісії (психолого-психіатрична експертиза і т. ін.).

Етичні норми вимагають повної поінформованості підекспертного про проведення обстеження і лікування. Якщо особа категорично відмовляється від обстеження, ця обставина відображається у висновку експертів. До ухвали суду підекспертний у правовому відношенні не вважається психічно хворим. Під час проведення стаціонарної експертизи проведення будь-яких інших слідчих дій з обвинуваченим є недоцільним, оскільки це може вплинути на хід обстеження та позначитись на його стані.

Стаціонарна експертиза обвинуваченому проводиться за наявності постанови щодо обрання особі запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, санкціонованої судом; постанови судді або ухвали суду про призначення відповідної експертизи.

Стаціонарна експертиза потерпілому, свідкові, позивачеві та відповідачеві у кримінальній і цивільній справах призначається судом тільки за їх згодою.

Особа, яка перебуває під вартою, після заключного огляду експертною комісією повертається до установи, яка направила на експертизу, незалежно від експертного рішення. Особа, яка не перебуває під вартою, після закінчення експертизи може бути виписана із судово-експертної установи залежно від психічного стану самостійно або в супроводі родичів, законних представників, опікуна на підставі дозволу слідчого на його виписку. Особа, яка за психічним станом не може усвідомлювати свої дії та свідомо керувати ними і становить безпосередню небезпеку для себе і оточуючих, може бути переведена до психіатричної лікарні за місцем порушення кримінальної справи, де і знаходиться до рішення суду за цією справою. Це положення поширюється на осіб, які на момент закінчення експертизи звільнені з-під варти.

Підставою для призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи є складність розпізнавання психічних захворювань, необхідність уточнення глибини наявних психічних змін, необхідність проведення спеціального лабораторного дослідження, підозра в симуляції і дисимуляції.

2. Амбулаторна судово-психіатрична експертиза характеризується тим, що висновок здебільшого дається після однократного чи повторного обстеження підекспертного. Проводиться вона судово-психіатричними амбулаторними комісіями, що організуються при психіатричних лікувальних закладах (психоневрологічних диспансерах, лікарнях) або безпосередньо у кабінеті слідчого, суді, слідчому ізоляторі. Основна перевага амбулаторної судово-психіатричної експертизи – її короткочасність і оперативність, а недолік – неможливість в усіх випадках вирішити питання про характер і глибину психічних порушень, їх прогноз. Якщо амбулаторна судово-психіатрична експертиза не може відповісти на поставлені на її вирішення питання, вона дає висновок про необхідність проведення стаціонарної експертизи, обґрунтовуючи це в резолютивній частині акта.

Категоричний експертний висновок може бути сформульовано у випадках, коли підекспертні раніше перебували під наглядом психіатра і перебували на обліку у психоневрологічному диспансері, при обстеженні осіб, що вчинили правопорушення в стані простого алкогольного сп’яніння, у випадках короткочасного розладу психічної діяльності. Вирішальними обставинами у цьому випадку є матеріали кримінальної справи, якщо вони містять достатньо даних що характеризують особу на момент вчинення суспільно небезпечного діяння.

Окрім обвинувачених, амбулаторну судово-психіатричну експертизу проходять особи для визначення дієздатності при розгляді цивільних справ, а також більшість свідків і потерпілих.

Термін проведення амбулаторної експертизи становить до 20 днів з моменту отримання всіх необхідних матеріалів. Залежно від ступеня складності експертизи і кількості її об’єктів, поданих на дослідження, цей термін може бути подовжений на підставі мотивованого рішення експерта, надісланого органу, який призначив експертизу.

3. Судово-психіатрична експертиза в кабінеті слідчого може проводитися одноосібно або комісійно, як правило, одноразово і часто має консультативний характер.

Після обстеження обвинуваченого або підозрюваного експерт надає свій остаточний висновок про психічний стан особи на даний час щодо можливості проведення з нею слідчих дій або вказує на необхідність призначення амбулаторної чи стаціонарної судово-психіатричної експертизи, приєднання до справи додаткових медичних документів і яких саме, характеристик та інших матеріалів, зазначає, які обставини необхідно уточнити під час допиту свідків, тощо.

Судово-психіатричну експертизу в кабінеті слідчого необхідно відрізняти від консультування слідчого судовими психіатрами як спеціалістами. Консультування – це поза процесуальна дія і для його проведення складати постанову не потрібно.

4. Судово-психіатрична експертиза в суді може проводитись психіатром-експертом одноосібно або комісією з кількох лікарів-психіатрів, що викликаються судом, якщо питання про судово-психіатричну експертизу виникає тільки в процесі судового слідства. Після ознайомлення з обставинами справи й особистістю підекспертного в процесі судового слідства експерт дає письмовий висновок, оголошує його в судовому засіданні і дає роз’яснення з питань, які виникають у зв’язку з його висновком. У випадку неможливості дати відповіді на запитання, які поставлені судом, експерт виносить рішення про необхідність направлення підекспертного на стаціонарну судово-психіатричну експертизу, указує на необхідність приєднання до справи додаткової медичної документації.

Підставами для призначення судово-психіатричної експертизи в суді можуть бути: неправильна поведінка обвинуваченого, який раніше не проходив судово-психіатричної експертизи; зміна психічного стану обвинуваченого, що проходив раніше судово-психіатричну експертизу і був визнаний осудним; незгода з висновками судово-психіатричної експертизи, що проводилася раніше, у зв’язку з отриманням додаткових матеріалів; необхідність одержання роз’яснення окремих положень, що містяться у висновку про осудність – неосудність або застосування тих або інших примусових заходів медичного характеру.

5. Заочна судово-психіатрична експертиза проводиться лише у виняткових випадках, коли підекспертний не може бути доставлений для особистого обстеження. Зокрема: коли він знаходиться поза межами країни; коли необхідно уточнити висновок уже проведеної амбулаторної або стаціонарної судово-психіатричної експертизи (якщо одержані додаткові дані, за необхідності встановлення часу початку і тривалості психічного захворювання в зв’язку з тим, що виникли сумніви в достовірності попереднього експертного висновку). Іноді вона має консультативний характер, коли прокуратурою в порядку нагляду направляються матеріали кримінальної справи на засуджених для уточнення правомірності висновку судово-психіатричної експертизи, що проводилися в період слідства, про осудність цієї особи; коли необхідно одержати роз’яснення психіатрів з теоретичних наукових питань.