Датой перехода государственных архивов государства-предшественника является момент провопреемства государств. Переход государственных архивов происходит без компенсации.

Например, Соглашение о правопреемстве в отношении государственных архивов бывшего Союза ССР 1992 г. предусматривает переход под юрисдикцию государств — участников СНГ государственных архивов и других архивов союзного уровня, включая государственные отраслевые архивные фонды бывшего Союза ССР, находящиеся на их территории. Стороны данного Соглашения имеют право на возвращение тех. фондов, которые образовались на их территории и в разное время оказались за их пределами.

Правопреемство в отношении государственных долгов. Государственный долг означает любое финансовое обязательство государства-предшественника в отношении другого государства, международной организации или любого иного субъекта международного права, возникшее в соответствии с международным правом. Датой перехода государственных долгов является момент правопреемства государств. Например, после распада СССР Российская Федерация как правопреемник Союза ССР приняла на себя обязательства о частичном урегулировании задолженностей бывшего СССР перед Финляндской Республикой.

Если государство-преемник является новым независимым государством, никакой государственный долг государства-предшественника не переходит к новому независимому государству, если соглашение между ними не предусматривает иное.

В соответствии с Договором о правопреемстве в отношении внешнего государственного долга и активов Союза ССР 1991 г. бывшие союзные республики приняли на себя обязательство участвовать в погашении и вести расходы по обслуживанию государственного внешнего долга СССР в долях, согласованных сторонами. Доля России составляет 61,34%, Украины — 16,37, Республики Беларусь — 4,13, Узбекистана — 3,27, Казахстана — 3,86%. Доля остальных республик составляет от 1,62 до 0,62%. Каждая из сторон несет раздельную в отношении других сторон ответственность по выплате причитающейся ей доли долга.

НЕ нашли? Не то? Что вы ищете?

Комиссия международного права ООН разработала «Проект статей о гражданстве физических лиц в связи с правопреемством государств». Основные положения этого документа сводятся к следующему. Любое лицо, которое на дату правопреемства государств имело гражданство государства-предшественника, независимо от способа приобретения этого гражданства имеет право на гражданство по крайней мере одного из затрагиваемых государств. Причем не имеет значения, приобрели ли они гражданство государства-предшественника по рождению, в силу принципа jus soti (права почвы) или jus sanguinis (право крови),либо путем натурализации, либо даже в результате предыдущего правопреемства государств.

Когда приобретение или утрата гражданства в связи с правопреемством государств влияют на единство семьи, затрагиваемые государства принимают все надлежащие меры к тому, чтобы эта семья оставалась единой или воссоединилась.

12.Міжнародно-правовий режим Антарктики.

Стаття І

використовується тільки в мирних цілях. Заборона військових дій, але можна використовувати військовий персонал чи оснащення для наукових досліджень.

Стаття II

Свобода наукових досліджень

Стаття III

Для сприяння міжнародному співробітництву у наукових дослідженнях в Антарктиці

а) обмін інформацією стосовно планів наукових робіт

b) обмін науковим персоналом в Антарктиці між експедиціями i станціями;

с) обмін даними i результатами наукових спостережень

Стаття IV

(1) Ніщо, що міститься в цьому Договорі, не повинно тлумачитись як:

а) відмова сторони від раніше заявлених прав або претензій на територіальний суверенітет b) претензії на територіальний суверенітет в Антарктиці або скорочення цієї основи;

Стаття V

ядерні вибухи i видалення в цьому районі радіоактивних матеріалів забороняються.

Стаття VI

район південніше 60-ї паралелі південної широти, включаючи всі шельфові льодовики

Стаття VII

представники мають право брати участь у нарадах, має право призначати спостерігачів для проведення будь-якої інспекції, передбаченої цією Статтею. Спостерігачі повинні бути громадянами тих Договірних Сторін, які їх призначають.

(4) Спостереження з повітря

Інформування про: а) про всі експедиції b) про всі станції c) про будь-який військовий персонал або оснащення,

Стаття IX

заходи щодо:

а) використання Антарктики тільки в мирних цілях;

b) сприяння науковим дослідженням в Антарктиці;

с) сприяння міжнародному науковому співробітництву в Антарктиці;

d) сприяння здійсненню прав інспекції, передбачених у Статті VII цього Договору;

е) питань, що стосуються здійснення юрисдикції в Антарктиці;

f) охорони i збереження живих ресурсів у Антарктиці.

13. Розвиток принципу захисту прав людини в універсальних та регіональних договорах.

У міжнародному праві норми про права людини спочатку виникали як реакція на жорстокі та нелюдські способи й методи ведення воєн. На основі цих норм виникло міжнарод­не гуманітарне право. На межі XVIII—XIX століть під впли­вом ідей гуманізму в суспільстві стало виникати більш ши­роке розуміння прав людини, яке вплинуло на становлення міжнародного права прав людини. Перші такі міжнародні акти були спрямовані на боротьбу з рабством і работоргівлею (Декларація про заборону торгівлі неграми-невільниками 1815 р., Генеральний акт про Конго 1885 р., Брюссельська конвенція 1889 р., Генеральний акт Брюссельської конфе­ренції 1890 р. та ін.). Але лише в ХХ ст. ідея прав людини опинилася дійсно в центрі світової політики. Після закінчен­ня Першої світової війни Ліга Націй безпосередньо взялася за розробку міжнародно-правових питань захисту прав на­ціональних, етнічних, релігійних і мовних меншин. Це мало велике значення для розвитку теорії та практики міжнарод­ного захисту прав людини.

Після Другої світової війни питання захисту прав люди­ни постало перед ООН, яка згідно зі ст. 1 Статуту зобов’яза­на «здійснювати міжнародне співробітництво в розв’язанні міжнародних проблем економічного, соціального, культур­ного та гуманітарного характеру і в заохочуванні та розвит­ку поваги до прав людини й основних свобод для всіх, не­залежно раси, статі, мови та релігії». Поява цієї норми у Статуті ООН не була випадковою: закріплюючи у Статуті ООН норму про права людини, держави одночасно створю­вали міжнародно-правову основу для об’єднаної боротьби з тоталітаризмом, оскільки права людини та тоталітаризм за своєю природою несумісні.

Норми Статуту ООН про обов’язок держав співпрацювати в галузі захисту прав людини відігравали та продовжують відігравати величезну роль у становленні міжнародно-пра­вового захисту прав людини. Ці норми є найбільш загаль­ним правовим зобов’язанням, на основі якого здійснюється все наступне міжнародне співробітництво в цій області. Це положення Статуту дозволило Генеральній Асамблеї ООН проголосити в 1948 р. Загальну декларацію прав людини. Згодом велика кількість найважливіших універсальних міжнародних договорів про права людини була розроблена й ухвалена саме в рамках ООН. Особливо слід виокремити кон­венції, ухвалені в галузі захисту соціальних і економічних прав Міжнародною організацією праці. Крім того, у рамках ООН розроблена значна кількість міжнародних документів, що хоча і не є юридично обов’язковими, проте узагальнили в собі величезний досвід захисту прав людини та тому набули значної морально-політичної ваги (Кодекс поведінки поса­дових осіб щодо підтримки правопорядку, Основні принци­пи незалежності судових органів та ін.).

Особливе місце в розвитку міждержавного співробітниц­тва у сфері захисту прав людини посідає співробітництво в регіональних міжнародних міжурядових організаціях, де затверджено значну кількість міжнародних договорів та інших міжнародних актів, спрямованих на забезпечення дотримання в державах-учасницях прав людини. У низці випадків регіональні договори встановили більш високі стандарти прав людини, ніж передбачені універсальними міжнародними договорами.

Найважливішим досягненням міжнародного співробіт­ництва щодо захисту прав людини стало створення міжна­родного механізму захисту прав людини. Деякі з таких органів можуть розглядати індивідуальні скарги про захист прав людини в окремих державах і ухвалювати щодо них рішення, юридично обов’язкові для цих держав. Серед найбільш авторитетних у міжнародному механізмі захис­ту прав людини можна назвати Комісію ООН з прав люди­ни, Комітет з прав людини, Європейський суд з прав людини. Для звернення до кожного із цих органів існує спеціаль­на процедура.

Україна є учасницею більшості універсальних договорів з прав людини і визнає для себе юрисдикцію Комітету з прав людини і Європейського суду з прав людини. З одного боку, це покладає на Україну відповідальність за відповідність її законодавства міжнародним зобов’язанням у цій галузі. З іншого боку, це означає, що завжди зберігається можливість оскаржити дії державних органів у міжнародних установах із захисту прав людини. Конституція України визнає таке право (ст. 55).

14. Система органів ООН

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Ге­неральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат (рис. 5.1).

Генеральна Асамблея ООН (ГА ООН)

Генеральна Асамблея — ГА (General Assembly)— є головним політичним консультативним органом ООН. Кожна держава може бути представлена в ній делегацією щонайбільше з п'яти осіб. Од­на держава має в Генеральній Асамблеї один голос. Кожна країна представлена в ГА дипломатом високого рангу, але час від часу міністри закордонних справ і навіть голови держав також відвіду­ють сесії ГА. Рішення з таких важливих питань, як підтримання миру і безпеки, прийом нових членів і бюджетні питання, потре­бують більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю голосів. ГА, як правило, збирає­ться у Нью-Йорку (докладно про ГА див. п. 5.3).

Рада Безпеки ООН

Рада Безпеки, згідно зі Статутом, несе головну відповідаль­ність за підтримання міжнародного миру і безпеки.

У 1965 р. кількість її членів було збільшено з 11 до 15 (перша поправка до Статуту ООН): п'ять постійних членів — Великоб­ританія, Китай, Росія, США, Франція — і десять членів, які оби­раються Генеральною Асамблеєю на два роки за географічною ознакою. П'ять з десяти членів переобираються щороку.

Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15