Опорний конспект з курсу “Сімейне право України” (стр. 4 )

Якщо шлюбний контракт укладають неповнолітні особи, то на це потрібна обов'язкова згода їх батьків чи інших законних представників.

Протягом дії шлюбного контракту до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Ці зміни можуть бути внесені протягом існування шлюбу договором, який укладається в порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Законодавство встановлює перелік підстав, за наявності яких шлюбний контракт визнається судом недійсним: недодержання умов порядку укладення шлюбного контракту або укладення контракту після реєстрації шлюбу, а також погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

Якщо одна із сторін порушує умови шлюбного контракту, то інша сторона має право на судовий захист своїх прав та інтересів.

При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.

23.  Порядок укладення шлюбу.

У відповідності зі статтею 173 КпШС України особи, які бажають вступити до шлюбу, подають заяву в орган реєстрації актів громадянського стану за місцем проживання одного з них або за місцем проживання їх батьків.

Коли вступаючі до шлюбу подають заяву в орган РАГСу за місцем проживання батьків або одного з них, повинен бути пред'явлений паспорт з відміткою про прописку в даній місцевості. За згодою з особами, що бажають вступити до шлюбу, орган РАГСу призначає час реєстрації шлюбу, про що робиться відмітка у заяві, а також в журналі обліку заяв.

Час реєстрації шлюбу призначається з таким розрахунком, щоб він не співпадав з реєстрацією інших актів громадянського стану (особливо смерті).

При призначенні часу реєстрації шлюбу орган РАГСу повинен з'ясувати у громадян, що вступають до шлюбу, чи бажають вони зареєструвати його в святковій обстановці.

Реєстрація шлюбу за бажанням осіб, що вступають до шлюбу, проводиться в присутності родичів, знайомих. Число свідків, які розписуються в книзі запису акту про укладання шлюбу, як правило, не повинно перевищувати двох. Присутність свідків при реєстрації шлюбу не обов'язкова.

При подачі заяви повинні бути пред'явлені документи, що посвідчують осіб, вступаючих до шлюбу: паспорт, посвідчення особи офіцерів, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців понадстрокової служби, військовий квиток військовослужбовців строкової служби і військових будівельників.

Згідно ст.14 КпШС укладення шлюбу проходить по закінченні місячного строку з дня подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган РАГСу.

Орган РАГСу, отримавши заяву про вступ до шлюбу, перевіряє документи, що посвідчують особу заявника, повноту і правильність документів, що додаються до заяви.

Особи, які перебували раніше в зареєстрованому шлюбі, повинні пред'явити органу РАГСу документ, який підтверджує припинення попереднього шлюбу. Це може бути свідоцтво про розірвання шлюбу, свідоцтво про смерть одного з подружжя або рішення суду про визнання шлюбу недійсним.

При прийомі заяви орган РАГСу повинен ознайомити осіб, що бажають вступити до шлюбу, з порядком і умовами реєстрації шлюбу, роз'яснити їм права і обов'язки як майбутнім батькам і подружжю.

У документах, що посвідчують особу тих, які одружилися, проставляється штамп про реєстрацію шлюбу із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові і року народження другого з подружжя, місця і часу реєстрації шлюбу.

24.  Поняття, способи, підстави припинення шлюбу.

Під припиненням шлюбу розуміється припинення правовідносин між подружжям, які викликаються з настанням певних юридичних фактів. Залежно від настання певного юридичного факту, можна назвати слідуючі підстави припинення шлюбу (ст. ст.37—38 КпШС).

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя в силу ст.37 КпШС України.

Громадянин може бути оголошений померлим в судовому порядку в разі, коли в місці його постійного проживання нема відомостей про місце його перебування протягом трьох років, та якщо він пропав без вісті за обставин, що загрожували смертю (землетрус, паводок, обвал тощо) або дають підставу припускати його загибель від певного нещасного випадку (пожежа, повітряна, залізнична чи автомобільна катастрофа) — протягом шести місяців. В особливу групу закон виділяє осіб, які пропали безвісти в зв'язку з воєнними діями. Такі особи можуть бути оголошені померлими не раніше, ніж після закінчення двох років з дня закінчення воєнних дій. Згідно ст.264 ЦПК України рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах РАГСу і видачі свідоцтва про смерть. Тобто, у випадку смерті одного з подружжя, або оголошення його померлим, правовідносини між подружжям припиняються і останній може вступити в інший шлюб, не піднімаючи питання про розірвання шлюбу.

В разі з'явлення одного з подружжя, оголошеного у встановленому законом порядку померлим, і скасування відповідного рішення суду, шлюб вважається поновленим, якщо другий з подружжя не вступив у новий шлюб (ст.44' КпШС України).

При житті подружжя шлюб припиняється шляхом розлучення в судовому порядку або через органи РАГСу.

25.  Припинення шлюбу зі смертю одного з подружжя (оголошення його померлим).

У статті 37 сказано "шлюб припиняється внаслідок смерті чи оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя."

Під припиненням шлюбу розуміється припинення на майбутній час правовідносин між подружжям, що виникли із зареєстрованого дійсного шлюбу, викликане визначеним юридичним складом. Припинення шлюбу відрізняється від визнання шлюбу недійсним тим, що воно має місце на майбутній час, у той час як визнання шлюбу недійсним володіє зворотної силою і припиняє правові наслідки шлюбу з моменту його укладення.

Шлюб припиняється в результаті смерті одного з подружжя, оголошення одного з подружжя померлим, а за життя подружжя шляхом розлучення. Коментуєма стаття передбачає першу групу підстав припинення шлюбу —смерть чи оголошення померлим одного з чоловіків. У силу того, що шлюб — це особисто-правовий союз чоловіка і жінки, він не може існувати, якщо немає фізичної особи —одного з подружжя.

Право - і дієздатність людини припиняються з настанням смерті — конкретного юридичного факту, що підтверджується довідкою лікувального закладу чи показаннями свідків. При цьому реєстрація припинення шлюбу в органах Рагсу не потрібна, реєстрації підлягає лише сам факт смерті. Реєстрація смерті проводиться відповідно до правил, передбаченим у статтях 169-172 КпШС України.

Порядок і умови оголошення громадянина померлим визначаються цивільним законодавством. Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України громадянин може бути в судовому порядку оголошений померлим у випадку, коли в місці його постійного проживання немає відомостей про місце його перебування протягом трьох років, а якщо він пропав без вісті при обставинах, що загрожували смертю чи є підстави, що дають можливість припускати його загибель від визначеного нещасного випадку, протягом шести місяців.

Чи військовослужбовець інший громадянин, що пропав без вісті в зв'язку з воєнними діями, може бути в судовому порядку оголошений померлим не раніше чим після закінчення двох років із дня закінчення воєнних дій.

Питання про оголошення громадянина померлим вирішується районним судом за місцем проживання заявника. Після винесення судом рішення його юридичні наслідки прирівнюються до тих же наслідкам, що настають при смерті особи. Відповідно до статті 264 Цивільно-процесуального кодексу України, рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації смерті в органах Рагсу і видачі свідчення про смерть. З моменту винесення рішення судом про оголошення громадянина померлим шлюб з ним вважається припиненим, дружина зазначеної особи вправі вступити в новий шлюб, маючи на руках рішення суду про оголошення померлим колишнього дружини. Однак, сам оголошений померлим дружина (у випадку, якщо насправді він живий) не вправі вступати в новий шлюб, незалежно від того, відомо йому чи ні про оголошення його померлим.

У випадку з‘явлення чи виявлення місцеперебування дружини, оголошеного померлим, суд у відповідності зі статтею 22 Цивільного кодексу України скасовує рішення про оголошення його померлим. Шлюб у такому випадку відновлюється автоматично, крім випадків реєстрації іншим з подружжя нового шлюбу (стаття 44-1 КпШС України). При цьому ніяких заяв про відновлення шлюбу не потрібно.

26.  Розірвання шлюбу в органах РАГСу за спільною заявою обох з подружжя.

Згідно ст.41 "при взаємній згоді на розірвання шлюбу подружжя, що не мають неповнолітніх дітей, розірвання шлюбу виробляється в органах реєстрації актів цивільного стану..."

Реєстрація розірвання шлюбу при взаємній згоді подружжя виробляється на підставі їхньої заяви, у якої повинно бути зазначене про відсутність у них неповнолітніх дітей. У цьому випадку оформлення розлучення і видача дружинам свідчення про розірвання шлюбу відбувається по закінченні місячного терміну з дня подачі заяви про розлучення. Цей термін установлений для того, щоб запобігти розірвання шлюбу під впливом хвилинної сварки.

Реєстрація розірвання шлюбу за взаємною заявою подружжя передбачає особисту присутність кожного з них або ж письмове підтвердження про згоду того з подружжя, що відсутній на реєстрації розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу може бути зроблена при відсутності одного з подружжя, якщо він з поважної причини (важка хвороба, служба в армії, довгострокове відрядження й ін.) не може з'явитися в орган Рагсу. Однак, при цьому від його імені в орган Рагсу повинна бути подана заява, що підтверджує його згоду на розлучення і містить прохання про розірвання шлюбу в його відсутність.

У випадку, коли подружжя з поважної причини не можуть з'явитися в орган Рагсу для реєстрації розлучення у встановлений день, то реєстрація на їхнє прохання переноситься на інший день. Термін переносу реєстрації розірвання шлюбу не може перевищувати одного року з дня подачі заяви.

Якщо ж причина неявки визнана неповажною (це питання зважується начальником відділу реєстрації актів громадянського стану), а бажання подружжя розірвати шлюб не змінилося, то вони можуть знову подати заяву про розлучення в орган Рагсу, що знов-таки призначає місячний термін для реєстрації розірвання шлюбу. ,

За реєстрацію розводу сплачується державне мито в сумі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян одним з чи подружжя спільно (за домовленістю між ними), після чого їм видається свідчення про розірвання шлюбу, а також робиться відповідна відмітка в паспорті.

27.  Розірвання шлюбу в органах РАГСу за заявою одного з подружжя.

За заявою одного з подружжя в органах РАГСу шлюб розривається у випадках, якщо другий з подружжя;

а) визнаний судом безвісно відсутнім;

б) визнаний судом недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства;

в) засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років.

Розірвання шлюбу в зазначених вище випадках проводиться незалежно від наявності у подружжя неповнолітніх дітей.

Згідно зі ст.18 ЦК України, якщо протягом одного року за місцем постійного проживання громадянина немає відомостей про нього, він може бути в судовому порядку визнаний безвісно відсутнім і на підставі судового рішення, яке набрало чинності, орган РАГСу реєструє розірвання шлюбу. В силу частини 2 ст.44* КпШС України, якщо особа, визнана безвісно відсутньою, з'явиться і буде скасовано рішення суду про визнання її безвісно відсутньою, шлюб може бути поновлено органом РАГСу за спільною заявою подружжя. Шлюб не може бути відновлено, якщо чоловік (дружина) особи, визнаної безвісно відсутньою, вступив в новий шлюб.

Опікун особи, визнаної в судовому порядку недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства, має право подати в орган РАГСу заяву про розірвання шлюбу особи, яку опікає. Такий порядок розірвання шлюбу не застосовується до осіб, обмежених в дієздатності внаслідок зловживання спиртними напоями, наркотичними або токсичними засобами. В цих випадках шлюб розривається в загальному порядку.

Розірвання шлюбу з особами, засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3-х років, проводиться в органах РАГСу в тому випадку, якщо засуджений відбуває покарання в місцях позбавлення волі.

Розірвання шлюбу з особами, умовно засудженими до позбавлення волі з обов'язковим притягненням до праці, умовно звільненими з місць позбавлення волі у зв'язку з обов'язковим притягненням до праці, з будь-яких інших підстав звільненими з місць позбавлення волі — здійснюється на загальних підставах.

До заяви про розірвання шлюбу додається копія або витяг із рішення суду, що набрало чинності, про визнання іншого з подружжя безвісно відсутнім або недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства, копія або витяг із чинного вироку суду про засудження іншого з подружжя до позбавлення волі на строк не менше 3-х років, а також свідоцтво про укладення шлюбу.

Якщо чоловік (жінка) або опікун недієздатного чоловіка (жінки), який знаходиться в місцях позбавлення волі, порушать спір про дітей, про розподіл майна, яке є загальною спільною власністю подружжя, або спір про виплату коштів на утримання непрацездатному чоловіку (дружині), що потребує матеріальної допомоги, розірвання шлюбу проводиться через суд.

28.  Розірвання шлюбу в судовому порядку.

Основним способом розірвання шлюбу є судовий. Судом шлюб розривається в тих випадках, коли один із подружжя не погоджується на розлучення, коли у подружжя є спільні неповнолітні діти, коли у подружжя, які бажають розірвати шлюб, виникають майнові спори.

Законодавством передбачено, що справи про розірвання. шлюбу розглядаються судом за заявою одного з подружжя, як правило, за місцем проживання відповідача.

Згідно ч.2 ст.38 КпШС України чоловік не має права без згоди дружини порушити справу про розірвання шлюбу під час її вагітності і протягом одного року після народження дитини. Це положення відноситься і до випадків, коли дитина народилася мертвою або не дожила до одного року. При відсутності згоди дружини на розгляд справи про розлучення, суддя відмовляє в прийнятті позовної заяви, а якщо вона була прийнята, суд припиняє провадження по справі.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов'язаний всебічно вияснити взаємовідносини сторін, дійсні мотиви, з яких ставиться питання про розірвання шлюбу, прийняти заходи до примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні. Суди зобов'язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, з участю обох сторін.

Розгляд справи при відсутності одного з подружжя, що не з'явилось, може бути допущено лише у виключних випадках і по мотивованій постанові суду. При неявці в судове засідання без поважних причин подружжя, суд відкладає розгляд справи. А при неявці при повторному виклику, суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу по матеріалах, які є в наявності.

В позові, поданому в суд, повинні бути вказані підстави для розірвання шлюбу. Короткочасний розлад в сім'ї і конфлікти між подружжям, викликані випадковими причинами, а також необґрунтоване серйозними доводами небажання одного або обох з подружжя продовжувати шлюб не можуть вважатися достатніми підставами для розірвання шлюбу.

Справи про розірвання шлюбу, як правило, розглядаються у відкритому судовому засіданні, але за проханням подружжя в деяких випадках, коли зачіпаються інтимні сторони їх життя, повинні розглядатися в закритому засіданні.

Суд, який розглядає справу про розлучення, може:

а) винести рішення про розірвання шлюбу;

б) відмовити в позові;

в) винести постанову про відкладення справи і визначити термін в межах шести місяців для примирення, якщо не вдалося досягнути примирення подружжя в судовому засіданні.

Конкретний строк для примирення призначається судом виходячи із фактичних обставин кожної справи, яка розглядається і по якій виникла необхідність в його наданні подружжю. При цьому тривалість строку повинна бути такою, щоб виключалась будь-яка можливість прийняття подружжям поспішного рішення.

Якщо по закінченню визначеного судом строку подружжя примиряються, провадження в справі закривається, ї якщо подружжя примирилось після вступу рішення-суду про розірвання шлюбу в законну силу, суддя виносить постанову про закриття виконавчого провадження.

Одночасно із розірванням шлюбу суд може розглядати спори про те, при кому із батьків повинні проживати неповнолітні діти, а також спори про стягнення аліментів на дітей або чоловіка (дружину), про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Вказані спори розглядаються в шлюбно-розлучному процесі, якщо про це заявлене ррохання одного або обох із подружжя і якщо суд визнає це необхідним в інтересах захисту неповнолітніх дітей і непрацездатного чоловіка (дружини).

Суд при відмові в позові про розірвання шлюбу не розглядає в тому ж провадженні інші, заявлені спільно з цим позовом, вимоги подружжя. В цьому випадку сторони мають право знову пред'явити ці вимоги з дотриманням правий про підсудність.

В рішенні суду повинно бути вказано, в якому розмірі і з кого стягується державне мито, при визначенні розміру державного мита, яке підлягає стягненню з подружжя у випадку розірвання шлюбу, суд приймає до уваги матеріальне становище кожного із них і інші конкретні обставини, зокрема, при кому і подружжя залишаються проживати неповнолітні діти.

Шлюб припиняється з часу реєстрації розлучення в книзі запису актів про розірвання шлюбу, тобто днем припинення шлюбу є не день винесення рішення суду про розірвання шлюбу і не момент вступу рішення суду в законну силу, в день реєстрації розлучення в органах РАГСу хоча б одним із подружжя.

29.  Реєстрація розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу може проводитися незалежно від строку, який минув після винесення рішення судом про розірвання шлюбу.

Реєстрація розірвання шлюбу на основі рішення суду проводиться органом РАГСу по заяві як обох, так і одного із подружжя, за вибором подружжя в тому органі РАГСу, де проживає будь-який із них.

Орган РАГСу не вправі відмовляти в реєстрації розірвання шлюбу, якщо один із подружжя звернувся з заявою в орган РАГСу не за своїм місцем проживання, а за місцем проживання другого із подружжя. Якщо заява подається за місцем проживання другого із подружжя, який раніше не зареєстрував розлучення в органі РАГСу, заявник повинен представити документ, що підтверджує місце проживання другого із подружжя. Якщо ж розірвання шлюбу одним із подружжя вже було зареєстровано в даному органі РАГСу, такий документ не потрібен. До заяви про реєстрацію розірвання шлюбу додається копія рішення суду, що вступило в законну силу (або виписка із рішення суду), про розірвання шлюбу і квитанція про сплату державного мита. Якщо один з подружжя звільнений від сплати державного мита, він має право отримати свідоцтво про розірвання шлюбу незалежно від сплати другим із подружжя державного мита.

30.  Підстави визнання шлюбу недійсним.

Недійсність шлюбу — це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов'язуються з дійсним шлюбом.

Шлюб визнається недійсним лише за рішенням суду, і на вимоги про визнання шлюбу недійсним позовна давність не поширюється.

У відповідності із ст.45 КпШС України шлюб може бути визнано судом недійсним при порушенні встановлених законом умов його укладення, зокрема при відсутності взаємної згоди осіб, які вступили до шлюбу; наявності іншого, не розірваного шлюбу; вступу до шлюбу з особою, визнаною недієздатною внаслідок душевної хвороби або недоумства; з особою, яка не досягла шлюбного віку, якщо він не знижений у встановленому законом порядку. Шлюб також може бути визнаний недійсним, якщо буде встановлено, що на момент його реєстрації особа не розуміла значення своїх дій і не могла ними керувати, тому не висловила своєї незгоди при вступі до шлюбу, хоча і не була визнана недієздатною.

Шлюб також визнається недійсним, якщо він укладений між родичами по прямій висхідній та низхідній лініях родства, між повнорідними та неповнорідними братами та сестрами, усиновителями та усиновленими.

Недійсним може бути визнаний шлюб, якщо він реєструється без наміру створити сім'ю (фіктивний шлюб). Вступ до фіктивного шлюбу переслідує мету набуття права на пенсію, житлову площу тощо.

Якщо намір створити сім'ю відсутній тільки у однієї із осіб, що реєструють шлюб, то він не може бути визнаний фіктивним. В цьому випадку можливо визнати шлюб недійсним за ознакою відсутності згоди на вступ до шлюбу.

Шлюб не може бути визнаний фіктивним, якщо особи, які вступили до нього, фактично створили сім'ю до розгляду справи судом.

В силу ст.46 КпШС України шлюб не визнається недійсним, якщо до моменту розгляду судом справи відпали ті обставини, які в силу закону перешкоджали його укладенню (неповнолітній чоловік (дружина) досяг повноліття, помер чоловік (дружина) за попереднім шлюбом або шлюб з ним розірвано, особи, які вступили в фіктивний шлюб, фактично утворили сім'ю).

Шлюб вважається дійсним з моменту, коли відпали ці обставини.

Шлюб, укладений до досягнення хоча б одним з подружжя шлюбного віку, також не визнається недійсним за цією підставою у випадку вагітності дружини або народження дитини.

Слід підкреслити, що кровне родство завжди є неусуненою перешкодою існування шлюбу. В цьому випадку безумовна недійсність шлюбу повинна бути визнана рішенням суду.

31.  Порядок визнання шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу дійсним проводиться тільки в судовому порядку

Закон визначає коло осіб, які можуть звернутися в суд з позовом про визнання шлюбу недійсним. Це особи, які мають особистий чи громадський інтерес: подружжя та особи, права яких порушені укладенням цього шлюбу, а також органи опіки та піклування чи прокурор.

Порушення умови добровільності вступу до шлюбу зачіпає особистий інтерес другого з подружжя, і тому саме він може вимагати визнання шлюбу недійсним.

Визнання шлюбу недійсним, як укладеного з порушенням принципу одношлюбності, може вимагати не тільки інший з подружжя, але і прокурор, оскільки в даному випадку порушений не тільки особистий, але і громадський інтерес. Прокурор має право порушувати будь-яку справу про визнання шлюбу недійсним, незалежно від підстав, якщо він вважає, що цього потребує охорона державних або громадських інтересів чи прав і охоронюваних законом інтересів громадян.

Після смерті чоловіка (дружини), який перебував у недійсному шлюбі, з позовом до суду може звертатися особа, яка є спадкоємцем померлого (діти від першого шлюбу померлого, брати, сестри). Чоловік (дружина) вад першого нерозірваного шлюбу може вимагати визнання шлюбу недійсним як при житті дружини (чоловіка), так і після її смерті, оскільки це пов'язано з правом спадкування пережилого чоловіка (дружини).

Позов про недійсність шлюбу, укладений з недієздатною особою внаслідок душевної хвороби чи недоумства, можуть подати батьки, органи опіки та піклування чи прокурор, оскільки на них лежить обов'язок охорони інтересів недієздатних, а також осіб, інтереси яких порушені укладенням такого шлюбу.

В законі визначено коло осіб, які мають право вимагати визнання шлюбу недійсним, внаслідок недосягнення подружжям шлюбного віку. Це неповнолітній чоловік (дружина), їх батьки, органи опіки і піклування чи прокурор.

Розгляд цієї категорії справ повинен провадитись з обов'язковою участю органу опіки і піклування.

Якщо судом винесено рішення про розірвання шлюбу, позов про визнання цього шлюбу недійсним підлягає розгляду лише при скасуванні вказаного рішення, оскільки, приймаючи його, суд виходив з факту дійсності шлюбу. ;

В тих випадках, коли шлюб розірваний органами РАГСу, а пізніше пред'явлена вимога про анулювання запису про розірвання шлюбу, про визнання його недійсним, суд вирішує обидві вказані вимоги одночасно.

32.  Юридичні наслідки визнання шлюбу недійсним.

Шлюб, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його укладення. Цим самим анулюються всі права і обов'язки, які виникли з моменту реєстрації цього шлюбу.

Наслідки недійсності торкаються як особистих немайнових, так і майнових прав. При визнанні шлюбу недійсним, чоловік (дружина) позбавляється прав носити прізвище другого з подружжя, обране ним при реєстрації шлюбу, що відображається в рішенні суду.

Всі питання майнового характеру, які можуть виникнути між особами, що перебувають в шлюбі, визнаному недійсним, вирішуються на підставі норм не шлюбно-сімейного, а цивільного законодавства.

Так, майно, набуте сторонами під час такого шлюбу, підлягає поділу на підставі ст. ст.112—119 ЦК України. В цьому випадку долі майна, які будуть належати кожній особі, визначаються не за принципами рівності, як це передбачено в КпШС України, а з врахуванням участі кожної особи в набутті майна. Ведення домашнього господарства, нагляд за дітьми і т. п. не дають права особі, яка знаходиться у недійсному шлюбі, вимагати визнання за нею рівного права) на майно. Внесок в ощадний банк, внесений на ім'я одного з подружжя, розділу не підлягає. Незалежно від часу і причин непрацездатності однієї з осіб, шлюб яких визнаний недійсним, вони не мають права звертатись один до одного з вимогами про стягнення аліментів.