Сценарій свята до дня Перемоги (стр. 8 )

Звучить пісня «поклонимся великим тем годам». «Пам’ять»: Пройшли не простий життєвий шлях і, чесно виконавши свій обов’язок, вони зійшли у рідну землю... Тут захоронені наші батьки й матері, дідусі й бабусі. Вони залишили нам у спадок свій життєвий досвід, багато мудрих порад, а головне – МИР! Звучить уривок з «Реквієму» Р. Шумана, оп. 148. «Пам’ять»: Ми з біллю у серці усвідомлюємо, що вже не можете ви разом з нами радіти весні, ласкавому сонечку, щебету птахів, ніжній зелені полів і садів, посмішкам дітей. Ми зберігаємо світлу пам’ять про вас, наші душі повняться скорботою! «Життя»: Відчуття втрати й скорботи саме нестерпне відчуття, бо це біль душі за своїх самих рідних і дорогих людей на землі. Тому нехай сьогодні горить свічка скорботи, бо разом з нею горить, пече наше серце. Але всі ми з вами, як гілочки великого дерева життя, і житті наших батьків продовжується в нас і наших дітях. Отож жива пам’ять про них й життя продовжується знову, весною оновлюється природа, набухають бруньки, зеленіють листочки могутнього дерева. Нехай ніколи не заросте дорога пам’яті до тих, хто подарував людству свободу і мир! Покладаються гірлянди й квіти до пам’ятника. Розпочинається церковний обряд «Поминовение».

«ДОРОГАМИ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ» сценарій вечора, присвяченого 65-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників (з досвіду роботи клубних закладів Запорізької області). Дати, дати... Вони відлічують роки, сумні й радісні події у житті світу, країни чи окремої людини, змушують замислитися, проаналізувати та згадати. Згадаймо. 28 жовтня 2009 року минуло 65 років завершення визволення України від німецько-фашистських загарбників. Більше трьох років рідна українська земля знаходилась під ярмом фашизму, її міста й села, підприємства, установи культури – спустошені, а населення терпіло знущання, приниження та конало у фашистських концтаборах. Та народ був незломлений. Мільйони наших співгромадян билися у лавах Радянської Армії, партизанських загонах, у підпільних групах опору. Незчисленні втрати й жертви не зломили народ України, який боровся, визволяв рідні оселі, відновлював втрачене. Знаменній даті, 65-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників, присвячений сценарій вечора «Дорогами визволення України». До вечора готується відповідна наочна агітація, художнє оформлення сцени, добираються кіно - чи відеокадри, визначаються виступаючі учасники визволення України та колективи художньої самодіяльності з необхідним репертуаром. Прибулі на вечір зустрічаються мелодіями воєнних років (фонограма чи духовий оркестр). Сцена святково прикрашена. У великому вінку з калини, колосся пшениці, який перевито жовто-блакитною стрічкою, цифра «65». У глибині або на порталі сцени кіноекран. Біля рампи – композиція квітів. Завіса відкрита. У запису звучить музична фраза з пісні Г. Вірьовки на сл. М. Бажана «Клятва» (3 та 4 рядок куплету) «Ніколи, ніколи не буде Вкраїна, не буде рабою Фашистських катів». Диктор: 65-річчю визволення України від німецько-фашистських загарбників, її визволителям – присвячується! На цих словах на сцену виходять ведучі – юнак і дівчина, висвітлені прожектором. На екрані контурне зображення карти України і на її сході (територія Луганської області), на кордоні з Росією позначка «с. Півнівка» та вказано дати «18.12.1942».

Юнак: На карті цифрами зазначено маленький епізод Великої Вітчизняної війни. Про нього не сповіщалося у зведеннях Радінформбюро. Дівчина: Та цей день знаменний для України. Це день – один із 1418 днів Великої Вітчизняної війни – 18 грудня 1942 року, коли війська Радянської Армії вийшли на кордон України і звільнили від фашистів невелике село на Луганщині – село Півнівка. Юнак: І мільйони воїнів армії-визволительки з радістю і надією сказали: «Ми вже на Україні, товариші!» Дівчина: В архівах не збереглося подробиць. Лише імена тих, хто відзначився з роти лейтенанта Баженова: Разгуляєв, Кривошлик, Чаурелі, Карапетян, Нагнибіда, Насреддінов. Юнак: Сини братніх народів, вони прийшли на Україну у важкий для неї час. Тоді ми не змогли їх зустріти хлібом-сіллю. Дівчина: Та ми назавжди запам’ятаємо подвиг визволителів: перші метри української землі, перше українське село – знову вільні! У кінці тексту дівчини на екрані з’являється зображення пам’ятника воїну - визволителю. Тихо у запису звучить музика пісні «Клятва». На її фоні ведучі читають текст, а на другому плані з'являється чоловічий вокальний гурт, одягнений у військову форму. Юнак: …Грудневі пекучі вітри й сніговії. І грім канонад. І шквал вогняний. Глибокі сніги на шляхах, у долинах, Над степом засніженим хуга реве, Та вже визволителів голос долинув Туди, де вкраїнська земля. Дівчина: Полки наступають, і бій наростає, Відплата прийшла, І покара гряде! На останніх словах дівчини-ведучої чоловічий вокальний гурт підходить до мікрофонів і виконує пісню «Клятва» Г. Вірьовки на слова М. Бажана. Чоловічий вокальний гурт: В нас клятва єдина і воля єдина, Єдиний в нас клич і порив. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна рабою фашистських катів. Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна Розтрощимо вщент ворогів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою Фашистських катів! До бою звелась богатирська дружина

Великих народів-братів. Ніколи, ніколи не буде Вкраїна Рабою Фашистських катів. На фоні пісні на екрані з’являється текст: «Настав час визволення України. Ми закликаємо на боротьбу всіх, кому дорога свобода й державна незалежність України. Хто хоче щастя й вільного життя для себе і своїх дітей – уперед, у наступ на ворога!» Текст завершується кадром солдата, який стоїть у повний зріст з пістолетом чи автоматом у руці у пориві руху вперед, ніби зовучи воїнів в атаку. Пісня завершується і вокальний ансамбль виходить за куліси, кадр з екрану знімається. На сцену виходять ведучі. Приглушено звучить мелодія пісні «Священна війна» О. Александрова. Юнак: Через найважливіші битви Великої Вітчизняної війни прийшов на Україну вогненний шлях визволення: Москва, Сталінград, Курська дуга, битва за Кавказ... Дівчина: А нас пам’ять повертає до героїчних, болючих й радісних днів визволення України на фронті, у підпіллі, у партизанських загонах. Юнак: Поглянемо на карту. З 3 лютого до ЗІ грудня 1943 року звільнені Ворошиловград, Харків, Суми, Донецьк, Чернігів, Полтава, Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Черкаси, Житомир. На карті загораються маленькі електролампочки, коли перераховуються визволені міста). Дівчина: У серпні цього ж року розпочалася битва за Дніпро – одна з найважливіших битв другої світової війни. Юнак: 1944 рік став завершальним у переможному поступі визволення України. Дівчина: Незабутніми для України та її солдат стали Корсунь-Шевченківська, Нікопольсько-Криворізька, Проскурівсько-Чернігівська, Одеська, Кримська, Львівсько-Сандомирська, Карпатсько-Ужгородська наступальні операції. Юнак: Це завдяки їм і воїнському подвигу солдат одержали волю Луцьк і Рівне, Херсон і Вінниця, Хмельницький і Чернівці, Львів і Тернопіль, Кіровоград і Сімферополь, Івано-Франківськ і Ужгород. На карті загораються лампочки. Дівчина: 3 пам’яті поколінь ніколи не зітруться подвиги воїнів армії при визволенні Одеси, Керчі, Севастополя, великих міст і малих сіл України.

Загораються лампочки. Юнак: Україно! Велике було нещастя твоє та великі ж і люди твої, діти твої! Дівчина: Не було для окупантів тилу на українській землі. У загарбників стріляли партизани в лісах Волині і Карпат, у катакомбах Одеси і Аджимушкая, підпільники у багатьох містах і селах. Юнак: Був невидимий Фронт – фронт нескореного народу. Дівчина: Котився грізно невблаганний вал Святого гніву, помсти і розплати. І ось він день, коли за перевал Фашистську нечисть вимели солдати. Юнак: І воля, воля! – з полум’я боїв Прийшла на рідні згарища-руїни. Ти не забудеш тих бентежних днів, Моя прекрасна, люба Україно! Дівчина: На 1009 день війни на березі ріки Прут був знову поставлений прикордонний стовп. На екрані зображення прикордонного стовпа, який встановлюють солдати. Юнак: Хоробрість, непохитність, мужність, велика віра у Перемогу над ворогом – цим жили воїни армії і трудівники тилу, цим жив увесь народ! Дівчина: Поряд з нами живуть і сьогодні присутні на вечорі ті, хто виборов перемогу, чия кров пролита на нелегких воєнних дорогах. Юнак: Віддамо їм гідну шану і запрошуємо ветеранів Великої Вітчизняної війни на сцену. По черзі ведучі називають прізвища учасників війни, партизанів, підпільників. Учні школи допомагають кожному з названих піднятися на сцену, а ведучі у цей час коротко говорять про їхні Фронтові дороги та нагороди. Доки йде вихід ветеранів й учасників війни, помічники виносять на сцену стільці необхідної кількості. Можливий варіант: якщо ветеранам війни важко піднятися на сцену, розповідь і вітання будуть проголошуватися зі сцени, а помічники вручатимуть квіти й подарунки учасникам воєнних подій у залі. У цьому випадку світло у залі запалюється. Далі вітання виголошують: голова місцевої ради, представники адміністрації, депутатського корпусу й молодого покоління, вручаються сувеніри, подарунки.

Між виступами офіційних представників буде доцільно ведучим на сцені чи у залі взяти бліц-інтерв’ю у ветеранів війни. На сцені читець-підліток. Читець: Я ще не був учасником війни І пороху війни не нюхав зроду, Я ще не знаю, а які ж вони – Закляті вороги мого народу. Я тільки знаю правду про своїх Батьків, дідів і прадідів великих І про чужинницький смертельний гріх, Який тоді навис над долею країни. І в щирості до вас усіх, За подвиг ваш святий і невмирущий, Прийміть від покоління молодих Весняні квіти нашої любові. У зал чи на сцену виходять діти і вручають ветеранам та учасникам війни букети квітів. На сцені ведучі. Юнак: Дорогі ветерани, просимо вас зайняти свої місця у залі. Звучить музика, учні школи допомагають присутнім на сцені зійти з неї та проводжають на місця у залі. Дівчина (після виходу ветеранів): Важкими були ваші фронтові воєнні дороги, шановні учасники Великої Вітчизняної. Та ви пам’ятаєте, що разом з вами ходили в атаки на ворога ваші воєнні побратими. Юнак: А ми пам’ятаємо тих односельців, які не повернулися з воєнних полів. Дівчина: Тож, відзначаючи радісну дату визволення України, віддамо шану тим, кого нема сьогодні серед нас. Оголошую хвилину мовчання. Звучить метроном. Усі у залі встають. У цей час можна на екрані дати зображення меморіалу, пам’ятників загиблим воїнам-односельцям. На сцені співак, виконує пісню «Ты же выжил, солдат!». Його змінюють ведучі. Юнак: Таку властивість наша пам’ять має – Все найдорожче в серці берегти. Військову дружбу, що в бою тримає, Бо йшла крізь бурі, грози і фонти.