Сценарій свята до дня Перемоги (стр. 9 )

Дівочі очі, теплі, ніжні руки, Той перший поцілунок, солов’ї. Короткі зустрічі, а далі – Все розлуки, привали у походах і пісні. Дівчина: Хоч як не важко було на війні, але поряд з кожним бійцем, у хвилини затишшя, була завжди пісня, жартівливе слово, вірний друг баян. Юнак: І ми, шановні ветерани, разом з вами, підемо мистецькими дорогами війни, щоб пісня повернула вас у радісні миттєвості вашої воєнної юності. Без об’явки соліст виконує пісню «В лесу прифронтовом» у супроводі танцювального колективу. Далі йде концертна програма для ветеранів і учасників Великої Вітчизняної війни (за довільним вибором організаторів згідно з темою). Після концертної програми знову звучить позивний початку вечора. На сцену виходять ведучі та учасники вечора. На екрані карта України і цифри «28.10.1944». Юнак: Світ завжди буде пам’ятати рани, Пожарища і болі мирних хат. Сьогодні – вся любов вам, ветерани! Усі сонця тобі, герой-солдат! Дівчина: Спасибі вам, шановні ветерани, За пройдені чесно солдатські дороги, За свято велике, за волю Вкраїни, Яка калиною квітує на землі! Юнак: На довгі літа вам здоров’я зичимо! Дівчина: І вірте, пам’ять про ваш подвиг не згасне! Юнак: Мужність ваша буде нам за приклад! Дівчина: На всі літа! Юнак: На всі, Разом: На всі літа! Присутні на сцені виконують пісню «Хвала народу-переможцю» А. Філіпенка на сл. В. Лагоди або «Україно моя, Україно» Д. Покрасса на сл. В. Лебедєва-Кумача (можна іншу пісню на вибір постановника). У кінці пісні в залі падають різнокольорові кульки або дощ з різнокольорового паперу.

«СТОЇТЬ У ПОЧЕСНІЙ ВАРТІ ПАМ’ЯТЬ» сценарій театралізованого мітингу-реквієму Біля Будинку культури грає військовий духовий оркестр. Сюди збираються мешканці села, з’їжджаються делегації з району, гості, ветерани війни та праці. На прилеглій до Будинку культури асфальтованій дорозі шикуються колони для руху до меморіалу на честь загиблих воїнів з вінками, кошиками квітів, букетами: – прапороносці – 4 – 5 асистентів (військові); – спортсмени з факелам; – 6 військових, Гірлянда Слави (6 м.); – представники місцевої влади; – ветерани Великої Вітчизняної війни, які брали участь у визволенні району; – мешканці села, діти та ін. Майдан біля меморіалу озвучений: 2 мікрофони, 2 магнітофони, динаміки, колонки. Біля мармурової плити – почесний караул (2 військові), який змінюється кожні 15 хвилин. За скульптурою салютна група воїнів. На алейці, яка веде до меморіалу, «живий коридор» з військових. Духовий оркестр стихає. Від меморіалу у фонограмі звучить «Давным - давно была война». Колони починають рухатися. Першими заносяться на майдан прапори, за ним займають відведені місця учні з факелами, колона перед меморіалом призупиняється. На тиші ритуальним кроком військові змінюють почесну варту. Звучить «Пісня про Дніпро». Покладається Гірлянда Слави, прапори приспускаються над мармуровою плитою. Покладаються вінки, кошики квітів. На закінченні мелодії: Ведучий: Вічна слава героям, полеглим у боротьбі за свободу, честь і незалежність нашої Батьківщини! Гримить салют. Ведучий: Живим і мертвим слава! Салют. Ведучий: Слава героям! Салют Ведучий: Шановні односільчани, дорогі й любі ветерани, бійці Великої Вітчизняної, вельмишановні гості! Багато років минуло з того часу, як відгриміли останні бої за визволення українського народу від фашистської навали, але мужність, відвагу, стійкість, терпіння і волю, які проявили бійці на Дніпрі і на суші, і ті величезні втрати, які понесли наші воїни на окровленій землі, забути неможливо. Вогонь, який палає тут, нагадує нам про те, що у братських могилах лежать тисячі загиблих героїв – визволителів нашого краю. Їхні душі зараз тут, між оцих вогнів, випробовують нас на мужність, на чесність, готовність творити добро, захищати спокій і мирну працю наших співвітчизників. Слово надається _____________________________________________ . (Голова району, міста або села) Ведучий: Слово надається ветерану Великої Вітчизняної війни ________________. Ведучий: Надовго запам’ятали вороги, чим закінчилася для них зухвала надія загнати нас у фашистське ярмо. Але і наших бійців чимало у цих краях полягло. Злітали над засніженим степом, злітали над Дніпровською кригою душі славетних визволителів, покинувши на полі бою гарячі тіла свої, і тужили там, у небесах, над їх нерухомістю. У фонограмі звучить «Грёзы» Шумана. Факелоносці, які окреслювали майдан по праву і ліву лінію від скульптури, переходять на центр майданчика, між «президією» і глядачами стають у два ряди: одні обличчям до монументу, інші – до глядачів. Водночас на фоні мелодії – дикторський текст. Диктор: Їх 29, отих обелісків згорьованих. Знаків скорботи, що смерть над життям взяла гору. Тисячі воїнів стежать за нами з тривогою. Душі свої розпростерши над цими просторами. Вчений. Кобзарь. І коваль, і оратай, і тесля Крок обірвали, вогненною ідучи дорогою. Сплять, обезкровлені, мрії до сонця простерши Марять одним: нареченою всіх – Перемогою. Тяжко тримати на грудях їм мертве каміння. Звісно, рахунків нікому уже не пред’являть… Дивляться строго у наше синівське сумління Крізь материнську в чеканні згорьовану пам'ять. Лежать синочки Вітчизни – неньки. У чім їх провина? Чиясь надія, чиєсь кохання, чиясь кровина. Ступає тихо. Схилилась в горі, поклала квітку.

– Чи знов на землю не прийдуть війни? – кричить лебідка. На камінь чорний упала, біла, де ім’я сина… Мовчать тополі. Мовчать берези. Мовчить калина… Сльозами злиті, дощами вмиті хрести козацькі, Савур-Могила, Нечай-Могила, могили братські. Летять лебідки: одна до мужа, друга до сина. Одні страждання, єдина мука, одна – єдина. Ведучий: (Після закінчення мелодії). Хвилина мовчання. Після паузи лунає мелодія «Журавлі». З-за скульптури, так само, як рухались факелоносці, йдуть 20 дівчаток у білому вбранні пов’язані білими хустками з червоними хрестиками медичної сестри, санітарки. Вони символізують журавлиний клин. На рушниках серветки, блюдця, або маленькі таці, на яких поминальні пиріжки, печиво, цукерки. Спиняються на кінець мелодії з одного і з другого боку факельної колони лицем до глядачів. Ведучий: (на кінець мелодії). Пом’янимо наших славних визволителів. Хай пухом їм буде земля. Вічна слава героям і вічна пам’ять. Пісня «Журавлі » у виконанні М. Бернеса. Дівчата підходять до учасників мітингу і пропонують пом’янути загиблих. факелоносці рухаються на попереднє місце. Ведучий: Дорогі співвітчизники! Біля підніжжя Нечаєвої могили, де на кожному кроці впало десятки бійців за взяття ворожого укріплення, взяли ми землю, потом і кров’ю освячену. Принесли сюди цю землю дівчата і запросили майбутніх воїнів нашої Батьківщини. Звучить мелодія «С чего начинается Родина». 20 дівчаток і 10 допризовників заходять на майдан. Дівчата двома рядами займають місця справа і зліва, посередині в одну шеренгу – юнаки. У 10-тии дівчат на долонях мішечки з землею, прикриті кетягами калини, в інших – по квітці. Ведучий: Дорогі наші сини й онуки! Пройде деякий час, і покличе вас Батьківщина набувати професії військових. А зараз – перед вами ветерани Великої Вітчизняної війни. Колись вони були такими молодими, як усі ви. Вони любили працю на полі, біля верстату, – хто до чого мав хист. Вони кохали своїх дружин і дітей, наречених, а дехто нічого цього відчути не встиг. Бо їх погорнула війна від батьківського порогу під шалений вогонь, примусила зариватись у шанці, землянки, траншеї, які для багатьох із них стали останньою домівкою і вічною домовиною.

Ведучий: А скільком таким молодим, як ви, навіки погасли в очах небо і мама, тільки небо і мама… бо нічого іншого, у своєму короткому житті відчути вони не встигли. Перед вами дівчата. На їхніх долонях по жменьці рідної землі і калина, цей символ дівочої краси, вірності і чекання. Беріть оцю землю, бережіть і пам’ятайте: перемагати можна не тільки за допомогою зброї і кровопролиття. Перемагати можна і слід, перш за все, за допомогою світлого розуму, мудрості, благородства політиків, державних діячів і військових. Їхньої любові до людей в усьому світі, їхньої глибокої шани того єдиного, але безцінного дару, який має людина, прийшовши на світ – це щастя жити у мирі і працювати на рідній землі. Ми сподіваємось, що ви будете саме такими воїнами. Не тільки фізично - загартованими і мужніми, але й мудрими, кмітливими – справжніми охоронцями миру і всіх наших святинь. Дівчата підходять до хлопців, подають їм мішечки з землею, а юнак, прийнявши мішечок, цілує дівчині руку. Інші дівчатка дарують кожному квітку. До мікрофону підходить один із юнаків. Юнак: Ми, майбутні військовослужбовці, до глибини душі схвильовані долею наших старших товаришів і долею нашої рідної землі. Ми низько схиляємо голови перед вашим подвигом, дорогі ветерани війни, і перед світлою пам’яттю загиблих. Ми зробимо все, щоб над рідними просторами України був спокій і вирувало життя! Юнаки покладають квіти до пам’ятника. Звучить мелодія пісні Єрмишева «Моя земля», виносяться прапори, виходять від монументу група покладання квітів, представники місцевої влади. Усі запрошені йдуть до Будинку культури. Услід звучать мелодії від меморіалу. На ґанку Будинку культури звучать марші у виконанні духового оркестру.

Т. Кравченко «ПАМЯТЬ ХРАНЯТ ЖИВЫЕ» сценарий тематического вечера Сцена условно разделена на две части. На одной ее стороне радиоприемник 40-х годов, военные реликвии, фотодокументы, фотографии участников войны (хорошо, если бы это был местный материал). Другая сторона сцены – сегодняшнее время: стул, гитара, DVD, фотографии с выпускного вечера и любой другой реквизит на усмотрение режиссера-постановщика. Трижды звучат позывные радио («От Советского информбюро»). Гаснет свет в зале. Звучит голос Ю. Левитана (фонограмма), читающий Приказ Верховного главнокомандующего от 9 мая 1945 года. Звучит торжественный марш в исполнении духового оркестра. На киноэкран проецируются кадры военной хроники: встреча победителей, возвращение солдат с войны, салют на Красной площади и т. п. По окончании кинохроники сцена освещается. На сцене – молодые ребята (4 актера), которые вместе со зрителями смотрели сюжет. Звучат аккорды гитары. Первый: (обращаясь в зал). Вы помните этот день? Я не помню, потому что родился в 1980 году. Звук гитары усиливается, и раздается звук оборванной струны. Первый: Моя вина не больше и не меньше, Я только звук оборванной струны. Сегодня я молюсь за всех погибших и за тех, кто выжил, От имени не помнящих войны. Второй: Я родился через 40 лет после Победы. Я войны не знаю. Время все дальше отделяет от нас те трагические события, когда жизнь и смерть каждый день, каждый час, каждую секунду были рядом. Война постепенно уходит в прошлое и становится страницей в учебниках истории, в воспоминаниях ветеранов, моего деда и моей прабабушки, у которой погиб сын. Третий: 65 лет прошло... 65! Целая жизнь человеческая. Мне только девятнадцать. Но когда я смотрю кадры военной хроники, думаю об одном: как мы выстояли, как выдержали этот чудовищный ад?! Я преклоняюсь перед героизмом наших отцов, дедов, матерей, сестер. Четвертый: Какой же нужно обладать моральной силой, стойкостью и ненавистью к врагам, чтобы пройти через все муки ада – голод, холод, концлагеря.