Культура поділля (стр. 1 )

КУЛЬТУРА ПОДІЛЛЯ

Методичні рекомендації до практичних занять з

курсу «Історія української культури» для студентів всіх бакалаврських напрямків

Міністерство освіти і науки України

Вінницький національний технічний університет

КУЛЬТУРА ПОДІЛЛЯ

Методичні рекомендації до практичних занять з курсу «Історія

української культури» для студентів всіх бакалаврських напрямків

Вінниця

ВНТУ
2014
Рекомендовано до друку Методичною радою Вінницького національного технічного університету Міністерства освіти і науки України (протокол №3 від 24.10.2013 р.)

Рецензенти:

Т. І. Сідлецька, кандидат мистецтвознавства, доцент

, кандидат історичних наук, доцент

Методичні вказівки «Культура Поділля» з дисципліни «Історія

української культури» / Уклад.: О. В. Зінько, . – Вінниця : ВНТУ, 2014. – 42 с.

У методичних вказівках розглядається тема «Культура Поділля», в якій містяться варіанти контрольних питань, тестів для творчих завдань. Для полегшення вивчення дисципліни наводиться список використаної літератури.

ЗМІСТ

1.  Вступ……………………………………………………………………

2.  Історія розвитку подільського краю.....................................................

3.  Відомі люди рідного краю....................................................................

4.  Визначні місця Поділля........................................................................

5.  Подільська вишивка..............................................................................

6.  Звичаєве право. Звичаї та обряди.........................................................

7.  Література……………………………………………………………..

ВСТУП

Методичні рекомендації розраховані для використання викладачами та студентами при вивченні курсу «Історія української культури», мають на меті дати уявлення про культуру подільського краю.

Сьогодні громадянам України необхідно пізнати і зрозуміти велич народно-традиційної культури, її гуманізм, добробут, доброзичливість, щиру гостинність для сприяння утвердження української державності. Важливим для формування гармонійної особи молодої людини та розкриттю її природних здібностей є вивчення тем, пов’язаних з українською звичаєвістю, традиціями, народним етикетом. Національна культура в усьому її багатстві завжди була незмінним засобом виховання, фундаментом духовного розвитку особистості, адже у культурі зосереджені ті гуманітарні цінності, які ніколи не старіють.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПОДІЛЬСЬКОГО КРАЮ

На Поділлі люди жили з давніх давен. З археології відомо, що в цьому регіоні існували середньодністровські стоянки палеоліту Лука Врублевецька та ін. (Ашельська культура), Яруга і Суботівка (Могилів-Подільський район), Сокіл (Кам’янець-Подільський район), Касперівці, Більче-Золото (Молодовська культура, Мустьєрська культура). Також представлені Солютрейська культура, Оріньяцька культура, Мадленська культура, Анетівська культура. У мезоліті – Кукрецька культура.

В неоліті існували Буго-Дністровська Культура 6500–4750 рр. до н. е., культура лінійно-стрічкової кераміки 5500–4900 роках до н. е., Лендельська культура (середина IV – середина III тисячоріч до Р. Х.). Справжній демографічний вибух почався з появою аріїв (генетична ru:гаплогруппа R1a (Y-ДНК)), які прибули в Балкан біля 4000 р. до н. е. і створили поселення трипільської культури.

Історія досліджень трипільської культури на Вінниччині розпочалась в кінці XIX – на початку XX ст. у 1901 році Ю. Й. Сіцінський опублікував карту археологічних пам’яток Поділля, де певна кількість зазначених поселень, зважаючи на віднайдений рухомий матеріал і зіставляючи їх зі сучасною картою, належала до періоду Трипілля. На початку XX ст. на деяких поселеннях були проведені перші археологічні розкопки. Вивченням пам’ятків трипільської культури на Вінниччині в різний час займалися М. Ф. Біляшівський, , С. М. Бібіков, , ів-Піотровський, івський, єв. Більше 150 трипільських поселень було відкрито завдяки археологічним розвідкам, які проводив впродовж 1950–1980-х років П. І. Хавлюк, історик, археолог, доцент Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського (далі ВДПУ). Понад 30 років присвятив вивченню трипільських пам’яток на Поділлі І. І. Заєць – директор Вінницького обласного краєзнавчого музею (далі ВОКМ) у 1963–1977 роках, професор, викладач ВДПУ.

Нині на території Вінницької області виявлено 381 поселення періоду Трипілля, датовано IV–III тис. до н. е. Однак, розкопки незначного обсягу проводились лише на 33 пам’ятках, а систематичні археологічні дослідження велися на 3 поселеннях.

Найбільшу кількість пам’яток (59) виявлено на території Немирівського району. Перші археологічні розвідки на теренах району проводив у 1909–1913 роках . У 1940–1950-х роках розвідувальні роботи на деяких поселеннях велись Південно-Подільською археологічною експедицією під керівництвом М. І. Артамонова. З середини 1950-х років тривало обстеження трипільських пам’яток археологічною експедицією під керівництвом П. І. Хавлюка. Стаціонарні розкопки проводились лише на поселенні поблизу Немирова, яке розташоване на одному з пагорбів відомого скіфського городища. Археологічні дослідження пам’ятки у різні роки проводились (1909 р.,), М. І. Артамоновим (1946–1947 рр.), євим (1990–1991 рр.), в результаті яких виявлено 20 жител (розкопано 2 житла). Знахідки з розкопок зберігаються у фондах Ермітажу (Санкт-Петербург, Росія) та Інституті археології Національної Академії наук України (далі ІА НАНУ).

28 поселень виявлено на території Іллінецького району, 26 з яких були відкриті у 1950–1980 роках в результаті розвідувальних робіт експедиції Вінницького державного педінституту ім. Островського (далі ВДПІ) під керівництвом П. І. Хавлюка. Стаціонарні польові дослідження проводились на 4 поселеннях, серед яких найбільш відомим є Борисівка, відкрите у 1904–1905 роках академіком М. Б. Біляшівським. У 1925 році на пам’ятці були проведені перші археологічні розкопки, де на площі 250 м2 було відкрито 5 землянок. Поселення досліджувалось у 1948 році та експедицією Вінницького краєзнавчого музею під керівництвом І. І. Зайця у 1969 та 1976 роках. Невеликі охоронні розкопки проводились експедицією ВДПІ на поселеннях поблизу с. Сороки (1963 р.) та с. Уланівка (1972 р.), в результаті яких на кожному з них розкопано по кілька жител-напівземлянок. Неодноразові розвідувальні роботи велись на поселенні Вербівка І. У 1954 році експедицією ВДПІ тут були проведені незначні розкопки. Частина матеріалу з досліджених пам’яток зберігається у фондах Вінницького обласного краєзнавчого музею (далі ВОКМ) та Вінницького державного педагогічного університету (далі ВДПУ).

З 26 поселень, відкритих на території Літинського району, часткові розкопки проводились на 3-х пам’ятках. Більшість поселень були виявлені в результаті цілеспрямованих археологічних розвідок, які проводили впродовж 1980-х років П. І. Хавлюк та . Обстеження деяких поселень на початку 1990-х років проводив єв. Тоді ж були проведені невеликі стаціонарні роботи на пам’ятках поблизу с. Білозірки (розкопано залишки 1 житла і господарчої ями), с. Сосни (досліджено 2 землянки) та с. Городища. Матеріали з досліджених пам’яток зберігаються у фондах ВОКМ та Літинського краєзнавчого музею.

23 поселення виявлено на теренах Вінницького району. Дві пам’ятки відкрито на території м. Вінниці – в районі психоневрологічної лікарні ім. Ющенка та на Замковій горі. Перші археологічні розвідки в районі проводились у другій половині 1940-х років Південно-Подільською археологічною експедицією під керівництвом М. І. Артамонова. Систематичні розвідки на теренах району, проведені впродовж 1950–1980-х років П. І. Хавлюком, були доповнені дослідженнями , І. І. Зайця та місцевих краєзнавців. Поселення в районі лікарні ім. Ющенка (м. Вінниця) було відкрито у 1942 році офіцером німецької армії К. Раддатцом. Віднайдений на пам’ятці матеріал не зберігся. Археологічні розкопки проводились у 1975 році на поселенні Цвіжин (експедиція під керівництвом І. І. Зайця), в результаті яких досліджено 1 житло-напівземлянку. Незначні розкопки проводились у Вінниці на поселенні трипільської культури під час дослідження Замкової гори експедицією ІА НАНУ під керівництвом Л. І. Виногродської (2004–2005 рр.). більшість матеріалу з досліджених пам’яток зберігається в фондах ВОКМ.

Археологічна карта Гайсинського району нараховує 24 поселення періоду Трипілля, майже всі відкриті в результаті археологічних розвідок, проведених у 1950–1960-х роках П. І. Хавлюком. У 1950-х роках обстеження в районі вела експедиція під керівництвом . Незначні стаціонарні роботи проводились на 2 поселеннях – Рахни Собові, досліджені у 1970 році експедицією під керівництвом П. І. Хавлюка (розкопано 1 житло-землянку), та Харпачка, де невеликі дослідження у 1963 році велись експедицією ІА АН УРСР під керівництвом . Матеріали з пам’яток зберігаються у фондах ІА НАНУ та ВОКМ.

23 поселення зафіксовано на території Могилів-Подільського району. Археологічні обстеження району в різні часи велись Південно-Подільською експедицією Ленінградського відділення ІА АН СРСР під керівництвом М. І. Артамонова (1946–1948 рр.), Середньо-Дністровською експедицією під керівництвом С. М. Бібікова (кін. 1960-х–поч. 1970-х рр.), Дністровською експедицією під керівництвом (поч.-сер. 1970-х років). Стаціонарні розкопки проводились на 4 пам’ятках, серед яких – два поселення поблизу с. Бернашівки, відкриті й обстежені впродовж 1969–1970 років археологічною експедицією під керівництвом С. М. Бібікова. Одне з селищ вважається найбільш раннім трипільським поселенням на території України і датується поч. – першої пол. IV тисячоліття до н. е. Стаціонарні роботи на пам’ятці проводились у 1972–1975 роках , під час яких було розкопано 6 жител. Незначна кількість матеріалу з розкопок зберігається у фондах ВОКМ. Друге поселення досліджувалось експедицією Кам’янець-Подільського педаго-гічного інституту під керівництвом І. С. Винокура (1978 р., 1987 р.) та експедицією ІА НАНУ під керівництвом О. Корнів-Піотровського (1991). Матеріали з розкопок зберігаються у фондах Кам’янець-Подільського педагогічного інституту та ІА НАНУ. Незначні археологічні дослідження проводились у 1948–1949 роках М. І. Артамоновим на поселенні Нижній Ольчедаїв (матеріали у фондах Ермітажу) та у 1985 році на поселенні Липчани ІІ, де було розкопано 1 житло.