Версії виникнення міжнародного права. Обгрунутвати найбільш прийнятну версію (стр. 1 )

1.Версії виникнення міжнародного права. Обгрунутвати найбільш прийнятну версію.

У вітчизняній літературі виділяють такі версії виникнення МП:

1)Згідно з якою навіть у відносинах між першобутніми племенами діяли правила, тобто вже існувало МП.

2)Згідно з якою міжнародне право як і внутрішньодержавне виникає одночасно з державою.

Міжнародне право виникло не за бажанням окремих людей, груп, класів тощо, а внаслідок реальних суспільних процесів. Історичний матеріал свідчить, що навіть на ранніх етапах розвитку первісні общини та племена не існували окремо, а були об’єднані неписаними родовими законами. Уже в той час союзницькі зв’язки племен не зводилися лише до турботи про зовнішній захист, а містили й безліч інших норм поведінки, які, закріплюючись із плином часу, призвели до появи права у формі звичаю.

Міжнародне право є результатом суспільної практики. Виникнувши як спосіб усвідомлення людьми свого матеріального інтересу, особливо у зв’язку з постійними змінами в міжнародних відносинах, воно вплинуло та продовжує впливати на розвиток держав і народів. Протягом усієї історії людства воно не тільки розвивалося разом зі зміною засобів виробництва, але й певним чином впливало на них.

Загальною умовою його становлення є не позиції держав, а умови матеріального життя людства у його історичному розвитку, взаємовідносини людини з навколишнім світом, суспільний розподіл праці, виникнення держав тощо

Не зважаючи на те, що навіть на ранніх етапах розвитку первісні общини та племена були об’єднанні неписаними родовими законами більшість вчених все ж таки підтримують другу теорію виникнення МП тому, що основними суб’єктами МП являються держави і МП регулює відносини перш за все між державами. А отже без існування держав, як основних суб’єктів МП не можливе і його існування.

Також існує дві концепції походження міжнародного права:

1) Позитивістське тлумачення походження міжнародного права - Природно – правова концепція була першою спробою пояснення походження і сутності міжнародного права. В її розвитку можна виділити послідовні етапи: від пояснення походження міжнародного права об'єктивною природою речей і настановами вищого природного розуму, а згодом – божественної волі, до пояснення норм поведінки в міжнародних відносинах загальними принципами права, заснованими на людській природі. Завдяки природно – правовому поясненню становлення міжнародного права вчені з'ясували механізм появи співпадаючих у всіх народів норм поведінки і правових уявлень, процедуру укладання перших міжнародних договорів, становлення принципу pacta sunt servanda, формування міжнародно – правової відповідальності і санкцій, утвердження ідей вічного миру, рівноправності суб'єктів міжнародно – правових відносин, а також появу ключових інститутів міжнародного права (правосуб'єктності, посольського права, непорушності кордонів та статусу території, статусу іноземців, правонаступництва, відповідальності та ін.). Проте, вже на ранніх стадіях розвитку міжнародно – правових поглядів виявилась недостатність природно – правового підходу до міжнародного права, тлумачення його природи шляхом нав'язування положень ніби – то аксіоматичного характеру.

2)Природно-правова концепція походження міжнародного права - суть зводиться до того, що формування такого права починається з перших писаних джерел договірно – правового характеру. Таке тлумачення походження міжнародного права дозволило виділити із сукупності внутрішньодержавних, міжнародних публічно – правових чи приватно – правових норм римського jus gentium власне норми міжнародного публічного (договірного, посольського та ін.) права, встановити основоположні правові принципи міждержавного спілкування, довело можливість і необхідність кодифікації міжнародного права, вивело в ранг центрального фактору в міжнародній правотворчості суверенну волю держави, розкрило значення гарантій в міжнародному правозастосуванні та ін

2.Періодизація історії розвитку міжнародного права.

1) 4 тис. До н. Є. – 476р. – міжнародне право Давнього Світу. Цей період відповіда рабовласницькій формації. Це період розпаду родоплемінних відносин і утворення ранніх рабовласницьких держав, де і зароджуються перші норми МП. Характерними рисами міждержавних правових норм були : релігіозність, регіоналізм, звичай як головне джерело міжнародного права. Найдревнішим із відомих на сьогоднішній день міжнародно-правовим актом вважається договір близько 3100р. До н. Є., укладений між правителями месопотамських міст Лагаш та Умма. Він підтверджував державний кордом і підтверджував його недоторканність, спори повинні вирішуватися мирним шляхом. Також до древніх договорів слід віднести договір хетського царя Хатушилія III з египетським фараоном Рамзесом II (початок XIII тис. До н. є.) цей договір відображав мир і партнерство двух народів, взаємну підтримку у війні проти загарбників, видачу утікших рабів. З’явився інститут визнання, держава що його отримувала визнавалась незалежною у внутрішніх та зовнішніх справах. У древній Греції суб’єктом МП був поліс. Головним засобом зовнішньої політики була війна. В Індії звичаї права війни були закріплені у Законах Ману. Виникає дипломатичне і консульське право, інституп послів, недоторканість послів, послам вручали документи на дощечках «дипломи».

2) 476 – 1648рр. – МП Середніх віків. Цей період відповідає феодальній суспільно-економічній формації. У 476 р. Розпалася Римська Імперія і був відмічений швидкий розвиток феодальних відносин. Риси МП Середньовіччя : регіоналізм, звичаєві норми – основи МП, значний вплив церкви, що стоїть над державою. Велика кількість усних договорів, закріплялися клятвою або рукостисканням. Поступово встановлювалася форма письмових договорів, частіше на латині, вони були строкові від 1 до 50 р., щоб розірвати договір треба було оголосити війну. З’являлися Римські ордена, Папа Римський над церквою, братства монархів, торгові союз (Гензенський союз). Інститут консулів у середземномор’ї. У 1648 р був підписаний Вестфальський трактат яким закінчилаь тридцятирічна війна, в основі лежав принцип політичної рівноваги, рішення європейських проблем здійснювалось не на релігіозній а на світській основі. Широкого розповсюдення набули третейські суди. Посли були недоторканими, мили привілеї та іунітети.

3) 1648 – 1919рр. – класичне МП. Цей період відповідає становленню капіталістичного способу виробництва. Основні риси : договір стає головним джерелом норм МП, демократизація МП, колоніалізм, війна як небажаний, але законний спосіб вирішення міжнародних спорів. Широко відомі демократичні принципи: народний суверенітет, суверенна рівність держав, невтручання, недоторканість території, принцип взаємності. 1815р – Віденський конгрес, зародження дипломатії. З’являються перші міжнародні організації – Міжнародний телеграфний союз, Всесвітній поштовий союз. Договори про режим судноплавства, про Суецький канал. Конвенції про ведення війни. 1918р – Вестфальський Мирний Договір – Статут Ліги Націй.

4)1919р – створення ООН. Сучасне МП. Була закінчена Перша світова війна, створена Ліга Націй. Закінчення Другої світової війни і виникнення ООН. Характерні риси: антивоєнна направленість, деколоніальна сутність, зростання кількості договірних норм, у зв’язку з науково-технічною революцією з’явилися нові галузі (право міжнародної безпеки, космічне, економічне, екологіне право), розширення сфери дії МП. Дикрет про Мир – оголосив війну злочинам проти людства. Статут Ліги Націй обмежив право держав-учасниць воювати, але юридично такої заборони не було. 1928 р. Був підписаний Парижзький договір про відказ від війни як оруддя національної політики.

3.Взаємозв’язок та взаємодія міжнародного та внутрішньодержавного права.

Міжнародне та внутрішньодержавне право це самостійні, хоча і взаємопов’язані правові системи. Вони знаходяться у постійнійвзаємодії здійснюючи взаємний аплив одне на одного.

Норми МП створюються державами, як основними суб’єктами упроцесі різноманітного співробітнцтва у різних областях. Норми та принципи, що складаються у внутрішньодержавній сфері (переважно конституційні) впливають на міжнароде прав у поцесі створення міжнародно-правових ном. Під впливом П відбувається розвиток змісту, роширеня сфери дії і підвищення ефективносі існуючих міжнародно-правових норм. Приклад – у МП склався принцип територіальної цілісності та недоторканості кордонів. Для забезпеченя цього принципу прикордонні держави встановили взаємний домовлений режим кордону, включаючи питання проходження та позначення державного кордону, порядок використання прикордонних вод та комунікацій і таке ін. Деякі організаційні та правові норми, що приймаються державою суперечать світовій спільноті і слугують імпульсом для уточнення, перегляду або іншого підходу для формулювання деяких норм МП. Приклад – договір про Антарктиду 1959р., був прийнятий після того як деякі держави за допомогою національно-правових актів проголосили свої територіальні претензії по відношенню до деяких районів Антарктиди. До цього можна додати також, що у теперішній час МП активно використовує основні правові формули – особливі юридичні принципи, що прийшли із внутрішнього права (загальні принципи права).

Існує дуже багато областей державного життя у яких вплив МП на національно-правове регулювання проявляється найбільше. Це перш за все сфера фундаментальних основ, керівних принципів зовнішньої політики, що закріплюються в основних законах держави і область захисту прав та основних свобод людини – у теперішню епоху держави не можуть не покладатися на розроблені у міжнародній сфері стандарти прав людини при створенні національно-правових норм.

Національний закон повинен відповідати МП і в той же час мати здатність для забезпечення цього права.

Існує дві теорії взаємодії МП та національного права:

1)Монолістичні теорії – МП стоїть над національним право або національне право стоїть над МП.

2)Дуалістична теорія – МП дорівнює національному праву.

4.Механізм міжнародно правового регулювання.

У питанні про механізм міжнародно-правового регулювання слід зазначити, що дія цього механізму виявляється у впливі держав на свої взаємовідносини за допомогою реалізації норм міжнародного права. Дія норм міжнародного права - це процес його дії (впливу) на міжнародні відносини. Серед факторів, які впливають на відносини між суб'єктами міжнародного права, і насамперед державами, крім факторів юридичного характеру (тобто норм міжнародного права), присутні й інші. До таких факторів належать політичні, ідеологічні, дипломатичні, економічні та інші засоби. Система міжнародно-правового регулювання є найбільш організованою, цілісною і глобальною системою координації міждержавних відносин. Вона відрізняється від інших систем визначеністю свого змісту і силою юридичного впливу - обов'язковою силою. Внаслідок цього процес реалізації норм міжнародного права найбільш рельєфно виявляється у процедурах дотримання, виконання, використання і застосування норм міжнародного права. При цьому під дотриманням розуміється спосіб реагування на заборони, під виконанням - обов'язки, під використанням - правочинності, під застосуванням - характер і право використання тих або інших форм права. Здійснення всіх цих процедур входить до завдання механізму міжнародно-правового регулювання.