Національна програма виховання (стр. 2 )

Основними потребами дитини в початкових класах є: потреби спілкування з людьми, в емоційному контакті, визнанні, оцінці своїх дій та вчинків, виявленні власних позицій у ставленні до інших, світу, потреба у дружбі, товариськості, повазі особистості, у самоповазі, набутті нових знань та вмінь для пізнання довкілля.

Перед вчителем постає важливе завдання: вирізняти мотив вчинку, роз’яснюючи їй його сутність і правильність в різних типових життєвих ситуаціях, даючи їм можливість емоційного “переживання“ разом із практичним застосуванням отриманих знань.

На основі спільних видів діяльності учні вчаться будувати свої взаємини із однолітками, входити в колектив ровесників, у них виникає потреба до взаємовимогливості і взаємодопомоги.

На цьому віковому етапі у дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. Вона вчиться не лише виконувати вимоги колективу, а й бере активну участь у постановці вимог, виборі доручень, справи, яка їй до душі. В учнів виникає ще одне новоутворення – відносно стійки форми поведінки і діяльності, які в майбутньому становлять основу формування її характеру.

Після закінчення 1 класу залишається певна частина дітей, в яких не до кінця сформовані особистісні новоутворення, характерні для дошкільнят. А саме:

-  недостатнє усвідомлення сприйняття шкільного життя, необхідності впорядкувати, організувати його за певними законами і правилами співжиття;

-  недостатнє усвідомлення внутрішньої етичної інстанції, такої як совість (орієнтування лише на зовнішній контроль з боку дорослих, невміння діяти за їх відсутності), що викликає у школярів почуття невпевненості у собі, спричинює конфлікти у спілкуванні;

-  відсутність переваг та продуманих дій над імпульсивними (стримування бажань відбувається лише в разі очікування винагороди чи покарання);

-  несформованість адекватної самооцінки.

Вчителеві в 2 класі слід продовжувати виховну роботу, спрямовану на корекцію цих недоліків для будування специфічних для молодших школярів особистісних новоутворень: довільність психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексію, інтелектуалізацію життя дитини.

У вчинках дітей наприкінці другого року навчання проглядається вже позиція у ставленні до того, що їх оточує. Розвиваються і змінюються внутрішні етичні інстанції, формуються моральні мотиви поведінки; розвивається здатність співпереживати, співчувати, а отже, і співдіяти з дорослими та однолітками.

Молодший шкільний вік (за І. Бехом) виявляється сприятливим щодо виховання у дитини фундаментального для її морального розвитку новоутворення, яким є здібність цінувати особистість людини.

Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини, що знаходить відповідне вираження і в рівні сформованості у дітей особистісних моральних якостей, першооснов багатьох моральних понять: доброти (гуманності), людяності, милосердя, чуйності, співчуття, чесності, справедливості, терпеливості та ін.

Формування особистості молодшого школяра значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким моральні правила і норми засвоюються дитиною активно, в процесі діяльності та спілкування з дорослими, од­нолітками, старшими та молодшими дітьми. Основна функція її полягає в тому, що в ній набувається досвід ставлення дитини до світу, до людей, до самої себе.

Виховання молодших школярів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом: внесення
ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного
місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний
час, на виховних заняттях; гуманізації взаємин у системах "учитель — учень", "учень — учень"; використання вчителем демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Важливим є особистісно зорієнтований підхід у вихованні молодших школярів, оскільки для дітей цієї вікової групи характерна особлива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприйняття норм культурної поведінки, спілкування, мовного етикету, культури взаємовідносин.

Дуже часто внутрішнє самопочуття, емоціональний настрій дитини буває залежить від особистості вчителя початкових класів, оскільки для учнів 1-2 класів учитель залишається центральною фігурою, арбітром, авторитетом. Лише в 3-4 класах самооцінка, оцінка однолітків починає переважати оцінку вчителя.

Зовнішнім вираженням позиції дитини є роль у різноманітних ситуаціях дитячого життя. Вона проявляється в залежності від очікувань вчителя і дитини. Діти з невиправданими очікуваннями стають часто агресивними або, навпаки, пригніченими; боязкими або недовірливими, соціально інфантильними або неспокійними. Ці аспекти необхідно враховувати у роботі з дітьми та батьками.

Головне завдання вчителя – навчитись створювати і використовувати у шкільному житті ситуації, де знання і дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку морально-духовного розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно, а іноді за допомогою вчителя реалізувати свої здібності до практичної діяльності. Вчитель має допомогти дитині просуватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, де необхідні самостійність у прийнятті рішень і моральний вибір.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Оскільки в молодшому віці дітей переважає образне мислення то основне місце має бути відведено ігровим методам і прийомам роботи з дітьми: ситуаційно-рольовим, сюжетно-рольовим іграм; методам аналізу життєвих ситуацій і привчання; ігровим методикам щодо виявлення самооцінки; іграм - драматизаціям, інсценуванню, іграм-бесідам, іграм-мандрівкам; екскурсіям; ігровим вправам, колективним творчим проектам, практичним акціям тощо.

1. Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

Критерії:	Виховні досягнення учнів
1	2
Сформованість почуттів любові до Батьківщини, її національних цінностей; Повага прав людини (толерантність, миролюбність) на початковому рівні.	Усвідомлення приналежності до української держави і народу. Шанування історії і мови свого народу, країни. Почуття гордості та поваги до своїх батьків, роду, народу, місця, де народився. Знання культури свого народу і прагнення дотримання традицій. Розуміння правил взаємодії людей у сім’ї, суспільстві; безконфліктного прагнення проживання з іншими народами, виконання правил у житті.

Орієнтовні форми і зміст виховної діяльності

1 клас

1.  Бесіда “Та земля мила, де мати народила”.

2.  Тематичний зошит “Ми - українці”.

3.  Гра-подорож “У країні рідної мови”.

4.  Бесіда “Великий дім – держава.”

5.  “Правовий букварик”.

6.  Ранок “Мамин рушник”. Виставка “Рушник – оберіг дому”.

7.  Екскурсія “Вулицями рідного міста (села)”.

8.  Сімейне свято “Традиції моєї родини”.

2 клас

1.  Усний журнал “У нас одна Батьківщина – наша рідна Україна”: (1стор. –“Я – син своєї землі”; 2стор. – “Українці за кордоном”; 3стор. –“Славетні українці”).

2.  Бесіда “Символи моєї держави”.

3.  Групова справа “Кожному мила своя сторона”.

4.  КТС “Моя мала Батьківщина”.

5.  Правова відгадайка.

6.  Оформлення альбому “Мій рідний край”.

7.  Фестиваль сімейної творчості “Скарби моєї родини”.

8.  Екскурсія “Презентація рідної вулиці”.

3 клас

1.  Година спілкування “Моя рідна Україна”

2.  Бесіда „Що необхідно знати про національну символіку”.

3.  “Кожна дитина має право” – конкурс малюнків.

4.  Аукціон знань “Я живу у ….”.

5.  Вікторина “Чи знаєш ти свій край?”.

6.  Колективна творча справа “Свято нашого роду”.

7.  Легенди мого краю (пошукова робота, конкурс малюнків).

8.  Екскурсія „Чим славна моя вулиця?”

4 клас

1.  Усний журнал “Ми – українці – єдина сім'я”(складання твору-роздуму “Я – громадянин України і пишаюсь цим”).

2.  Заняття “Школа прав дитини”.

3.  Експедиція “Люби і знай свій рідний край”.

4.  Перекличка повідомлень “Люди, які прославили мій край”.

5.  Екскурсія до краєзнавчого або шкільного музею “Сторінки історії мого міста (села)”.

6.  Конкурс малюнків “І живе калина на папері”.

7.  Гра-подорож "До країни народного мистецтва".

8.  Година спілкування “Всі народи України живуть в злагоді й мирі”.

1.  Ціннісне ставлення до людей

Критерії:	Виховні досягнення
2	4
Усвідомлення на початковому рівні моральних якостей: чуйності; чесності; правдивості; справедливості; гідності; толерантності; милосердя; взаємодопомоги; товариськості; співпереживання; щедрості; поваги до особистості.	Уміння та навички підтримки та збереження міжособистісної злагоди, запобігання та мирне розв’язування конфліктів; здатність враховувати думку товаришів, інших людей. Уміння оцінювати власні вчинки і вчинки інших людей та висловлювати оцінні судження.

Орієнтовні форми і зміст виховної діяльності

1 клас

1.  Бесіда „Мої обов’язки”. Розігрування ролей.

2.  Ранок “Відкриваємо скриньку добрих справ”.

3.  Театральна вистава “Про дружбу”.

4.  Уявна подорож "До міста Ввічливих" (зупинки: Доброта, Помагайчик, Дружба).

5.  Гра – тренінг “Світлофор ввічливості”.

6.  Групова справа “Чесним треба бути всюди”.