Практикум зі складання процесуальних документів (стр. 6 )

Самостійна робота – 2 год.

І. Законспектувати основні положення:

- Закону України від 18 лютого 1992 року “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві”.

- Закону України від 1 грудня 1994 р. “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”.

- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 № 13 “Про судову практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів”.

Семінарське заняття – 2 год.

1.  Поняття та види учасників кримінального судочинства.

2.  Види процесуальних документів, що стосуються забезпечення прав учасників кримінального судочинства.

3.  Форма та зміст процесуальних документів, що стосуються забезпечення прав учасників кримінального судочинства.

4.  Процесуальне оформлення забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Практичне заняття – 2 год.

Скласти процесуальні документи:

-  постанова про визнання особи потерпілим;

-  постанова про визнання особи цивільним позивачем;

-  постанова про визнання особи цивільним відповідачем;

-  постанова про відмову у визнанні особи потерпілим;

-  постанова про відмову у визнанні особи цивільним позивачем;

-  постанова про визнання особи законним представником;

-  постанови про визнання представниками цивільного позивача та відповідача.

- протокол роз'яснення прав та обов'язків особи, щодо якої застосовуються заходи безпеки;

–  протокол роз'яснення права на забезпечення безпеки;

–  постанова про застосування заходів безпеки;

–  постанова про комплексне застосування заходів безпеки;

–  постанова про зміну анкетних даних особи;

–  повідомлення про відмову в застосуванні заходів безпеки

–  постанова про відмову в застосуванні заходів безпеки;

–  постанова про скасування заходів безпеки.

Індивідуальна робота – 2 год.

Опрацювати питання:

1.  Підстави винесення постанови про визнання особи потерплим і цивільним позивачем.

2.  Підстави винесення, мотивування та обґрунтування постанови про визнання особи представником та законним представником потерпілого.

3.  Зміст постанови про визнання особи цивільним відповідачем.

4.  Види, форма та зміст документів, які складаються у зв’язку з визнанням юридичної особи цивільним позивачем та її участю в кримінальному процесі.

5.  Підстави та процесуальний порядок забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

6.  Процесуальне оформлення забезпечення заходів безпеки до осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві.

Ключові терміни та поняття теми:

Потерпілий – особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду (ст. 49 КПК).

Цивільний позивач – громадянин, підприємство, установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків (ст. 50 КПК).

Цивільний позов у кримінальному процесі - це вимога про відшкоду­вання матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином або іншим суспільно небезпечним діянням підприємству, установі, організації чи громадянину, що пред'являється та вирішується в порядку кримінального судочинства.

Цивільний відповідач – батьки, опікуни, піклувальними або інші особи, а також підприємства, установи та організації, які за законом несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого (ст. 51 КПК).

Методичні поради

По зазначеній темі курсантам слід звернути увагу на те, що реальне забезпечення учасникам слідчої дії реалізації їхніх прав і виконання обов'язків можливе лише за умови роз'яснення їм їхніх прав та обов'язків перед початком слідчої дії.

До основних положень досудового розслідування належить, зокрема, забезпечення прав його учасників. Згідно зі ст. 53 КПК, особа, що проводить дізнання, слідчий повинні роз’яснити особам, які беруть участь у розслідуванні їх права та забезпечити можливість їх здійснення. Так, слідчий зобов’язаний роз’яснити передбачені в КПК права особам, які за його (слідчого) рішенням визнані потерпілими, цивільним позивачем і відповідачем, їх представниками тощо одразу після винесення відповідної постанови, та надалі – при провадженні окремих слідчих дій. Досудове розслідування представляє собою процесуальну діяльність, засновану та врегульовану нормами КПК, та яка здійснюється у чітко визначеній ним процесуальній формі. Недотримання вказаної форми (зокрема, при складанні під час розслідування різноманітних процесуальних документів (актів) тягне за собою певні негативні не лише для слідчого чи іншої уповноваженої на це особи, а й для розслідування в цілому наслідки. В такому випадку дії слідчого не породжують правових наслідків, а найголовніше, такі порушення процесуальної форми в подальшому можуть негативно вплинути на хід та результати судового розгляду кримінальної справи.

За загальним правилом, цивільний позов у кримінальній справі пред'являється до обвинуваченого (підсудного), адже саме він відповідальний за заподіяну
ним матеріальну чи моральну шкоду. Тому закон не вимагає винесення окремої по­станови про притягнення обвинуваченого (підсудного) як цивільного відповідача. Коли ж законом передбачено, що за дії обвинуваченого матеріальну
відповідальність повинна нести інша особа (наприклад, батьки, опікуни,
піклувальники), то особа, яка веде процес, виносить постанову про притягнення фізичної чи юридичної особи як цивільного відповідача.

Заходи забезпечення цивільного позову полягають: у здійсненні активних розшукових, слідчих і судових дій з виявлення майна обвинуваченого (підозрюваного), де б воно не перебувало, чи осіб, які, згідно із законом, несуть матеріальну відповідальність за його дії; у накладенні арешту, складанні опису та, в разі необхідності, у вилученні чи переданні на зберігання цього майна (ст. 126 КПК України).

Список література до змістового модуля:

[ 1, 2, 3, 4, 5, 7, 8, 24, 26, 27, 44, 45, 46, 47, 54, 68, 69, 71, 81, 85, 86, 91, 103, 104, 105, 115]

Модуль ІІІ.

Процесуальні документи, які складаються при провадженні

досудового слідства

Тема 6. Процесуальні акти забезпечення
підозрюваному, обвинуваченому права на захист

Самостійна робота – 2 год.

І. Законспектувати основні положення:

-  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 № 8 “Про застосування законодавства, яка забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”.

- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».

Семінарське заняття – 2 год.

1.  Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються роз’яснення підозрюваному, обвинуваченому права мати захисника.

2.  Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються допуску захисника до участі у кримінальній справі.

3.  Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються усунення захисника від участі у справі.

Практичне заняття – 2 год.

Скласти процесуальні документи:

-  протокол роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права мати захисника;

-  протокол відмови від участі захисника;

-  постанова про призначення захисника до участі у справі;

-  постанова про допуск захисника до участі у справі;

-  постанова про усунення захисника від участі у справі;

-  протокол про роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права на запрошення іншого захисника

-  подання про усунення захисника від участі у справі.

Індивідуальна робота – 2 год.

У макетах кримінальних справ і зразках процесуальних документів знайти та ознайомитися з наступними документами:

- клопотанням захисника про закриття кримінальної справи за пред’явленим обвинуваченням, по окремим епізодам обвинувачення, про зміну запобіжного заходу;

- постановою слідчого про відмову у задоволенні заявленого захисником клопотання;

- постановою слідчого про часткове задоволення заявленого захисником клопотання.

Ключові терміни та поняття теми:.

Підозрюваний – це фізична особа, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину або щодо якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого(ст. 431КПК).

Обвинувачений – це особа, щодо якої у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення як обвинуваченого (ст.. 43 КПК).

Захисник – це учасник кримінального процесу, уповноважений у передбаченому законом порядку здійснювати захист прав і законних інтересів підозрюваних, обвинувачених, підсудних, засуджених та виправданих і надавати їм необхідну юридичну допомогу(ст. 44 КПК).

Методичні поради

Забезпечення обвинуваченому права на захист представляє собою сукупність процесуальних засобів, прав і можливостей, гарантоване використання яких надає можливість знати зміст пред’явленого йому обвинувачення й захищатися від нього, доводити свою невинуватість у скоєнні злочину, захищати свою честь, гідність, свободу, інші законні права та інтереси. Закон в рівній мірі гарантує право на захист як обвинуваченому, так і підозрюваному. Порушення права обвинуваченого на захист вважається істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону (ст. 370 КПК України), а процесуальні документи (постанови), винесені із вказаними порушеннями, підлягають обов’язковому скасуванню.

Чинний КПК України передбачає обов’язкову участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства (ст. 45 КПК). Навіть за відмови підозрюваного і обвинуваченого від захисника у зазначених у ст. 45 КПК випадках, така відмова слідчим не може бути прийнята, і захисник, від якого відмовилися, замінюється іншим. Про це слід пам’ятати. Згідно зі ст. ст. 21, 43, 43-1 КПК, особа, що проводить дізнання та слідчий зобов’язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого роз’яснити їм право мати захисника, про що скласти протокол з відповідною назвою.