Перлини досвіду (стр. 1 )

Слотницька І. В.

Перлини досвіду

Ситуативні завдання

на уроках української мови

як засіб активізації

навчально-пізнавальної діяльності школярів

Володимирець 2010

Рецензенти:

– методист відділу освіти та виховання Володимирецької РДА;

– учитель української мови та літератури Володимирецького районного колегіуму, вчитель-методист.

Слотницька І. В. Ситуативні завдання на уроках української мови як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності школярів: Посібник для вчителя. – Володимирець, 2010. – 53с.

У посібнику висвітлено суть ситуативних завдань, вмотивовано доцільність їх застосування на різних етапах уроку української мови в середніх та старших класах. Подано зразки завдань, що сприяють активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів, а також сучасні конспекти уроків, що містять такі завдання.

Для вчителів-словесників та студентів філологічних факультетів.

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Володимирецького районного колегіуму (протокол №3 від 29.01.2010р.).

ПЕРЕДМОВА

Поганий учитель подає істину,

хороший навчає її шукати.

(А. Дистервег).

Життя – вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом непередбачувано. У період реформування освіти роль учителя в навчально-виховному процесі має бути переосмислена кожним. На сучасному етапі розвитку освіти одне із найважливіших завдань – навчити учнів самостійно здобувати знання, уміти визначати головне у матеріалі, що вивчається, та робити висновки на основі власних спостережень.

Роль учителя у цьому процесі, докорінно змінюючись, залишається дуже важливою. Він мусить допомогти учням повноцінно освоїти матеріал, але, дбаючи про формування пізнавальної самостійності, не перебирати на себе розв’язання проблем, які неминуче з’являються в учнів у разі самостійного опрацювання теми.

Ефективним видом роботи, що сприяє розвитку таких умінь школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок – тобто пізнавальну активність.

Використання ситуативних завдань на уроках української мови спрямоване як на формування в учнів певних компетентностей (організаційних, інформаційних, комунікативних), так і на їхній загальний розумовий розвиток. Створення і вирішення таких завдань на уроці сприяє не тільки кращому запам’ятовуванню вивченого програмового матеріалу, а й розвиває інтелектуально-розумові якості учня, виробляє навички самоосвіти.

Застосування на уроках української мови ситуативних завдань допоможе учням реалізувати власні запити, заохотити школярів до активної діяльності, самопізнання, зробити навчання цікавим і змістовним, а також сприятиме створенню умов для внутрішнього розвитку, формуванню життєвих компетентностей.

ДИДАКТИЧНА СУТЬ СИТУАТИВНИХ ЗАВДАНЬ

Дидакти під пізнавальною активністю розуміють здатність учня до енергійної, вольової діяльності, спрямованої на виконання розумових і практичних завдань. Польський учений В. Оконь, зокрема, зазначає, що раціональне пізнання предметів та явищ краще досягається, якщо воно:

– спирається на добре організоване спостереження чи практичну діяльність;

– готує учнів до узагальнення й створює основу для оволодіння поняттями та узагальненими судженнями;

– потребує власної активності та самостійності учнів.

Отже, активна вольова діяльність – це така організація навчання, яка вимагає від учнів вольової напруги, різноманітної пізнавальної діяльності та емоційного ставлення до засвоюваного матеріалу (інтересу, зацікавленості тощо). Саме активну вольову діяльність, на думку вченого, і мають передбачати різні види навчальних завдань, зокрема й ситуативні.

Навчально-пізнавальна діяльність спрямована на досягнення пізнавальних і практичних цілей. Активізувати її можна лише за умови створення такої ситуації, коли особистість зацікавлена здобути нові знання (див. схему 1).

Реалізація ситуативності ґрунтується на особистісній індивідуалізації, оскільки створення на уроці ситуацій як системи взаємовідношень учня з навчальним матеріалом можливе тільки за умови врахування рівня знань особистості, її власного досвіду, вікових особливостей, інтересів, світогляду.

Пізнавальна ситуація, яка активізує складний механізм активної вольової діяльності особистості, є основою для створення ситуативних завдань, вирішення яких сприяє не лише формуванню певних компетентностей у школярів (організаційних, інформаційних, комунікативних), а й розвитку особистості (див. схему 2).

Нові для себе предмети чи явища учні можуть пізнавати по-різному: за допомогою слова, наближених до дійсності засобі (моделей, малюнків, схем), а також через оригінальне сприйняття, тобто безпосереднє ознайомлення з ними (спостереження за рухом процесів, читання літературних та прослуховування музичних творів). Застосовуючи будь-який з названих способів, учитель повинен визначити доцільність і необхідність його використання в конкретній навчальній ситуації.

Доречними на уроці є ситуативні завдання, розв’язки яких можуть знайти учні під час вивчення нового матеріалу чи після повного його засвоєння. Такі завдання, залежно від рівня складності, часу, потрібного для їх виконання, можуть створюватися і застосовуватися учителем на різних типах уроків (урок вивчення нового матеріалу, закріплення знань, умінь і навичок тощо).

Кожне завдання характеризується інваріативними та варіативними об’єктивними якостями.

До варіативних якостей належать: характер ситуації застосування предметних знань; визначення виду завдань (репродуктивні чи творчі); рівень застосування та ін.

Завдання мають і суб’єктивний характер (рівень складності; час, необхідний для виконання завдання; ступінь самостійності тощо).

І. Лернер визначає дидактичні показники ситуативних завдань:

повнота охоплення застосування основних понять і предметних дій теми в існуючих ситуаціях;

забезпечення засвоєння їх з використанням усіх засобів засвоєння;

поступове зростання ступеня складності;

варіативність з метою індивідуалізації навчання;

іманентне (на змісті основ навчальних предметів) чи спеціальне залучення навчальних умінь у міжпредметному змісті.

Будуючи методичну систему завдань, слід брати до уваги всі названі показники. Потрібно пам’ятати також про багатофункціональність завдань, що виражається в детермінації діяльності, засвоєнні змісту, повторенні, закріпленні, контролі, визначенні ступеня самостійності та ін.

МЕТОДИКА ЗАСТОСУВАННЯ СИТУАТИВНИХ ЗАВДАНЬ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Пізнавальна ситуація, яка активізує складний механізм активної вольової діяльності особистості, є основою для створення ситуативних завдань, вирішення яких сприяє формуванню певних компетентностей у школярів й розвитку особистості. Тому багато значить правильна організація та вибір такого виду роботи, що збуджує розумову діяльність особистості в конкретній ситуації. Важливу роль відіграє спостереження як активний розумовий процес. Як результат зацікавленості, воно, на відміну від сприйняття, спонукає до роздумів, які дають відповіді на поставлені запитання.

Пропоную кілька прикладів таких ситуативних завдань, що ґрунтуються на спостереженні та активізують пізнавальну діяльність учнів.

Перед вивченням теми “Прикметник” у 6 класі учні отримують картки із двома текстами та такі завдання до них :

Порівняйте тексти. Який із них вам сподобався більше? Чому?

Зробіть висновок про роль прикметників у мовленні.

Опанувавши тему “Прикметник” у 6 класі, учні можуть самостійно дійти висновку щодо відмінювання порядкових числівників. Учителю слід дати їм таку можливість, запропонувавши поставити у різних відмінках такі словосполучення: перша цікава зустріч та третя синя кулька.

І діти, звичайно, помітять, що порядкові числівники відмінюються як прикметники твердої групи, а числівник третій – як прикметник м’якої групи.

Працюючи над числівником, учитель, зокрема, вирішує з учнями таке питання: нуль, тисяча, мільйон, мільярд – іменники чи числівники? Робота цікава уже тому, що справді названі слова є числівниками, але мають усі ознаки іменників, а отже, і відмінюватимуться вони як іменники: тисяча – як іменник І відміни мішаної групи; нуль, мільйон, мільярд – як іменники ІІ відміни м’якої і твердої груп.

Ситуативні завдання, проте, можуть мати не лише актуалізуючий характер.

За допомогою певних завдань, які формулює учитель на етапі закріплення набутих знань, умінь і навичок, можуть з’ясовуватися певні нюанси, пов’язані з матеріалом, що вивчається.

Летять ключі лелек з вирію – Летять запізнілі ключі лелек з далекого

додому на Україну, на зорі, на вирію – додому на Україну, на ясні зорі, на

води, де оце тільки зараз тихі води, де оце тільки зараз прокинулась

прокинулась весна. весна.

Учитель під час вивчення теми “Вставні слова, сполучення слів” у 5 класі пропонує учням з’ясувати, чи завжди вивчені ними слова є вставними і виділяються комами на письмі.

1. Прочитайте речення. З’ясуйте, що виражають виділені слова.

2. Визначте, чи є вони членами речення.

1.Ці слова, до речі, не викликають 1. Ці слова сказані до речі.

сумнівів.

2.На думку Валерика, 2. На думку Валерика ніхто

чудесний це був чоловік. не зважав.

3. У статті я, звичайно, 3. Концерт звичайно

не охоплюю усіх проблем. закінчується о 10 годині.

Іноді розв’язання одного ситуативного завдання є ключем до розв’язку наступного ( у такому випадку уже слід говорити про систему ситуативних завдань на уроці мови).