В разі ж роз’яснення підозрюваному (обвинуваченому) права мати захисника та його відмові від цього, складається відповідний протокол відмови від захисника. У випадку категоричної відмови підозрюваного (обвинуваченого) від захисника й неможливості прийняття такої відмови (ст. 46 КПК), постає питання про призначення захисника. В цьому разі слідчий складає мотивовану постанову про призначення захисника у справі (п. 1 ст. 45, ст. 46, 47 КПК), в якій зазначає підстави неприйняття відмови від захисника та підстави для призначення захисника (наприклад, п. 1 ч.1 ст. 46, ст. 47 КПК – якщо обвинуваченому немає 18 років). Якщо ж підозрюваний (обвинувачений) забажає запросити конкретного захисника (адвоката), або погодиться із запропонованою йому законними представниками, родичами кандидатурою захисника, слідчий складає постанову про допуск захисника до участі у справі (ч. 5 ст. 44 КПК). Під час досудового слідства виникає чимало випадків, коли участь того чи іншого запрошеного або призначеного для участі у справі захисника є неможливою. Обставини, які виключають участь захисника у справі, наведені у ст. 61 КПК і в Законі України «Про адвокатуру» (ст. 7). За наявності будь-якої з перелічених у ст. 61 КПК обставин, слідчий зобов’язаний винести мотивовану постанову про усунення захисника від участі у справі. Після прийняття рішення про усунення захисника від участі у справі, згідно з вимогами ч. 4 ст. 46 КПК слідчий повинні роз’яснити підозрюваному (обвинуваченому) його право запросити іншого захисника, про що складається відповідний протокол. В протоколі про роз’яснення права на запрошення іншого захисника особі роз’яснюється її право протягом доби запросити іншого захисника, та наводиться власноручна відповідь на цю пропозицію. В разі перешкоджання захисника встановленню істини в кримінальній справі та іншого зловживання своїми правами, на підставі п. 4 ст. 61, ч. 3 ст. 61-1 КПК, слідчий складає мотивоване подання з клопотанням про усунення захисника від участі у справі, яке разом з матеріалами кримінальної справи направляє голові суду для розгляду.
Список літератури до змістового модуля:
[1, 2, 6, 8, 9, 17, 24, 26, 27, 45, 46, 47, 53, 54, 55, 59, 60, 64, 65, 68, 69, 97, 104, 195, 106, 115]
Тема 7. Процесуальні акти притягнення особи як обвинуваченого та застосування заходів процесуального примусу
Самостійна робота – 2 год.
І. Законспектувати основні положення:
- Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” щодо вимог до подання слідчого про продовження терміну тримання під вартою.
Семінарське заняття – 2 год.
1. Види, форма та зміст процесуальних документів, які складаються при застосуванні заходів процесуального примусу.
2. Види, форма та зміст процесуальних документів, які стосуються притягнення особи як обвинуваченого та пред’явлення обвинувачення.
3. Види, форма та зміст процесуальних документів, які складаються при застосуванні запобіжних заходів.
4. Форма та зміст процесуального акту щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.
Практичне заняття – 2 год.
За наведеною викладачем фабулою скласти наступні процесуальні документи:
- постанову про притягнення як обвинуваченого;
- постанову про привід обвинуваченого, потерпілого, свідка;
- постанову про застосування запобіжного заходу у вигляді під
писки про невиїзд;
- протокол затримання підозрюваного (за ст. ст. 106 та 115 КПК);
- підписку про невиїзд;
- подання до суду про обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу - взяття під варту;
Індивідуальна робота – 4 год.
У макетах кримінальних справ знайти, ознайомитися та опрацювати наступні процесуальні документи:
– протокол оголошення про пред'явлення обвинувачення;
– постанова про притягнення як обвинуваченого;
– протокол допиту обвинуваченого;
– протокол допиту неповнолітнього обвинуваченого;
– протокол про оголошення обвинуваченому (підозрюваному) постанови судді про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
– подання до суду про продовження строків тримання обвинуваченого під вартою;
– постанова про застосування запобіжного заходу у вигляді застави;
– протокол прийняття застави;
– підписка про нерозголошення даних досудового слідства;
– подання до суду про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;
– протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину;
– протокол особистого обшуку затриманого або взятого під варту і огляду речей, які знаходяться при ньому;
– постанова про застосування запобіжного заходу;
– підписка про невиїзд;
– постанова про відсторонення обвинуваченого від посади;
- постанову про застосування запобіжного заходу – застави;
– протокол про оголошення обвинуваченому (підозрюваному) постанови судді про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Ключові терміни та поняття теми:.
Притягнення як обвинувченого – здійснення первинного (слідчого) обвинувачення, що полягає у винесенні слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого, пред’явленні їй обвинувачення з роз’ясненням прав та допиті обвинуваченого.
Заходи процесуального примусу – це передбачені законом заходи впливу на суб’єктів кримінального процесу, які мають самостійне значення, не мають характеру правових санкцій, і застосовуються з метою забезпечення виконання суб’єктами процесу своїх обов’язків.
Запобіжні заходи – це частина заходів процесуального примусу, які спрямовані на забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого шляхом певного обмеження їхніх особистих прав.
Методичні поради
Відповідно до ст. 131 КПК, коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про притягнення цієї особи як обвинуваченого. При складанні постанови про притягнення особи як обвинуваченого треба звернутись до змісту статей 130 і 132 КПК України, які визначають зміст даної постанови і вказують, що вона складається із трьох частин: вступної, описово-мотивувальної і резолютивної.
Коли обвинувачений притягається до відповідальності за вчинення декількох злочинів, що підпадають під ознаки різних статей кримінального закону, в постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути вказано, які саме дії ставляться обвинуваченому в вину по кожній з цих статей. Якщо у вчиненні злочину чи злочинів обвинувачуються декілька осіб, то щодо кожної з них слідчий повинен винести окрему постанову, оскільки закон вимагає індивідуалізації і конкретизації обвинувачення. Копія постанови негайно надсилається прокуророві.
Про пред’явлення обвинувачення, роз’яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає відповідний протокол із зазначенням години і дати пред’явлення обвинувачення, який підписується обвинуваченим, слідчим та захисником. У разі відмови обвинуваченого поставити підпис у протоколі слідчий робить на ньому відмітку про відмову від підпису і зазначає мотиви відмови, про що сповіщає прокурора.
Не менш важливим є висвітлення питання про оформлення допиту обвинуваченого. Відповідно до ст. 143 КПК, слідчий зобов’язаний допитати обвинуваченого негайно після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред’явлення йому обвинувачення. Обвинувачений допитується в місці провадження досудового слідства, а в разі необхідності – в місці його перебування. На початку допиту слідчий повинен запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинувачення. Слідчий вислухує показання обвинуваченого і, в разі необхідності, ставить йому запитання. Забороняється ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання).
Для забезпечення вирішення завдань кримінального процесу слідчий, орган дізнання, прокурор та суд можуть застосовувати різні заходи процесуального примусу (обшук, затримання підозрюваного, огляд, примусовий привід, відсторонення обвинуваченого від посади тощо). Серед заходів примусу особливу групу становлять запобіжні заходи (статті 148-1653 КПК).
Запобіжні заходи – це заходи процесуального примусу, які обмежують свободу пересування обвинуваченого (підозрюваного) і застосовуються з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкодити встановленню об'єктивної істини та здійсненню правосуддя, продовжити злочинну діяльність, а також для виконання процесуальних рішень у справі. Запобіжними заходами є: взяття під варту; підписка про невиїзд; особиста порука; порука громадської організації або трудового колективу; застава; нагляд командування військової частини; віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання підозрюваного, яке застосовується з підстав і в порядку, передбачених статтями 106, 115, 1652 КПК.
До неповнолітнього обвинуваченого може бути також застосовано спеціальний запобіжний захід, передбачений ст. 436 КПК України - письмове зобов'язання батьків, опікунів, піклувальників неповнолітнього обвинуваченого або адміністрації дитячої установи, в якій він виховується, про забезпечення ними належної поведінки неповнолітнього та його з'явлення до слідчого, прокурора і в суд за викликом.
Акти застосування заходів процесуального примусу можуть мати процесуальну форму постанови, подання, протоколу, тому при опрацюванні даної теми необхідно звернути увагу на вимоги статей 84, 85, 130, 161, 165, 1651 КПК.
Список літератури до змістового модуля:
[1, 2, 8, 9, 10, 17, 24, 26, 27, 45, 46, 47, 53, 54, 55, 62, 65, 68, 69, 71, 73, 78, 82, 95, 97, 105, 106, 108, 113, 115]
Тема 8. Процесуальні акти проведення слідчих дій
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 |
