Обязанность предоставлять первичные сведения о детях-сиротах и детях, лишившихся родительского попечения, возлагается, прежде всего, на руководителей учреждений, в которых находятся, содержатся или воспитываются дети.
Сведения о таких детях должны быть сообщены органам опеки и попечительства по месту нахождения этих учреждений в недельный срок со дня, когда руководителям детских учреждений стало известно, ребенок остался без родительского попечения.
Вместе с тем, и другие лица, которым стало известно о детях, лишившихся родительского попечения, обязаны немедленно уведомить об этом органы опеки и попечительства по месту нахождения этих детей. Лицам, которым в процессе их деятельности стало известно о детях, лишившихся родительского попечения, запрещается предоставлять сведения о них другим организациям и гражданам.
Первичный учет детей, оставшихся без родительского попечения, осуществляется отделами образования, на которые возложено непосредственное ведение дел по опеке и попечительству по месту фактического к нахождения ребенка (см. ст. 129 КоБС ).
Отдел образования, в недельный срок после получения сведений о ребенке, лишившегося родительского попечения, обязан произвести обследование и, установив тот факт, что относительно него возникли основания для усыновления, регистрирует его в книге первичного учета детей-сирот и детей, лишившихся родительского попечения, и ставит его на первичный учет для усыновления, устройства на воспитание семьи граждан Украины, установления в отношении опеки или попечительства гражданами Украины.
Если ребенок, в отношении которого возникли основания для усыновления, в течение одного месяца со дня его пребывания на первичном учете не был усыновлен, устроен на воспитание в семью граждан Украины, относительно него не были установлен опека и попечительство гражданами Украины, отдел образования заполняет анкету по установленной форме, удостоверенная копия которой передается органом опеки и попечительства соответственно Министерству образования Автономной Республики Крым, управлению образования областных. Киевской и Севастопольской городских государственных администраций, которые ведут учет детей, подлежащих усыновлению.
В случае перевода ребенка в другое детское учреждение другого района (города) вместе с соответствующими документами предоставляются сведения о том, в каком отделе образования ребенок находится на первичном учете.
Для усыновления детей, которые находятся под опекой (попечительством), анкета заполняется при наличии письменного согласия опекуна (попечителя) ребенка относительно его усыновления, удостоверенного государственным нотариусом или руководителем государственного учреждения, в котором ребенок находится, содержится, воспитывается.
Совет Министров Автономной Республики Крым, областные. Киевская и Севастопольская городские государственные администрации в месячный срок со дня поступления анкеты о ребенке, относительно, которого возникли основания для усыновления и, в случае возможности его усыновления, передачи под опеку попечительство либо на воспитание в семьи граждан Украины на территории данной или любой другой области Украины, обязаны передать удостоверенную копию анкеты в Центр.
Центр на основании удостоверенных копий анкет формирует банк данных о детях-сиротах и детях, лишившихся родительского попечения, содействует усыновлению их гражданами Украины и иностранными гражданами.
В случае изменения правового статуса ребенка (например, восстановления его родителей в родительских правах, усыновления ребенка или изменения состояния его здоровья и т. д.), находящегося на централизованном учете, органы опеки и попечительства семидневный срок извещают об этом, соответственно, Министерство образования Автономной Республики Крым, управления образования областных, Киевской и Севастопольской городских государственных администраций и Центр.
Одновременно соответствующая информация направляется в отдел образования, где ребенок находится на первичном, учете.
69. Вимоги до особи усиновителя.
Согласно ст. 103 КоБС "усыновителем может быть каждый совершеннолетний дееспособный гражданин…
Не могут быть усыновителями:
1) лица, лишенные родительских прав;
2) лица, представившие заведомо ложные документы по усыновлению;
3) лица, желающие оформить усыновление е целью получения материальной или иной выгоды;
4) лица, которые были усыновителями, если по их вине усыновление было отменено или признано
недействительным;
5) лица, состоящие на учете в психоневрологических и наркологических диспансерах или лечащиеся в указанных учреждениях;
6) лица, на время усыновления, не имеющие постоянного заработка или иных установленных законом видов дохода."
Прежде всего, усыновителями могут быть лица, способные обеспечить воспитание усыновленных детей — совершеннолетние дееспособные граждане Украины и иностранные граждане. Поэтому ни при каких обстоятельствах не могут быть усыновителями лица, которые не достигли совершеннолетия (18 лет), а также совершеннолетние граждане, признанные судом недееспособными, вследствие душевной болезни или слабоумия, на основании ст. 16 ГК, или совершеннолетние граждане, ограниченные судом в дееспособности вследствие злоупотребления ими спиртными напитками или наркотическими средствами, на основании ст. 16 ГК. Такие граждане сами нуждаются в опеке или попечительстве, поэтому закон исключает для них всякую возможность быть усыновителями.
Не могут быть усыновителями также несовершеннолетние супруги, которым понижен брачный возраст в порядке, установленном ч. 2 ст. 16 КоБС, поскольку усыновлять ребенка вправе лишь совершеннолетние лица.
Определенные требования предъявляются и к возрасту усыновителя. Он должен быть старше усыновляемого ребенка не менее чем на 15 лет. Представляется, что закон, устанавливая такую разницу в возрасте усыновителя и усыновляемого ребенка, исходит из того, что такая разница в возрасте обычно существует при биологическом происхождении ребенка от родителей.
Если усыновление производится родственниками дедом, бабушкой, дядей, тетей и т. д., разница в возрасте между усыновителями и усыновленными не принимается во внимание.
Невозможно усыновление детей и бывшими усыновителями, если по их вине усыновление было отменено или признано недействительным (ст. 120, 123 КоБС).
Закон исключает возможность быть усыновителями и в отношении лиц, которые не допустили никаких правонарушений, но состоят на учете в психоневрологических и наркологических диспансерах или ели они лечатся в указанных учреждениях. Как представляется, такой запрет установлен в связи с тем, что по состоянию здоровья эти лица не могут осуществлять своих родительских обязанностей. В числе лиц, которые не могут быть усыновителями, закон называет лиц, на время усыновления не имеющих постоянного заработка или. иных видов дохода. Невозможность усыновления детей указанными лицами объясняется тем, что отсутствие постоянного заработка или иных видов дохода на время усыновления у таких лиц может привести к нарушению права детей на получение содержания от усыновителей.
70. Порядок усиновлення дітей в Україні.
Громадяни України, які виявили бажання усиновити дитину, звертаються із заявою до відділу освіти за місцем проживання з проханням дати висновок про можливість бути усиновителями. До заяви додаються довідка з місця роботи, копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі), медичний висновок про стан здоров'я усиновителя.
Особам, які виявили бажання усиновити дитину, відділи освіти роз'яснюють умови усиновлення, права та обов'язки, що випливають із факту усиновлення. Також відділ освіти дає акт про результати обстеження житлових умов. Далі підставі заяви і відповідних документів, в тому числі акта обстеження житлових умов відділ освіти готує висновок про можливість даних осіб бути усиновителями. Цей висновок є підставою для взяття на облік громадянина як кандидата в усиновителі. Відділ освіти надає кандидатам в усиновителі вхідну інформацію про дітей і видає направлення на відвідування відповідного державного дитячого закладу для підбору, знайомства та встановлення контакту з дитиною.
Підставою для вирішення питання про можливість усиновлення дитини є заява кандидата в усиновителі про усиновлення цієї дитини, що подається до районного місько-суду за місцем проживання усиновлюваної дитини або місцем проживання заявника (заявників). Заява повинна мати: назву суду, до якого подається заява, прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання заявника (заявників), а також прізвище, ім'я, по батькові, вік усиновлюваної дитини, місце проживання, клопотання про зміну прізвища, імені, по-батькові, дати, місця народження дитини та про запис заявника або заявників батьками дитини, обізнаність про здоров'я дитини.
До заяви додається висновок органів опіки і піклування доцільність усиновлення та відповідність інтересам дйтини. Іноземними громадянами до заяви додається також дозвіл Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
Суд розглядає справу про усиновлення за обов'язковою участю заявника (заявників), з викликом заінтересованих осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
За результатами розгляду заяви про усиновлення суд виносить рішення. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення дитини заявником (заявниками). За клопотанням заявника (заявників) вирішує питання про зміну імені, прізвища та по батькові, дати та місця народження усиновленої дитини, про запис усиновителів батьками дитини.
Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, передбачених статтею 112 КпШС України, суд розглядає справу закритому судовому засіданні.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться за рахунок заявника (заявників). Усиновлення виникає з часу набрання судовим рішенням законної сили.
Для внесення змін до акта про народження усиновленої дитини копія рішення надсилається до відділу РАГСу за місцем винесення рішення, а в справах про усиновлення дітей іноземними громадянами — також до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
71. Документи, які надаються особами, що бажають стати усиновителями.
Особам, які виявили бажання усиновити дитину, відділи освіти роз'яснюють умови усиновлення, права та обов'язки, що випливають із факту усиновлення. Також відділ освіти дає акт про результати обстеження житлових умов. Далі на підставі заяви і відповідних документів, в тому числі акта обстеження житлових умов відділ освіти готує висновок про можлитвість даних осіб бути усиновителями. Цей висновок є підставою для взяття на облік громодянина як кандидата в усиновителі. Відділ освіти надає кандидатам в усиновителі вхідну інформацію про дітей і видає направлення на відування відповідного державного дитячого закладу для підбору, знайомства та встановлення контакту з дитиною.
72. Особливості усиновлення дітей іноземними громадянами.
Законодавство в цьому питанні направлено на захист дітей України, які в силу складних обставин залишились без батьків. кого піклування поза межами своєї Батьківщини.
Усиновлення дітей, які мають громадянство України і проживають за її межами, як правило, проводиться в консульській установі України. При усиновленні консульська установа України керується загальними правилами про усиновлення. В тих випадках, коли усиновитель не має громадянства України, крім дотримання всіх встановлених законом умов для усиновлення потребується одержання в кожному окремому випадку дозволу на усиновлення дитини від Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
В ряді випадків неможливо оформити усиновлення у відповідному представництві України за кордоном. Оформлення усиновлення в органах держави, де проживає дитина, необхідно іноді і тому, що дана держава не визнає дійсним усиновлення, проведене в консульській установі іншої держави. Тому КпШС України (частина 2 статті 199) визнає дійсни таке усиновлення, яке проведено в органах держави, на території якої проживає дитина, однак при неодмінній умові отримання на це попередньої згоди від Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України. Отримання такого дозволу обов'язкове в усіх випадках, а не тільки в тих, коли усиновитель не має громадянства України.
Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами на території України провадиться відповідно до глави 14 КпШС України у випадках, коли вичерпані всі можливості щодо усиновлення, взяття під опіку (піклування) чи на виховання цих дітей в сім'ї громадян України та коли ці діти перебувають на обліку в Центрі по усиновленню при Міністерстві освіти не менше одного року (стаття 199-1 КпШС).
Бувають випадки, коли діти, які усиновлюються, перебувають у родинних стосунках з іноземними громадянами або коли ці діти мають захворювання, зазначені в Переліку, затвердженому Міністерством охорони здоров'я, то тоді усиновлення здійснюється без дотримання термінів перебування дітей на обліку в Центрі по усиновленню.
Якщо іноземний громадянин перебуває в шлюбі з громадянином України на території України, бажає усиновити дитину, яка є громадянином України, то усиновлення проводиться в порядку, який передбачений для громадян України (стаття 199-1 КпШС).
Іноземні громадяни, виявивши бажання усиновити дитину, яка є громадянином України, звертаються з письмовою заявою до Центру про взяття їх на облік кандидатами в усиновителі та видачу направлення на відвідування відповідного дитячого закладу для підбору, знайомства та встановлення контакту з дитиною.
Крім заяви ці особи повинні подавати певні документи, перекладені на українську мову, перелік яких встановлює пункт 41 Постанови Кабінету Міністрів України про "Порядок передачі дітей, які є громадянами України на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів". Це висновок, який видає компетентний орган країни, в якій проживає кандидат в усиновителі, що підтверджує його можливість бути усиновителем, із зазначенням житлово-побутових умов, складу сім'ї та інше; дозвіл компетентного органу країни проживання кандидата в усиновителі на в'їзд і постійне проживання усиновлюваної дитини; документ про доходи, медичний висновок про стан здоров'я кандидата в усиновителі; копія свідоцтва про шлюб (якщо перебуває в шлюбі), копія документа, який засвідчує особу кандидата в усиновителі, відомості про те, що дана особа не притягувалась до кримінальної відповідальності; зобов’язання усиновителів у разі усиновлення дитини в місячний термін поставити її в консульській установі України в проживання та надання цій установі періодичної інформації про умови проживання і виховання дитини, а також про збереження усиновленій дитині громадянства України до досягнення 18-річного віку.
Усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземними громадянами проводиться рішенням районного (міського) суду. Усиновлення іноземними громадянами дитини яка є громадянином України і проживає за межами України, проводиться в консульській установі України за умови одержання в кожному окремому випадку дозволу Центру.
73. Права та обов`язки усиновителів і усиновлених.
Усиновлення встановлює між усиновителем та усиновленим правові відносини, які існують між батьками та дітьми іншими словами, між особами, які до цього не були пов'язані правовідносинами родства, встановлюються такі правовідносини. Усиновитель щодо усиновленого, також як і усиновлений щодо усиновителя, знаходяться в становищі прямих родичів. Але через усиновленого в правовий родинний зв’язок з усиновителем втягуються й діти усиновленого, його нащадки: діти усиновленого набирають правового положення онуків усиновителя, онуки усиновленого набирають правового положення правнуків усиновителя.
З цього випливає, що усиновлення встановлює відносини спорідненості усиновителя вниз по низхідній лінії. По висхідній від усиновителя лінії усиновлення спорідненості не встановлює: усиновлений не знаходиться у становищі онука батька чи матері усиновителя, діти усиновленого не знаходяться у становищі правнуків батьків усиновителя. Між усиновленим та його нащадками, з одного боку, та родичами усиновителя по висхідній лінії, з другого боку, ніяких прав та обов'язків не встановлюється. Також не встановлюється ніяких прав та обов'язків між усиновленим та іншими дітьми усиновителя: дитина усиновителя і усиновлена дитина не перебувають в правових відносинах брата або сестри.
Характер правових відносин, який створюється усиновленням, знаходить своє відображення в статті 117 КпШС України, з якої випливає що при здійсненні акту усиновлення між усиновителем та усиновленим, виникають певні особисті та майнові відносини.
До особистих відносин може бути віднесено право усиновителя визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновлюваного (стаття 114 КпШС України).
Якщо ж мова піде про надання дитині, яку усиновляють і яка досягла 10-річного віку, прізвища та по батькові за іменем усиновителя, зміна імені, а також запис усиновителів в якості батьків дитини, можуть бути вчинені тільки за згодою усиновлюваного, за виключенням того випадку, коли дитина проживала в сім'ї усиновителя і вважала усиновителя своїм батьком (матір'ю).
Основним обов'язком усиновителя є виховання усиновлених дітей. Усиновитель повинен турбуватися про здоров'я, фізичний розвиток, навчання усиновлених.
Усиновитель зобов'язаний здійснювати нагляд за усиновленими дітьми і так їх виховувати, щоб вони не заподіювали шкоди інтересам держави або інтересам інших осіб.
За шкоду, заподіяну усиновленими дітьми у віці до 15 років, матеріальну відповідальність несуть усиновителі, а за шкоду, заподіяну усиновленими після досягнення ними 15 років, майнову відповідальність несуть діти, якщо розраховують майном (стипендією, заробітком), або ж несуть відповідальність усиновителі.
Органи внутрішніх справ мають право притягти батьків (а це стосується й усиновителів) до адміністративної відповідальності за відсутність догляду за дітьми (у тому числі й за усиновленими).
У певних випадках нездійснення усиновителями своїх обов'язків по вихованню усиновлених може потягти за собою і більш сувору відповідальність: скасування усиновлення і навіть притягнення винних усиновителів до кримінальної відповідальності (биття та знущання над дітьми, втягнення їх в злочинну діяльність або пияцтво).
Усиновитель має право вимагати повернення усиновленої дитини від іншої особи, яка утримує дитину у себе не на підставі закону чи постанови суду. Це право усиновителя гарантується судовим захистом.
Усиновитель має право на свій розсуд передавати дитину на тимчасове виховання або навчання тому чи іншому закладу або особі.
На усиновителів покладається захист та представництво прав та інтересів неповнолітніх усиновлених дітей. Усиновителі є опікунами або піклувальниками дитини без особливого на те рішення, в силу одного факту усиновлення.
В якості законних представників своїх дітей, усиновителі володіють певними правами і обов'язками в сфері сімейного права, цивільного права, трудового, процесуального.
Як і інші питання в взаємовідносинах між усиновителем та усиновленим, важливим є питання про аліментні обов'язки.
Такі ж самі відносини, як аліментні зобов'язання батьків і по відношенню до своїх неповнолітніх дітей або повнолітніх, але непрацездатних дітей, виникають між усиновителями та усиновленими. Аліментний обов'язок усиновленого відносно усиновителя виникає при умові, якщо усиновитель непрацездатний та потребує матеріальної допомоги.
Аліменти на користь усиновителя стягуються з урахуванням матеріального стану сторін.
Усиновлені діти успадковують після усиновителя, як і його рідні діти.
У відповідності до статті 118 КпШС України, усиновлені повнолітні діти, які мають на час усиновлення право на пенсію або допомогу від державних або громадських органів в зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.
В силу частини 2 статті 117 КпШС України, усиновлені втрачають особисті та майнові права по відношенню до своїх кровних батьків та їх родичів. При усиновленні дитини однією особою ці права і обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель чоловік, або батька, якщо усиновитель жінка.
74. Таємниця усиновлення.
На забезпечення таємниці усиновлення спрямовані норми закону, що передбачають можливість зміни імені, прізвища, по-батькові усиновленого і запис усиновителів в свідоцтво про народження в якості батьків. Передбачена також можливість зміни місця народження усиновленої дитини і його народження. Однак дата народження може бути змінена не більш ніж на півроку, тобто усиновлений в межах півроку може бути записаний раніше, або навпаки, пізніше його фактичного народження (стаття 112 КпШС).
Зміна дати та місця народження усиновленого допускається лише у виключних випадках, коли без такої зміни неможливо забезпечити таємницю усиновлення.
Закон забезпечує можливість отримання таких документів про народження усиновленої дитини, з яких не можна було зробити висновок, що дитина усиновлена і не є рідною дитиною усиновителів. В той же час в книгах органів РАГСу зберігаються записи про усиновлення та про внесення змін в свідоцтво про народження дитини, з яких видно, що дитина усиновлена. Для забезпечення збереження таємниці усиновлення (стаття 112 КпШС України) забороняється органам РАГСу без згоди усиновителів, а в разі їх смерті без згоди органів опіки та піклування, повідомляти будь-які відомості про усиновлення, а також видавати виписки з книг реєстрації, з яких було б видно, що усиновителі не є кровними батьками усиновленого.
Заборона видачі виписок та повідомлення відомостей не розповсюджуються на запити органів суду та прокуратури, які мають право, в зв'язку з наявністю в них у провадженні певних справ, вимагати надання їм певних довідок та документів.
Для охорони інтересів усиновленого та усиновителів закон не тільки передбачає заходи, які забезпечують збереження таємниці, але й встановлює кримінальну відповідальність за її розголошення у вигляді виправних робіт строком до двох років або штрафу до 33 гривень 75 копійок, або громадської догани (стаття 115-1 КК України).
75. Визнання усиновлення недійсним: поняття, підстави.
Визнання усиновлення недійсним (незаконним) може бути встановлено тільки судом, і при розгляді таких справ потрібен письмовий висновок органів опіки та піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу та прокурора.
Слід підкреслити, що рішення суду діє із зворотною силою, тобто воно анулює акт усиновлення та породжені ним права і обов'язки між усиновителем та усиновленим.
В силу статті 121 КпШС України усиновлення визнається недійсним лише за заявою особи, права якої були порушені усиновленням, а також за заявою органів опіки і піклування та прокурора.
В статті 120 КпШС України зазначені підстави визнання усиновлення недійсним.
Так, усиновлення визнається недійсним, якщо воно проведено на підставі підроблених документів. Це означає, що в основу рішення суду про усиновлення, були покладені підроблені.
Іншою підставою для визнання усиновлення недійсним є його фіктивність. Це таке усиновлення, яке хоча формально і відповідає всім вимогам закону, але не ставить за мету встановлення передбачених законом відносин по усиновленню і нічого у фактичному положенні дитини не змінюється.
Усиновлення визнається недійсним, якщо воно було здійснено особою, визнаною у встановленому законом порядку недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства або особою, яка позбавлена батьківських прав. Однак у тих випадках, коли на час розгляду в суді справи відпадуть ті обставини, які перешкоджали усиновленню (наприклад, особа поновлена в батьківських правах), усиновлення не може бути визнане недійсним.
76. Скасування усиновлення: поняття, підстави.
Скасування усиновлення проводиться тільки у судовому порядку з обов'язковою участю в цих справах представника органів опіки та піклування, а також прокурора.
Перед усе з позовом до суду про скасування усиновлення мають право звертатися самі батьки дитини, якщо усиновлення було проведено без їх згоди та повернення їм дитини відповідає інтересам останньої.
Якщо усиновлення було проведено з дотриманням всіх умов, передбачених законом, та питання про його скасування порушується з тих підстав, що воно суперечить інтересам дитини, звертатися з позовом до суду можуть лише органи опіки та піклування чи прокурор. У цьому випадку всі інші організації, заклади та окремі громадяни, яким стало відомо неналежне виховання усиновленої дитини, мають право подати заяву до органів опіки та піклування (ст. 125 КпШС).
В силу статті 123 КпШС України усиновлення скасовується, якщо судом буде встановлено, що воно суперечить інтересам дитини. Як правило, це має місце тоді, коли усиновитель перестає турбуватися про усиновлену дитину, негативно впливає на неї, залишає без піклування. Неналежне виховання дитини може мати місце в силу обставин, які не пов'язані з винною поведінкою усиновителя, в силу тяжкої хвороби, визнання його недієздатним.
Розірвання шлюбу усиновителя з батьком (матір'ю) усиновленої дитини само по собі не є підставою для скасування усиновлення. Усиновитель і після розлучення зобов'язаний турбуватися про усиновлену дитину. Аналогічно вирішується це питання і у випадку визнання шлюбу недійсним.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 |
