Синтаксис тексту (стр. 25 )

Четвертий фрагмент узятий із рецензії, в якій дається оцінка книги про шахи. Головними предметами мови виступають повідомлення про цю книгу. Й виокремлене складне синтаксичні ) ціле також містить повідомлення такої тематичної спрямованості. Винесення в препозицію окремого речення дає змогу "винахідливіше" виразити смисл (ця конструкція ускладнена ще й уточненням - наведенням дослівної назви книги: "Невичерпні шахи").

Серед ССЦ з відношеннями введення широко представлені в публіцистиці конструкції зі значенням умовиводу, тобто такі, що слугують для вираження цілісних логічних одиниць висновку, на основі якихось даних. Мовленнєві смисли, що їм відповідають, теж мають характеризуватися цілісністю й неподільністю, бути сукупними, сумарними щодо змісту речень, котрі входять до ССЦ. Порівняйте: Спеціалістам-початківцям часом не вистачає життєвого гарту, досвіду, вміння долати труднощі. Ось чому їхні перші самостійні кроки потребують підтримки. Як зазначалося на нараді працівників вищої школи, навчальний заклад має "супроводжувати" своїх плеканців упродовж усього життя. Ректорам необхідно налагодити й постійно вдосконалювати систему спілкування з випускниками, спиратися на їхній практичний досвід; Можливості фабрик, зайнятих переробкою побутових та інших відходів, невеликі. Слід, очевидно, поміркувати про розвиток підприємств цього профілю, нарощування їхніх потужностей; Іноді підлітковий і юнацький вік називають трудним. Я б назвав його складним... Значить, і твори, звернені до цього віку, мають проникати в саму суть, углиб складностей, що не полишають людину, про яку прийнято говорити: "Вже не дитина, та ще й не дорослий"; Каталізатори прогресу зможуть виконувати свої функції тільки за умови своєчасної підготовки й перепідготовки кадрів спеціалістів і керівників. Ось чому необхідно прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах, в інститутах підвищення кваліфікації керівних працівників. У всіх наведених фрагментах виділені ССЦ мають значення логічного висновку: 1 - про необхідність підтримки в становленні молодих спеціалістів, 2 - про необхідність удосконалення системи спілкування з випускниками, 3 - про доцільність розвитку підприємств, зайнятих переробкою відходів; 4 - про те, якими мають бути твори для юнацького віку; 5 - про необхідність прискорити перебудову навчання в інженерних та економічних вузах. Ці висновки мають зумовлений, мотивований характер, і семантико-синтаксична структура мовної побудови відображує цю логіко-смислову єдність.

Таким чином, бачимо, що розглянуті складні синтаксичні цілі слугують для вираження елементарного мовленнєвого смислу, тобто неподільного, цілісно найменшого в умовах контексту. Отже, вони співвідносяться із самостійно значущим у контексті окремим реченням. Відмінність полягає в тому, що в реченні єдиний смисл подано нерозчленованим, а в складному синтаксичному цілому - розчленовано, шляхом взаємодії смислів речень, що входять до нього. Розглянемо далі два фрагменти. В одному зазначається факт спостереження за чимось, а в другому )також ідеться про спостереження автора, але те, що відбувається, показане в його конкретному розвитку. Тому в першому випадку смисл "факт спостереження за чимось" передається одним реченням, а в другому конкретизований зміст "спостережувана поведінка птаха" - складним синтаксичним цілим, що складається з речень, з’єднаних відношеннями часового співположення (приєднуються до цього ССЦ та речення іншого плану, що слугують для розширення, пояснення і тлі., - вони не підкреслені, але в основі оповіді перебувають ССЦ, що цікавлять нас). Порівняйте: "...Три години стежимо за кожним рухом реставраторів і робітників, які знімають попід самою стелею з величезних гаків картину, тканину, що уберігає її зі зворотного боку, дошки, що скріплюють раму з боків, затискачі. Найменше "хвилювання " полотна загрожує наслідками; Сірий співочий дрізд, його називають іще горобинником, як тільки пo-справжньому заосеніло, внадився в наш город. Що його там привернуло? Чорноплідна крихка, налита солодким соком горобина.
Прилітав він не зразу в город, а немовби спроквола підбирався до нього, хитрував: спершу сідав на високу гілку тополі, що вже скинула листя, оглядався, чи немає якоїсь перешкоди. І, якщо обстановка дозволяла, пірнав на березу - вона біля самої огорожі. А тут тільки спікіруй і клюй ягоди на вибір. Мені було цікаво спостерігати за в’юнким дроздом, зате бабуся Марфа лаяла й соромила птаха, ляскала в долоні, лякала, відганяла... Дрізд відлітав і зразу ж повертався. Скінчилося тим, що одного разу господиня вийшла з корзиною та обібрала ягоди.
- Тепер, безсовісний, літай, скільки схочеш.
Дрізд прилітав. І клював ягоди. Ні, ні, не пропущені в час збирання. Це я тайкома його пригощав: вішав на галузку гроно-друге - чи багато птахові треба?

Таким чином, ми зіставляємо перше речення з першого фрагмента й ССЦ з другого фрагмента, що складається з речень, у яких повідомляється про дії дрозда та реакцію господині. Йдеться про повадки птаха в конкретній ситуації. Тільки розповідь про всю ситуацію (сірий співочий дрізд... унадився в наш город) розкриває смисл: яка поведінка птаха в спостережуваних умовах. Це і є головний предмет мовлення в усьому фрагменті, про його вибір ми дізнаємося з першого абзаца, що передує аналізованому ССЦ. Речення з першого фрагмента теж містить висловлювання про предмет мовлення, має самостійне значення. Друге речення в цьому фрагменті не входить в обсяг основного предмета мовлення, а має супровідно-розширювальний характер, тобто повідомляє подробицю, деталь, другорядний предмет мовлення (що "обслуговує" основний). В обох прикладах семантико-синтаксичпі одиниці - речення та складне синтаксичне ціле - виконують функцію елементарного висловлювання про предмет мовлення (але в одному випадку це нерозчленоване висловлювання, в іншому ж - розчленоване ).

Зіставимо в аналогічному плані одиниці, шр мають описову семантику. Ми беремо два приклади з описовим висловлюванням, знову одне - речення, друге - ССЦ. Деяка їхня схожість полягає в тому, що опис спостережуваного дано в "срібних" тонах. Порівняйте: Срібною сережкою завис у небі місяць. Він повернувся до хлопців у Західну півкулю. Що ж, заслужена нагорода. Ще трохи, й полярна ніч почне гаснути. Лижники взяли курс на "СП-27"; Маківку зими за її іскристі, сяючі сніги називають срібною. Тепер у лісопарку саме срібна пора. Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни.

Перший фрагмент: описове значення має перше речення Срібною сережкою завис у небі місяць. Наступне, розширювального значення, переводить уже на інший предмет мовлення. В другому фрагменті опис створюється з допомогою складного синтаксичного цілого. Про його зміст "попереджує" речення Тепер у лісопарку саме срібна пора. Й далі йде єдність із трьох речень, що розкривають те, який же вигляд має лісопарк срібної пори: Променистий покрив, підсинений морозцем, укутав землю. Запах снігу, гіркуваті аромати сосни (два номінативні речення подані в одні фразі). Як бачимо, і речення, й складне синтаксичне ціле виражають семантику опису. Крім того, їх зближує те, що вони передають думку в єдиному (самостійно цілісному) явищі. Та вся справа в тому, що це різні реальні явища. В першому випадку мовиться про зовнішній вигляд, етап одного предмета (місяця), в другому про стан природи, складніший за компонентами, котрі до нього входять, і ця особливість проявилася у використанні не одного, а трьох речень. Але стан предмета й стан природи мислиться в кожному випадку як єдине явище, тому смислова структура ССЦ набуває цілісного, неподільного характеру.

Формування семантико-синтаксичних одиниць пов’язане з особливостями розумової діяльності людини. З одного боку, в них знаходить відображення така категорія, як акт мислення, що являє собою одиничний вияв розумової діяльності, спрямованої на встановлення зв’язків, котрі характеризують наявність об’єкта дійсності. Один акт мислення знаходить вираження в реченні. Крім того, в свідомості людини існує логічна картина світу, що склалася в процесі багатовікового пізнання, життєвої практики. В цій картині, зокрема, виділені як окремі самостійні явища, про які ми думаємо, повідомляємо, на основі спостереження яких робимо висновки, судимо про щось і т. д. Це наприклад: чиясь дія, форма існування чогось, стан кого-, чого-небудь, характеристика кого-, чого-небудь, процес, факт, стан справ, картина, пейзаж, зовнішній вигляд, портрет, неможливість чогось, необхідність чогось, властивість кого-, чого-небудь, відмінність кого-, чого-небудь, вибір із чогось, здійснення чогось і т. д. У складі цих явищі дійсності є прості й складні, крім того, на загальну картину накладаються певні конкретні уточнення - часові, ситуативні, в тому числі й суб’єктивні. Для однієї людини стан справ як явище постає однозначним, повідомлення про нього відображує тільки один акт мислення, інша ж бачить його в різноманітності вияву, а це вимагає в мовленнєвому викладі застосування одиниць, що поєднують вираження кількох актів мислення. Тобто, в одному випадку, якщо явище має нерозчленований характер, для повідомлення про нього достатньо одного речення, що перебуває у співвідношенні з одним актом мислення. Якщо ж явище складене, розчленоване, то необхідним є поєднання речень (тобто складне синтаксичне ціле), щоб виразити думку про це явище.

Предметом мовлення звичайно є зміст думки про окремий аспект, явище дійсності, позначене самостійністю в плані тематичного розвитку тексту, тобто в тематичній організації контексту (ті змістові аспекти, про які йдеться). Дуже часто предмет мовлення збігається з мисленим змістом, що відображує окремі явища дійсності, "занесені" в загальну логічну картину світу (наприклад: подія, процес, пейзаж, портрет, зіставлення й т. п.). Та особливості побудови тексту залежать не тільки від характеру явища, про яке мовиться, а й від намірів автора, його підходу до розкриття теми. Про можливості глибокого осмислення плину, ходу явищ дійсності та відображення цього в структурі тексту свідчать, наприклад, особливості членування тексту на глави в романі ’’Війна і мир". У цілому ряді випадків тут дві окремі глави являють собою в сукупності умисно розчленовану оповідь про цілісну подію (наприклад, глава VII закінчується: "Так просимо ж обідати до нас", - сказав він, а VIII починається: Запало мовчання). І. Р.Гальперін, звернувши увагу на ці риси індивідуальної манери , слушно зазначає, що таким чином виділяються ті частини події, ті дії персонажів, котрі набувають своєрідної цілісності, самостійності, а перенесення оповіді з однієї "ділянки" події на іншу дає змогу побачити її в усій об’ємності, в усій її реальній глибині й характеристичній значущост"[67].