Педагогіка вищої школи (стр. 11 )

У передвоєнні роки XX століття у підручниках з педагогіки ця класифікація була досить спрощеною: усі методи поділялися на три групи за трьома найпоширенішими джерелами знань — словесні, наочні, практичні. Ця класифікація увійшла в історію педагогіки як традиційна.

Пошуки дидактів другої половини XX ст. були спрямовані на спробу створити класифікатор методів навчання. Існують різноманітні типології, в яких методи навчання систематизуються за різними критеріями і ознаками: наприклад, класифікація методів за призначенням (М. АДанилов, Б. П.Єсипов); за типом (характером) пізнавальної діяльності (І. ЯЛернер, ін), за дидактичною метою (Г. І.Щукіна, І. Т.Огородніков та ін.), за логікою передачі й сприймання навчальної інформації (); за ступенем керівництва навчальною роботою (П. І.Підкасистий, , В. І.Паламарчук). Німецький дидакт Л. Клінгберг виокремлює методи у поєднанні з формами співробітництва у навчанні, а польський вчений К. Сосницький вважає, що існують два методи навчання: презентативний і пошуковий.

Найбільш поширена в дидактиці останніх десятиліть класифікація , в якій гармонійно систематизовано наукові пошуки багатьох дослідників проблеми методів навчання.

Одним із найперспективніших напрямів сучасних досліджень дидактів є розробка бінарних і полінарних класифікацій методів навчання, де останні групуються на основі двох або більше загальних ознак. Ці методи вперше були викладені ще в 20-х роках XX ст. автором підручника з педагогіки А. П.Пінкевичем, пізніше в 40-х роках розроблялися Б. Є.Райковим, у 50-х pp. цього ж століття — іним.

Вітчизняний дидакт [1] детально обґрунтував бінарну класифікацію методів, в основі якої лежать дві ознаки: характер і рівень пізнавальної самостійності та активності тих, хто навчається, та джерело, з якого набуваються знання.

Аналогічно класифікуються бінарні методи наочної (наочно-інформаційний, наочно-проблемний, наочно-практичний, наочно-евристичний, наочно-дослідницький методи) та практичної форми (практично-евристичний і практично-проблемний методи).

Бінарну класифікацію методів навчання, вякій поєднані джерела знань, рівні пізнав-

©4

альної активності, а також логічні способи навчального пізнання, запропонували В. І. Паламарчук.

Жодна з розглянутих класифікацій методів не позбавлена недоліків, кожна з них має певні обмеження, адже практика завжди складніша і багатша за спроби класифікувати її. Тому пошуки довершеніших класифікацій, позбавлених суперечностей попередніх, тривають.

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ (за )

Методи організації! здійснення навчально-пізнавальної діяльності	1 підгрупа	Заджерелом інформації	словесні: розповідь, бесіда, лекція наочні: ілюстрація, демонстрація практичні: досліди, вправи, навчально-виробнича праця
II підгрупа	За логікою передачі і сприймання навчальної інформації	індуктивні, дедуктивні, аналітичні, синтетичні
III підгрупа	За ступенем самостійності мислення школярів при засвоєнні знань	репродуктивні, пошукові, дослідницькі
IV підгрупа	За ступенем керування учінням	навчальна робота під керівництвом учителя; самостійна робота з книгою; письмова робота, лабораторна робота, виконання трудових завдань
Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності	1 підгрупа	Методи стимулювання інтересу до навчання	пізнавальні ігри, навчальні дискусії; створення ситуацій емоційно-моральних переживань; створення ситуацій пізнавальної новизни; створення ситуацій зацікавленості
II підгрупа	Методи стимулювання обов'язку і відповідальності вучінні	переконання у значущості навчання; вимоги, вправи з виконання вимог; заохочення, покарання
Методи контролю і самоконтролю в навчанні	1 підгрупа	Методи усного контролю	індивідуальне опитування; фронтальне опитування; усні заліки, усні іспити; програмоване опитування
II підгрупа	Методи письмового контролю	контрольні письмові роботи; заліки; іспити; програмовані письмові роботи
III підгрупа	Методи лабораторно-практичного контролю	контрольні та лабораторні роботи, машинний контроль

КЛАСИФІКАЦІЯ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ (за І. Я.Лернером і іним)

Метод	Вид діяльності	Рівні розумової діяльності студента	Рівень знань	Сутність навчання	Шляхи удосконалення методів навчання
Пояснювально-ілюстративний	За допомогою учителя (репродуктивний)	1-упізнавання	І-знання-зна-йомство	Традиційне навчання процес передачі готових відомих знань	П ро гра - мованенавчання
Репродуктивний	Сам учень (за допомогою зразка, алго-ритма, правила тощо)	II-відтворення	ІІ-знання-копії
Проблемний виклад	За допомогою вчителя (продуктивний)	III - застосування	III - знання-уміння	Проблемне навчання процес активного пошуку і відкриття учнями нових знань	Ділові ігри
Частково пошуковий	Продуктивний під керівництвом учителя	III - застосування IV-творчість	N1 - знання-уміння IV - знання-транс-формація
Дослідницький	Продуктивний без допомоги вчителя	IV-творчість - і •-	IV - знання-транс-формація

65

Алгоритм оптимального вибору методів навчання (за

-ським)

■ Визначити, чи матеріал вивчатиметься самостійно чи під керівництвом викладача.

■ Визначити співвідношення репродуктивних і продуктивних методів. Якщо дозволяють умови, перевагу надавати продуктивним методам.

■ Визначити співвідношення індуктивних і дедуктивних, аналітичних та синтетичних методів. У разі, якщо емпірична база для дедукціїта аналізу підготовлена, то перевагу слід надати дедуктивним та синтетичним методам.

■ Визначити міру і спосіб поєднання словесних, наочних та практичних методів.

■ Прийняти рішення про необхідність застосування методів стимулювання.

■ Визначити час використання методів контролю і самоконтролю.

■ Розробка запасних варіантів на випадок відхилення реального процесу навчання від запланованого.

Ефективність використання методів навчання у сучасній вищій школі значною мірою обумовлена оптимальною підтримкою засобів навчання, втому числі матеріально-технічних.

Засоби навчання (дидактичні засоби) — це різноманітні матеріали, предмети, знаряддя, що викликають сенсомоторні стимули (впливають на зір, дотик тощо) і, виконуючи специфічні дидактичні функції, оптимізують процес досягнення студентами визначених цілей навчання.

Завдання для самоконтролю

1. Чому вітчизняну систему організації навчання у вищій школі часто називають лекційно-семінарською?

2. Що спільного і які відмінності у поняттях "метод навчання" і "форми організації навчання " ?

3. Визначте основні ознаки індивідуальної, групової і фронтальної форм організації навчання у вищій школі.

4. У яких випадках, на Вашу думку, необхідність використання лекцій у вищій школі зростає? А у яких зменшується?

5. Які показники якості практичного заняття є найголовнішими? Чому?

66

6. Яке співвідношення аудиторного навантаження і самостійної роботи студента є, на Вашу думку, оптимальним? Чи є воно однаковим для різних груп предметів?

7. Які умови слід створити у ВНЗ, щоб самостійна робота студентів була ефективною?

8. Які форми організації НДРС, що включені до навчального процесу, є, на Вашу думку, найбільш важливими?

9. Які форми НДРС у позанавчальний час є найбільш ефективними на сьогодні?

10. Яке місце займає практична підготовка у системі підготовки майбутнього фахівця?

11. Проілюструйте на прикладах взаємозв'язок дидактичної мети і методів та форм організації навчання.

12. Які класифікації методів навчання існують у сучасній дидактиці вищої школи? Чим вони відрізняються?

13. Полегшується чи ускладнюється, на Вашу думку, робота викладача у ВНЗ в умовах постійного зростання кількості методів, прийомів та засобів навчання?

14. Якими Ви уявляєте "ідеального" лектора та "ідеальну" лекцію?

15. Яким методам навчання Ви особисто віддаєте перевагу (при вивченні теоретичних курсів та при вивченні практичних дисциплін)?

СЕМІНАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ №3

Тема: Форми організації та методи навчання у вищій школі. Самостійна та науково-дослідна робота студентів

1. Поняття форм організації навчання у вищій школі. Загальна характеристика лекційно-семінарської системи навчання.

2. Особливості застосування методів і засобів навчання у вищій школі.

Практичне завдання:

• Які методи, на Вашу думку, найбільш ефективні у викладанні предметів Вашого фаху?

3. Лекція як провідна форма організації та метод навчання у вищій школі. Підготовка, організація та методика читання лекцій.

Практичне завдання:

• Визначте переваги та недоліки лекційного викладання у вищій школі.

4. Структура та методика проведення практичних занять. Критерії ефективності практичних занять.

Практичне завдання:

• Запропонуйте власний проект методики проведення практичних занять.

5. Самостійна робота студентів, основні її форми, рівні та шляхи активізації.

Практичні завдання:

• Визначте позитивні і негативні сторони організації науково-дослідної роботи студентів та шляхи її вдосконалення на Вашому факультеті.

• Розв'язання педагогічних задач. . , .

67

ЛІТЕРАТУРА

Обов'язкова:

1. Закон України "Про вищу освіту". - Харків: КСИЛОН, 2002. - С. 40; 50-51 (ст. 41-43,61).

2. Положення про навчально-наукові та кваліфікаційні роботи студентів Київського державного лінгвістичного університету /Укл. Болдирєв Р. В., І., , Спіцин Є. С. - К.: Вид. центр КДЛУ, 19с.

3. Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах / 36. законодавчих та нормативних актів про освіту. — Вип. І. — К., 1994. — С. 114-121.

Додаткова:

1. АлексюкА. М. Педагогіка вищої освіти України. — К.: Либідь, 1998. — С. 433-439.

2. , , Активньїе методьі обучения: Учебно-методическое пособие / Под науч. ред. . — М., 2006.

3. Бондарчук Ю., Чуйко L, Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процесу // Вища школа. — 2005. — №2. — С. 35-41.

4. Особливості інтелектуалізованого навчання іноземних мов у вищій школі // Вища освіта України№3. - С. 88-91.

5. Вітвицька С. С. Основи педагогки вищої школи: Метод посіб. для студ. магістратури.

— К.: Центр навчальної літератури, 2003. — С. 129-211.

6. , Євтух М. Б. Основи педагогіки та психології вищої школи в Україні. - К.: ІНТЕЛ, 1995. - С. 80-86; 99-194.

7. Кузьмінський А. І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб.- К.: Знання, 2005. — С. 246-345.

8. Мегем Є. Спільна творча діяльність викладачів і студентів — основа проектно-технологічної підготовки // Вища освіта України. — 2005. — №4. — С. 90-94.

9. Школаєва С. Ю., І. Методичні матеріали для розробки нормативного та навчально-методичного забезпечення ступеневої підготовки фахівців іноземних мов.

- К.: КДЛУ, 19с.

10. Олексенко В. Ефективні шляхи вдосконалення змісту і форм підготовки спеціалістів ВНЗ // Вища освіта України№2. - С. 66-70.

11. Педагогжа и психология вьісшей школьї: Учеб. пособие. — 2-е изд., доп. и перераб. — Ростов-н/Дону: Феникс, 2002. — 545 с.