Культура поділля (стр. 2 )

21 пам’яток періоду Трипілля нараховує археологічна карта Тиврівського району. Більшість поселень були відкриті впродовж 1981–1988-х років в результаті археологічних розвідок П. І. Хавлюка. На двох пам’ятках проводились цілеспрямовані широкомасштабні археологічні роботи. Це поселення Ворошилівка, відкрите у 1947 році Верхньобузькою археологічною експедицією під керівництвом Д. І. Березовця та повторно обстежене у 1948 році Південно-Подільською археологічною експедицією під керівництвом М. І. Артамонова. У 1975 році експедицією ВОКМ під керівництвом І. І. Зайця були розпочаті систематичні розкопки поселення, які тривали до початку 1990-х років. На поселенні Кліщів, відкритому у 1958 році П. І. Хавлюком, систематичні розкопки проводились у 1969–1982 роках під керівництвом І. І. Зайця, в результаті яких досліджено 16 жител. Більшість матеріалу з розкопок експонується у ВОКМ.

У 1970-х роках археологічною експедицією під керівництвом І. І. Зайця велись незначні стаціонарні роботи на пам’ятці поблизу м. Тростянця, в результаті яких досліджено 3 житла. Часткові розкопки були проведені на поселенні трипільської культури біля Селища. Пам’ятка відкрита у 1946 році М. І. Артамоновим, повторно обстежена у 1947 році археологічною експедицією під керівництвом Д. І. Березовця. У 2007 році, під час дослідження оборонної башти XVI–XVIII ст. експедицією ІА НАНУ під керівництвом Л. І. Виногродської, на трипільському поселенні були проведені стаціонарні археологічні роботи.

На теренах Ямпільського району на сьогодні відомо 19 пам’яток періоду Трипілля. Частина поселень була відкрита впродовж 1995–2000 років у результаті археологічних розвідок . Розвідувальні роботи в районі в різні часи проводили також М. І. Артамонов (1953 р.) і І. С. Винокур (1987 р.). Стаціонарні дослідження велись на поселенні трипільської культури на території Державного історико-культурного заповідника «Буша» (с. Буша). Перші розкопки були проведені у 2005 році експедицією ІА НАН України під керівництвом , у 2007 році археологічні польові дослідження продовжила експедиція ВДПУ під керівництвом івського. Матеріал з розкопок зберігається в музеї заповідника.

На території Шаргородщини нараховується 18 поселень доби енеоліту, більшість з яких відкриті археологічними розвідниками П. І. Хавлюка у другій половині 1980-х років. Розвідувальні роботи на теренах району проводили також І. І. Заєць (1975 р.), М. Є. Левада (1997 р.), єв (1999 р.). Жодна пам’ятка не розкопувалась.

Археологічна карта Жмеринського району нараховує 15 поселень періоду Трипілля. Археологічні пошукові роботи тут впродовж 1970–1980 років проводили І. І. Заєць, П. І. Хавлюк, , М. Є. Левада. Розкопки незначного обсягу велись у 1976 році на поселенні біля с. Біликівці (експедиція ВОКМ під керівництвом І. І. Зайця), під час яких досліджено 1 заглиблене житло. Матеріал з розкопок зберігається у фондах ВОКМ.

14 трипільських поселень виявлено на території Крижопільського району. Археологічні розвідки на більшості пам’ятках проводили (1993 р.), і М. Є. Левада (1996 р.).

Серед дослідників Тульчинського району – М. І. Артамонов (1947–1948 рр.), П. І. Хавлюк (1956–1982 рр.), працівники Тульчинського краєзнавчого музею. На теренах району виявлено 12 пам’яток періоду Трипілля, проте археологічні розкопки проводились лише на одному поселенні поблизу с. Печери. Пам’ятка відкрита у другій половині 1930-х років місцевим краєзнавцем . У 1947–1948 роках незначні дослідження тут проводились Південно-Подільською археологічною експедицією під керівництвом М. І. Артамонова (розкопано 1 житло). Знахідки зберігаються у фондах Ермітажу та Одеського археологічного музею.

Археологічну карту Вінниччини доповнюють 10 трипільських поселень, відкритих на теренах Чечельницького району. Археологічні розкопки в районі проводив (1903–1909 рр.), (1928 р.), І. Ч. Зборовський (1929 р.), івський (1977–2001 рр.) та місцеві краєзнавці. Незначні розкопки проводились на 4 поселеннях, серед яких – пам’ятка біля смт. Чечельника. Поселення відкрите у 1983 році івським і досліджуване ним впродовж 10 років. У 1990–1991 роках були проведені розкопки 1 житла.

У 1928 році стаціонарні роботи незначного обсягу проводились на поселенні Білий Камінь та Рогізка (обидві пам’ятки відкриті у 1909 році ). Матеріал з розкопок зберігається в Національному історичному музеї України (м. Київ). Археологічні польові дослідження велися також на поселенні поблизу с. Луги, відкритому у середині 1980-х років місцевим краєзнавцем. У 1987 році тут були проведені розкопки одного наземного житла. У 2001 році поселення досліджував івський. Знахідки зберігаються в сільському музеї с. Луги.

На території Томашпільського району нараховується 11 трипільських поселень, однак розкопки проводились на 2 пам’ятках поблизу с. Стіна (Стіна І та Стіна ІV). Поселення Стіна І відкрите у 1929 році . У 1958 році експедицією ІА АН УРСР під керівництвом тут були проведені стаціонарні археологічні роботи. У тому ж році досліджено 2 наземних житла на поселенні Стіна ІV. Частина матеріалу знаходиться в фондах Національного історичного музею України.

По 9 поселень доби енеоліту виявлено на теренах Барського, Калинівського, Муровано-Куриловецького та Хмільницького районів. Розвідувальні роботи на території Барського району проводились впродовж 1960–1990-х років П. І. Хавлюком, , І. І. Зайцем, , Б. І. Лобаєм. Археологічні розкопки велись на 2 пам’ятках, серед яких – Ялтушків, одне з найбільших трипільських поселень у Придністров’ї. Відкрита пам’ятка у 1966 році , досліджувалась , у 1978, 1983 та 1993 роках, в результаті чого розкопано 2 наземних житла. Матеріали зберігаються у фондах ВОКМ та Вінницького обласного художнього музею. Археологічні роботи проводились на поселенні поблизу с. Ходаки (розкопано 1 наземну будівлю). Пам’ятка відкрита і досліджена у 1982 році Вінницьким загоном Лісостепової експедиції за участю , , Б. І. Лобая.

Розвідувальні роботи на теренах Хмільницького району велись у 1947–1950-х роках Верхньобузькою археологічною експедицією ІА АН УРСР під керівництвом ї та впродовж 1980-х років експедицією ВДПІ під керівництвом П. І. Хавлюка і єва. Стаціонарні роботи проходили на поселенні Сандраки (ур. «Пагурок»), відкритому у 1947 році і дослідженому впродовж 1949–1950 роках експедицією ІА АН УРСР під керівництвом ї. Розкопки велись на прощі 120 м2, на якій досліджено 1 житлово-господарчий комплекс і 5 господарських ям.

Стільки ж поселень відкрито на території Бершадського району. Більшість пам’яток були виявлені впродовж 1909–1913 років. У першій половині 1960-х років розвідки проводив та експедиція ІА АН УРСР під керівництвом . Розкопки незначного обсягу були проведені у 1960–1961 роках на поселенні Чернятка, в результаті яких розкопано площу понад 300 м2.

6 поселень виявлено на Тростянецькому районі, де у 1959–1966 роках розвідки проводив П. І. Хавлюк. Розкопки проводились на 2 пам’ятках. У 1978 році стаціонарні польові роботи під керівництвом І. І. Зайця проводились на поселенні поблизу Ладижина – досліджено 1 наземне житло. У 1988–1989 роках експедицією під керівництвом проводились археологічні дослідження поселення поблизу с. Тростянчика – розкопано 2 будівлі, у тому числі гончарну майстерню з піччю для випалу кераміки.

По 5 енеолітичних поселень відкрито на теренах Погребищенського і Чернівецького районів, де розвідувальні роботи велися Т. Мовчанівським (1927 р.), П. І. Хавлюком (кінець 1980-х років), М. Є. Левадою (1997 р.). Невеликі археологічні дослідження проводились експедицією Бердичівського музею під керівництвом Т. Мовчанівського на поселенні Плисків Погребищенського району. Частина знахідок зберігається у фондах Національного музею історії України.

З ІХ ст. до н. е. край населяли носії чорноліської культури та черняхівської (бл. IV ст. н. е.), яку дослідники ототожнюють з гунами. Геродот (бл. 484–425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяють сармати, тому наша країна на європейських картах фігурує під назвою Сарматія Європейська.

З початку ІІІ ст. активізуються християнські місіонери, створюється Скіфська єпархія. Оскільки рідною мовою проповідників була грецька, вони називали місцевий народ скіфи-орачі, хоча в історичних документах того часу він фігурує вже під назвою анти (Пеньківська культура) (див. Прабатьківщина слов’ян).

З VI ст. тут знаходиться князівство уличів, потім Болохівська земля.

Подільська земля мала підданство Святославу Ігоревичу, а далі його нащадкам. Кордони Русі подільської були до Чорного моря.

В сер. ХІІ ст. Поділля належало до Червоної (галицької) Русі.

Іпатіївський літопис повідомляє, що в 1240 р. боярин Доброслав Судич захопив Пониззя із Бакотою. Також згадуються в літописах міста Ушиця (біля смт. Ушиця), Калюс.

Активний розвиток краю, будівництво укріплених замків почалися після завоювання Ольгердом найпізніше 1362 р., в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовсько-Руського (ВКЛ) з центром у м. Вільна (Вільнюс). Первісним осередком майбутнього центру Поділля стала фортеця Клепідава (Петрадава, навколо якого пізніше сформувалося місто Кам’янець-Подільський).

У Галицько-Волинському літописі ця територія відома під назвою «Пониззя».

Уперше назва «Поділля» вживається у документах ХІV століття. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До 1340-х років землі Поділля перебували під контролем перекопських татарських ханів. Територія була поділена на тьми, на яких сиділи отамани (вільні від сплати податків), що платили данину перекопським ханам.

У першій половині XIV ст. формується Подільське князівство на чолі з князями Коріатовичами. 1362 року Великий Литовський князь Ольгерд, разом з братами Коріатовичами, іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татарських ханів: Кочубея, Котлубея, Димітра Солтана і Бекера і одержав перемогу у битві біля річки Синюхи в степу (на межі теперішнього Поділля). Забрав у них Торговицю, Білу Церкву, Звенигород. Всі країни руські з Поділлям надав Коріатовичам. А пізніше Брацлав, Вінницю, Меджибіж, Хмільник, Теребовлю.