Фондова лекція № 6 (стр. 1 )

Міністерство внутрішніх справ України

Київський національний університет внутрішніх справ

Кафедра криміналістики та судової медицини

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри криміналістики

та судової медицини

полковник міліції

“28” серпня 2014 року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ № 6

з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою:

Організаційні та процесуальні основи судово-психіатричної експертизи. Призначення та проведення судово-психіатричних експертиз в цивільному та кримінальному процесі

напрям підготовки – 0304 (право)

спеціальність – 6.03040201 (правознавство); 6.030402 (правоохоронна діяльність)

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

Навчальний час 2 години

КИЇВ-2014

Вид лекції: інформаційна (загально предметна)

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися засвоєння знань з організації судово-психіатричних служб в Україні, правового та процесуального забезпечення судово-психіатричної експертизи, зв’язок судової психіатрії з іншими науками.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності курсантів, спостережливість, пам’ять і увагу.

3. Виховні: сприяти формуванню масштабного мислення, наукового світогляду, моральних якостей і особистості.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни психіатрія, судова медицина, кримінальне та цивільне право, законодавство України про експертизи і психіатричну допомогу

Забезпечувані дисципліни судова психіатрія

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: умовні графічні зображення (таблиці, схеми).

Технічні засоби навчання: мультимедійне.

План ЛЕКЦІЇ:

1. Вступ. Короткі відомості з історії психіатрії і судової психіатрії.

2. Предмет і завдання судової психіатрії.

3. Правове положення і організаційні основи судово-психіатричної експертизи (СПЕ).

4. Об’єкти, мета судово-психіатричної експертизи та методи її проведення.

5. Основні положення Закону України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. та наказ МОЗ України № 000 від 08.10.01, які стосуються провадження судово-психіатричної експертизи.

6. Права, обов’язки і відповідальність психіатрів-експертів.

7. Види судово-психіатричних експертиз.

8. Акт судово-психіатричної експертизи.

Рекомендована література.

1. А. и соавторы. Основы качественной психиатрической практики. – Донецк: Каштан, 2004.

2. Трудное детство нервной системы. – К.: СМП “АВЕРС”, 2001.

3. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. – Симферополь, 2001.

4. , Крук І. В. Толковый словник психиатрических терминов. – К.: Здоров’я, 1995.

5. Білецький Є.М., Білецька Г. А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.

6. Общая психиатрия. – Р.-на-Дону: Феникс, 2000.

7. Судебная психиатрия. – М.: Бек, 1998.

8. Судебная психиатрия: Курс лекций. – М.: Юристь, 1998.

9. Психиатрия в вопросах. – С.-Пб.: Питер, 1998.

10. “Бумад в борьбе с наркоманией”. Здоров'я України, № 11-12, 2004, с. 14.

11. Оксфордское руководство по психиатрии. 2 т. – К., 1997, с. 435.

12. Судебная медицина и психиатрия. Учебное пособие. – М., 2005.

13. Експертизи у судовій практиці. / За заг. ред. . – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 388 с.

14. , , Судебная психиатрия. – М.: ИНФРА-М-НОРМА, 1997.

15. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р.

16. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. . – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088 с.

17. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Виправно-трудовий кодекс України. – К.: Істина, 2001.

18. Судова психіатрія. Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000.

19. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (научно-практическое руководство) – М.: Изд-во Московского института, 1999.

20. І. Судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003.

21. Медичне право України. Збірник нормативно-правових актів. – К.: Ін. Юре, 2001.

22. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 3-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2004.

23. Основы судебно-психологической экспертизы. – М., 2003.

24. Напреєнко О. К. Психічні розлади у надзвичайних ситуаціях. В кн.: та ін. Медицина катастроф. – К.: Курс, 1999.

25. , Психиатрическая помощь на догоспитальном этапе. – С.-Пб., 2000.

26. Нормативно-правові документи з питань психіатричної допомоги. - К.: МОЗ України, 2004.

27. Невменяемость. – К., 2000.

28. Призначення примусових заходів медичного характеру щодо психічно хворих, які вчинили суспільно небезпечні діяння: Методичні рекомендації / та ін. – К.: Укр.. НДІ соц. та судової психіатрії, 1998.

29. Психіатрія. Підручник для вищих медичних навчальних закладів. / За ред. ієнко. – К.: Здоров'я, 2001.

30. Спіріна І. Д. Судово-психіатрична експертиза: Навчальний посібник / МВС України Дніпропетровський юрид. ін-т. - Д.: Арт-Прес, 1999.

31. Судебная и пенитенциарная психиатрия. Руководство для психиатров, клинических психологов и юристов. – К.: Здоров’я, 1998.

32. , Основы психиатрии. – Р. н/Дону: Феникс; М.: Зевс, 1997.

33. Основы судебной психиатрии. – М., 2005.

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ:

1. Вступ. Короткі відомості з історії психіатрії.

Неухильне дотримання працівниками органів дізнання, слідства, прокуратури та суду правових положень кримінального та кримінально-процесуального кодексу по відношенню до психічно хворих осіб, осіб з психічними відхиленнями, підозрюваних в скоєні протиправних дій, звинувачених. Свідків та потерпілих, а також осіб, які відбувають покарання за рішенням суду, але захворіли у місцях позбавлення волі, ґрунтується на захисті основних прав та обов’язків громадян, які гарантовані Конституцією та Законом України “Про психіатричну допомогу”.

У ряді випадків психічно хворі та особи з психічними відхиленнями скоюють суспільно небезпечні вчинки, які за своїм характером відповідають різним статтям кримінального кодексу. Це накладає особливу відповідальність на правоохоронні органи в справі виявлення причин, які призвели до скоєння такими особами суспільно небезпечних вчинків та їх попередження. Тому основною метою вивчення судової психіатрії у вищих навчальних закладах та на факультетах юридичного профілю є оволодіння слухачами основними теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними для правильного і своєчасного призначення судово-психіатричної експертизи, правильного формулювання її цілей, забезпечення всіма необхідними даними на підекспертну особу, грамотного трактування результатів експертного дослідження.

Короткі відомості з історії психіатрії.

Історія психіатрії (психо – душа, ятрео - лікувати) нараховує багато віків. Психічні захворювання, як і інші існують стільки, скільки існує людство.

Серед праць лікарів давнини про душевне захворювання найбільш відомими є праці Гіппократа – засновника наукової медицини взагалі. У його працях означена роль алкоголізму, соматичних захворювань і психічних травм у виникненні божевілля, запропоновано такі психіатричні терміни, як меланхолія, манія, параноя, епілепсія. Їх використовують і донині.

Гіппократ вважав, що в основі виникнення душевних захворювань знаходиться фізична причина. Серед медичних заходів він пропонував спокій “тіла і духа”, дієту, ванни, обливання холодною водою, легкі фізичні вправи.

Слід відмітити, що історія психіатрії дуже повчальна у тому відношенні, що перемога тих чи інших поглядів на сутність психічних розладів відбувалась у постійні боротьбі наукових передових та антинаучних, реакційних світоглядів. Перемога останніх в різні періоди історії нерідко трагічно відбивалась на долях хворих.

Найбільш трагічними були часи середньовіччя, коли затвердились погляди на психічно хворих, як на осіб одержимих “нечистою силою”, нібито “вступивших у спілку із дияволом на зло людям”.

У ту сумнозвісну епоху на вогнищах інквізиції лише в Європі загинули десятки тисяч безвинних психічно хворих людей.

Дещо відмінною була точка зору православних релігійних діячів, зокрема на Східнослов’янських землях. На психічно хворих дивились, як на “одержимих дияволом” поза їх волею. Найкращим місцем їх перебування вважались монастирі, де монахам переписувалося доброзичливе ставлення до хворих.

У 16-17 століттях у місцях Європи для них влаштовуються так звані сховища. В занедбаних приміщеннях, нерідко в минулому тюремних спорудах, інших не менш похмурих будівлях розміщувалися тисячі психічно хворих під наглядом відставних солдатів. Роками і десятиліттями знаходились вони в темних і сирих казематах, прикуті ланцюгами, голодні і безжально биті.

Знаменною датою у розвитку психіатрії став 1772 рік, коли лікар Філіп Пінель, керівник паризького “сховища вперше відмінив режим в’язниці та познімав з хворих ланцюги та кайдани”. Сховища були перетворені в заклади лікувального типу, з хворими почали поводитись гуманно, створюючи для них людські умови існування.

Одначе, ще довгий час навіть у Франції у багатьох притулках умови існування хворих були жахливими.

Один із перших посібників з психіатрії належить Ескірано. Він вперше намагався дати класифікацію психозу. З його ініціативи влаштовуються перші колонії для душевнохворих та використовується трудотерапія. Для врятування хворих, які відмовляються від їжі, було запропоновано кормління через зонд. Він вперше звернув увагу на захворювання, яке в майбутньому отримало назву прогресивний параліч.