Феномен здоров’я в соціокультурному вимірі (стр. 13 )

Ми показали, що ефективним доповненням традиційної раціональності може стати «раціональність слухання та мовчання». Тоді як знання зовнішнє є продуктом традиційної «розумної» раціональності, внутрішнє знання як раз формується в рамках раціональності слухання. Треба зазначити, що позитивні приклади інституціоналізації нового типу раціональності наразі нечисленні, однак вони є, і поступово набирають обертів. Йдеться про інституціоналізацію нетипових для західної медичної думки методів (таких як техніки практики усвідомленості), проактивна нетипова провокативна соціальна реклама тощо.

Нова продуктивна особистість потребує нових інституційних засобів, які би допомагали їй реалізовувати свій індивідуальний закон орієнтації на здоров’я як стиль життя. Для приведення цього закону в дію потрібен контроль над рядом сил, що чинять йому спротив. Оскільки одна із найменш придатних до контролю сил є афективна тілесність, її «приборкання» не є вирішенням проблеми, оскільки породжує ряд небажаних наслідків. Проте з нею можна інституційно примиритись за допомогою розвитку та поглиблення процесу усвідомленості. Остання, у свою чергу, не може з’явитися нізвідки, вона має стати відповіддю на запит цивілізації, що вже почав, на наш погляд, формуватися, хоч і дуже поволі, у суспільній свідомості.

ВИСНОВКИ

Соціокультурний аналіз феномену здоров’я представлений в роботі за циклічною логікою «цивілізаційне підґрунтя (історичний, просторовий та аксіологічний вимір) – дискурс та практики здоров’я – цивілізаційні перспективи». Аналіз цивілізаційного підґрунтя здійснено на основі ретроспективно-порівняльного осмислення основних цивілізаційних віх та світоглядних парадигм, що визначили становлення сучасного дискурсу здоров’я. Інструментальним понятійно-категоріальним підґрунтям дослідження при цьому стали підходи: теорія дискурсів M. Foucault, феноменологія A. Schütz, соціологія знання P. Berger та T. Luckmann, етнометодологія H. Garfinkel та соціальна драматургія E. Goffman, а загальним тлом міркувань – ідея N. Elias про «приборкання афектів». На основі «західної» моделі розвитку показано, що в цивілізаційно-часовому вимірі відбувалося поступальне соціальне конструювання дискурсу здоров’я.

Так, за допомогою послідовного розгляду еволюційної трансформації дискурсу здоров’я показано, що історично дискурс здоров’я проходить поступальний шлях від зовнішнього локусу контролю здоров’я на основі міфічного, релігійного та наукового світогляду до становлення внутрішнього локусу контролю здоров’я. Причому останній формується на основі просторового синкретичного поєднання та діалектичної взаємодії двох базових світоглядних парадигм – «східної» та «західної». Крім того, показано, що в хронологічному (історично-цивілізаційному) та просторовому (крос-культурному) вимірах аксіологічна структура дискурсу здоров’я не є одновимірною. Вона охоплює об’єктивну та суб’єктивну цінність здоров’я, термінальну та інструментальну, а також цінність здоров’я як явища sui generis. Аналіз цивілізаційного підґрунтя формування дискурсу здоров’я – у своєму хронологічному, просторовому та ціннісному зрізах – надав розуміння того, що головними елементами, які визначили параметри дискурсу здоров’я сучасного суспільства, є внутрішній локус контролю здоров’я, а також висока цінність та самоцінність здоров’я.

Сучасний дискурс та практики здоров’я було проаналізовано за допомогою розробки категорії стилю життя, у тому числі – за рахунок концептуалізації поняття стилю життя, орієнтованого на здоров’я. Логічну формалізацію поняття «стиль життя» та концептуалізацію поняття «стиль життя, орієнтований на здоров’я» реалізовано на ґрунті теоретичних підходів M. Weber, P. Bourdieu, T. Veblen, E. Spranger, A. Giddens, N. Elias, G. Simmel та A. Adler. Завдяки такому теоретичному фундаменту вдалося розкрити гносеологічний потенціал поняття «стиль життя». Він полягає у здатності поєднувати в рамках цілісного контексту три важливі складові, необхідні для цілісного осмислення дискурсу здоров’я: особистість, культуру та структуру. Відтак, йшлося про наступні елементи аналізу феномену здоров’я в контексті сучасного дискурсу здоров’я:

– стиль життя, орієнтований на здоров’я, як відображення позиції індивіда в соціальній структурі та його положення в соціальному просторі;

– стиль життя, орієнтований на здоров’я, як продукт процесу соціалізації та відображення культури;

– стиль життя, орієнтований на здоров’я, як реалізацію внутрішнього особистісного локусу контролю індивіда.

Означена концептуальна «трикутна» схема стилю життя була «інструментально» збагачена логікою габітусу. Це дозволило, розглядаючи сучасний дискурс здоров’я, одночасно враховувати, з одного боку, системну дискурсивну даність соціального простору, а, з іншого боку, брати до уваги її диспозиційні перетворення, які складають основу осмислення практик та оцінок. Ішлося, таким чином, про розрізнення практик та їхнього середовища (контексту): або розрізнення між «логікою практики» та «практичною логікою». У контексті сучасного дискурсу здоров’я логіка практики представлена у вигляді ідеології здорового способу життя. Вона є ідейною основою конкретно-біографічного втілення орієнтації на здоров’я у формі стилю життя. У свою чергу, практична логіка знаходить своє втілення у феномені стилю життя, орієнтованого на здоров’я.

У загальноісторичній перспективі, ідеологія здорового способу життя є відповіддю на цивілізаційний запит реалізації принципу внутрішнього локусу контролю здоров’я, підкріпленого високою (само)цінністю здоров’я. Водночас вона виступає підґрунтям для формування особливої етики – стилю життя, орієнтованого на здоров’я. Однак у контексті сучасного дискурсу здоров’я існує явний дисонанс між високою цінністю здоров’я, втіленою в ідеології здорового способу життя, та її реалізацією у практиках стилів життя. На рівні стилю життя орієнтація щодо здоров’я інтерпретується та конкретно оформлюється по-різному. Залежно від терміну орієнтації (довгоострокова перспектива, тимчасові дії) та рівня афективності (та, відповідно, рівня саморефлексії) індивіда можна виділити чотири типи стилів життя, орієнтованих на здоров’я:

– стратегічний (людина дбає про власне здоров’я з огляду на короткострокову вигоду, без намагання здійснити комплексну ревізію загальної життєвої стратегії поведінки);

– драматичний (людина прагне до саморепрезентації, бажає бути в центрі наймодніших тенденцій у тому, що стосується здорового способу життя);

– традиційний (людина дбає про здоров’я за рахунок зовнішнього впливу (переконання, примусу));

– комунікативний (людина свідомо обирає стиль життя, орієнтований на здоров’я як довічну стратегію).

Власне, лише останній може вважатися стилем життя, орієнтованим на здоров’я у повному сенсі. При цьому, варто зазначити, стиль життя, орієнтований на здоров’я, ми розглядали як мотиваційну складову орієнтації індивіда на здоров’я. Використовуючи підхід T. Parsons, ми аналітично відділили її від ціннісного компоненту орієнтації індивіда на здоров’я, представленого ідеологією здорового способу життя.

Далі, на основі парсонівської схеми мотиваційної складової орієнтації було розроблено загальну факторну модель чинників формування стилю життя, орієнтованого на здоров’я. Дана модель передбачала розширення когнітивного аспекту мотивації (знань) до категорії габітуального чинника: у тому сенсі, що йшлося про позарефлексивні інтериоризовані знання, носієм та провідником яких є габітус. Афективний аспект мотивації (бажання) було розгорнуто до категорії тілесності: адже саме тіло є носієм та виразником афективних станів. Урешті, оціночний аспект мотивації (тобто момент співвідношення когнітивного та афективного аспектів) було представлено у вигляді категорії усвідомленої раціональності. Кожна із категорій (габітус, тілесність та усвідомлена раціональність) була розглянута окремо.

На рівні тілесного втілення цінності здоров’я йшлося про те, що комунікативний тип орієнтації на здоров’я стикається із «афективною проблемою», яка функціонує на рівні індивідуального несвідомого. Тому коли до рівня тілесності спускається «габітуальна директива» ідеології здорового способу життя, тіло не завжди виявляється готовим відповісти переорієнтацією стилю життя на здоров’я. Відтак, цінність здоров’я не завжди долає бар’єр «індивідуального афективного нігілізму». Йдеться про глобально-цивілізаційну «відсутність тіла» та суттєвий брак внутрішнього знання, які разом виступають своєрідними фільтрами, що пропускають (як інтеріоризовану) цінність здоров’я та сприяють отриманню зовнішніх знань про здоров’я, однак заважають при цьому перейняти ідеологію здорового способу життя у вигляді індивідуальної довічної стратегії повсякденної поведінки.

Інструментом, який може сприяти інтеграції внутрішнього тілесного знання до звичної структури індивідуального повсякдення, та здатен примирити афективність із вимогами цивілізації, є усвідомленість (усвідомлена раціональність). Зважаючи на те, що ідеологія здорового способу життя в ідеалі має закріплюватися як основа довгострокової програми у вигляді стилю життя, а тілесність існує в ситуаціях та функціонує з огляду на короткотермінові стимули та реакції, надання цінності здоров’я статусу індивідуального закону може відбутися через становлення певного соціального характеру (соціального типу) особистості. А саме йдеться про особистість із характером «я-компетенції» (R. Funk).

«Я-компетентна» особистість, за R. Funk, є продуктивним типом особистості, породженим постмодерним суспільством. Вона є втіленням принципу внутрішнього локусу контролю здоров’я та комунікативного типу поведінки у відношенні здоров’я в соціальному характері. Крім того, вона реалізовує собою ідею усвідомленої раціональності. Однак, колонізація соціального простору представниками саме такого соціального характеру не може відбутися спонтанно. Розвиток нових продуктивних рис «я-компетентної» особистості потребує своєрідного цивілізаційно-культурного замовлення, яке б закріплювалося на рівні габітусу.

Аналіз перспективи виникнення такого інституційного габітуального підкріплення вказав на наявність двох тенденцій. З одного боку, у сучасному суспільстві продовжує отримувати інституційний захист парадигма зовнішнього локусу контролю здоров’я ще модерного типу. Попри те, що дискурс вимагає від сучасної людини особистої відповідальності за її стан здоров’я, інфраструктурна мережа цього дискурсу пропонує широкий спектр послуг, у тому числі медичних, які знімають значну частку цієї відповідальності. У такий спосіб замість того, аби набирати ознак нормативного регулятора та індивідуального закону внутрішній локус контролю здоров’я часто лишається формальним культурним ідеалом., Відносно новій парадигмі внутрішнього локусу контролю здоров’я, відтак, доводиться мати справу із безсилістю традиційної дискурсивної раціональності в тому, що стосується перетворення цінності здоров’я на актуалізовану потребу його повсякденного виробництва.

З іншого боку, прослідковується тенденція формування іншої логіки, загостреної на інституційне стимулювання розвитку внутрішнього знання. Вона спирається на доповнення традиційної раціональності раціональністю «слухання та мовчання». На відміну від традиційної «розумної» раціональності, яка, перш за все, продукує зовнішнє знання, раціональність слухання генерує знання внутрішнє. Наразі в соціальному просторі починаються з’являтися успішні приклади інституціоналізації цього нового типу раціональності. Зокрема, інституційно підкріплюються нетипові для західної медичної думки методи роботи із розладами здоров’я (у найбільш широкому розумінні), такі як техніки усвідомленості, дедалі помітнішою стає соціальна реклама проактивного та провокативного характеру. Зрештою, формується новий тип особистості, що потребує інституційної підтримки у вигляді засобів реалізації свого індивідуального закону орієнтації на здоров’я. Така особистість є продуктом цивілізації, і для того, щоб адаптуватися до поточних викликів середовища, причому середовища як зовнішнього, так і свого внутрішнього, вона потребує, окрім іншого, певного цивілізаційного інституційного заохочення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов Р. Коммуникации в пространстве фитнес-клубов: консюмеристская модель заботы о себе / Р. Абрамов // Потребление как коммуникация : V междунар. конф., 26–27 июня 2009 г. / под ред. В. Ильина, В. Козловского. — СПб. : Интерсоцис, 2009. — 254 с.

2. Адлер А. Наука жить / Адлер А. — К. : Директмедиа Паблишинг, 1997. — 288 с.

3. Амосов Н. Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья / Амосов Н. — Москва ; Донецк : ACT : Сталкер, 2004. — 590 с.

4. Ануфриева Р. Стиль жизни личности: теоретические и методологические проблемы / [и др.]. — К. : Изд-во Киевского гос. ун-та, 1982. — 327 с.

5. Апанасенко Г. Начала валеологии. Индивидуальное здоровье (сущность, феноменология, стратегия управления) / Г. Апанасенко // Український медичний часопис. — 2002. — № 5. — С. 45–49.

6. Араблинская А. Социальный характер постмодернистской личности [Электронный ресурс] / А. Араблинская // Аналитика культурологии : электрон. науч. изд. — 2007. — № 8. — Режим доступа :

http://cyberleninka.ru/article/n/sotsialnyy-harakter-postmodernistskoy-lichnosti.

7. Байнфилд Г. Между небом и землей: Справочник по китайской медицине / Г. Байнфилд, Е . Корнголд. — М. : Крон-пресс, 1997. — 448 с.

8. Бевзенко Л. Стили жизни переходного общества / Бевзенко Л. — К. : Ин-т социологии Национальной академии наук Украины, 2008. — 144 с.

9. Безруких М. Развитие социологии здоровья в современном теоретическом познании [Электронный ресурс] / М. Безруких. — Режим доступа :

http://socio. *****/cgi-bin/article. pl? id=556.

10. Бек У. Общество риска. На пути к новому модерну / Бек У. — М. : Прогресс-Традиция, 2000. — 384 с.

11. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество / Белл Д. — М. : Академия, 1999. — 783 с.

12. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. — М. : Медиум, 1995. — 323 с.

13. Бескова И. Эволюция и сознание (когнитивно-символический анализ) / Бескова И. — М. : ЦОП ИФ РАН, 2001. — 268 с.

14. Бодрийяр Ж. Общество потребления. Его мифы и структуры / Бодрийяр Ж. — М. : Республика : Культурная революция, 2006. — 269 с.

15. Бредихина Н. Ориентации населения на здоровый образ жизни: региональный аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. социол. наук : спец. 22.00.06 «Социология культуры, духовной жизни» / — Челябинск, 2006. — 23 с.

16. Бродянский Д. История первобытного общества / Бродянский Д. — Владивосток : Изд-во Дальневосточ. ун-та, 2003. — 109 с.

17. Бурдье П. Различение: социальная критика суждения / П. Бурдье // Экономическая социология. — 2005. — Т. 6, № 3. — С. 25–48.

18. Бурдье П. Социальное пространство и символическая власть [Электронный ресурс] / П. Бурдье  // THESIS. — 1993. — Т. 1, № 2. — С. 137–150. — Режим доступа : http://www. ecsocman. *****/db/msg/90824.

19. Бурдье П. Структура, габитус, практика [Электронный ресурс] / П. Бурдье // Журнал социологии и социальной антропологии. — 1998. — Т. 1, № 2. — С. 44–59. — Режим доступа :

http://www. soc. *****/publications/jssa/1998/2/4bourd. html.

20. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Экономическая социология. — 2002. — Т. 3, № 5. — С. 60–66.

21. Вайнер Э. Валеология : учеб. для вузов. / Вайнер Э. — М. : Наука, 2001. — 416 с.

22. Вебер М. Основные понятия стратификации / М. Вебер // Социологические исследования. — 1994. — № 5. — С. 147–156.

23. Веблен Т. Теория праздного класса / Веблен Т. — М. : Прогресс, 1984. — 368 с.

24. Верлен Б. Общество, действие и пространство. Альтернативная социальная география / Б. Верлен // Социологическое обозрение. — 2001. — Т. 1, № 2. — С. 26–47.

25. Волков В. Теория практик / В. Волков, О. Хархордин. — СПб. : Изд-во Европ. ун-та в Санкт-Петербурге, 2008. — 298 с.

26. Гарфинкель Г. Исследование привычных оснований повседневных действий / Г. Гарфинкель // Социологическое обозрение. — 2002. — Т. 2, № 1. — С. 26–47.

27. Геллнер Э. Нации и национализм / Геллнер Э. — М. : Прогресс, 1991. — 322 с.

28. Гидденс Э. Модерн и самоидентичность / Э. Гидденс // Современная теоретическая социология : реферат. сб. / Энтони Гидденс ; под ред. Ю. Кимелева. — М. : ИНИОН РАН, 1995. — C. 95–113.

29. Глязер Г. Исследователи человеческого тела: от Гиппократа до Павлова / Глязер Г. — М. : Медгиз, 1956. — 244 с.

30. Горовая В. Идея системности в определении понятия здоровья / В. Горовая, Н. Петрова // Фундаментальные исследования. — 2006. — № 3. — С. 25–27.

31. Громов И. Западная теоретическая социология / Громов И., Мацкевич А., Семенов В. — СПб. : Ольга, 1996. — 286 с.

32. Гущо Ю. Введение в энциклопедию здоровья и долголетия / Гущо Ю. — М : ЕМП «Кольцо», 1993. — 304 с.

33. Демьянова А. Факторы и типы потребления алкоголя и табака в России / А. Демьянова // Экономическая социология. — 2005. — Т. 6, № 1. — C. 78–94.

34. Долгатова Э. Здоровье, болезнь, предболезнь в концепциях восточной и западной медицины [Электронный ресурс] / Э. Долгатова. — 2009. — Режим доступа :

htth://lechebnik/info/7-19/htm/.

35. Еліас Н. Процес цивілізації. Соціогенетичні і психогенетичні дослідження / Н. Еліас. — К. : Альтернативи, 2003. — 672 с.

36. Ерасов Б. Общие критерии дихотомного сопоставления социокультурных оснований запада и востока / Б. Ерасов // Сравнительное изучение цивилизаций : хрестоматия. — М. : Аспент пресс, 1998. — 537 с.

37. Жеребецкая Г. Современный нарциссизм в контексте теории постмодерна [Электронный ресурс] / Г. Жеребецкая // Надежды : сб. науч. статей студ. — Н. Новгород, 2002. — Режим доступа :

http://www. *****/rus/f14/k2/students/hopes/5.htm.

38. Жирнов В. Здоровье — атрибут антропности / В. Жирнов // Философия здоровья / отв. ред. А. Шаталов. — М. : ИФ РАН, 2001. — 242 с.

39. Журавлева И. Отношение к здоровью индивида и общества / Журавлева И. — М. : Наука, 2006. — 238 с.

40. Замалетдинова Л. Качество жизни: понятие, структура, значение теории в решении экологической проблемы / Л. Замалетдинова // Вестник Нижегородского университета им. . — 2008. — № 2. — С. 102–110. — (Серия : Социальные науки).

41. Ильин В. Образ и стиль потребления [Электронный ресурс] / В. Ильин // Социология потребления : курс лекций. — 2003. — Режим доступа :

http://www.consumers.narod.ru/lections/constyle.html#s1.

42. Ионин Л. Социология культуры: путь в новое тысячелетие : учеб. пособие для студ. вузов / Ионин Л. — [3-е изд., перераб. и доп.]. — М. : Логос, 2000. — 431 с.

43. Каволис В. Цивилизация как определяющее начало в устроении культуры / В. Каволис // Сравнительное изучение цивилизаций : хрестоматия. — М. : Аспент пресс, 1998. — 537 с.

44. Карелия официальная : офиц. портал органов гос. власти Республики Карелия [Электронный ресурс]. — Режим доступа :

www. gov. *****/gov/Leader/.../041216.html.

45. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / Кастельс М. ; пер. с англ. под науч. ред. О. Шкаратана. — М. : Гос. ун-т «Высш. шк. экономики», 2000. — 608 с.

46. Качанов Ю. Автономия и структуры социологического дискурса / Ю. Качанов, Ю. Маркова. — М. : Универ. книга, 2010. — 320 с.

47. Козловский И. Буддхи-йога: ментальный и эмоциональный баланс / Козловский И. — Донецк : Донбасс, 2011. — 217 с.

48. Кон И. Мужское тело в истории культуры / Кон И. — М. : Слово, 2003. — 430 с.

49. Концепція державної політики запобігання шкідливому вживанню алкоголю населенням України на період 2012–2020 рр. [Електронний ресурс] : законопроект від 17 листоп. 2010 р. № 7372 (проект народних депутатів Голуба О. В., Даниленка В. А. та ін.). — Режим доступу :