Практикум зі складання процесуальних документів (стр. 4 )

Список література до змістового модуля:

[1, 2, 6, 53, 54, 58, 68, 69, 106, 115]

Тема 2. Вимоги щодо форми та змісту
процесуальних документів досудового розслідування

Самостійна робота – 2 год.

Самостійно опрацювати питання:

1.  Зміст і форма процесуальних документів досудового розслідування.

2.  Поняття і види вимог до процесуальних актів у кримінальному судочинстві.

3.  Вимоги, які висуваються до процесуальних документів кримінально-процесуальним законом, наукою кримінального процесу та слідчою практикою.

4. Загальна характеристика основних процесуальних актів досудового розслідування.

ІІ. Виконати наступні завдання:

1.  Скласти процесуальний документ, в якому навести приклад обґрунтованості та мотивованості процесуального рішення (за самостійно обраною чи фабулою, наведеною викладачем).

2.  Проаналізувати макети кримінальних справ, вибрати з них не менше трьох документів, які проаналізувати на дотримання вимог щодо мотивованості та обгрунтованості.

3.  За результатами аналізу навести власне мотивування та обґрунтування прийнятого рішення.

Ключові терміни та поняття теми:

Кримінально-процесуальна форма – це визначений законом порядок провадження у кримінальній справі в цілому, порядок виконання окремих процесуальних дій та порядок прийняття процесуальних рішень.

Законність процесуального акту – означає, що його прийняття передбачено КПК; якщо він винесений компетентним органом чи особою; постановлений за додержанням умов, аизначених в законі; його постановлення відповідає процесуальній формі.

Обгрунтованість процесуального акта – означає, що висновки і рішення по ньому мають грунтуватися на сукупності фактів, на достатніх доказах, які охоплюють всі істотні обставини справи і відображають реальну дійсність.

Мотивованість процесуального акту – наявність в ньому не тільки опису діяння, події, обставин, а й посилання на докази, їх аналіз, відповідні пояснення.

Методичні поради

У кримінальному судочинстві існує чимало видів про­цесуальних документів: постанови, протоколи, подання, обвинувальні висновки, вироки, скарги, протести, вказівки, повістки, зобов'язання різного роду, повідом­лення, доручення, клопотання, заяви, пояснення та ін. Кожен з процесуальних документів (актів) має свій власний зміст, значення та структуру.

При вивченні теми важливо засвоїти такі основні поняття, як зміст і форма процесуальних документів, поняття та види вимог до них. При підготовці до заняття курсантам слід звернути увагу на те, що кримінально-процесуальний закон не містить загаль­них вимог, що пред'являються до процесуального акта, винесеного у кримінальній справі. КПК містить вказівку лише стосовно назви і змісту дея­ких з них. Наприклад, ст. 130 (стосовно постанови слідчого і прокурора), ст. ст. 332—335, ст. 378 КПК (стосовно вироку суду) та ін. Процесуальне рішення може бути винесено за наявності умов і підстав, передбачених законом. Закон визначає різноманітні як фактичні, так і правові підстави для прийняття того чи того рішення, залежно від цілей і завдань, по­ставлених перед слідчим нарізних етапах досудового слідства. Крім вимог, які містяться в законі, наукою кримінального процесу також висуваються певні вимоги, які стосуються форми та змісту процесуальних актів.

Не менш важливими є опанування питання про типові (загальні) вимоги, яким повинні відповідати майже всі кримі­нально-процесуальні акти. Так, вони повинні відпо­відати загальним вимогам, що ставляться до будь-яких індивідуально-правових актів застосування норм права - тобто бути законними, обґрунтованими, мотивованими, переконливими, справедливими, логічними, грамотно і культурно оформленими. Слід пам’ятати, що відсутність мотивації в процесуальних рішеннях слідчого означає порушення вимог КПК, внаслідок чого кожне таке немотивоване рішення повинно бути визнане незаконним і підлягає скасуванню.

При вивченні теми, особливо при підготовці та виконанні практичного завдання курсантам слід звернути увагу на те, що окремі з наведених у зразках процесуальних документів (у т. ч. рекомендованих для опрацювання) постанов і протоколів якраз й страждають на взагалі відсутність будь-якої мотивації, або наведена в них як приклад мотивація не переконує у правильності прийнятого рішення.

При підготовці до семінарського заняття курсантам слід проаналізувати норми чинного КПК України, що містять вимоги до процесуальних актів (ст. ст. 130, 332—335, 370 та ін.), ретельно засвоїти лекційний матеріал, а також звернутись до інших нормативних актів і літературних джерел.

Список література до змістового модуля:

[1, 2, 6, 45, 46, 53, 54, 58, 68, 69, 106, 115]

Тема № 3. Процесуальні акти
стадії вирішення питання про порушення кри - мінальної справи

Самостійна робота – 2 год.

Опрацювати та законспектувати основні положення:

1.  Наказу МВС України № 400 від 14 квітня 2004 року “Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються”

2.  Наказу МВС України № 160 від 31 березня 2008 року “Про організацію діяльності органів досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України” та наказу МВС України від 02 вересня 2008 року № 422 “Про вдосконалення діяльності підрозділів дізнання ОВС України”(щодо порядку проведення дослідчої перевірки, критеріїв оцінки повноти проведеної перевірки, відповідальності за неналежне чи несвоєчасне проведення дослоідчої перевірки).

Семінарське заняття – 2 год.

1.  Види та сутність процесуальних актів, які є приводами до порушення кримінальної справи.

2.  Зміст процесуальних актів, що є приводами до порушення кримінальної справи.

3.  Процесуальні акти перевірки заяв та повідомлень про злочини.

4.  Процесуальні акти завершення стадії вирішення питання про порушення кримінальної справи.

Індивідуальна робота – 2 год.

1. Письмово розв’язати задачі №№ 000, 196 зі «Збірника задач і завдань з кримінального процесу» (під ред. та івського (Х 629.3/Д.79) та скласти у робочому зошиті всі можливі відповідні процесуальні документи, що випливають із фабули кожної задачі.

2. Скласти процесуальні документи (за самостійно обраною чи за фабулою викладача):

- протокол прийняття заяви про вчинений злочин;

- протокол явки з повинною;

- постанову про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження;

- постанову про відмову у порушенні кримінальної справи;

- постанова про направлення заяви або повідомлення за належністю.

Ключові терміни та поняття теми:

Приймання заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються — дії посадових осіб органів внутрішніх справ при одержанні заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються.

Реєстрація заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються — присвоєння кожній отриманій заяві і повідомленню про злочин, що вчинений або готується порядкового номера і фіксація в передбачених Інструкцією облікових документах (ЖРЗПЗ, ЖРІЗ) стислих даних про заяви і повідомлення про злочини, що вчинені або готуються.

Розгляд заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються  — здійснення перевірки відомостей про злочини, що вчинені або готуються, про які йдеться в заяві і повідомленні, узагальнення матеріалів та прийняття рішення згідно з вимогами КПК України.

Порушення кримінальної справи – це перша стадія кримінального процесу, в якій орган дізнання, слідчий, прокурор або суддя приймають реєструють, перевіряють і вирішують заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини.

Приводи до порушення кримінальної справи – це джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя чи суд одержують дані про вчинені чи підготовлювані злочини[1].

Привід до порушення кримінальної справи – як обставина, що обумовлює початок кримінально-процесуальної діяльності, що передує досудовому слідству, – це акт поведінки юридичних або фізичних осіб, який полягає в повідомленні про вчиненні злочини або про злочини, що готуються, викладений письмово або усно в офіційній формі і доведений до відома зазначених органів з метою прийняття рішення по суті.

Підстави до порушення кримінальної справи – достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (ч.2 ст. 94 КПК).

Методичні поради

Стадія порушення кримінальної справи (у науковій літературі можна зустріти також інші назви: «Стадія вирішення питання про порушення кримінальної справи»; «Дослідче провадження» та ін.) регламентована статтями 94-991 КПК.

У ст. 94 КПК визначено приводи до порушення кримінальної справи, кожен з яких має свою процесуальну форму визначену КПК – протокол, заява, рапорт та ін. При цьому слід мати на увазі, що справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, що прийняла заяву. Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона подається. Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових осіб повинні бути викладені в письмовій формі. Повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими (ст. 95 КПК).

Явка з повинною — це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому, прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови про притягнення його як обвинуваченого. Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала протокол. Письмова заява про явку з повинною має бути підписана заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати її прийняття.