Английский язык (стр. 7 )

У моделі «причина та наслідок» важливі слова: because, because of, that's why, as, due to, thanks to тощо.

Коли ми намагаємося впевнити когось, відстояти власну позицію або думку, аргументувати (модель «аргументація»), нам знадобляться сполучні слова указівки/pointers, які вказують на важливі думки або пункти: chief chiefly, especially, mainly, most, most important, primarily, principal, principally тощо, а також слова-підсумки/summarisers та слова-висновки/concluders. Перші допомагають об'єднати моменти, що формують головні думки, другі роблять висновки.

У моделі «визначення» корисними будуть сполучні слова, які вказують, що на черзі інші важливі думки — add-ons: apparently, as a result, clearly, consequently, in conclusion, in effect, in summary, obviously, so, therefore, thus, we can see, we have demonstrated, we have shown тощо.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Знання та розуміння критеріїв оцінювання є дуже важливими як для учня, так і для учителя, оскільки це також допомагає визначитися з тим, як та що писати, на що звертати увагу. Оцінювання вміння кандидата писати відрізняється від оцінювання результатів читання, аудіювання та лексики з граматикою, коли існують ключі, де подається єдина правильна відповідь, яка й зараховується, а процес оцінювання перетворюється в суто технічну процедуру, яку може виконувати навіть комп'ютер. Продукти письма відрізняються один від одного. Існує велика кількість різних зразків текстів, які є допустимими, прийнятними та можуть отримати однаковий бал. В таких обставинах той, хто перевіряє, змушений оцінювати суб'єктивно.

Однак, для того, щоб іспит був чесний, об'єктивний, а на результати не впливала суб'єктивна думка перевіряючого, розробляються такі критерії, що не залежать від того, хто перевіряє. Отже, критерії оцінки повинні бути надійними, щоб оцінки двох або більше перевіряючих не дуже розходилися залежно від їх настрою, власних почуттів тощо. Оцінки повинні бути послідовними, незалежними від будь-яких зовнішніх або внутрішніх факторів, орієнтуватися на певні чіткі критерії.

Шкала рейтингу або оцінювання є способом визначення певних стандартів, які застосовують для оцінювання роботи кандидата. Шкала — це інструмент вимірювання, який визначає, що саме вимірюється, починаючи від найкращого до найгіршого або навпаки. Кандидатам надаються певні бали у цифрах або словами: відмінно, дуже добре, добре, задовільно, дуже погано.

Існує два основних типи шкали вимірювання письмової роботи: холістична (цілісна або сумарна характеристика) та аналітична.

АНАЛІТИЧНА ШКАЛА/ANALYTIC SCALES

У сучасних міжнародних тестах використовують аналітичну шкалу оцінювання. Аналітична шкала оцінює продукт письма окремо, з точки зору таких критеріїв, як змістовність, організація, мова та граматика, словниковий запас, механіка (пунктуація та орфографія) тощо. Отже, продукт письма отримує окремий бал із кожного критерію, а остаточна оцінка є сумою наданих роботі балів. Подібна шкала дуже корисна у встановленні слабких та сильних сторін в учнів щодо вміння писати.

Пропонуємо такі основні критерії оцінювання, що є загальноприйнятими у світовій практиці:

—досягнення мети писемного висловлювання або розкриття теми/Task achievement;

—послідовність, логічність, зв'язність/Coherence and Cohesion;

—граматика/Grammar;

—лексика (словниковий 3anac)/Vocabulary.

ДОСЯГНЕНННЯ МЕТИ ВИСЛОВЛЮВАННЯ/TASK ACHIEVEMENT

Цей критерій зосереджується не тільки на лінгвістичних аспектах, а й на змістовності твору та характеристиках типу тексту, що обумовлене завданням. Основними компонентами критерію є тип або жанр тексту (лист, есе/твір, стаття) та його змістовність. Зміст твору повинен відповідати завданню, пред­ставленому в інструкції. Тип тексту також обумовлює його стиль.

На нижчому рівні від кандидатів очікують вміти писати про предмети та теми, пов'язані зі сферою їх зацікавлень (повсякденні справи, власний досвід тощо). На вищому рівні до тематики творів додаються загальні теми та ситуації. Зрозуміло, що підходи будуть різними. На вищому ступені кандидати повинні розглядати запропоновану тему з різних боків та точок зору, демонструючи загальні знання та аналізуючи різні точки зору (наприклад, розглянути не тільки, як певна проблема впливає на особисте життя учня, а й на певний осередок або суспільство в цілому, додати та розглянути її бачення іншими людьми, передбачити очікувану реакцію тощо).

На нижчому рівні тексти (продукт письма) простіші та містять менш розвинуті думки. На вищому рівні у тексті представлені складні та серйозні, детально розвинуті думки, тобто опрацювання змісту теж відріз­няється на різних рівнях.

Рівень опрацювання	Нижчий рівень	Вищий рівень
Первинна думка	London is the capital of the country	London is the main city of the country and a very exciting city to visit
Розвинута думка	London is the capital of the country and a very exciting city to visit	London is the main city, Britain's colourful capital. It is one of the world's most exciting cities full of things to see and do, with world famous sights, superb shopping and a range off excellent entertainment and nightlife

Рівні можуть відрізнятися і в типах мовлення. На нижчому ступені учні використовують легші типи, такі як розповідь, опис, у той час як на вищому — демонструють вміння синтезувати інформацію, надавати відповідні аргументи, які підтримують точки зору або погляди, порівнювати, аналізувати тощо.

Що стосується типів текстів, на обох рівнях учні повинні продемонструвати знання певних звичаїв та конвенцій щодо даного типу тексту: відповідний зміст, організацію інформації, вступ, закінчення або висновок. Тобто на всіх рівнях учні повинні знати організаційну структуру різних текстів.

ПОСЛІДОВНІСТЬ, ЛОГІЧНІСТЬ, ЗВ'ЯЗНІСТЬ/COHERENCE AND COHESION

Такий критерій оцінювання письма як організація матеріалу представлений аналітичною шкалою, стосується розміщення думок та взаємодії між ними у тексті. Цей критерій є дуже важливим, оскільки він представляє певні параметри оцінювання, такі як логічність, послідовність, єдність, зв'язність.

Зв'язність, послідовність/coherence

Критерій зв 'язність, послідовність стосується логічної послідовності думок від початку до кінця всього продукту письма або його абзаців. У зв'язному тексті кожен наступний абзац є продовженням попереднього або продовжує розвивати головну думку.

Логічне розташування матеріалу різниться залежно від мети твору (завдання). Наприклад, якщо на письмі слід передати перебіг подій, логічним порядком організації думок буде хронологічний: починаючи з першої події до останньої. Якщо слід щось порівняти, учень організує порівняння, розглядаючи пункт за пунктом або рису за рисою.

З’єднання, зчеплення/cohesion

Ще одна важлива риса твору — з'єднання або зчеплення, що стосується лексико-граматичних відношень між частинами речення, реченнями та абзацами. Цей критерій пов'язується з трьома основними параметрами: співвідношення, сполучення або з'єднання та лексичні ланцюги.

Співвідношення пов'язується з використанням особових, присвійних, вказівних займенників, певних визначальних слів та проведення паралелей і деяких порівнянь.

І met a strange boy yesterday. He was wearing a bright polka-dotted panama.

Their car is fancy. Mine is rather old.

Twenty pounds is a pretty big sum of pocket money for a schoolboy. More money is needed for a college stu­dent.

Сполучення є одним із параметрів з'єднання. Координуючі сполучники {and, but, or) поєднують слова, фрази та речення, прислівники-сполучники (meanwhile, moreover, however, firstly, secondly тощо) з'єднують абзаци, частини речень та речення, пов'язують схожі лінгвістичні одиниці (частини речень, речення). Підпорядковуючі сполучники {when, because, unless, //тощо) пов'язують незалежні та залежні речення та їх частини.

Лексичні ланцюги. Вживання синонімів, загальних слів, що відносяться до одного окремого слова або предмету в різних реченнях, також стосуються цього параметру, але вже шляхом створення лексичних ланцюгів, що називають ключове поняття схожими словами:

We were amazed to see tall giraffes and strong lions, fat hippos and funny monkeys. All the animals (a general word) looked well-cared and happy.

She was so pretty! I have never seen such attractive (synonym)girls.

З критерієм з'єднання/cohesion пов'язаний критерій пунктуація, хоча він є параметром критерію правильність. Неможливо зрозуміти речення, особливо довге, яке не поділене розділовими знаками.

ГРАМАТИКА/GRAMMAR

Відповідно до критерію граматика оцінюються граматичні знання (форма, значення та використання певної кількості граматичних структур) учня. Знання граматики означає вміння використовувати ті або інші структури у відповідних ситуаціях для передачі певних думок, а не просто знання граматичних правил.

Оцінюються володіння учнем певною кількістю (репертуаром) граматичних структур; розуміння функцій, що виконують ці структури; граматична правильність. Якщо помилки не порушують розуміння тексту та акт комунікації/disrupt communication, вони вважаються незначними (local errors/inaccuracy), під час перевірки та них не звертають серйозної уваги та не знімають великої кількості балів:

/ would rather to listen to music.

I couldn t found the street I wanted.

За схожу або одну й ту ж помилку (відсутність закінчення -s у 3-й особі однини, частка to після модальних дієслів тощо), яка зустрічається неодноразово, бали знімають один раз.

Інколи помилки впливають на ціле речення (неправильний порядок слів, відсутність дієслова або підмета) та заважають розумінню. У такому випадку смисл речення не можна виправити незначними змінами. Отже, якщо помилки заважають розумінню написаного, вони вважаються грубими {global errors) та повинні штрафуватися. Прикладом подібних помилок може бути таке речення:

Because we come late time that never did it they do all things that to hurt our.

В основному такі помилки порушають структуру речення, а отже, переривають логічність письма.

Але однакові помилки (наприклад, неправильне вживання часів дієслова) можуть бути помилками незначними в одному контексті та грубими в іншому. Це залежить від того, наскільки вони заважають розумінню. Отже, не можна катетеризувати помилки автоматично на грубі та незначні. Краще, щоб їх було якомога менше. Тому під час підготовки до письмової частини іспиту дуже важливим є повторення граматики та виконання різних вправ, що впливають на покращення граматичних вмінь та навичок (див. частину І посібника).

СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС/VOCABULARY

Цей критерій оцінює обсяг та глибину знань кандидатом іноземних слів, його запас (від простих слів до складних та ідіом), а також вміння кандидата користуватися цим запасом. Обсяг відноситься до кількості різних слів, глибина знань свідчить про свідомість кандидата, у яких ситуаціях використовують ті або інші слова, розуміння значень одних і тих же слід залежно від контексту. Знання певного слова означає, що учень може правильно використовувати його в конкретній ситуації. Кандидат повинен мати уявлення про конотацію слів (з якими словами те або інше слово вживається та що означає), їх синоніми та антоніми, як слова комбінуються в речення. Цей критерій оцінює, наскільки кандидат знає словотворення та може

користуватися суфіксами та префіксами, має уяву про їх значення. Важливим є й орфографія.

ТИПИ ЗАВДАНЬ

НАПИСАННЯ ЛИСТІВ

Говоріння та письмо, з одного боку, мають багато спільного, оскільки обидва представляють продуктивну фазу мовлення. З іншого боку, вони відрізняються. Письмо — структурований, продуманий, ширший за об­сягом вид навчальної діяльності. Говоріння — процес спонтанний, менш структурований, не такий повний за обсягом. Отже, письмо — це більш контрольована діяльність, уміння, яке потребує детального вивчення та регулярної практики. У свою чергу, воно передбачає розвиток певних різноманітних умінь і навичок, яких можна набути, працюючи з окремими типами текстів.

Письмо включає три основні стадії: підготовку до написання, безпосередній процес письма та перевірку написаного. Кожна стадія є дуже важливою, тому жодної не можна уникати.

Лист — це форма письмової діяльності, яку часто використовують для навчання та оцінювання певних мовних, мовленнєвих умінь та навичок. Вона пов'язана з реальністю, моделює обставини з повсякденного життя, оскільки лист використовується як спосіб спілкування. Оскільки існують різні типи листів (формальні, наполовину формальні, неформальні тощо), змінюється й мета їх написання, форма викладу матеріалу, навіть розміщення інформації. У листі можна перевірити знання з будь-якої теми.

На тестуванні офіційні або формальні листи використовують для перевірки умінь та навичок учнів з вищим рівнем володіння мовою. Коли людина отримує офіційного листа від організації, закладу, компанії тощо, вона особисто незнайома з адресатом. Подібні листи не стосуються особистих справ. Метою їх є отримання інфор­мації або послуги, подача заяви на роботу, скарга на отриману послугу тощо. За функціональними ознаками офіційні листи поділяються на:

• особистий лист/personal letter (лист товаришеві, улюбленому співаку, артисту тощо);

• листи-прохання/letter of request (якщо ви хочете отримати інформацію про послугу на основі реклами
або будь-якої пропозиції чи оголошення);

• листи-скарги/letter of complaint (коли ви виражаєте незадоволення певною послугою);

• листи-заяви/application letter (коли ви бажаєте отримати певну послугу, влаштування на роботу).
Коли дається подібне завдання, передбачається, що учень уже знайомий з типами листів, тому у рубриках

не вказується стиль або тип листа. Але з опису завдання учень повинен зрозуміти, який саме тип листа слід використати у завданні.

Неформальні або неофіційні, особисті листи більше знайомі нашим учням. Вони пишуться для підтримки стосунків між членами родини, друзями, читачами тощо. Особисті листи на тестуванні використовуються для перевірки писемних умінь та навичок учнів із різним рівнем володіння мовою. В особистому листі учень може використовувати різні моделі оформлення думок. Якщо він пише про свій відпочинок влітку, описує приміщен­ня, де перебував, пляж, де відпочивав, друзів, із якими познайомився, — звертається до опису. Якщо передає враження від цьогорічного відпочинку та порівнює його з минулорічним, використовує порівняння. Коли учень звітує про події, що відбулись під час відпочинку, то він пише розповідь або оповідання. У кожному випадку учень використовує певні слова (різноманітні прикметники для опису, дієслова для розповіді, слова-зв'язки тощо), що допомагають правильно виконати завдання.

Офіційні та особисті листи мають багато спільного. У них вказується адресат (addressee) та відправник (sender), має бути звертання (salutation), заключне речення (closing sentence), підпис (signature). Цими реквізи­тами лист відрізняється від інших форматів письма (рецепту, есе тощо).