Опорний конспект з курсу “Сімейне право України” (стр. 11 )

Підставою для скасування усиновлення можуть бути також випадки, які пов'язані з недотриманням умов усиновлення, що передбачені законом. Таке недотримання закону може виявлятися у тому, що, виносячи рішення про усиновлення суд, не прийняв до уваги відсутність згоди на усиновлення батьків дитини або самого усиновленого (хоча їх згода на усиновлення необхідна за законом), при умові, що скасування усиновлення не суперечить інтересам дитини.

Таким чином, при вирішенні питання про скасування усиновлення з цих підстав в центрі уваги має бути дитина, з урахуванням того, в якій сім'ї за даних конкретних обставин вона отримає належне виховання.

Для більш повного розгляду спору про скасування усиновлення з урахуванням інтересів дитини суд повинен прийняти до уваги бажання самої дитини (з ким вона бажає лишитися), якщо вона досягла 10-річного віку. Разом з тим бажання дитини не є обов'язковим для суду і враховується у сукупності з іншими доказами по справі. Згідно до статті 124 КпШС України скасування усиновлення не допускається, якщо до моменту пред'явлення вимоги про його скасування усиновлений досяг повноліття. З цього випливає, що і сам усиновлений, який досяг повноліття, не має права вимагати скасування усиновлення. Однак він може вимагати, щоб суд звільнив його від сплати аліментів усиновителю, якщо буде встановлено, що у свій час усиновитель ухилявся від виконання своїх обов'язків.

Скасування усиновлення після досягнення усиновленим повноліття допускається, якщо діяння усиновленого (усиновителя) загрожує життю або здоров'ю усиновителя (усиновленого), другому з подружжя або їх дітям.

77.  Юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним.

Як відомо, усиновлення вважається здійсненим з моменту вступу в законну силу рішення суду про усиновлення, а при визнанні усиновлення недійсним це рішення втрачає юридичну силу.

Таким чином, визнання усиновлення недійсним означає, що відносини по усиновленню взагалі не існували. Вважається, що ніяких прав і обов'язків між усиновителем та його родичами, з одного боку, та дитиною, з іншого, не виникало.

Надання дитині прізвища усиновителя, його імені, по-батькові, одержання майна дитини в порядку спадкування вважається незаконним.

Крім того, з цього випливає, що усиновитель не має права вимагати відшкодування будь-яких витрат, понесених на утриимання та виховання дитини до винесення рішення судом. Кошти, які були добровільно витрачені на утримання дитини, не підлягають відшкодуванню.

В разі визнання усиновлення недійсним повністю поновлюються всі права і обов'язки між дитиною та її батьками чи іншими родичами за походженням. Тим самим поновлюються права і обов'язки батьків на виховання дитини, за винятків випадків, коли батьки були позбавлені батьківських прав.

Якщо суд визнає, що передача дитини батькам не відповідає її інтересам, дитина за рішенням суду передається на піклування до органів опіки та піклування, які визначають її подальшу долю.

78.  Юридичні наслідки скасування усиновлення.

Наслідки скасування усиновлення в більшості випадків відрізняються від наслідків визнання усиновлення недійсним. У разі визнання усиновлення недійсним вважається, що ніяких прав та обов'язків між усиновленим і усиновителем та його родичами зовсім не виникало. При скасуванні усиновлення всі ці права визнаються такими, які існували протягом часу з моменту винесення рішення про усиновлення і до моменту вступу в законну силу рішення суду про його скасування. З цього моменту ці права вважаються припиненими, і з цього ж часу вважаються поновленими всі права та обов'язки, які існували в силу факту родства між дитиною, її батьками та іншими родичами за походженням.

Вважаючи всі права та обов'язки між усиновленим та усиновителем припиненими, закон (стаття 126 КпШС) передбачає суттєве виключення з цього положення; аліментний обов'язок усиновителя не може бути припинений. Суд має право зобов'язати колишнього усиновителя сплачувати кошти на утримання усиновленої ним дитини. Такий обов'язок не може бути покладений на усиновителів, якщо усиновлення скасовано за вимогою батьків та дитина їм повернута. Вимагаючи скасування усиновлення і повернення їм дитини, батьки таким чином зобов'язуються покласти на себе всі батьківські обов'язки, у тому числі і обов'язок по утриманню дитини. Якщо ж усиновлення скасовується внаслідок неналежного виконання усиновителем його обов'язків, то, як правило, немає підстав звільняти його від обов'язку утримувати колишнього усиновленого, але тільки в тих випадках, коли у дитини немає батьків або останні не мають можливості її утримувати.

Якщо усиновлення скасовано за вимогою самих батьків, дитина підлягає передачі батькам. В цьому випадку саме рішення суду грунтується на тому, що суд прийшов до висновку, що повернення дитини батькам відповідає її інтересам.

Однак при скасуванні усиновлення з інших підстав, не завжди доцільно передавати дитину батькам, хоча батьківські права останніх вважаються поновленими. Тому аналогічно, як це передбачено при визнанні усиновлення недійсним, суд вирішує питання, чи підлягає дитина поверненню батькам, чи переданню на піклування органам опіки та піклування

79.  Поняття опіки та піклування за законодавством України.

У випадках, коли громадяни з тих чи інших причин (неповноліття, хвороба, похилий вік) не мають можливості самостійно захищати свої права та виконувати обов'язки, над ними встановлюється опіка чи піклування, і тоді їх інтереси Відстоюють опікуни чи піклувальники. Під встановленням опіки чи піклування слід вбачати призначення опікуна чи піклувальника для захисту (охорони) прав та інтересів особи, яка не має можливості повністю або частково самостійно здійснювати ці функції. Згідно до статті 128 КпШС України опіка та піклування встановлюється для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків або з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.

Опіка та піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки.

80.  Особи, над якими встановлюється опіка та піклування.

Как было отмечено, нормы об опеке и попечительстве регулируют отношения, направленные на восполнение отсутствующей или недостающей дееспособности несовершеннолетних или совершеннолетних лиц. Ст. 131 КоБС предусматривает установление опеки над несовершеннолетними лицами, не достигшими 15 лет, а также над совершеннолетними гражданами, признанными судом недееспособными вследствие душевной болезни или слабоумия. Лица, не достигшие 15 лет, являются, как правило, полностью недееспособными. От их имени юридические действия совершают их законные представители — родители, усыновители, опекуны. Вместе с тем лица, не достигшие 15 лет, могут сами совершать мелкие бытовые сделки, распоряжаться вкладами, которые они сами внесли на свое имя в кредитное учреждение. Не допускается, как правило, усыновление детей, достигших 10 лет, без их согласия. Лица же, признанные судом недееспособными, вследствие душевной болезни или слабоумия, полностью недееспособны (ст.16 ГК).

Однако даже лица, полностью лишенные дееспособности, по решению суда не лишаются субъективных прав. Они остаются субъектами права и могут приобретать субъективные права и обязанности, но не в результате своих действий, а в результате действий своих опекунов, которые действуют от их имени.

Несовершеннолетние в возрасте от 15 до 18 лет, как было отмечено, являются частично дееспособными (ст. 13 ГК, см. также комментарий к ст.78 КоБС). Они вправе самостоятельно распоряжаться своим заработком, стипендией, совершать мелкие бытовые сделки, осуществлять авторские или изобретательские права на свои произведения, изобретения, рационализаторские предложения и промышленные образцы, права на свои открытия. Остальные сделки они совершают с согласия своих родителей, усыновителей, попечителей.

Совершеннолетние граждане, которые злоупотребляют спиртными напитками или наркотическими средствами и вследствие этого ставят себя и свою семью в тяжелое материальное положение, могут быть признаны, по решению суда, ограниченно дееспособными. Над этими лицами устанавливается попечительство. Лица, признанные ограничено дееспособными, могут совершать сделки по распоряжению имуществом, получать заработную плату, пенсию или другие виды доходов и распоряжаться ими лишь с согласия попечителя, за исключением мелких бытовых сделок (ст. 15 ГК).

Ст. 132 КоБС также предусматривает возможность установления попечительства над совершеннолетними лицами, которые по состоянию здоровья не могут самостоятельно защищать свои права. Эти лица являются полностью дееспособными и согласия попечителей на совершение этими лицами сделок не требуется. Попечители оказывают этим лицам содействие в осуществлении ими своих прав и выполнении ими своих обязанностей, то есть по существу они выполняют функции не попечителя, а помощника. Следует отметить, что ст. 51 проекта ГК Украины предусматривает, что дееспособное физическое лицо, которое по состоянию здоровья не может самостоятельно осуществлять свои права, в том числе право на защиту, и выполнять свои обязанности, имеет право избрать себе помощника. По заявлению лица, которое нуждается в помощи, помощник регистрируется в органах опеки и попечительства с выдачей соответствующего документа.

81.  Порядок встановлення опіки та піклування.

Опіка і піклування встановлюється за місцем проживання особи, яка потребує опіки та піклування, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

Рішення про встановлення опіки та піклування повинно виноситися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідному органу опіки та піклування стане відомо про необхідність встановити опіку та піклування.

Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, або про неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки та піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці або піклуванню (стаття 134 КпШС України). Вони також повинні повідомити про повнолітніх осіб, які потребують опіки чи піклування.

Установами та особами, які при виявленні дітей та осіб, що підлягають опіці або піклуванню, зобов'язані негайно повідомити про це відповідним органам опіки та піклування є: житлово-експлуатаційні контори, власники або орендарі житлових будинків; органи РАГСу; нотаріальні контори; судові органи; органи внутрішніх справ; органи соціального захисту населення; директори шкіл та завідуючі дошкільними закладами; лікувально-профілактичні заклади психіатричного профілю; інші установи та організації, яким відомо про дітей, що лишилися без піклування батьків, а також повнолітніх осіб, які потребують піклування; близькі родичі та інші особи. (Правила опіки та піклування України далі: Правила.)

При отриманні відомостей про неповнолітніх, які лишися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов’язані негайно провести обстеження та в разі виявлення такого факту забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника (стаття 135 КпШС України).

У разі виявлення неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, але які мають близьких родичів або інших які згодні усиновити неповнолітніх, органи опіки та піклування сприяють оформленню усиновлення в порядку, передбаченому законом.

У випадку не усиновлення неповнолітніх, які лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування влаштовують дітей: у віці від 3 до 16 років — в дитячі будинки або інтернати органів освіти; інвалідів з фізичними недоліками, поглиблено розумове відсталих або психічно хворих до будинків-інтернатів органів соціального захисту населення, а з 16 років — до будинків-інтернатів для людей похилого віку та інвалідів у відповідності з затвердженими медичними висновками та протипоказаннями.

Неповнолітніх, які досягай 16 років та лишилися без піклування батьків, органи опіки та піклування зобов'язані влаштувати на роботу або навчання у професійно-технічні училища або в інші спеціальні навчальні заклади.

Керування майном, яке належить особам, над якими встановлена опіка та піклування або які влаштовані у дитячі будинки, навчальні заклади та будинки-інтернати для людей похилого віку та інвалідів, здійснюється опікунами чи піклувальниками. Якщо у особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є майно, яке знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном встановлюється органами опіки та піклування за місцем знаходження майна (стаття 136 КпШС України).

Для безпосереднього здійснення опіки органами опіки та піклування призначається опікун чи піклувальник.

У разі призначення опікуна чи піклувальника приймаються до уваги можливості опікуна (піклувальника) виконувати опікунські обов'язки, відносини між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається переважно із близьких підопічному осіб чи із числа осіб, призначених громадською організацією, або з числа інших осіб, з урахуванням їх можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування). Опікун або піклувальник призначається тільки з його згоди (стаття 138 КпШС України).

Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і над особами, які потребують опіки чи піклування, та влаштованими до відповідних лікувальних закладів або закладів органів соціального захисту населення опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів та піклувальників покладається на ці установи.

Призначити опікуна (піклувальника) можливо й після влаштування зазначених вище осіб у відповідні державні заклади (стаття 139 КпШС України).

Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які не досягай 18 років; визнані у встановленому порядку недієздатними чи обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав; а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці та піклуванню.

Відповідно до статті 153 КпШС України рішення органів опіки та піклування про призначення або звільнення опікунів та піклувальників від виконання своїх обов'язків, а також з інших питань опіки і піклування можуть бути оскаржені заінтересованими особами чи опротестовані прокурором у встановленому законом порядку.

82.  Права і обов`язки опікунів і піклувальників, обмеження їх прав.

Опікуни чи піклувальники зобов'язані виховувати підопічних турбуватися про їх здоров'я, фізичний, моральний, духовний розвиток та навчання, готувати їх до праці, захищати їх права і інтереси.

Опікуни та піклувальники зобов'язані турбуватися про осіб, які знаходяться у них під опікою та піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов, догляду та піклування.

Опікуни та піклувальники мають право вимагати по суду повернення їм дітей, які знаходяться у них під опікою та піклуванням, від будь-яких осіб, які утримують у себе дітей без законних підстав.

Опікуни та піклувальники мають право розпоряджатися іншим майном підопічних в інтересах останніх. як правило, опікун повинен проживати з підопічним і при здійсненні прав та виконанні обов'язків підопічних укладати угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як його законний представник.

Піклувальники над недієздатними особами надають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав та виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань боку третіх осіб, а піклувальники над неповнолітніми дають згоду на укладення тих угод, які за законом ці особи не має права укладати самостійно. Піклувальники над особами, обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на укладення цими особами угод та розпорядження майном відповідно до правил, встановлених статтею 15 ЦК України.

Опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник — давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових. Органи опіки та піклування мають право, якщо це необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право кожного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися внеском, зробленим будь-ким на ім'я підопічного (стаття І45 КпШС України).

Опікун і піклувальник, їх подружжя та близькі родичі не мають права укладати угоди з підопічним, а також не мають права представляти осіб, які знаходяться під опікою чи піклуванням у них, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічними та дружиною опікуна (піклувальника) і їх близькими родичами.

Опікун і піклувальник не мають права виконувати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.

Суми, які належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги, аліментів, інших надходжень або доходів від майна, яке їм належить, переходять у розпорядження опікуна та витрачаються на утримання цих осіб.

Піклувальник має право отримувати зазначені суми та витрачати їх на утримання осіб, які знаходяться на піклуванні, якщо цього вимагають їх інтереси.

Заробітком, стипендією, винагородою, отриманими внаслідок здійснення своїх авторських та винахідницьких прав, «Неповнолітні віком від 15 до 18 років розпоряджаються самостійно, однак в разі наявності достатніх даних орган опіки та піклування може обмежити їх у праві самостійно розпоряджатися своїми коштами (стаття 147 КпШС України).

Обов'язки по опіці та піклуванню виконуються безоплатно, і дії опікунів та піклувальників можуть бути оскаржені будь-якою особою, у тому числі й підопічними, до органу опіки та піклування за місцем проживання підопічного. ї Контроль за діяльністю опікунів та піклувальників Здійснюється органами опіки та піклування за місцем проживання підопічного. Працівники цих органів періодично відвідують осіб, які знаходяться під опікою та піклуванням, за участю громадськості перевіряють, як виконуються опікуном і піклувальником обов'язки по відношенню до підопічного та догляду за його майном (пункт 43 Правил).

83.  Звільнення опікунів і піклувальників від виконання їх обов`язків.

Опекуны и попечители, как было отмечено, могут быть назначены только с их согласия, то есть обязанности по опеке и попечительству выполняются добровольно. Поэтому продолжение опеки (попечительства) помимо воли опекуна (попечителя) вряд ли целесообразно. В связи с этим, если орган опеки и попечительства по месту жительства подопечного признает, что эта просьба опекуна или попечителя вызвана уважительной причиной, опекун (попечитель) может быть освобожден от обязанностей по опеке и попечительству по своей просьбе. Орган опеки и попечительства в этом случае выносит соответствующее решение (Правила опеки и попечительства). Если орган опеки и попечительства отказал опекуну (попечителю) в его просьбе, то это решение может быть обжаловано.

Как было отмечено, опекуны и попечители должны действовать в интересах подопечных. Поэтому если опекун или попечитель не соответствует своему назначению или ненадлежащим образом выполняет свои обязанности, органы опеки и попечительства по своей инициативе, по ходатайству подопечных, государственных или общественных организаций, а также по заявлению любых лиц могут освободить опекуна или попечителя от выполнения возложенных на него обязанностей. Освобождение опекуна или попечителя от возложенных на него обязанностей происходит по решению органов опеки и попечительства.

Опекун или попечитель может ненадлежаще выполнять свои обязанности в связи с тем, что просто не способен быть опекуном или попечителем либо у него отсутствуют необходимые знания, опыт, навыки.

Основанием освобождения опекуна (попечителя) является сам факт ненадлежащего выполнения им соответствующих обязанностей. В случае освобождения опекуна (попечителя) от выполнения возложенных на него обязанностей правоотношения по опеке и попечительству прекращаются. Решения органов опеки и попечительства могут быть обжалованы в судебном или в административном порядке.

В случае злоупотребления правами, то есть использования опеки и попечительства в корыстных целях (занятие жилой площади подопечного, использование имущества подопечного), оставления подопечных детей без надзора и заботы опекун или попечитель может быть, привлечен к уголовной ответственности (ст.115 УК).

В случае злоупотребления опекуном или попечителем своими правами органы опеки и попечительства обязаны предъявить иск к опекуну (попечителю) о возмещении материального ущерба.

84.  Підстави і порядок припинення опіки і піклування.

Согласно ст. 156 "Опека прекращается:

по достижении несовершеннолетними пятнадцати лет, за исключением случаев, когда они будут в установленном порядке признаны недееспособными вследствие душевной болезни или слабоумия;

в случае возвращения несовершеннолетних, которым не исполнилось пятнадцати лет, на воспитание родителям;

в случае выздоровления или значительного. улучшения здоровья лица, которое было признано недееспособным, и восстановления его судом в дееспособности;

вследствие смерти подопечного.

По указанным в настоящей статье основаниям, кроме достижения несовершеннолетним пятнадцати лет, а также в случае смерти подопечного, опека прекращается по решению органа опеки и попечительства."

В случаях, предусмотренных в ст.15 КоБС, отношения по опеке прекращаются независимо от поведения опекуна. Основания прекращения опеки в данном случае перечислены в законе. В случаях, перечисленных в ст.156 КоБС, изменились обстоятельства и вследствие этого отпали основания для осуществления функций опекуна.

В перечисленных в ст.156 КоБС случаях опека прекращается по решению органа опеки и попечительства, за исключением достижения подопечным 15 лет, а также в случае смерти подопечного.

Согласно ст. 157 "попечительство прекращается:

по достижении подопечным восемнадцати лет; при вступлении несовершеннолетнего лица в брак; в случае отмены судом ограничения в дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими веществами;

если отпала причина, вызвавшая установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли самостоятельно защищать свои права;

вследствие смерти лица, находящегося под попечительством.

В случае отмены судом ограничения в дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими веществами, а также когда отпали причины, вызвавшие установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли защищать свои права, попечительство прекращается по решению органа опеки и попечительства."

В случаях, перечисленных в ст. 157 КоБС, так же как и при наличии обстоятельств, предусмотренных в ст. 156 КоБС, отношения попечительства прекращаются независимо от поведения попечителя. При наличии обстоятельств, указанных в ст. 157 КоБС, отпали основания, которые обусловили необходимость установления попечительства.

В случае отмены судом ограничения дееспособности лиц, злоупотреблявших спиртными напитками или наркотическими средствами, а также когда отпали причины, вызвавшие установление попечительства над лицами, которые по состоянию здоровья не могли защищать свои права, попечительство прекращается по решению органа опеки и попечительства. В остальных случаях решение органов опеки и попечительства не требуется.

После прекращения опеки и попечительства опекуны и попечители должны подать в органы опеки и попечительства общий отчет о своей деятельности.

85.  Опіка і піклування, ускладнені іноземним елементом.

В силу статті 200 КпШС України опіка (піклування) над неповнолітніми недієздатними або обмеженими в дієздатності громадянами України, які проживають поза межами України, а також над іноземними громадянами, які проживають в Україні, встановлюється за законодавством України.

Опіка (піклування) встановлена над громадянами України, які проживають поза межами України, за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки (піклування) чи проти її визнання немає заперечень консульської установи України.

Опіка (піклування), встановлена над іноземними громадянами поза межами України за законами відповідних держав, визнається дійсною в Україні.

В силу статті 201 КпШС України реєстрація актів громадянського стану (народження, смерті, вступу до шлюбу) громадян України, які проживають поза межами України, провадиться в консульських установах України.

При реєстрації актів громадянського стану в цих випадках застосовується законодавство України, якщо зацікавлені особи є громадянами України. Якщо вони є громадянами інших держав чи не встановлено, громадянами якої держави вони є, то з їх згоди застосовується законодавство однієї з держав, а в випадку незгоди — за рішенням консула, який реєструє акти громадянського стану.

Документи, які посвідчують акти громадянського стану, здійснені поза межами України за законами відповідних держав відносно громадян України, іноземних громадян і осіб без громадянства, які видані компетентними органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні за наявності консульської легалізації (визнання законним) в силу статті 202 КпШС України.

86.  Система органів реєстрації актів громадянського стану та їх компетенція.