Правоотношения между родителями и детьми носят двусторонний характер. Они, как являются относительными, так как здесь имеются определенные субъекты прав и обязанностей — дети и родители, но они обладают абсолютным характером защиты от нарушений со стороны всех других лиц. Для прав родителей, как и для ряда других субъективных семейных прав, характерным является то, что права родителей по отношению к детям являются одновременно их обязанностью перед детьми. Родители не могут осуществлять родительские. права в противоречии с интересами ребенка. Для правоотношений между родителями и детьми также характерно то, что они носят срочный характер, так как существуют только до достижения детьми совершеннолетия либо приобретения несовершеннолетними полной дееспособности. Для правоотношений между родителями и детьми характерно и то, что они возникают из закона на основании факта происхождения детей от данных родителей. Между взрослыми детьми и родителями могут также возникать правоотношения (например, алиментные правоотношения). Однако для возникновения этих правоотношений необходимы дополнительные юридические факты.
При надлежащем оформлении отцовства правоотношения между родителями и детьми возникают независимо от того, родился ли ребенок от зарегистрированного брака или от незарегистрированного.
53. Права батьків і дітей на майно одне одного.
Згідно до статті 77 КпШС України за життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як батьки не мають права і майно дітей. Таким чином, батьки мають право належне їм майно продавати, дарувати, передавати до найму, не запитуючи згоди на це дітей. Батьки можуть також позбавити спадщини за своїм заповітом (за винятком випадків, передбачених статтею 535 ЦК України, — обов'язкова частки у спадщині).
Разом з тим батьки не набувають прав на майно дітей. Роздільність майна батьків та дітей обумовлює їх особисту відповідальність по своїх боргах: батьки не відповідають по зобов’язаннях своїх дітей, незалежно від віку останніх, за винятком заподіяної шкоди неповнолітнім, коли його батьки зобов'язані відшкодувати заподіяну шкоду.
У неповнолітніх дітей може виникнути право власності на майно в результаті купівлі речей за власні кошти, отримання спадщини, дарування, а також створення його власною працею.
Батьки є законними представниками інтересів своїх неповнолітніх дітей, і одною з функцій такого представництва є управління їх майном. У зв'язку з цим батьки самостійно вирішують всі питання, пов'язані з володінням та розпорядженням майном неповнолітніх дітей, тобто фактично виконують права та обов'язки власників майна, діючи в інтересах дітей.
Однак вони не можуть передавати належне неповнолітнім дітям майно у дарунок іншим особам, навіть родичам дитини, заповідати майно дітей, відмовляючись від нього від імені дітей. Управління майном дітей здійснюється батьками без спеціального на те повноваження, але їх дії щодо володіння, користування та розпорядження майном дітей контролюються г органами опіки та піклування Ці ж органи розглядають спори між батьками щодо питань управління майном дітей.
Батьки управляють майном дітей до досягнення ними повноліття. Після цього діти особисто здійснюють всі права та обов'язки по відношенню до свого майна. Розпорядження батьками майном повнолітніх дітей можливе тільки за згодою останніх та за наявності доручення.
Крім роздільності власності батьків та дітей, у них може виникнути спільна часткова власність, наприклад, у зв'язку з отриманням спадщини за законом чи заповітом. Спільна власність батьків та дітей може існувати незалежно від віку дітей. Відносини з приводу цієї власності регулюються цивільним законодавством України. За новим законодавством України між батьками і дітьми та іншими членами сім'ї може виникати як спільна часткова, так і спільна сумісна власність (ст. 17 Закону України «Про власність).
54. Обов`язки батьків і дітей по утриманню.
Согласно ст. 80 "Родителя обязаны содержать своих несовершеннолетних детей и нетрудоспособных совершеннолетних детей, нуждающихся в материальной помощи. При уклонении родителей от этой обязанности средства на содержание детей взыскиваются с них в судебном порядке."
В ст. 80 КоБС воспроизводится положение ст. 51 Конституции Украины, обязывающее родителей содержать своих несовершеннолетних детей. (
В соответствии с комментируемой статьей, обязанность предоставлять содержание несовершеннолетним детям, т. е. детям, не достигшим возраста 18 лет, возлагается на родителей. Это обусловлено тем, что несовершеннолетние дети не способны сами добывать средства к существованию, не могут, как правило, содержать себя сами, тогда как на питание, одежду, лечение и прочие нужды необходимы средства. Ими обеспечивают несовершеннолетних детей, прежде всего, родители.
Обязанность родителей по содержанию своих детей возникает с момента рождения ребенка и сохраняется до достижения ими совершеннолетия. Даже факт вступления несовершеннолетнего в брак до достижения им брачного возраста, установленного ст. 16 КоБС, не лишает его права на получение содержания: от родителей, поскольку закон обязывает родителей содержать своих несовершеннолетних детей. Из этого положения исходит и судебная практика. И только по достижении совершеннолетия, дети утрачивают право на алименты, даже если они продолжают учиться или по каким-либо иным причинам; не имеют самостоятельного заработка. Закон никаких изъятий из указанного правила не делает.
Обязанность родителей по содержанию своих несовершеннолетних детей осуществляется ими в большинстве случаев добровольно. Если же родители уклоняются от этой обязанности и не предоставляют средств на содержание детей добровольно, такие средства.
Право на получение содержания от родителей имеют совершеннолетние дети в тех случаях, когда:
а) они являются нетрудоспособными, т. е. признаны в установленном законом порядке инвалидами 1, 2 или 3 группы, а также совершеннолетние дети, достигшие общего пенсионного возраста (женщины — 55 лет, мужчины — 60 лет) и кроме того;
б) являются нуждающимися в материальной помощи. Нуждаемость в получении материальной помощи нетрудоспособными совершеннолетними детьми не должна связываться с возможностью иметь заработок (доходы), стипендию, пенсию, пособие и пр. Эти лица, возможно, могут иметь заработок (доходы), стипендию, пенсию, пособие и пр., но при этом могут нуждаться в получении материальной помощи для удовлетворения своих необходимых потребностей, т. к. указанные источники существования могут быть настолько незначительными по размеру, что не смогут удовлетворить их элементарных жизненных потребностей.
Вместе с тем важно, чтобы эти средства были признаны судом недостаточными для удовлетворения их необходимых потребностей.
При таких обстоятельствах не имеет значения. Когда наступила нетрудоспособность — до достижения совершеннолетия либо в любое иное время. Совершеннолетних, нетрудоспособных, нуждающихся; в материальной помощи детей родители обязаны Одержать пожизненно, если не восстановится в полом объеме их трудоспособность и, следовательно, они перестанут быть нуждающимися в оказании им материальной помощи.
Согласно ст. 81 "Дети обязаны заботиться о родителях и оказывать им помощь. Содержание нетрудоспособных родителей, нуждающихся в помощи, является обязанностью их совершеннолетних детей.
Дети могут быть освобождены от обязанностей по содержанию своих родителей и взыскания расходов по уходу за ними, если судом будет установлено, что родители уклонялись от выполнения родительских обязанностей."
В ч. 1 ст. 81 КоБС воспроизводится положение, держащееся в ст. 51 Конституции Украины, обязывающее совершеннолетних детей заботиться о своих трудоспособных родителях и оказывать им помощь. Совершеннолетние дети обязаны не только оказывать материальную поддержку родителям, но и забояться о них. Забота о родителях — это самостоятельная обязанность совершеннолетних детей. Но в отливе от обязанности совершеннолетних детей по держанию нетрудоспособных, нуждающихся в помощи родителей, обязанность заботиться о родителях не обеспечена юридическими санкциями и, таким образом, ее выполнение нельзя осуществить принудительно.
Обязанность по содержанию родителей у совершеннолетних детей возникает в случаях, когда родители являются нетрудоспособными и нуждающимися в помощи. Нетрудоспособными по возрасту признаются женщины, достигшие 55 лет, и мужчины, достигшие 60 лет.
Нетрудоспособными по состоянию здоровья, независимо от возраста, являются также лица, признанные в установленном законом порядке инвалидами 1, 2 или 3 группы.
В соответствии с ч. 3 ст. 81 КоБС, основанием для освобождения совершеннолетних детей от обязанности по содержанию своих нуждающихся в помощи нетрудоспособных родителей и взыскания расходов по уходу за ними является установленный судом юридический факт уклонения родителей от выполнения своих родительских обязанностей. Для понимания сущности правила, закрепленного в ч. 3 ст. 81 КоБС, следует исходить из следующего. В соответствии со ст. 6 КоБС права, возникающие из брачных и семейных отношений, охраняются законом, за исключением тех случаев, когда эти права осуществляются в противоречии с их назначением, общечеловеческими принципами. Уклонение родителей от выполнения родительских обязанностей по воспитанию и содержанию своих детей как раз и является таким случаем, когда государство не может обеспечить требование родителей (родителя) о предоставлении им (ему) содержания от своих совершеннолетних детей.
Под уклонением от выполнения родительских обязанностей в смысле ч. 3 ст. 81 КоБС следует понимать результат виновного поведения родителей, нарушающих свой родительский долг по воспитанию и содержанию своих несовершеннолетних детей. Поэтому если по не зависящим от них причинам родители в течение длительного времени не участвуют в Воспитании и содержании своих детей, совершеннолетние дети не могут быть освобождены от обязанности во содержанию нетрудоспособных, нуждающихся в Помощи родителей.
Злостное уклонение от уплаты установленных решением суда средств на содержание нетрудоспособных родителей наказывается исправительными работами на срок до одного года или общественным порицанием (ст. 116 УК Украины).
55. Аліментні зобов`язання батьків по утриманню неповнолітніх дітей (умови, розмір, порядок і підстави зміни розміру аліментів).
У відповідності до закону батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги (стаття 80 КпШС України).
Обов'язок по утриманню своїх неповнолітніх дітей здійснюється батьками у більшості випадків добровільно. Якщо ж батьки ухиляються від цього обов'язку та не надають коштів на утримання дітей добровільно, такі кошти стягуються з них у судовому порядку у вигляді аліментів.
Обов'язок по утриманню дітей покладається на обох батьків. Коли діти проживають з матір'ю, позов про стягнення аліментів пред'являється до батька. На дітей, які виковуються батьком, аліменти стягуються з їх матері. Якщо дитина проживає у інших осіб (діда, бабусі, дядька, тітки та ін.), ці особи можуть стягувати аліменти з обох батьків.
У силу статті 92 КпШС України аліменти можуть виплачуватися у добровільному порядку особисто особою, яка зобов'язана сплачувати аліменти, або через власника чи уповноважений ним орган за місцем її роботи, одержання нею пенсії, стипендії.
Підставою для утримання та переводу аліментів в добровільному порядку є письмова заява громадянина, що подана за місцем роботи, яку бухгалтерія реєструє як виконавчий документ.
Особа, яка виявила бажання добровільно сплачувати аліменти, має право у будь-який час збільшити розмір або припинити виплату аліментів, подавши про це письмову заяву до бухгалтерії за місцем роботи, яка зобов'язана негайно повідомити стягувача аліментів про надходження від громадянина такої заяви.
Власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації щомісячно переводить аліменти особі, яка зазначена в заяві, в триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати.
Якщо громадянин, з якого утримуються аліменти за його заявою, змінює місце роботи, навчання або одержання пенсії, стягнення аліментів припиняється. Про це негайно повідомляється стягувач. Утримання аліментів може бути поновлено на підставі знову поданої громадянином заяви.
Такий добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача в будь-який час звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
При виїзді громадянина, який зобов'язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину — одна чверть, на двох — одна третина, на трьох — не більше половини заробітку (прибутку) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину (стаття 82 КпШС України). Однак у окремих випадках встановлення розміру аліментів такому порядку викликає певні труднощі. Наприклад, письменники, композитори, художники та інші працівники творчих професій, як правило, не мають постійного заробітку і отримують авторський гонорар за створені ними твори. Тому стягнення з них аліментів у частковому відношенні носило б нерегулярний характер. Саме тому в силу статті 85 КпШС України аліменти за проханням особи, яка вимагає їх, можуть бути встановлені судом у твердій грошовій сумі, яка підлягає виплаті щомісячно.
Аліменти в твердій грошовій сумі стягуються і у тих випадках, коли діти знаходяться у кожного з батьків. У таких випадках аліменти стягуються на користь менш забезпеченого з батьків, в залежності від матеріального сімейного стану сторін у межах, встановлених для стягування аліментів.
У разі стягнення аліментів з батьків на непрацездатних дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається в частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального та сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, та особи, яка одержує їх.
У силу частини 2 статті 89 КпШС України розмір аліментів У цих випадках не може перевищувати відповідний розмір аліментів, які сплачуються на неповнолітніх дітей, тобто однієї чверті заробітку на одну дитину, однієї третини — на двох дітей та половини заробітку (доходу) — на трьох чи більше дітей і не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на кожну дитину.
Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі провадиться тільки у вищезгаданих випадках, і вимоги про зміну цього порядку законом не передбачені.
Позови про стягнення аліментів на користь повнолітніх непрацездатних дітей можуть подавати самі ці особи або їх опікуни (піклувальники).
Бувають випадки, коли з однієї особи стягуються аліменти на дітей від двох і більше різних матерів, що в цілому перевищує розмір аліментів, який передбачений законом. У таких випадках особа, яка сплачує аліменти, має право пред'являти позов до будь-якої особи, на користь якої згідно з судовим рішенням стягнуті аліменти, про їх зниження.
Розмір аліментів, які стягуються з батьків на неповнолітніх дітей, може бути зменшений лише у випадках, прямо зазначених в законі (частина 2 статті 82 КпШС України).
Одним з таких випадків є наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, які при стягуванні аліментів у встановленому законом розмірі, опинилися б менш матеріально забезпеченими, ніж діти, які отримують аліменти.
Якщо аліменти були присуджені у частках до заробітку (доходу) відповідача, розмір платежів при задоволенні позову про зниження аліментів повинен бути визначений в частках, а не в твердій грошовій сумі. Однак судом повинна бути визначена мінімальна грошова сума аліментів, яка підлягає виплаті на кожну дитину.
Умовою зменшення розміру аліментів на неповнолітніх дітей є також обставина, коли той з батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом І або II групи. Особи, які втратили працездатність, змушені витрачати більше коштів на своє утримання, ніж здорові громадяни. Інваліди І групи, інваліди, як правило, потребують стороннього догляду, що в свою чергу тягне додаткові витрати. Отож, інваліди при стягненні з них аліментів у встановленому законом розмірі можуть залишатися у тяжкому матеріальному стані, тому суд, враховуючи необхідність особливих витрат, пов’язаних з інвалідністю, вправі знизити розмір аліментів, які з нього стягуються, і їх мінімальний розмір.
Інваліди III групи не мають права вимагати зменшення міру присуджених в них аліментів.
Суд має право також зменшити розмір аліментів у тих випадках, коли діти працюють та мають достатній заробіток, з інших поважних причин.
За загальними правилами трудове повноліття настає в зв'язку досягненням 16-річного віку, а в окремих випадках 15-ти, 14-річні підлітки можуть бути прийняті на роботу. У працюючого неповнолітнього заробіток може перевищувати доход того з батьків, який сплачує аліменти, і такий неповнолітній сам може себе утримувати. Це є підставою для зменшення розміру аліментів, які сплачує один з батьків.
Суд також може зменшити розмір аліментів, що стягуються на користь неповнолітніх дітей, коли неповнолітній не працює, але має суттєві кошти на своє утримання (наприклад, отримання спадщини).
Суд має право не тільки зменшити розмір аліментів, але й повністю звільнити батьків від сплати, якщо діти перебувають на повному утриманні держави або громадської організації.
Частина 3 статті 82 КпШС України не містить перелік випадків, коли батьки можуть бути повністю або частково звільнені від сплати аліментів. Судам надані широкі можливості у вирішенні цих питань залежно від конкретних обставин справи та матеріального положення батьків.
56. Обов`язки батьків по утриманню повнолітніх непрацездатних дітей.
Право на получение содержания от родителей имеют совершеннолетние дети в тех случаях, когда (согласно ст.80):
а) они являются нетрудоспособными, т. е. признаны в установленном законом порядке инвалидами 1, 2 или 3 группы, а также совершеннолетние дети, достигшие общего пенсионного возраста (женщины — 55 лет, мужчины — 60 лет) и кроме того;
б) являются нуждающимися в материальной помощи. Нуждаемость в получении материальной помощи нетрудоспособными совершеннолетними детьми не должна связываться с возможностью иметь заработок (доходы), стипендию, пенсию, пособие и пр. Эти лица, возможно, могут иметь заработок (доходы), стипендию, пенсию, пособие и пр., но при этом могут нуждаться в получении материальной помощи для удовлетворения своих необходимых потребностей, т. к. указанные источники существования могут быть настолько незначительными по размеру, что не смогут удовлетворить их элементарных жизненных потребностей.
Ст. 89 КоБС установлен размер алиментов, взыскиваемых на нетрудоспособных совершеннолетних, нуждающихся в материальной помощи. Он определяется в долевом отношении к заработку (доходу), исходя из материального и семейного положения лица, с которого взыскиваются алименты, а. также лица, в пользу которого взыскиваются алименты.
Нуждаемость в материальной помощи не означает, что единственным источником их существования будут присужденные с родителей в их пользу алименты. Они могут работать и иметь заработок, получать стипендию, пенсию или пособие, иметь другие источники доходов. Необходимо только, чтобы суд установил, что эти средства являлись недостаточными для Удовлетворения их необходимых потребностей.
Следовательно, при определении размера алиментов, взыскиваемых на содержание нетрудоспособных совершеннолетних детей, нуждающихся в материальной помощи, суд обязан учитывать не только материальное, но и семейное положение сторон.
В ч. 2 ст. 89 КоБС содержится указание на то, о размер алиментов, взыскиваемых на нетрудоспособных совершеннолетних, нуждающихся в помощи детей, не может превышать на одного ребенка — 1/4, двух детей — 1/3, на трех и более детей — половины заработка (дохода) родителей и не может быть нее 1/2 не облагаемого налогом минимума дохода граждан на каждого ребенка.
57. Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів.
Согласно ст. 84 "Виды заработка (дохода), подлежащего учету при держании алиментов, определяются в порядке, устанавливаемом Кабинетом Министров Украины."
Постановлением Кабинета Министров Украины от 01.01.01 г. "О видах заработка (дохода), подлежащего учету при исчислении алиментов"
Удержание алиментов с работников производится со всех видов заработка и дополнительного вознаграждения как по основной работе, так и по работе по совместительству, в том числе из:
1) основной заработной платы по должностному окладу, тарифной ставке, сдельным расценкам и т. п.;
2) всех видов доплат и надбавок к заработной плате;
3) денежных и натуральных премий;
4) оплаты за сверхурочную работу, за работу в праздничные, нерабочие и выходные дни;
5) заработной платы, сохраняющейся во время отпуска, а также с получаемой при увольнении компенсации за неиспользованный отпуск;
6) заработной платы, сохраняющейся во время выполнения государственных и общественных обязанностей, и в других случаях сохранения средней заработной платы;
7) вознаграждения за общие годовые итоги работы предприятий и организаций;
8) вознаграждения, выплачиваемого штатным литературным работникам газет, журналов, агентств печати, радио, телевидения из фондов литературного гонорара, а также нештатным литературным работникам, подлежащим государственному социальному страхованию;
9) единовременного вознаграждения (процентных надбавок) за выслугу лет;
10) пособия по государственному социальному страхованию, а также с пособия по временной нетрудоспособности, установленных в коллективных сельскохозяйственных предприятиях;
11) доплат к пособию по государственному социальному страхованию, выплачиваемых за счет предприятий, учреждений, организаций;
12) сумм, выплачиваемых для возмещения убытков в связи с утратой трудоспособности вследствие увечья или иного повреждения здоровья, за исключением сумм для возмещения расходов на уход за ними, на дополнительное питание, санаторно-курортное лечение (включая оплату проезда) и протезирование потерпевших; ,
13) пособия по безработице;
14) получаемой пенсии, за исключением надбавок к пенсии, выплачиваемых инвалидам первой группы на уход за ними;
15) стипендий, выплачиваемых студентам в период обучения в высших учебных заведениях, учащимся профессиональных учебно-воспитательных учреждений и слушателей учреждений повышения квалификации и переподготовки кадров;
16) доходов от предпринимательской деятельности, крестьянских (фермерских) хозяйств, кооперативов, объединений граждан, а также доходов, приходящихся на долю плательщика алиментов от приусадебного участка или подсобного хозяйства;
17) всех видов заработка, получаемого адвокатами за работу в юридических консультациях;
18) иных видов заработка.
58. Види заробітку (доходів), які не враховуються при визначенні розміру аліментів.
В соответствии с п. 12 Постановления Кабинета Министров Украины от 01.01.01 г. "О видах заработка (дохода), подлежащего учету при исчислении алиментов", удержание алиментов не производится из:
1) выходного пособия при увольнении и сумм не облагаемого налогом размера материальной помощи;
2) единовременных премий;
3) премий, присуждаемых за выдающиеся труды в области науки, литературы, искусства;
4) единовременного вознаграждения за изобретение и рационализаторское предложение;
5) компенсационных выплат при командировках и переводе на работу в другую местность;
6) полевого обеспечения, надбавок к заработной плате и других сумм, выплачиваемых вместо суточных и квартирных;
7) компенсационных сумм, выплачиваемых за амортизацию инструментов и изношенность одежды;
8) материальной помощи лиц, утративших право на пособие по безработице;
9) стоимости бесплатного предоставления квартир и коммунальных услуг;
10) пособия в связи с рождением ребенка;
11) государственного пособия на погребение;
12) государственного пособия многодетным и одиноким матерям;
13) государственного пособия, выплачиваемого на несовершеннолетних детей в период розыска их родителей;
14) ежемесячного денежного пособия в связи с ограничением потребления продуктов питания местного производства и личного подсобного хозяйства граждан, проживающих на территории радиоактивного загрязнения;
15) стоимости выданного бесплатного обмундирования и натурального обеспечения (или денежной компенсации);
16) дотации на обеды, стоимости путевок в санатории и дома отдыха за счет фонда потребления.
59. Зобов`язання дітей по утриманню непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір утримання).
В соответствии со ст. 81 КоБС, содержание нетрудоспособных родителей, нуждающихся в помощи, является обязанностью их совершеннолетних детей (см. вопр. 64).
Статья 90 КоБС устанавливает размер алиментов, которые могут быть взысканы в пользу нетрудоспособных родителей, нуждающихся в помощи, с совершеннолетних детей, если они не выполнят своих обязанностей по содержанию своих родителей. Алименты в пользу нетрудоспособных родителей, нуждающихся в помощи, взыскиваются с совершеннолетних детей в долевом отношении к заработку (доходу), исходя из материального и семейного положения каждого из детей и родителей, с учетом возможности родителей получать алименты друг от друга.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 |
